11.18. Місцева влада й управління зунр

У ЗУНР, на відміну від східноукраїнських земель, досить швидко була створена система місцевого управління. Вже 1 листопада 1918р. Українська Національна Рада видала розпорядження, згідно з яким на всій території держави належало ліквідувати всі старі органи місцевої влади й управління та утворити замість них нові українські. Такими органами в селах і містах ставали громадські та міські комісари та їхні дорадчі органи, прибічні ради, а в повітах -повітові комісари й повітові національні ради.

Повітових комісарів призначав і звільняв державний секретар внутрішніх справ, і вони були вищими представниками влади в повітах. Повітові комісари затверджували обраних населенням громадських і міських комісарів, мали право розпускати прибічні ради та призначати нові вибори до них.

До основних обов'язків повітових комісарів належали: охорона інтересів української державності та протидія спробам завдати їй будь-якої шкоди, приведення до присяги всіх повітових службовців, затвердження розпоряджень повітових властей, надання дозволу цивільному населенню на носіння зброї, здійснення постійного нагляду за станом діловодства всіх державних органів і службових осіб повіту.

11.19. Судова система зунр

У ЗУНР спочатку за основу організації судової системи було взято попередню - австрійську. Усі судді, котрі не скомпромету­вали себе антинародною, антиукраїнською діяльністю та склали присягу на вірність українському народові й українській державі, були залишені на своїх місцях.

Згодом у результаті проведення судової реформи, всю територію ЗУНР було розділено на 12 судових округів і 130 судових повітів.

Зважаючи нате, що в ЗУНР не вистачало кваліфікованих суддів-українців, було прийнято закон (11 листопада 1918 p.), згідно з яким для випускників юридичних факультетів скорочувався строк досудової практики з трьох до двох років.

Через умови воєнного часу був ліквідований інститут суддів-присяжних. Були прийняті закони та розпорядження про проведення судочинства українською мовою, запровадження принципів гласності, змагальності, демократизму, права обвинувачуваного та підсудного на захист тощо.

Згідно із Законом від 11 лютого 1919 р., у повітах утворюються трибунали першої інстанції-для розгляду кримінальних справ. Окружні та повітові суди розглядали цивільні справи.

Другою інстанцією у цивільних і кримінальних справах мав бути вищий суд у Львові. Третьою - Найвищий державний суд. Однак тимчасово, до їх утворення, функції другої та третьої інстанції належали спеціально створеним на цей час Сенатам -окремому судовому сенату другої інстанції та окремому судовому сенату третьої інстанції. Вони були утворені у Станіславі.

влади та управління" (16 листопада 1918 р.) зазначалося, що до прийняття нового законодавства діє те старе, яке не суперечить інтересам і цілям держави.

До нового ж законодавства ЗУНР слід віднести закон про дер­жавну мову (15 лютого 1919р.) (дозволяв національним меншинам користуватися рідною мовою при зверненнях до державної влади); про українське громадянство (8 квітня 1919 р.) (охочі стати громадянами ЗУНР повинні були до 20 травня 1919 р. подати заяву, в іншому разі вони вважалися чужинцями); земельний закон (14 квітня 1919 р.) (націоналізувалися поміщицькі, монастирські, церковні землі; мав бути створений земельний фонд ЗУНР, який розподілявся обласними, повітовими комісіями за встановленими державою цінами); про основу шкільництва (13 лютого 1919р.) (визначав державний статус шкіл на західно­українських землях, дозволяв засновувати приватні школи).