Тема 14.

Держава та право України в роки Великої Вітчизняної війни (1941-1945 рр.)

14.1. Перебудова державного механізму на по­чатку війни

З початком Великої Вітчизняної війни відбуваються зміни в державному апараті. Вони були викликані воєнними обставинами. Організація ведення війни стає основною функцією Радянської держави, а решта функцій - підпорядкованими. Створюються надзвичайні органи влади й управління чи звичайним органам надаються надзвичайні повноваження. Так, уже через тиждень після вторгнення на радянські землі (ЗО червня 1941 р.) був створе­ний Державний Комітет Оборони (ДКО), який зосередив у своїх руках всю повноту влади. Спочатку до нього входило п'ять, а згодом -дев'ять осіб. ДКО не мав свого апарату, діяв через уже наявні державні, партійні та громадські органи, а для підготовки проектів постанов, вивчення й вирішення складних питань створював комітети, ради та комісії. Існував також інститут уповноважених ДКО. У прифронтових містах створювалися міські комітети оборони, до складу яких належали керівники партійних, радян­ських і воєнних органів. Першим місцевим надзвичайним органом державної влади УРСР став створений у червні 1941 р. штаб оборони Києва. Пізніше міські комітети оборони й оперативні групи з надзвичайними повноваженнями діяли в Одесі, Луганськ), Сімферополі, Керчі. ДКО здійснював інтенсивну нормотворчу роботу. Ним було видано понад 10 тис. постанов. ДКО діяв до 4 верес­ня 1945 р.

З метою забезпечити оперативне керівництво евакуацією виробничих сил 24 червня 1941 р. було створено Раду з евакуації. що у своїй діяльності спиралася на інститут уповноважених і на бюро та комітети з евакуації. В УРСР цю роботу здійснювала спеціальна республіканська комісія з евакуації, уповноважені Ради з евакуації та евакуаційні пункти. До кінця 1941 р. з України було евакуйовано понад 550 великих промислових підприємств, 427 МТС, велика кількість сільськогосподарської продукції, близько 4 млн. громадян.

У жовтні 1941 р. був утворений комітет з евакуації продовольчих запасів, промислових товарів і підприємств промисловості. Евакуацією людей займалося Управління з евакуації населення.

Було реорганізовано систему наркоматів. Зокрема, створено нові загальносоюзні наркомати танкової промисловості та міно­метного озброєння. У багатьох союзних наркоматах з'явилися спеціальні воєнізовані головні управління для обслуговування Збройних сил. Подібні комітети й управління виникли і при україн­ських наркоматах. У 1944 р. в Україні були створені наркомати оборони та закордонних справ. У червні 1941 р. при Раднаркомі УРСР було утворено Бюро по обліку та розподілу робочої сипи. Гакі ж бюро існували при виконкомах обласних Рад. Створюва­тися й надзвичайні господарські органи.

Верховна Рада УРСР в роки війни була відсторонена від вирішення питань воєнного часу, проте повністю своєї діяльності не зупиняла. У роки війни відбулося дві сесії Верховної Ради УРСР. Строк повно­важень депутатів Верховної Ради УРСР першого скликання був продовжений до кінця війни. Права та відповідальність РНКУРСР і її наркоматів у вирішенні питань, пов'язаних з обороною, було роз-іирено.

Відбулися зміни в місцевих органах влади: спрощено струк-ру багатьох відділів; скорочено штати; з'явилися нові підрозділи; ростає роль виконавчо-розпорядчих органів; домінантною в діяль­ності стає військово-організаторська робота.

У цей період головною ланкою державного апарату у вирі­шенні основного завдання - розгромити ворога - стають Збройні сили. Тож радянська держава приділяла їм особливу увагу. Було внесено серйозні зміни в систему управління Збройними силами, /же 23 червня 1941 р. була створена Ставка Головного Команду­вання, 10 жовтня 1941 р. реорганізовано Генеральний штаб. Структура збройних сил охоплювала: фронти, армії, корпуси, дивізії, бригади, полки, батальйони, роти, взводи, відділення. Основною організаційною одиницею Збройних сил був фронт. На початку війни І проти Німеччини діяло п'ять радянських фронтів, а в кінці війни-десять. Очолював фронт командувач, якому підпорядковувався штаб. До складу фронту входило кілька загальновійськових і танкових армій та авіаційні підрозділи (кілька авіаційних дивізій і корпусів або ціла армія). Командувач фронту та його штаб планували і спрямовували бойові дії як загальновійськових та танкових армій, так і своєї авіації. Тож кожний фронт становив цілісний механізм, який діям за єдиним задумом і планом. Фронт мав єдину систему управлін­ня та бойового забезпечення. У серпні 1941 р. було створено Головне управління тилу Червоної Армії. Основою поповнення особового складу армії та флоту були мобілізації військовозобов'язаних. За чотири роки війни до армії було мобілізовано 29,4 мли. осіб, не рахуючи тих 5,5 млн., які вже були в Червоній Армії на 22 червня 1941 р.