- •Пояснювальна записка
- •Модуль а культура, техніка і професійні складові телевізійного мовлення Лекція 1. Культура і техніка мовлення телебачення
- •Сащук г. Безпекові виміри телепростору: Монографія. – к.: Грамота, 2007. – 136 с.
- •Стрижеус а. Засади красномовства у радіожурналістській майстерності// Наукові записки Інституту журналістики кну. – Вип. 16. – http://journlib.Univ.Kiev.Ua/index.Php?
- •1. Основні передумови якісного мовлення
- •2. Стан сучасної мови телебачення
- •3. Засади красномовства на телебаченні
- •Лекція 2. Специфіка аудіовізуальної телеінформації
- •Література до теми:
- •Наочність та відчуття присутності як найхарактерніші риси телевізійної інформації
- •2. Слово й образ на екрані
- •3. Персоналізація як важливий чинник аудіовізуальної інформації
- •4. Колективна співпраця на телебаченні
- •5. Повсюдність телеінформації
- •6. Психологія сприйняття аудіовізуальної інформації
- •7. Недоліки телевізійної інформації
- •Лекція 3. Складові мовленнєвого професіоналізму на телебаченні
- •Література до теми:
- •1. Дихання
- •2. Голос
- •3. Інтонація
- •4. Специфічні особливості мови телебачення
- •Лекція 4. Типові помилки у мовленні на телебаченні
- •Література до теми:
- •1. Повтори як типова помилка у телевізійному мовленні
- •2. Граматичні помилки в мовленні телебачення
- •3. Фонетичні помилки в телевізійному тексті
- •4. Лексичні помилки
- •Лекція 5. Комунікативні ознаки телевізійного мовлення
- •Література до теми
- •1. Точність мовлення
- •2. Логічність мовлення
- •3. Чистота мовлення
- •4. Доречність мовлення
- •Пономарів о. Культура слова. Мовностилістичні поради. – к.: Либідь, 2001. – 240 с.
- •Завдання:
- •Завдання:
- •Рекомендована література:
- •Пономарів о. Культура слова. Мовностилістичні поради. – к.: Либідь, 2001. – 240 с.
- •Модуль іі. Специфіка телевізійного мовлення Лекція 1. Фонетичні та орфоепічні норми усного мовлення тележурналіста
- •Література до теми:
- •1. Основні орфоепічні норми української літературної мови.
- •2. Наголос в українській мові.
- •Лекція 2. Лексика і лексикографія української мови в системі мовних знань тележурналіста
- •Література до теми:
- •1. Багатозначність слова. Способи перенесення значень слів у мові телебачення
- •2. Омоніми, каламбури і пароніми у телевізійному мовленні. Проблема міжмовної омонімії і паронімії
- •3. Синоніми, перифрази, евфемізми у мові телебачення
- •4. Антоніми, антитеза, оксиморон
- •5. Особливості використання іншомовних слів у мові телебачення
- •6. Термінологічна лексика, професіоналізми, жаргонізми, діалектизми
- •8. Активна і пасивна лексика у мові телебачення: неологізми, архаїзми, історизми
- •9. Канцеляризми і штампи в мові телебачення
- •Література до теми:
- •Практикум Рекомендована література:
- •Капелюшний а. О. Практична стилістика української мови. – л.: паіс, 2007. – 400 с.
- •Лексика і лексикографія української мови в системі мовних знань тележурналіста Питання для обговорення
- •Завдання
- •Кулініч о.О. Засоби увиразнення заголовків у сучасних друкованих змі // Вісник лну. – Вип. 2. – 2008.
- •Практичне заняття № 5 Фразеологізми у мові телебачення
- •Завдання:
- •Практичне заняття № 9 Займенник у телевізійному мовленні
- •Завдання:
- •Завдання для підвищення рейтингу
- •Додатки Статті для конспектування
Лекція 5. Комунікативні ознаки телевізійного мовлення
Питання для розгляду
1. Точність мовлення.
2. Логічність мовлення.
3. Чистота мовлення.
4. Доречність мовлення.
Мета: Охарактеризувати комунікативні ознаки мови телебачення.
Ключові слова: точність, логічність, чистота мовлення, доречність, русизми, діалектизми, жаргонізми, професіоналізми.
Література до теми
Антоненко-Давидович Б. Д. Як ми говоримо. – К.: Укр. книгарня, 1997. – 340 с.
Бабич Н. Д. Основи культури мовлення. – Л.: Світ, 1990. – 302 с.
Бабич Н. Д. Практична стилістика і культура української мови. – Л.: Світ, 2003. – 232 с.
Введенская Л. А., Павлова Л. Г. Культура и искусство речи. Современная риторика: Для высш. и сред. учеб. заведений. – Ростов-на-Дону, 1995. – 576 с.
Гринчишин Д. Г., Капелюшний О. А., Сербенська О. А., Терлак З. М. Словник-довідник з культури української мови. – К.: Знання, 2004. – 400 с.
Дудик П. С. Стилістика української мови. – К.: Вид. центр “Академія”, 2005. – 368 с.
Єрмоленко С. Я., Бибик С. П., Тодор О. Г. Українська мова: Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів. – К.: Либідь, 2001. – 125 с.
Капелюшний А. О. Практична стилістика української мови. – Л.: ПАІС, 2007.
Климова К. Я. Основи культури і техніки мовлення. – К.: Ліра, 2007. – 240 с.
Кузнецов Г. В. ТВ-журналистика: критерии профессионализма. – М.: Аспект Пресс, 2003. – 189 с.
Лаптева О. А. Живая русская речь с телеэкрана. – М.: Эдиториал УРСС, 2001. – 520 с.
Ляшенко Б. Хочу к микрофону. Профессиональные советы диктору. – М.: Аспект Пресс, 2007. – 125 с.
Пономарів О. Культура слова. Мовностилістичні поради. – К.: Либідь, 2001. – 240 с.
Сучасна українська літературна мова/ За ред. А. П. Грищенка. – К.: Наук. думка, 1997. – 461 с.
Сучасна українська літературна мова/ За ред. М. Я. Плющ. – К.: Либідь, 2000. – 390 с.
1. Точність мовлення
Точність – одна з головних ознак культури мовлення в цілому і телевізійного зокрема.
Точне мовлення – це таке мовлення, у якому вжиті слова повністю відповідають їх мовним значенням, які встановились у мові в даний період її розвитку.
Точність мовлення залежить від:
рівня знання мови;
від гармонійності інтелектуального рівня мовця і слухача. Чим вищий інтелектуальний рівень, тим простіші засоби мови потрібні мовцеві, щоб точно висловитись, а слухачеві – сприйняти інформацію.
від володіння логікою думки.
Точність виражається на лексично-семантичному, граматичному і стилістичному рівнях. Найбільше можливостей у досягненні точності мови мають синоніми, омоніми, пароніми, багатозначні слова. Якщо в науці точність виражається через терміни, то в усному мовленні певну неточність у слововживанні можна компенсувати ситуацією спілкування, мімікою, жестом. Вимога точності значно зростає, якщо немає безпосереднього контакту, або якщо співрозмовник – широка аудиторія.
У мові телебачення зустрічається дуже багато неточностей: неправильне вживання слів, русизми, неправильна вимова і неправильне наголошення слів. Наприклад: прийняти участь, на протязі багатьох літ, рік назад, відношення до них, позіхання на життя людини.
Основна причина таких порушень – недбале ставлення до мови, неповне усвідомлення значення мови ЗМІ для культури в цілому і для мови зокрема. Крім цього, помітний вплив російської мови. Наприклад, з телеекрану можемо почути одні сніги замість самі сніги, носить характер замість має характер, вчинити злочин замість скоїти злочин.
Крім лексичних помилок, у мові ТБ зустрічаються порушення граматичних норм. Найбільш поширені – у порівняльних ступенях прикметників. Самий найкращий, самий перспективний замість найкращий і найперспективніший. Не беруться до уваги форми з частками що-, як-: щонайсильніший, якнайкорисніший. Не часто використовується складна форма майбутнього часу дієслів: працюватимуть, бігатимуть. Частіше зустрічається менш економна складена форма – будуть голосувати, буде працювати.
Використання неекономних і ускладнених конструкцій – це один з головних недоліків саме телевізійної мови. Кияни продовжують атакувати – замість кияни і далі атакують, Україна продовжує розвивати економіку замість Україна розвиває економіку.
До основних недоліків мови ТБ можна додати також бідний синонімічний ряд, зловживання одноманітними зворотами, конструкціями, мовними штампами.