2. Наголос в українській мові.

Словесний наголос – звукове виділення в слові одного зі складів. В українській мові наголос:

- динамічний (тобто мовець посилює м’язову напругу);

- вільний (наголошеним може бути будь-який склад);

- рухомий (різні форми одного й того ж слова по-різному наголошуються).

Основні функції словесного наголосу:

- кульмінативна (забезпечує фонетичне об’єднання слова);

- делімітативна (уможливлює відокремлення слова від інших);

- дистинктивна (зумовлює розмежування різних словоформ одного слова або окремих слів);

- смислорозрізнювальна (від наголосу залежить смисл слова);

- форморозрізнювальна.

У живому мовленні односкладові слова, як правило, не мають самостійного наголосу й приєднуються до наступних або попередніх слів, утворюючи з ними одне фонетичне слово, поєднане спільним словесним наголосом.

Фонетичні слова: проклітики (наголос на службовій частині мови перед нами), енклітики (вислухав би).

Деякі слова в українській мові можуть уживатись з варіативним (подвійним) наголосом: весняни́й і весня́ний, лю́дський і людськи́й.

Зазначені вище характеристики наголосу в українській мові є водночас і причиною її милозвучності, і досить великої кількості помилок у вимові тележурналістів. Ведучим і дикторам телебачення слід постійно вдосконалювати свої знання з української орфоепії. Для того, щоб не робити наголосових помилок, слід користуватись орфоепічним словником (наприклад, Погрібний М.І. Орфоепічний словник. – К., 1983, 1986).

Питання для самоконтролю:

1. Охарактеризуйте вимову голосних звуків української мови.

2. Як вимовляються губні звуки української мови?

3. Які приголосні в українській мові завжди тверді?

4. Які звуки бувають м’якими?

5. Охарактеризуйте наголос в українській мові.

Лекція 2. Лексика і лексикографія української мови в системі мовних знань тележурналіста

Питання для розгляду

1. Багатозначність слова. Способи перенесення значень слів у мові телебачення.

2. Омоніми, каламбури і пароніми у телевізійному мовленні. Проблема міжмовної омонімії і паронімії.

3. Синоніми, перифрази, евфемізми у мові телебачення.

4. Антоніми, антитеза, оксиморон.

5. Особливості використання іншомовних слів у мові телебачення.

6. Стилістично нейтральна, книжна, розмовна, просторічна, термінологічна лексика.

7. Професіоналізми, жаргонізми, діалектизми.

8. Активна і пасивна лексика у мові телебачення: неологізми, архаїзми, історизми, конфесійна лексика.

9. Канцеляризми і штампи в мові телебачення.

Мета: З’ясувати специфіку використання в телевізійному мовленні лексичного багатства української мови.

Ключові слова: однозначні і багатозначні слова, омоніми, пароніми, каламбури, синоніми, антоніми, антитеза, оксиморон, іншомовні слова, терміни, жаргонізми, діалектизми, неологізми, архаїзми, штампи, канцеляризми.

Література до теми:

1. Антоненко-Давидович Б. Д. Як ми говоримо. – К.: Укр. книгарня, 1997. – 340 с.

2. Бабич Н. Д. Практична стилістика і культура української мови. – Л.: Світ, 2003. – 232 с.

3. Довідник з культури мови / За ред. С. Я. Єрмоленко. – К.: Вища шк., 2005. – 301 с.

4. Дудка О. О., Шевелева Л. А. Українська мова: Комплексний довідник. – Харків: Ранок, 2008. – 368 с.

5. Єрмоленко С. Я., Бибик С. П., Тодор О. Г. Українська мова: Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів. – К.: Либідь, 2001. – 125 с.

6. Капелюшний А. О. Практична стилістика української мови. – Л.: ПАІС, 2007. – 400 с.

7. Козачук Г. О. Українська мова для абітурієнтів. – К.: Вища школа, 2006. – 287 с.

8. Ляшенко Б. Хочу к микрофону. Профессиональные советы диктору. – М.: Аспект Пресс, 2007. – 125 с.

9. Пономарів О. Культура слова. Мовностилістичні поради. – К.: Либідь, 2001. – 240 с.

10. Сучасна українська літературна мова / За ред. А. П. Грищенка. – К.: Наук. думка, 1997. – 461 с.

11. Сучасна українська літературна мова / За ред. М. Я. Плющ. – К.: Либідь, 2000. – 390 с.