Література до теми:

1. Антоненко-Давидович Б. Д. Як ми говоримо. – К.: Укр. книгарня, 1997. – 340 с.

2. Бабич Н. Д. Практична стилістика і культура української мови. – Л.: Світ, 2003. – 232 с.

3. Волкотруб Г. Й. Практична стилістика української мови: Використання морфологічних засобів мови. – К.: ТОВ “ЛДЛ”, 1998. – 230 с.

4. Довідник з культури мови / За ред. С. Я. Єрмоленко. – К.: Вища шк., 2005. – 301 с.

5. Дудка О. О., Шевелева Л. А. Українська мова: Комплексний довідник. – Харків: Ранок, 2008. – 368 с.

6. Капелюшний А. О. Практична стилістика української мови. – Л.: ПАІС, 2007. – 400 с.

7. Козачук Г. О. Українська мова для абітурієнтів. – К.: Вища школа, 2006. – 287 с.

8. Пономарів О. Культура слова. Мовностилістичні поради. – К.: Либідь, 2001. – 240 с.

9. Сучасна українська літературна мова / За ред. А. П. Грищенка. – К.: Наук. думка, 1997. – 461 с.

10. Сучасна українська літературна мова / За ред. М. Я. Плющ. – К.: Либідь, 2000. – 390 с.

1. Іменник. Вживання іменників у телевізійному мовленні

Іменник – це самостійна частина мови, що означає предмет і відповідає на питання хто? що?

Іменник позначає предмет у найширшому розумінні цього слова. Поняття предметності охоплює назви: речей (мікрофон, камера), осіб (журналіст, диктор), живих істот (собака, риба), речовин і матеріалів (вода, золото), явищ природи (повінь, землетрус), фактів, подій (мітинг, конкурс), установ, організацій, підприємств (комітет, університет, фабрика) тощо.

Граматичні категорії іменника: рід (чоловічий, жіночий, середній), число (однина, множина), відмінок (називний, родовий, давальний, знахідний, орудний, місцевий, кличний).

Тележурналісту слід особливу увагу звертати на такі особливості у використанні іменників:

• правильне використання іменників жіночого і чоловічого родів на позначення професій і посад;

• визначення роду абревіатур (за родом стрижневого слова – ООН – Організація Об’єднаних Націй – жіночий рід);

• визначення роду невідмінюваних іменників (у більшості випадків назви істот – чоловічий рід (крім тих, що позначають жінок – фрау, міс), неістот – середній рід; у географічних назвах – за родовою ознакою – журнал “Лайф”);

• особливості використання родового і знахідного іменників;

• наявність паралельних закінчень іменників чоловічого роду в давальному відмінку -у, -ові, -еві (глядачу – глядачеві, студенту – студентові);

• правильне вживання кличного відмінка: у звертанні з двох власних імен – обидва у кличному відмінку (Миколо Анатолійовичу), з двох загальних назв – перше слово – обов’язково, друге – ні (пане директоре, пане директор), у звертаннях, що складаються із загальної назви та прізвища, форму кличного відмінка має тільки загальна назва (пане Хмара), у звертаннях, що складаються із загальної назви і власного імені, обидва слова – у формі кличного відмінка, хоча припустимою є форма називного відмінка у власному імені (пані Наталіє, пані Наталія).

Типові помилки у використанні

іменників у телевізійному мовленні:

• уживання іменників жіночого роду на позначення професій, посад жінок з невластивими українській мові суфіксами -к, -ш, -их (керівничка, професорша, члениха).

• неправильне використання роду невідмінюваних іменників та абревіатур (“Нью-Йорк Таймс” повідомив, ЮНЕСКО зазначив);

• неправильне визначення роду іменників під впливом російської мови (уся біль, бездомна собака);

• використання називного відмінка замість кличного (Доктор, я хочу продати нирку);

• уживання російськомовних варіантів зменшених і пестливих імен (Міша, Женя);

• відмінювання невідмінюваних іменників (картина Леонарда да Вінчі);

• неправильне відмінювання іменників (сплутування закінчень -а, -у в родовому відмінку іменників чоловічого роду, уживання лише закінчення -у в давальному відмінку, нехтування правилами чергування звуків).

2. Прикметник. Ступені порівняння прикметників. Помилки у вживанні форм ступенів порівняння прикметників. Специфіка вживання прикметників у мові телебачення

Прикметник – це самостійна частина мови, що виражає ознаку предмета і змінюється за родами, числами і відмінками. Прикметники відповідають на питання який? чий?

У мові телебачення найпоширенішими є помилки під час використання ступенів порівняння прикметників. Вищий ступінь порівняння прикметників має дві форми – просту і складену. Проста форма утворюється за допомогою суфіксів -ш-, -іш-: глибокий – глибший, тихий – тихіший. В окремих словах відбуваються такі звукові зміни: с+ш – щ – високий – вищий, г, ж, з + ш – жч – дорогий – дорожчий, дужий – дужчий, низький – нижчий.

Іноді форма вищого ступеня утворюється від інших коренів (суплетивні форми): великий – більший, гарний – кращий.

Складена форма вищого ступеня порівняння утворюється шляхом додавання до прикметника слів більш, менш: більш глибокий, менш важливий.

Найвищий ступінь порівняння прикметників має три форми: просту, складну і складену.

Проста форма утворюється додаванням до форми вищого ступеня префікса най-: найрозумніший, найбагатший.

Складна форма – додаванням до простої форми найвищого ступеня префіксів як-, що-: якнайкращий, щонайбільший.

Складена форма утворюється приєднанням до прикметника прислівників найбільш, найменш: найбільш відомий, найменш глибокий.

Змішування простої і складеної форм вищого і найвищого ступенів порівняння є помилковим: більш довший, найменш багатший (правильно більш довгий, найменш багатий).

Помилками також вважаються:

• вживання форм прикметників із словом самий (самий тихий);

• утворення форм ступенів порівняння від прикметників, що означають сталі ознаки (німий), назви кольорів, утворені за кольоровою схожістю до інших предметів (бузковий, вишневий), масті тварин (чалий);

• утворення форм ступенів порівняння від складних прикметників і від прикметників, що мають префікси і суфікси, що позначають високу міру вияву якості (більш ультрачутливий);

• використання без потреби складеної форми ступенів порівняння прикметників (як правило, складені форми використовуються в науковому стилі);

• пропускання прийменників від, за, сполучника ніж чи ін., які треба вживати з прикметниками у формі вищого ступеня порівняння (Краще нього у нас учня не було);

• використання разом з формою найвищого ступеня порівняння прикметника прийменників за, від, сполучника ніж тощо (найкращий за всі шампуні);

3. Числівник. Специфіка вживання числових назв у телевізійному мовленні

Числівник – це самостійна частина мови, що означає число, кількість, порядок предметів при лічбі і відповідає на питання скільки? котрий?

Кількісні числівники означають кількість або число і відповідають на питання скільки?

Порядкові – означають порядок предметів при лічбі і відповідають на питання котрий?

Слід пам’ятати, що у тексті телевізійних повідомлень не варто використовувати багато числівників, оскільки вони важко сприймаються на слух і не запам’ятовуються. Якщо у телевізійній новині числові дані є необхідними, то їх слід уводити так, щоб глядач їх сприймав:

• використовувати лише найнеобхідніші числові дані;

• округлити їх (на виготовлення власного сайту Арсеній Яценюк планує витратити 494 млн. грн. – краще сказати на виготовлення власного сайту Арсеній Яценюк планує витратити близько півмільйона гривень);

• зробити цифри “відчутними” для глядача (Інформацію про кандидата у мери, який набрав 218 тисяч голосів краще подати так: Кандидат у мери Х набрав 75% голосів). Можна використовувати наочні схеми, діаграми на екрані, це зробить числа “зримими”.

Журналісту слід чітко знати правила відмінювання числівників. Саме у реченнях з цифрами можна зустріти велику кількість помилок. При відмінюванні кількісних числівників слід звернути увагу на такі основні правила:

1. Числівники від 5 до 10, від 11 до 20, 30, 50, 60, 70, 80 відмінюються за таким зразком:

Н. п’ять

Р. п’яти (п’ятьох)

Д. п’яти (п’ятьом)

З. п’ять (п’ятьох)

О. п’ятьма (п’ятьома)

М. (на) п’яти (п’ятьох)

Н. сімнадцять

Р. сімнадцяти (сімнадцятьох)

Д. сімнадцяти (сімнадцятьом)

З. сімнадцять (сімнадцятьох)

О. сімнадцятьма (сімнадцятьома)

М. (на) сімнадцяти (сімнадцятьох)

Н. п’ятдесят

Р. п’ятдесяти (п’ятдесятьох)

Д. п’ятдесяти (п’ятдесятьом)

З. п’ятдесят (п’ятдесятьох)

О. п’ятдесятьма (п’ятдесятьома)

М. (на) п’ятдесяти (п’ятдесятьох)

У всіх непрямих відмінках наявні паралельні форми. У складних числівниках на -дцять, -десят відмінюється тільки друга частина.

2. У числівниках одинадцять, чотирнадцять наголошується склад -на-. У знахідному відмінку – наголос на закінченні -ох: одинадцятьох, чотирнадцятьох.

3. У числівниках шість, сім, вісім при відмінюванні відбувається чергування і з е, о: шість – шести, сім – семи, вісім – восьми.

4. Числівники сорок, дев’яносто, сто в усіх відмінках, крім називного і знахідного, мають закінчення -а (сорока, дев’яноста, ста).

5. У числівників, що позначають сотні, відмінюються обидві складові частини:

Н. триста

Р. трьохсот

Д. трьомстам

З. триста (трьохсот)

О. трьомастами

М. (на) трьохстах

6. У складених кількісних числівниках відмінюються всі складові частини: дві тисячі дев’ять, двох тисяч дев’яти, двом тисячам дев’яти.

У складених порядкових числівниках відмінюється лише останнє слово: тисяча сімсот двадцять п’ятий, тисяча сімсот двадцять п’ятого, тисяча сімсот двадцять п’ятому.

У дробових числівниках чисельник відмінюється як кількісний числівник, знаменник – як порядковий: сім дев’ятих, семи дев’ятими, семи дев’ятих.

Найчастіше числівники зустрічаються в текстах новин. Оскільки їх читає диктор, то для того, щоб йому це було легше зробити, слід знати основні правила написання чисел у повідомленні:

• числа від одного до одинадцяти треба писати словами, бо цифри можна легко загубити у тексті;

• числа від 12 до 999 треба писати цифрами;

• тисяча, мільйон, мільярд пишуться словами: 65 тисяч, 32 мільйони, 70 мільярдів, два мільйони, десять тисяч;

• роки слід писати цифрами (2009);

• порядкові числівники до 12 можна писати двома способами: другий, 2-й;

• порядкові числівники від 12-го до 999-го краще писати із закінченням – 22-й, 675-й, довгі порядкові числівники слід писати, поєднуючи цифри і слова – 15-мільярдний;

• усі символи і позначення, що використовуються разом із числами, слід писати словами – 4 мільйони доларів, 50 літрів, вісім кілометрів;

• частини чисел слід писати словами: п’ять з половиною тисяч, три чверті;

• числа, які використовуються в одному контексті, мають бути написані однаково: від 24 до 10 (а не від 24 до десяти); числа, що позначають різні одиниці виміру краще писати по-різному: Його середній бал був 60 і він був дванадцятим у групі за успішністю.

Типові помилки у вживанні

числівників у мові телебачення:

1. М’яка вимова кінцевого [т'] у числівниках 50 – 80: п’ятдесять учасників

2. Неправильна форма першого компонента порядкового числівника: до тисячу дев’ятсот дев’яносто дев’ятого року.

3. Помилки, пов’язані з неправильним відмінюванням числівників і поєднанням їх з іменниками: півтора роки, пара днів, двісті сімдесят двоє, обидва братів, двоє доньок, два листа.

4. Займенник

Займенник – самостійна частина мови, яка вказує на предмет, особу, ознаку, кількість, про які йдеться, але не називає їх.

Усі займенники поділяються на такі розряди:

Особові (я, ти, ми, ви, він, вони)

Зворотний (себе)

Питальні (хто? що? який? чий? котрий? скільки?)

Відносні (хто, що, який, чий, котрий, скільки)

Заперечні (ніхто, ніщо, нічий, нікотрий, ніскільки)

Присвійні (мій, твій, наш, ваш, їхній)

Вказівні (той, цей, такий, стільки)

Означальні (весь, всякий, сам, самий, кожний, інший, жодний)

Неозначені (дещо, дехто, хтось, хто-небудь, абиякий)

Коли немає необхідності виділення "я", для уникнення “самовихваляння” займенник я перед дієсловами теперішнього і майбутнього часу пропускають. Часто його заміняють на авторське ми. Займенник ви використовується для позначення пошани до певної особи.

Типові помилки у вживанні займенників

у телевізійному мовленні:

1. Помилки, пов’язані з уживанням займенника ви для висловлення пошани: Ви певен.

2. Уживання між іменником і займенником, що на нього вказує, іншого іменника: Ця поема вже стала легендою, яку написав В. Маяковський.

3. Уживання зайвих присвійних та зворотного займенника: Наша рідна держава. Фірма подарувала свої вироби.

4. Уживання вказівного займенника без іменника чи прикметника, на який би згаданий займенник указував: Як на мене, у такому немає нічого дивного.

5. Уживання стилістично невиправданих форм заперечних та окремих неозначених займенників з прийменниками: Генерала залишили з нічим.

Питання для самоконтролю:

1. Назвіть особливості використання іменників у мові телебачення.

2. Визначте основні помилки під час творення ступенів порівняння прикметників у телевізійному мовленні.

3. У чому полягає специфіка вживання числівників у мовленні телеведучих?

4. Які помилки можливі у вживанні займенників у телевізійних текстах?