- •Пояснювальна записка
- •Модуль а культура, техніка і професійні складові телевізійного мовлення Лекція 1. Культура і техніка мовлення телебачення
- •Сащук г. Безпекові виміри телепростору: Монографія. – к.: Грамота, 2007. – 136 с.
- •Стрижеус а. Засади красномовства у радіожурналістській майстерності// Наукові записки Інституту журналістики кну. – Вип. 16. – http://journlib.Univ.Kiev.Ua/index.Php?
- •1. Основні передумови якісного мовлення
- •2. Стан сучасної мови телебачення
- •3. Засади красномовства на телебаченні
- •Лекція 2. Специфіка аудіовізуальної телеінформації
- •Література до теми:
- •Наочність та відчуття присутності як найхарактерніші риси телевізійної інформації
- •2. Слово й образ на екрані
- •3. Персоналізація як важливий чинник аудіовізуальної інформації
- •4. Колективна співпраця на телебаченні
- •5. Повсюдність телеінформації
- •6. Психологія сприйняття аудіовізуальної інформації
- •7. Недоліки телевізійної інформації
- •Лекція 3. Складові мовленнєвого професіоналізму на телебаченні
- •Література до теми:
- •1. Дихання
- •2. Голос
- •3. Інтонація
- •4. Специфічні особливості мови телебачення
- •Лекція 4. Типові помилки у мовленні на телебаченні
- •Література до теми:
- •1. Повтори як типова помилка у телевізійному мовленні
- •2. Граматичні помилки в мовленні телебачення
- •3. Фонетичні помилки в телевізійному тексті
- •4. Лексичні помилки
- •Лекція 5. Комунікативні ознаки телевізійного мовлення
- •Література до теми
- •1. Точність мовлення
- •2. Логічність мовлення
- •3. Чистота мовлення
- •4. Доречність мовлення
- •Пономарів о. Культура слова. Мовностилістичні поради. – к.: Либідь, 2001. – 240 с.
- •Завдання:
- •Завдання:
- •Рекомендована література:
- •Пономарів о. Культура слова. Мовностилістичні поради. – к.: Либідь, 2001. – 240 с.
- •Модуль іі. Специфіка телевізійного мовлення Лекція 1. Фонетичні та орфоепічні норми усного мовлення тележурналіста
- •Література до теми:
- •1. Основні орфоепічні норми української літературної мови.
- •2. Наголос в українській мові.
- •Лекція 2. Лексика і лексикографія української мови в системі мовних знань тележурналіста
- •Література до теми:
- •1. Багатозначність слова. Способи перенесення значень слів у мові телебачення
- •2. Омоніми, каламбури і пароніми у телевізійному мовленні. Проблема міжмовної омонімії і паронімії
- •3. Синоніми, перифрази, евфемізми у мові телебачення
- •4. Антоніми, антитеза, оксиморон
- •5. Особливості використання іншомовних слів у мові телебачення
- •6. Термінологічна лексика, професіоналізми, жаргонізми, діалектизми
- •8. Активна і пасивна лексика у мові телебачення: неологізми, архаїзми, історизми
- •9. Канцеляризми і штампи в мові телебачення
- •Література до теми:
- •Практикум Рекомендована література:
- •Капелюшний а. О. Практична стилістика української мови. – л.: паіс, 2007. – 400 с.
- •Лексика і лексикографія української мови в системі мовних знань тележурналіста Питання для обговорення
- •Завдання
- •Кулініч о.О. Засоби увиразнення заголовків у сучасних друкованих змі // Вісник лну. – Вип. 2. – 2008.
- •Практичне заняття № 5 Фразеологізми у мові телебачення
- •Завдання:
- •Практичне заняття № 9 Займенник у телевізійному мовленні
- •Завдання:
- •Завдання для підвищення рейтингу
- •Додатки Статті для конспектування
Лекція 2. Специфіка аудіовізуальної телеінформації
Питання для розгляду
1. Наочність та відчуття присутності як найхарактерніші риси телевізійної інформації.
2. Слово й образ на екрані.
3. Персоналізація як важливий чинник аудіовізуальної інформації.
4. Колективна співпраця на телебаченні.
5. Повсюдність телеінформації.
6. Психологія сприйняття аудіовізуальної інформації.
7. Недоліки телевізійної інформації.
Мета: Розглянути основні специфічні риси аудіовізуальної інформації.
Ключові слова: телевізійна інформація, телепередача, наочність, відчуття присутності, одночасність, персоналізація, повсюдність, незворотність телепередачі.
Література до теми:
Дмитровський З. Є. Телевізійна журналістика. – Л.: ПАІС, 2006. – 298 с.
Зарва М. В. Слово в эфире. – М.: Мысль, 1971. – 180 с.
Зверева Н.В. Школа регионального тележурналиста: Учеб. пособие для студентов вузов. – М.: Аспект Пресс, 2004. – 320 c.
Климова К. Я. Основи культури і техніки мовлення. – К.: Ліра, 2007. – 240 с.
Лаптева О. А. Живая русская речь с телеэкрана. – М.: Эдиториал УРСС, 2001. – 520 с.
Ляшенко Б. Хочу к микрофону. Профессиональные советы диктору. – М.: Аспект Пресс, 2007. – 125 с.
Пономарів О. Культура слова. Мовностилістичні поради. – К.: Либідь, 2001. – 240 с.
Цвик В. Телевизионная журналистика. История, теория, практика. М.: Аспект Пресс, 2004. – 382 с.
Шаповал Ю. Г. Мистецтво журналізму. – Л., 2007. – 320 с.
Яковець А. В. Телевізійна журналістика: теорія і практика. – К.: Вид. дім “Києво-Могилянська академія”, 2007. – 240 с.
Наочність та відчуття присутності як найхарактерніші риси телевізійної інформації
Специфіка мови телебачення обумовлена особливостями телеінформації. Оскільки на телебаченні повідомлення про подію має, крім звукового ряду, ще й зоровий, то реципієнт чує і бачить трансльовану подію і ніби стає її очевидцем. Таким чином, головною особливістю аудіовізуальної інформації є наочність.
Надруковане чи вимовлене слово звертається до мислення реципієнта, а зображення – до його зорового сприйняття, яке взаємопов’язане з абстрактним мисленням. Звукозорова телеінформація одночасно діє на обидві півкулі головного мозку, ліва півкуля якого відповідає за логічне мислення, а права – за образне. Зображення та звук викликають у глядача ілюзію співучасті в показаній події. Саме на телебаченні ця особливість є найяскравішою, оскільки в радіожурналістиці слухачі мають справу лише із звуком, у фотожурналістиці – лише з окремими зображеннями, в газетах, журналах – з друкованим словом. Зображення і звук на ТБ доповнюють одне одного. Відчуття присутності глядачів під час важливої події, одночасність події і її спостереження та оцінки є ще однією специфічною рисою телеінформації. Напряму пов’язана з цією особливістю і наступна – емоційний вплив інформації на людину.
2. Слово й образ на екрані
Слово і образ на екрані доповнюють одне одного. Цікаво, що лише чути інформацію – це зовсім не те, що чути і бачити її. В останньому випадку вона сприймається як більш правдива і переконлива. Картинка в телеінформаційному потоці дає можливість не зосереджуватись на детальному описі, як того потребує друкована журналістика. Тому дуже важливим є вмілий добір кадрів до тексту, у такому випадку слово з екрана телевізора буде виконувати не лише описову функцію, але й пояснювальну.
Слово на екрані обов’язково збагачується інтонацією, а іноді й мімікою ведучого або диктора. Інтонація, міміка і жести розширюють інформаційну наповненість слова. До того ж у передачах глядачі мають можливість спостерігати не лише що було сказано, але й у який спосіб.