1. Дихання

У процесі дихання активну участь беруть: носоглотка, бронхи, легені, грудна клітка, діафрагма. Дихання має два основні акти: вдих і видих. Їхня якість відповідно забарвлює звукове мовлення, а пауза між ними є показником характеру дихання – ненавмисне: вдих – видих – пауза; навмисне: вдих – пауза – видих.

Найповнішим і правильним уважається змішаний тип дихання – реберно-діафрагмовий, тобто дихання, під час якого рухаються і ребра, і діафрагма. Перевірити це можна так: покласти праву руку на діафрагму, а ліву – на лівий бік грудної клітки, набрати повітря через ніс, злегка затримати його і промовити фразу, видихуючи повітря під час промовляння її через рот. При цьому ми повинні відчути рух ребер і діафрагми.

Для роботи на телебаченні вміння правильно, а головне – безшумно дихати є не тільки важливим, але й необхідним. Адже легко уявити себе на місці глядача, який чує, як дихає диктор. Це дратує і заважає сприймати текст.

Можна виділити такі умови правильного дихання:

1. Вдихати повітря через ніс слід вільно, безшумно.

2. Починати говорити можна тоді, коли в легені взято незначний надлишок повітря, необхідного для виголошення структурно-логічної частини тексту: це позбавить від “позачергового” вдиху, який порушує плавність і ритм мовлення, спричинює уривчастість, поверховість дихання.

3. Не допускати, щоб повітря було витрачене повністю, оскільки це призведе до аритмії, фальцетів та ін. Витрачати повітря слід економно й рівномірно.

Для того, щоб додатково увібрати в легені повітря, можна скористатися кожною природною зупинкою в мовленні. Дозбирування повітря під час природних зупинок здійснюється так званим нижнім диханням: діафрагма рухається, а верхня частина грудної клітки і ребра підняті й нерухомі. Поповнювати запас треба своєчасно і непомітно.

4. Вдихати і видихати слід безшумно, непомітно для слухача, адже якісний звук утворюється спокійним струменем повітря, що виходить під час рівномірного вдиху і видиху (тут не йдеться про афектоване мовлення).

2. Голос

Наступна важлива складова професіонала на телебаченні – його голос. Телебачення не потребує непересічного голосу, що є цінним, скажімо, для акторської майстерності. Більш того, надто гарний голос може завадити людині стати ведучим чи диктором на телебаченні, оскільки він звучить або надто пафосно, або дуже відволікає слухача від змісту інформації. Отже, для телебачення достатньо мати звичайний голос, який не викликає подразнення і бажання перемкнути канал. Один з поширених недоліків людини, яка ще не стала професіональним працівником ефіру, – невпевненість. Але її можна позбавитись за допомогою вправ.

Оскільки на телебаченні велика кількість різнотематичних передач, то природні особливості голосу варто використовувати під час вибору ведучого. Якщо в людини м’який голос, то природно використати в передачі його властивість – достукатися до сердець глядачів.

Тележурналіст повинен добре знати всі якості свого голосу, а особливо недоліки. Їх треба позбуватися, тоді як переваги використовувати активніше. Для вивчення власного голосу слід слухати його запис, адже коли людина говорить, то власний голос вона сприймає інакше, ніж слухачі. Те, що людині здається вдалою інтонацією, насправді може виявитися зовсім не так. Тому під час запису голосу слід випробувати найрізноманітніші його звучання.

Іноді буває так, що диктори-професіонали використовують не найкращий діапазон власного голосу. Знайти краще звучання голосу майбутньому диктору повинен допомогти його педагог.

Тележурналіст повинен також уміти правильно розподіляти силу власного голосу протягом усієї передачі. Якщо, наприклад, ведучий увесь час буде говорити фрази, в яких наростатиме захват, то навряд чи таке можна довго слухати. Так само і постійне тихе говоріння. Ведучий має правильно виділяти голосом більш важливі моменти. На другорядних фактах голос слід стишувати.

Тележурналіст повинен мати чітку дикцію, а в його мовленні не повинно бути діалектизмів.

Слід також знати і про таку особливість мовлення ведучих телебачення: диктор може казати все правильно, дотримуватись усіх професійних вимог, але не мати успіху. Це означає, що йому не вистачає привабливості, небайдужого ставлення до глядача.