Методичні поради структуроване інтерв’ю

Не є обов’язковим зазначення прізвища, ім’я, по батькові досліджуваної особи, можна використати шифр, вигадане ім’я. Зазначаються вік, стать, рівень освіти особи.

Важливо зазначити ким особа працювала раніше і чи працює вона зараз. Якщо працює, то чи відповідає робота її освіті. Адже особа, наприклад, за освітою може бути бухгалтером і до пенсійного віку відповідно працювати, а після настання пенсійного віку може працювати прибиральницею.

Доцільним також є вияв особливостей соціальної активності особи до досягнення пенсійного віку і після (бере участь у конкурсах, гуртках, громадській роботі тощо).

Встановити особливості проведення особою власного часу протягом дня (взаємодіє з іншими людьми, предметами, тваринами; чи займаєтеся домашнім господарством, дачею тощо) і на що хотіла б витрачати свій час, чи має хобі. Це необхідно для вияву відмінності між реальним та бажаним режимом дня.

Необхідно зазначити місце та умови проживання особи до та після досягнення пенсійного віку (село/місто, з родиною/ самотньо). Далі вона має оцінити рівень власного відчуття самотності – позитивний чи негативний (від-2 до +2), що також може впливати на досліджувані особливості.

Про комунікативні особливості людини може свідчити і динаміка її відносин з найближчим оточенням, задоволеність ними. Тому вона має зазначити, чи багато у неї було друзів та приятелів (від-2 до +2), чи має вона зараз можливість спілкуватися з друзями та приятелями (від-2 до +2), чи багато у її оточенні зараз осіб, які їй подобаються(від-2 до +2), чи багато тих, кому подобається вона (від-2 до +2) (останнє ґрунтується на принципі взаємності), чи є у неї прагнення щось змінити у власному колі спілкування. З цією ж метою особа має зазначити якості, які вона найбільше цінує у близьких людях і які їй найбільше не подобаються у них.

Особа, яка здатна добре пристосовуватися до змін у оточенні, задоволена станом свого здоров’я, вважає себе відповідальною, спокійною, добре орієнтується у власній особистості, задоволеною життям. Тому встановлюється, чи задоволена особа своїм станом здоров’я (від-2 до +2), чи вважає себе відповідальною та спокійною людиною (від-2 до +2), чи багато у неї причин для стурбованості (від-2 до +2), чи задоволена вона своїм життям у цілому (від-2 до +2). Також особа має визначити свої найкращі якості, зазначити, що змінила б у власній особистості та у власному житті, встановити, що є найбільш та найменш приємним у її житті зараз.

Схема структурованого інтерв’ю подана у додатках.

Методика діагностики соціально-психологічної адаптації (к.Роджерс, р. Даймонд)

Методика діагностує такі параметри адаптованості, як «самоприйняття – неприйняття себе», «прийняття інших – неприйняття інших», «емоційний комфорт – емоційний дискомфорт», «внутрішній контроль – зовнішній контроль», «домінування – керованість», «есканізм».

Методика містить 101 твердження, кожне з яких досліджуваний має оцінити за 6-бальною шкалою, відповідно до того, наскільки воно відповідає психологічним властивостям самого досліджуваного. Оцінка діагностованих параметрів здійснюється через підрахунок «сирих» балів відповідно до ключа. У методиці запропоновані тестові норми, на основі яких можна робити висновки про кількісні параметри адаптивності та дезадаптивності.

Текст методики подано у додатках.