4. Класифікація банків

Комерційні банки — кредитні установи, що здійснюють універсальні банківські операції для підприємств, установ і населення головним чином за рахунок грошових коштів, залучених у вигляді внесків і депозитів. Комерційні банки класифікуються за різними критеріями: формою власності, організаційною формою, розміром капіталу; філійною мережею; діапазоном операцій, що ними виконуються, та сектором ринку, де вони функціонують.

За формою власності комерційні банки можуть бути:

•       унітарними, тобто заснованими на принципах єдиновлад­дя;

•       з колективною формою власності.

Унітарні банки мають єдиного власника в особі держави чи приватної особи. В Україні функціонують два унітарні комер­ційні банки з державною формою власності: «Ощадбанк» та “Укрексімбанк”. Статутні фонди цих банків створюються за рахунок бюджетних коштів. Решта вітчизняних комерційних банків — це банки з колективною формою власності.

Залежно від організаційної форми комерційні банки з колективною формою власності представлені на банківському ринку публічними акціонерними товариствами (акціонерні банки) та товариствами з обмеженою відповідальністю (пайові банки).

Акціонерні банки формують свій капітал за рахунок об'єднання індивідуальних капіталів засновників і учасників за допомогою випуску   і   розміщення   акцій   банку.   Власником   капіталу   виступає   само акціонерне товариство, тобто банк. Акціонери, як правило, не мають права вимагати від банку повернення своїх внесків. Тому акціонерні банки вважаються більш стійкими і надійними. В Україні більшість комерційних банків — це акціонерні товариства відкритого типу.

Пайові банки формують свій капітал за рахунок внесків грошових коштів (паїв) у статутний фонд. За кожним з учасників зберігається право власності на його частку капіталу, тобто банк не є власником капіталу. Пайові комерційні банки організовуються на принципах товариств з обмеженою відповідальністю. Тут відповідальність кожного учасника обмежена розміром його внеску у капітал банку.

Відповідно до величини статутного капіталу, капіталу банку та величини активів банки поділяються на 4 групи. До першої групи банків із регулятивним капіталом понад 1,5 млрд грн. входять біля 18 банків. На ці бан­ки припадає більше половини активів банківської системи України, що свідчить про високу концентрацію банківського капіталу.

На банківському ринку України більшість банків — середні.

За секторами ринку, на яких функціонують банківські установи, всі банки можна поділити на:

•       міжнародні, що створюються за участі іноземного капіта­лу і можуть мати свої філії за кордоном;

•       міжрегіональні, які мають розгалужену мережу своїх філій та відділень по території країни;

•       регіональні, що обслуговують, як правило, клієнтів одного регіону (міста, району, області).

Більшість комерційних банків, що функціонують на бан­ківському ринку України, є міжрегіональними. Причому значна частина таких банків сконцентрована в Києві та Київ­ській області, а також у містах, які традиційно вважаються індустріально розвиненими (Дніпропетровськ, Харків, До­нецьк).

Залежно від наявності філій комерційні банки можна кваліфікувати на багатофілійні, малофілійні, безфілійні. Більш широку мережу філій нараховує Ощадбанк, який має відділення у всіх адміністративних районах країни, а також Приватбанк. До багатофілійних банків також відносять Райфанзен Банк «Аваль» та ін. Більшість зареєстрованих вітчизняних банків є мало- і безфілійними.

За спеціалізацією банки можуть бути універсальними та спеціалізованими. Універсальні банкивиконують широкий спектр операцій та надають різноманітні послуги своїм клієнтам. В Україні більшість комерційних банків можна вважати універсальними, бо майже всі вони мають потенційні юридичні можливості для впровадження всіх банківських продуктів і залучення до обслу­говування різних типів клієнтів.

Банк набуває статусу спеціалізованого банку у разі, якщо понад 50% його активів є активами одного типу.

Виділяються такі види спеціалізації банків:

а)      обслуговування певної категорії клієнтів — банки з клієнтською спеціалізацією. Так, для світової банківської справи характерно, що біржові банки обслуговують виключно операції біржових структур, страхові — страхових інститутів, а кооперативні банки здійснюють кредитно-розрахункове об­слуговування кооперації. Саме тому банки з клієнтською спе­ціалізацією є створеними для фінансового обслуговування певних типів фірм. На вітчизняному банківському ринку помітними представ­никами банків з клієнтською спеціалізацією (малий і середній бізнес) є Правексбанк, Олбанк, банк «Альянс» та ін. Можна вважати, що подальша клієнтська спеціалізація є резервом розвитку системи комерційних банків України.

б)      обслуговування переважно юридичних та фізичних осіб у межах певної галузі — банки з галузевою спеціалізацією (аграрні банки, промислові банки тощо). В Україні налічується близько 20 банків із галузевою спеціалізацією, серед яких “Легбанк”, “Енергобанк”, “Автозазбанк”, “Донвуглеком-банк“, «Укрнафтогазбанк» та інші.

Ще більший ступінь деталізації, диференційованості видів банків зумовлений їхньою спеціалізацією на обслуговуванні конкретного типу клієнтури. Так, для зарубіжної банківської справи характерно, що біржові банки обслуговують виключно операції біржових структур, страхові — страхових інститутів, а кооперативні банки здійснюють кредитно-розрахункове обслуговування кооперації. Саме тому банки з клієнтською спеціалізацією називають “кишеньковими”, тобто створеними для фінансового обслуговування певної фірми. Учасниками кооперативних банків є кооперативи.

в)      надання невеликого кола послуг для більшості своїх клієнтів — банки із функціональною спеціалізацією. Найяскравіше виражена функціональна спеціалізація, ос­кільки вона принципово впливає на характер діяльності банку, визначає особливості формування активів і пасивів, побудову балансу банку, а також специфіку роботи з клієнтурою. Функціональна спеціалізація полягає в тому, що комерційні банки виконують переважно вузьке коло спеціалізованих операцій. Це, наприклад, інвестиційні, інноваційні, ощадні, іпотечні та інші банки. Функціональна спеціалізація принципово впливає на характер діяльності банку, визначає особливості формування активів і пасивів, а також специфіку роботи з клієнтурою.

Інвестиційні та інноваційні банки акумулюють тимчасово вільні грошові кошти на тривалі строки (в тому числі шляхом облігаційних позик) і надають довгострокові кредити. Ощадні банки спеціалізуються на кредитуванні населення за рахунок залучення невеликих за розмірами строкових депозитів. Іпо­течні банки здійснюють кредитні операції на тривалий строк, здебільшого під заставу нерухомості. Значна частка їхніх па­сивів формується за рахунок власного капіталу і капіталу, мо­білізованого шляхом випуску іпотечних облігацій. Облікові і депозитні банки історично спеціалізуються на здійсненні ко­роткострокових депозитних і кредитних операцій. Тому в них серед активних операцій переважають кредитні та облікові операції з комерційними векселями, а серед пасивних — опе­рації із залучення тимчасово вільних грошових коштів у депо­зити до запитання.

В Україні яскравим представником банку з вираженою функ­ціональною спеціалізацією є Ощадбанк, в пасиві якого близько 90% — це кошти фізичних осіб, а основна спеціалізація актив­них операцій — споживче кредитування. Ексімбанк обслуговує переважно зовнішньоекономічну діяльність клієнтів. Функціональна спеціалізація названих банків не заважає їм виконувати інші операції, притаманні універсальним банкам.

У процесі концентрації і централізації банківського капіталу можливе об’єднання банків га кредитно-фінансових установ у консорціуми, корпорації, асоціації тощо.

Комерційні банки бувають універсальними і спеціалізованими. Найбільш поширеними спеціалізованими банками є ощадні, інвестиційні й іпотечні.

Ощадні банки у країнах з розвинутою ринковою економікою — це, як правило, невеликі кредитні установи, які функціонують у регіональному просторі (у межах міста, землі, штату тощо). Діяльність ощадних банків, як правило, контролюється державою, яка в особі місцевої влади є гарантом за їх операціями. Головним клієнтом цих банків є населення. Вклади населення залучаються на поточні, інвестиційні та інші рахунки. Розміщення коштів здійснюється у формі надання споживчих, іпотечних, бланкових (незабезпечених) кредитів, купівлі акцій та ін.

Інвестиційні банки здійснюють мобілізацію довгострокового по­зичкового капіталу і надають його підприємницьким структурам і державі. Механізмом залучення коштів клієнтів є емісія і розміщення облігацій та інших видів зобов'язань (сертифікатів, векселів). Інвестиційні банки вивчають фінансові потреби клієнтів, узгоджують умови позичок, визначають строки випуску і види цінних паперів з урахуванням стану ринку, їх емісію і наступне розміщення серед інвесторів. Інвестиційні банки виконують не тільки посередницьку функцію між позичальниками та інвесторами, а й продають великі пакети акцій та облігацій за власний рахунок, надають кредит покупцям цінних паперів. Законодавство багатьох країн відносить такі банки до небанківських фінансово-кредитних установ.

Іпотечні банки спеціалізуються на видачі довгострокових позичок під заставу нерухомості — землі і міських будівель. Ресурсами іпотечних банків є власні накопичення та іпотечні облігації.

В Україні функціональна спеціалізація комерційних банків розвинута ще недостатньо. Класичних інвестиційних та іпотечних банків поки що немає. Причинами такої ситуації є відсутність ринку нерухомості і землі, а також обмеженість довгострокових капіталів, однією з причин якої є нестабільність національної валюти. Поки що функціонує єдиний банк з інвестиційною спеціалізацією. Це Укрінбанк, який є первістком українських банків нового типу. Дуже актуальною є проблема створення інвестиційних, інноваційних, іпотечних банків.

У системі комерційних банків відбувається процес залучення іноземного капіталу. Кількість банків, створених з участю іноземного капіталу на початок 2000 р., досягла 18% від загальної кількості діючих банків, з них майже третину становлять банки зі 100-процентним іноземним капіталом.