4. Депозитні угоди

Комерційні банки залучають вільні грошові кошти юридичних та фізичних осіб шляхом виконання депозитних операцій, у процесі яких використовують різні види банківських рахунків. Проте практично всі клієнтські рахунки відносяться до депозитних.

За категорією вкладників виділяють такі види депозитів:

- депозити юридичних осіб;

- депозити фізичних осіб;

- міжбанківські депозити.

За формою вилучення коштів існують такі види депозитів:

- депозити до запитання;

- строкові депозити;

- умовні депозити.

Депозити до запитання — форма депозиту, за якою внески вилучаються частинами або цілком у будь-який термін за вимогою вкладника. До цієї форми організації депозитних відносин між банком та клієнтом можна віднести розрахункові, поточні рахунки клієнтів і кореспондентські рахунки банків.

Розрахункові рахунки — це робочі рахунки юридичних осіб, їхні філії, бюджетні організації і фізичні особи можуть відкривати поточні рахунки. Кореспондентські рахунки використовуються по розрахунках з іншими банками.

Строковий депозит — внесок, для якого встановлено визначений термін перебування коштів у розпорядженні банку:  181 день — 1 рік; 1—3 роки;  понад 3 роки.

Умовний депозит називається умовним тому, що договір передбачає зберігання незначної суми коштів на такому рахунку протягом невизначеного строку. Але клієнт не може зняти з нього кошти за своїм бажанням, бо такий депозит відкривається як супровід до платіжної картки, на якій не встановлено не знижувальний ліміт. Зняти кошти, що знаходяться на такому умовному депозитному рахунку, можна лише закривши і картковий рахунок.

Депозитний сертифікат — це письмове свідоцтво банку про внесення юридичною особою грошових коштів на депозит. Він може використовуватись його власником як платіжний засіб і мати обіг на фондовому ринку. Депозитний сертифікат мас істотну перевагу над строковим депозитом. Завдяки вторинному ринку цінних паперів сертифікат може бути достроково проданий власником іншій особі з отриманням певного доходу за час зберігання і без зміни при цьому обсягу ресурсів банку. В той же час дострокове вилучення власником строкового депозиту означає для нього втрату доходу, а для банку — втрату частини ресурсів.

Однією із форм строкових депозитів є сертифікати, які бувають депозитними та ощадними. Депозитні сертифікати надаються юридичним особам, а ощадні — фізичним. Сертифікати можуть класифікуватись і за такими ознаками:

- спосіб випуску (у разовому порядку і серіями);

- спосіб оформлення (іменні і на пред’явника);

- термін обігу (строкові і до запитання);

- умови сплати відсотків (авансом, з регулярною сплатою відсотків по закінченні розрахункового періоду та з виплатою відсотків у день погашення сертифіката).

Ощадний сертифікат — це документ, що оформлюється банком для фізичної особи. Часто супроводжується видачею ощадної книжки, у якій відображаються усі операції по рахунку.

Отже, відносини по формуванню банківського капіталу за рахунок депозитів мають відповідне юридичне оформлення — депозитну угоду.

Депозитна угода укладається між банком та юридичною (фізичною) особою в двох примірниках. Один з них зберігається у банку, а інший — у клієнта. Укладена угода засвідчує право комерційного банку керувати на свій розсуд залученими грошовими коштами і право вкладників отримувати у встановлений термін суму депозиту та належних відсотків. У ній передбачається:

- дата внесення депозиту та кінець дії угоди;

-  сума депозиту;

- форма зарахування коштів на депозитний рахунок; відсоткова ставка за користування депозитом (може бути як фіксованою, так і плаваючою);

- періодичність сплати відсотків;

- порядок повернення депозиту та відсотків після закінчення строку зберігання коштів;

-  права, зобов’язання та відповідальність сторін тощо.

В угоді проставляється номер відкритого особового депозитного рахунку. Усі особові рахунки вкладників підлягають реєстрації як у бухгалтерії, так і в депозитному відділенні банку.

Комерційний банк відкриває клієнту депозитний рахунок на підставі таких документів:

- депозитної угоди;

- нотаріально завірених: картки зі зразками підписів та відбитком печатки, копій статутних документів та свідоцтва про реєстрацію (для юридичних осіб);

- паспорта (або документа, що його замінює), копії ідентифікаційного коду і зразка підпису (для фізичних осіб).

Датою відкриття депозитного рахунку є дата надходження грошей на депозитний рахунок. Форма надходження грошей обумовлюється угодою. Юридичні особи мають право перераховувати кошти на депозитний рахунок тільки з поточного рахунку, а фізичні особи можуть вносити кошти готівкою або перераховувати з поточного рахунку.

Згідно з депозитною угодою можуть бути передбачені додаткові надходження грошей на депозитні рахунки — рахунки з можливістю поповнення. Строкові депозити не використовуються для здійснення поточних платежів. Часткове вилучення коштів з депозиту передбачено тільки для окремих типів ощадних вкладів (пенсійних, для зарахування заробітної плати та ін.).

Дострокове закриття депозитного рахунку можливе на підставі заяви або клопотання вкладника, і за це банк може встановлювати штрафні санкції у вигляді зниження обіцяної відсоткової ставки. Іноді для цього використовується спеціальний коефіцієнт, на який множиться передбачена в угоді відсоткова ставка. Такий коефіцієнт, як правило, диференціюється залежно від строку фактичного перебування коштів на рахунку.

Оптимальна структура депозитної бази ресурсів банку визначається за критеріями ліквідності і прибутковості. Депозити до запитання виступають дешевим ресурсом через те, що є нестабільними: у будь-який час кошти з цих рахунків за вимогою клієнтів можуть бути вилучені шляхом видачі готівки, виконання платіжних доручень, сплати чеків або векселів. Разом з тим клієнти банку не повністю використовують кошти на депозитних рахунках, в результаті чого на них постійно є стабільний залишок коштів, який комерційні банки використовують для здійснення активних операцій, відсоткові ставки нараховуються на залишки ресурсів у мінімальних розмірах (ряд комерційних банків України виплачує 2—4% річних) або не нараховуються взагалі. В останньому випадку комерційний банк не стягує з клієнта щомісячної плати за обслуговування рахунка. Низька депозитна ставка зменшує відсоткові витрати банку, але їхня висока частка може послабити його ліквідність.

Строкові депозити — найбільш прогнозована частина залучених грошових коштів, які можуть спрямовуватись у кредити на визначені терміни під вищий відсоток. Однак чим більший термін депозиту, тим дорожче залучення цього ресурсу для банку.