3. Організація банківської системи України та місце Національного банку України у ній

 

Під банківсь­кою системою розуміють історично складену і законодавчо за­кріплену систему організації банківської справи в країні. Банківська система — це не проста сукупність окремих банків, а свідомо побудована на законодавчій основі їх єдність з чітким визначенням місця, субординації та взаємозв'язків окремих її елементів та ланок. Вона виконує свої специфічні функції і роль в економіці. Законо­давство встановлює структуру банківської системи, визначає сферу діяльності, підпорядкованість та відповідальність для різ­них інститутів, що входять до неї.

Банківська система в Україні є дворівневою. Перший рівень становить НБУ, а другий - система комерційних банків.

Необхідність формування банківської системи визначаєть­ся двома групами причин:

1)    пов’язаних з необхідністю здійснення суспільного нагляду і регулювання банківської діяльності, узгодження комерційних ін­тересів окремих банків із загальносуспільними інтересами — за­безпечення сталості грошей та стабільної роботи банків;

2)    пов’язаних з функціонуванням грошового ринку та забез­печенням збалансованості між попитом та пропозицією на гро­шовому ринку.

Сучасні банківські системи, як правило, складаються з двох рівнів. На верхньому рівні знаходиться Національний (централь­ний) країни, а на другому, нижньому, - система комерційних банків.

 Для ефективної роботи банківської системи недостатньо са­мих лише банків, їм потрібна належна інфраструктура, що включає:

 - міжбанківські розрахункові центри;

- системи міжбанківського зв’язку;

- центри технічного та технологічного обслуговування банків;

- інформаційні та навчальні центри для кадрів банківської системи;

- створення міжбанківських фондів страхування депозитних вкладів;

- банківські об’єднання, асоціації, союзи тощо.

Національний Банк України — державний банк країни, який, разом із своїми філіями, є першим рівнем банківської системи і виконує функції резервної системи. Його було утворено згідно із Законом України «Про банки і банківську діяльність» від 30 бе­резня 1991 року.

Згідно із цим законом, на нього було покладено такі основні функції:

-         емісія національних грошей та організація їх обігу;

-         грошово-кредитне регулювання економіки (монетарна по­літика);

-         акумуляція і зберігання резервів кредитних установ;

- кредитно-розрахункове обслуговування уряду (обслугову­вання державного боргу країни, проведення операцій на ринку державних цінних паперів та валютному ринку);

- кредитор останньої інстанції для комерційних банків;

- організація розрахунків між банками;

- видача комерційним банкам ліцензій на здійснення банків­ських операцій та операцій з іноземною валютою;

- контроль за діяльністю комерційних банків;

- накопичення, зберігання та проведення операцій із золото­валютними резервами країни.

НБУ є особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи ор­ганізації якого визначаються Конституцією України, Законом «Про Національний банк України», іншими законами України.

Національний банк має статутний капітал, що є державною власністю. Розмір статутного капіталу становить 10млн грн. Розмір статутного капіталу може бути змінений за рішенням Ра­ди Національного банку. Джерелами формування статутного ка­піталу Національного банку є доходи його кошторису, а за необ­хідності — Державний бюджет України.

Національний банк є юридичною особою, має відокремлене майно, що є об’єктом права державної власності і перебуває в йо­го повному господарському розпорядженні.