5. Механізм створення комерційних банків

Механізм створення та функціонування україн­ських банків, як й інших суб’єктів підприємництва, діяльність яких заснована на комерційному розрахунку, визначається чинним законодавством. Основними законодавчими актами з цього питання є Закони України “Про господарські товарист­ва”, “Про обмеження монополізму та недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності”, “Про цінні папери і фондову біржу”. Спеціальні вимоги та умови створення і реєстрації банків визначені Законом України “Про банки і банківську діяль­ність” та відповідними нормативними актами НБУ.

Якщо реєстрацію новостворених звичайних (небанківських) господарських товариств здійснюють органи місцевої виконав­чої влади, то комерційні банки, незалежно від місця їх розта­шування та територіального характеру діяльності, зобов’язані проходити реєстрацію у НБУ в м. Києві. Саме з моменту реєст­рації банку НБУ в Республіканській книзі реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ він вважається створеним та набуває статусу юридичної особи.

Засновниками та акціонерами банків можуть бути як українські, так і іноземні юридичні та фізичні особи, за винят­ком Рад народних  депутатів усіх рівнів, їх виконавчих органів,політичних і профспілкових організацій, спілок і партій, громадських фондів.

Головною передумовою створення комерційного банку як звичайної юридичної особи є формування статутного капіталу - фонду коштів, які вносять засновники для забезпечення початку фінансово-господарської діяльності банку.  Статутний капітал комерційного банку може бути сформо­ваний тільки за рахунок власних коштів засновників (акціо­нерів), тобто забороняється використовувати для формування статутного капіталу кошти, отримані в кредит та під заставу, бюджетні кошти. Банки не можуть збільшувати свій статутний капітал за рахунок нерозподіленого прибутку та власного капі­талу, а також залучати кошти до статутного капіталу з метою покриття збитків.

Чинне законодавство істотно обмежує можливості заснов­ників та акціонерів щодо їхнього володіння певними частками статутного фонду банку. Один акціонер банку (крім іноземного) може прямо або опосередковано во­лодіти акціями (частками) цього банку в межах 35% його ста­тутного капіталу. В даному разі під опосередкованою розуміють участь акціонера у статутному капіталі банку, якщо він має частку в статутному капіталі іншого акціонера цього ж банку, яка становить 10% і більше.

Внески засновників, акціонерів до статутного капіталу ко­мерційного банку здійснюються тільки грошовими коштами в національній та вільно конвертованій іноземній валюті (для нерезидентів України).

Для формування статутного фонду в регіональному управ­лінні НБУ за місцем знаходження комерційного банку відкри­вається тимчасовий рахунок, на який кожний засновник (учасник) вносить визначену установчими документами частку статутного капіталу. До подання НБУ пакета документів для реєстрації комерційного банку на тимчасовому рахунку повин­на бути зібрана сума коштів, не менша ніж 30% розміру ста­тутного фонду, визначеного установчим договором.

Необхідною умовою реєстрації комерційного банку є пере­вірка незалежною аудиторською організацією, що має ліцен­зію Аудиторської палати України, фінансового стану та пла­тоспроможності засновників, акціонерів банку, частка яких в загальному оголошеному статутному капіталі не менше 5%, для надання аудиторського висновку щодо наявності у них вільних власних коштів у розмірі, який забезпечує виконання їхніх зобов’язань з формування статутного капіталу банку і достовірності даних бухгалтерської та фінансової звітності.

У двотижневий термін після аудиторської перевірки фінан­сового стану засновників орган управління банку подає для реєстрації до регіонального управління НБУ за місцем ство­рення банку такі документи:

1)    заяву про реєстрацію банку за підписом уповноваженої особи, яка призначена відповідальною за реєстрацію банку установчими зборами;

2)    установчий договір, підписаний засновниками банку та завірений їхніми печатками (підписи фізичних осіб завіряють­ся нотаріально);

3)    статут банку, затверджений установчими зборами і під­писаний уповноваженою особою;

4)    протокол установчих зборів, підписаний головою та сек­ретарем зборів;

5)    економічне обґрунтування із зазначенням мети створення банку, в тому числі розрахункові балансовий звіт і звіт про прибутки та збитки комерційного банку наприкінці першого року його діяльності;

6)   висновок аудиторської організації про фінансовий стан та платоспроможність засновників із часткою в статутному капі­талі не менше 5%. Фізичні особи подають довідки органів Державної податкової адміністрації України про наявність до­ходів, достатніх для внесення коштів, визначених в установчих документах банку, якщо їх розмір перевищує 200 неоподатко­вуваних мінімумів доходів громадян, встановлених на день сплати коштів;

7)    бухгалтерську і фінансову звітність учасників банку на перше число місяця, в який здійснюється внесок до статутного капіталу банку, незалежно від розміру їхньої частки в статут­ному капіталі;

8)    документи про наявність професійно придатних перших керівників банку (голови правління та головного бухгалтера), кандидатури яких відповідають таким вимогам: наявність ви­щої фінансово-економічної або юридичної освіти — для голови правління, а також вищої економічної або бухгалтерської осві­ти — для головного бухгалтера; стаж роботи у фінансово-бан­ківських установах за відповідним фахом не менше 5 років, у тому числі на керівних посадах — не менше 3 років; відсутність письмово підтверджених зауважень та фактів порушення чин­ного законодавства, нормативних актів НБУ і внутрішніх до­кументів банку за час роботи в банківських установах.

На керівні посади комерційних банків не можуть бути при­значені особи:

•       які не виконали зобов’язань із сплати боргу щодо будь-якого банку або іншої юридичної чи фізичної особи;

•       незаконні дії яких у минулому спричинили банкрутство банку або іншої юридичної особи;

•       які перебувають у родинних зв’язках з членами ради бан­ку;

•       які притягувались до кримінальної відповідальності або були звільнені за вимогою НБУ.

Регіональне управління НБУ у двотижневий термін з момен­ту отримання від банку повного пакета документів зобов’язане підготувати висновок щодо дотримання комерційним банком діючих умов створення та реєстрації, а також відповідності по­даних документів існуючим вимогам. Висновок регіонального управління НБУ повинен містити підтвердження сплати кож­ним засновником, акціонером (учасником) своєї частки в ста­тутному капіталі банку за рахунок власних коштів.

Реєстрація комерційного банку здійснюється НБУ у місяч­ний термін з моменту одержання заяви, всіх необхідних доку­ментів та висновку регіонального управління НБУ. У разі пе­ревищення НБУ терміну, зазначеного для реєстрації, він сплачує засновникам комерційного банку штраф у розмірі 0,01% оголошеного статутного фонду банку за кожний день затримки.

Рішення НБУ про реєстрацію комерційного банку доводить­ся до відома Спостережної ради банку і регіонального управ­ління НБУ за місцем розташування банку у вигляді листа за підписом заступника голови Правління НБУ з додаванням статуту зареєстрованого банку, титульний аркуш якого завіре­но печаткою НБУ і підписом заступника голови Правління.

Водночас в окремих випадках НБУ може відмовити комер­ційному банку в реєстрації. Підставою для відмови можуть бути:

•       порушення порядку створення банку;

•       невідповідність статуту банку та інших установчих доку­ментів законодавству України;

•       незадовільний фінансовий стан засновників, акціонерів (учасників), що загрожуватиме інтересам кредиторів банку;

•       професійна непридатність керівництва банку;

•       відсутність угоди про надання банку приміщення, придат­ного для розташування в ньому банківської установи.

На відміну від звичайних господарських товариств, біль­шість з яких може розпочинати фінансово-господарську діяль­ність одразу після державної реєстрації, комерційні банки, навіть зареєстровані в Республіканській книзі реєстрації бан­ків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ, не мають права на здійснення жодної з банківських операцій без отримання відповідної ліцензії.

Механізм ліцензування комерційних банків розроблено НБУ. Ліцен­зування комерційних банків запроваджено передусім з метою підвищення надійності та стабільності банківської системи, забезпечення захисту інтересів кредиторів і вкладників. Ліцензування — це порядок надання комерцій­ним банкам, які з часу реєстрації НБУ набули статусу юридич­ної особи, дозволу на здійснення окремих чи всіх банківських операцій, якщо умови діяльності комерційних банків відпові­дають чинному законодавству України та нормативним актам НБУ, а також діяльність яких не загрожує інтересам їх клієн­тів.

Ліцензуванню підлягають такі операції комерційних банків:

•  касове обслуговування клієнтів;

•  перевезення грошово-валютних цінностей та інкасація грошових коштів;

•  відповідальне збереження цінностей клієнтів банку;

•  ведення рахунків клієнтів (резидентів) у грошовій одиниці України;

•  ведення рахунків банків-кореспондентів (резидентів) у грошовій одиниці України;

•  операції з касового виконання державного бюджету України, в тому числі ведення бюджетних рахунків клієнтів та рахунків державних позабюджетних фондів;

•  операції з касового виконання місцевого бюджету, ведення бюджетних рахунків клієнтів та рахунків місцевих позабюджетних фондів;

•  надання та отримання кредитів на міжбанківському ринку;

•  кредитування юридичних і фізичних осіб та фінансовий лізинг;

•  факторинг;

•  вкладення коштів у статутні фонди інших юридичних осіб;

•  залучення депозитів юридичних осіб;

•  залучення депозитів фізичних осіб;

•  емісія цінних паперів;

•  ведення рахунків клієнтів (резидентів та нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України;

•  неторговельні операції з валютними цінностями;

•  ведення кореспондентських рахунків банків (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті;

•  ведення кореспондентських рахунків банків (нерезидентів) у грошовій одиниці України;

•  відкриття кореспондентських рахунків в уповноважених банках України в іноземній валюті та здійснення операцій за ними;

•  відкриття кореспондентських рахунків у банках (нерезидентах) в іноземній валюті та здійснення операцій за ними;

•  залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України;

•  залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках;

•  валютні операції на міжнародних ринках;

•  операції з банківськими металами на валютному ринку України;

•  операції з банківськими металами на міжнародних ринках;

•  фінансування капітальних вкладень за дорученням власників або розпорядників інвестованих коштів;

•  надання поручительств, гарантій та інших зобов’язань за третіх осіб, що передбачають їх виконання у грошовій формі;

•  купівля, продаж цінних паперів та операції з ними;

•  управління грошовими коштами та цінними паперами за дорученням клієнтів;

•  купівля, продаж державних цінних паперів та операції з ними.

Для отримання ліцензії на право здійснення банківських операцій комерційний банк повинен виконати певні умови. Так, на час прийняття рішення про надання ліцензії на здійснення банківських операцій зареєстрований статутний капітал банку повинен бути сплачений повністю. Отже, на відміну від звичайних комерційних підприємств, засновники яких мають можливість остаточно сформувати статутний фонд протягом одного року після їх державної реєстрації, комерційні банки не будуть проліцензовані без повної сплати статутного фонду та не зможуть розпочати свою діяльність, оскільки здійснення банківських операцій без ліцензії НБУ є незаконним і тягне за собою відповідальність згідно з вимогами чинного законодавства України та нормативними актами НБУ.

Водночас комерційний банк для отримання ліцензії повинен відповідати встановленим вимогам, основними серед яких є:

•  наявність підрозділу, який виконуватиме відповідні банківські операції, та підрозділу внутрішнього аудиту, керівники яких мають відповідати таким кваліфікаційним вимогам:

1)      наявність диплома про вищу фінансово-економічну освіту;

2)      досвід практичної роботи за фахом у фінансово-кредитних установах не менше 3 років. Керівниками таких підрозділів не можуть бути призначені особи, які притягувались до кримінальної відповідальності, або особи, які були звільнені за вимогою НБУ;

•  забезпеченість необхідним банківським обладнанням, комп’ютерною технікою та комунікаційними засобами, що відповідають вимогам НБУ, для здійснення і обліку банківських операцій та складання щоденного балансового звіту банку;

•  відповідність приміщення банку вимогам НБУ, наявність документа на право власності на приміщення або угоди на оренду приміщення з його власником на термін не менше 5 років.

Для отримання ліцензії на зазначені операції новоствореному банку необхідно подати до НБУ такі документи:

•  клопотання банку про надання ліцензії на здійснення банківських операцій (з переліком тих, які банк бажає виконувати);

•  бізнес-план банку на перші три роки його діяльності (окремо на кожний рік), який повинен містити:

1)   перелік операцій, які планує здійснювати банк;

2)   розрахунковий балансовий звіт і розрахунок звіту про прибуток та збитки комерційного банку наприкінці кожного фінансового року;

3)   економічне обґрунтування прогнозних показників балансового звіту та звіту про прибутки і збитки (перелік основних клієнтів, спрямування та визначення джерел залучення коштів, фінансових результатів діяльності, формування резервів у розмірах, необхідних для покриття можливих збитків, прогнозний розрахунок дотримання економічних нормативів);

4)  дані про організаційну та управлінську структуру банку.

Востаннє редаговано: Вівторок, 26 березня 2019, 12:10. Версія: 3. Опубліковано: Середа, 23 квітня 2014, 11:00.