Тема 11

Тема 11. Банківський менеджмент. Операції комерційних банків і небанківських фінансово-кредитних установ

План

1.     Сутність банківського менеджменту та організаційна структура комерційного банку.

2.     Критерії вибору банку.

3.     Основні види операцій комерційних банків.

4.     Депозитні угоди.

5.     Нарахування відсотків за вкладами.

6.     Рейтингові оцінки діяльності банків.

 

 

1. Сутність банківського менеджменту та організаційна структура комерційного банку.

Банківський менеджментвключає:

1. Стратегічний (загальний) менеджмент - визначен­ня загальної концепції розвитку банку, постановку цілей і конкре­тних завдань діяльності, розробку заходів щодо реалізації постав­лених цілей, формування оптимальної організаційної структури.

2. Менеджмент персоналу— управління трудовими ресур­сами на базі кадрової політики банку.  Поряд зі стратегічною орієнтацією банку, що визначає успіх банківської діяльності, важлива роль відводиться кваліфікації  персоналу та якості його менеджменту. При цьому цент­ральним питанням є мотивація до праці, зацікавленість бан­ківського персоналу в ефективній роботі. Відомі тут два шляхи: мотивація через примус, страх, або внутрішню переконаність і матеріальну мотивованість.

3. Фінансовий менеджмент—управління фінансово-економічною діяльністю банку: капіталом, активами і пасивами, ліквідністю, прибутковістю та банківськими ризиками.

Під стратегією комерційного банку треба розуміти найбільш ефективну організацію його діяльність на майбутнє. Якщо страте­гія розроблена, то це є вирішальним чинником успіху бан­ківської діяльності.

Банк для виконання своїх функцій маємати таку будову, що дасть можливість ефективно коорди­нувати використання фінансових, трудових, матеріальних та ін­формаційних ресурсів відповідно до стратегічних цілей діяльнос­ті банку.

Основні принципи організації процесу банківської діяльності банку такі:

•  функціональна побудова;

•  відповідність меті банку;

•  ієрархія владних повноважень та рівнів організації;

•  спільні й координовані дії;

•  раціоналізація управління;

•  цілісність та відповідність умовам зовнішнього середовища;

•  забезпечення контролю;

•  регламентація діяльності персоналу;

•  забезпечення оперативною і достатньою інформацією.

Кінцевою метою формування структури банку є доцільність і раціональність управління всім комплексом банківської діяльності, підвищення якості послуг, що надаються клієнтам банку, продуктивності праці банківських працівників, забезпечення прибутковості банку.

Банки самостійно обирають організаційну структуру управ­ління залежно від таких факторів:

          - законодавчі обмеження;

-  розмір банку і масштаби його діяльності;

- юридичний статус (реалізація відносин власності);

- спеціалізація чи універсалізація діяльності.

Найвищим органом управління комерційного банку є загаль­ні збори товариства, до компетенції яких належить:

- визначення основних напрямів діяльності товариства і за­твердження його планів та звіту про їх виконання;

- затвердження річних результатів діяльності банку, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати дивідендів, ви­значення порядку покриття збитків;

Загальне керівництво діяльністю банку здійснює рада банку (спостережна рада банку), яка контролює діяльність правління бан­ку, а також виконує інші функції, делеговані загальними зборами.

Виконавчим органом банку є правління (дирекція — для ТОВ) або інший орган, передбачений статутом.

Правління вирішує всі питання, пов’язані з поточною діяльні­стю банку, крім тих, що належать до компетенції загальних збо­рів і ради банку. Очолює правління голова, який має заступників (менеджерів, які очолюють структурні підрозділи банку). Голова правління несе персональну відповідальність перед акціонерами за результати діяльності банку. Кредитну стратегію та кредитну політику банку формує кре­дитний комітет. Він виконує такі функції: затверджує організа­ційну структуру процесу кредитування, встановлює напрями ди­версифікації кредитного портфеля, аналізує кредитний ризик портфеля та інших суттєвих ризиків, що пов’язані з кредитуван­ням, оцінює адекватність резервів на можливі втрати за позика­ми, приймає рішення щодо надання «великих» кредитів та пері­одичне списання безнадійних позик.

Контроль за фінансово-господарською діяльністю банку здій­снює ревізійна комісія. Без її висновку загальні збори акціонерів неправомочні затвердити баланс.

Структура комерційного банку. Важливе значення в організації діяльності банку має його структура.

 

Структура банку може бути орієнтована:

1)     на надання різних видів банківської продукції (функціональна ознака);

2)     на різні групи споживачів;

3)     на врахування регіональних аспектів діяльності.

Структура управління комерційним банком, побудована за функціональною ознакою, не може не враховувати збільшений перелік операцій, що традиційно йому притаманні. Виходячи з цього структуру комерційного банку можна представити наступною.

Типову структу­ру управління комерційним банком, побудовану за функціональ­ними ознаками, показано на рис. 1.

Управління планування і розвитку банківських операцій:

•            відділ організації госпрозрахункової діяльності банку і управління банківською ліквідністю;

•            відділ економічного аналізу і вивчення кредитоспромож­ності клієнтів;

•            відділ розробки основ і планів комерційної діяльності банку;

•            відділ маркетингу і зв’язку з клієнтурою.

Управління депозитними операціями:

•            відділ депозитних операцій;

•            фондовий відділ.

Управління кредитними операціями:

•            відділ короткострокового і довгострокового кредитування клієнтів;

•            відділ кредитування населення;

•            відділ нетрадиційних банківських операцій, пов’язаних із кредитуванням.

Управління посередницькими та іншими операціями:

•            відділ гарантійних операцій і операцій за дорученням;

•            відділ банківських послуг;

•            відділ операцій з цінними паперами.

Управління організаціями міжнародних банківських опера­цій:

•            відділ валютних і кредитних операцій;

•            відділ міжнародних розрахунків.

Обліково-операційне управління:

•            операційний відділ;

•            відділ касових операцій;

розрахунковий відділ.

Служби:

•            адміністративно-господарський відділ;

•            юридичний відділ;

•            відділ кадрів;

•            відділ експлуатації і впровадження ЕОМ;

•            ревізійний відділ.

 

 

 

Рис. 1. Типова організаційна структура комерційного банку

 

У складі управлінських ланок банку виділяється Управління планування і розвитку банківських операцій, що охоплює відділ організації госпрозрахункової діяльності і управління банківською ліквідністю, а також від­діл економічного аналізу і вивчення кредитоспроможності клієнтів, відділ розробки основ і планів комерційної діяльності банку та відділ маркетингу. Можна сказати, що це “мозковий” центр банку, який прогнозує його можливості і розвиток опе­рацій. До складу управлінських ланок, як видно зі схеми, входять і інші управління, що функціонально відтворюють те, чим традиційно займається банк, — депозитними, кредитни­ми, посередницькими, розрахунковими, міжнародними й ін­шими операціями. Інші підрозділи складають служби банку, що обслуговують його основну комерційну діяльність.

Значний вплив на структуру апарату управління банку справляють масштаби його діяльності, ступінь спеціалізації, можливість виконувати ті чи інші операції. У деяких випадках банк не виконує тих чи інших послуг, обсяг його операцій надто не­значний, щоб формувати не тільки управління, а й відділи. Тоді в складі банківського апарату створюються відносно неве­ликі групи працівників, що обслуговують відповідні сторони банківської діяльності. Наведена схема показує сам підхід до комплектування ланок управління, принцип, заснований на функціональному призначенні тих чи інших адміністративних підрозділів. З позиції стратегії банку важливо при цьому так організувати управління, щоб воно відповідало генеральній лінії, сформованій на певному етапі його розвитку.