4. Ціна банківського кредитування

Основним видом плати за користування банківським креди¬том є процент. Поряд з процентом банки можуть установлюва¬ти комісію, що застосовується як додатковий елемент ціни банківського кредитування. Комісія встановлюється, як пра¬вило, у тих випадках, коли в процесі кредитування банк вико¬нує додаткову роботу, пов’язану з оформленням позички і контролем, або наглядом за здійсненням проекту, що креди¬тується. Комісія може сплачуватися окремо або додаватися до процента.

Рівень процентної ставки залежить від таких факторів:

•  облікова ставка центрального банку;

•  рівень інфляції;

•  строк позички;

•  ціна сформованих ресурсів;

•  ризик;

•  розмір позички;

•  попит на банківські позички;

•  якість застави;

•  зміст заходів, що кредитуються;

•  витрати на оформлення позички і контроль;

•  ставка банку-конкурента;

•  характер відносин між банком і клієнтом;

•  норма прибутку від інших активних операцій.

Вплив цих факторів на рівень процентної плати за користу-вання банківськими позичками є взаємозв’язаним, тому важко визначити кількісне значення кожного з них, але враховувати їх у сукупності доцільно.

Базовою процентною ставкою за кредитами комерційних банків є облікова ставка центрального банку, за якою остан¬ній здійснює рефінансування комерційних банків. Базова процентна ставка може бути або вищою, або нижчою за обліко¬ву ставку. Якщо комерційний банк має дешеві ресурси (порів¬няно з обліковою ставкою), він має право встановлювати про¬центи за своїми позичками нижчі від облікової ставки.

Облікова ставка центрального банку залежить від характеру його грошово-кредитної політики, процентних ставок на між-народному ринку позичкових капіталів, стану платіжного ба¬лансу країни і курсу національної валюти.

Грошово-кредитна політика центрального банку може бути спрямованою або на експансію, або на рестрикцію кредиту. Проводячи політику експансії, центральний банк зменшує об-лікову ставку, а при політиці рестрикції — підвищує її.

Якщо на міжнародному ринку позичкових капіталів норма процента змінюється, то відповідно змінюється й облікова ставка центрального банку.

Якщо в країні складається пасивний платіжний баланс і уряд не хоче допустити падіння курсу національної валюти нижче пев-ного рівня, облікова ставка центрального банку звичайно підви-щується для стимулювання залучення іноземного капіталу.

Рівень інфляції впливає як на облікову ставку центрального банку, так і на ставки процента за позичками комерційних банків. Незважаючи на те, що центральний банк встановлює позитивну процентну ставку (тобто з урахуванням інфляції), комерційні банки також враховують інфляційний фактор. Річ у тім, що облікова ставка центрального банку не змінюється часто, тому в періоди між її змінами і при інфляційній актив¬ності у комерційних банків виникає потреба враховувати ту інфляцію, яка не покрита обліковою ставкою.

 

 Фактор терміну кредиту прямо пропорційно впливає на рівень процентної ставки за позичками банку. Чим триваліший термін користування, тим дорожчим для позичальника є кре-дит. Така залежність зумовлена двома причинами. По-перше, при тривалішому терміні позички більшим є ризик втрат від неповернення боргу і від знецінення коштів, переданих у по-зичку у зв’язку з інфляцією, що неминуча в ринковій еконо¬міці. По-друге, вкладення коштів довготривалого характеру, як правило, забезпечують відносно вищу віддачу.

Ціна сформованих банком ресурсів безпосередньо впливає на рівень процентної ставки за кредитами. Вона складається з депозитного процента й інших видів плати за куплені кредитні ресурси. Чим дорожче обходяться банку ресурси, тим, за інших рівних умов, вища норма позичкового процента.

Ризик є невід’ємним атрибутом кредитування. Тут виника-ють кредитний і процентний ризики. Рівень цих ризиків зале-жить від виду позички і від порядку сплати процентів. Найри- зикованішими є незабезпечені (бланкові) позички. Ступінь ризику забезпечених кредитів залежить від повноти і якості застави. Чим вищий ступінь кредитного ризику, тим більша вірогідність для банку зазнати втрат від неповернення пози-чальником основного боргу і несплати процентів по ньому. Тому більш ризиковані позички видаються під вищий процент,' аби компенсувати кредитору витрати від ризикового роз¬міщення коштів.

Розмір позички зворотно впливає на рівень процентної став-ки. Звичайно її рівень нижчий при більших позичках, оскільки відносні витрати, пов’язані з кредитною послугою, тут нижчі. Крім того, великі позички надаються великим клієнтам, котрі, як правило, менше схильні до ризику банкрутства. Але з тако¬го правила можуть бути і винятки. Банк може не зменшувати процентної ставки за великими кредитами, коли за його розра-хунками це може призвести до підвищення ризику у зв’язку з погіршенням структури позичкового портфеля внаслідок по-рушення правила диверсифікації активів.

Попит на позички прямо впливає на рівень процентної ставки. Зростання попиту зумовлює підвищення процентної ставки за позичками. Але в умовах конкуренції між кредитни¬ми установами і боротьби за розширення ринку послуг банки можуть не зважати на це ринкове правило. Вони можуть не підвищувати рівень процентних ставок при зростанні попиту на кредит, керуючись тим, що нижчі процентні ставки за кредитами дадуть змогу залучити більшу кількість клієнтів і завоювати конкурентні переваги.

Якість застави зворотно впливає на рівень процентної ставки за позичками. Чим вона вище, тим, за інших рівних умов, відносно нижчою може бути процентна ставка за позичкою. Це пов’язано з тим, що якісніша застава зменшує ризик втрат у разі примусового погашення позички за рахунок її реалізації.

На рівень процентної ставки впливає зміст заходів, що кредитуються. Так, кредити, що опосередковують витрати, висока рентабельність яких є результатом спекулятивних дій позичальника, коштують звичайно дорожче тих, котрі забезпечують ефект, пов’язаний з виробництвом продукції, особли¬во сільського господарства.

Витрати на оформлення позички і контроль прямо впли¬вають на рівень позичкового процента. Чим ці витрати більші, тим за інших рівних умов вища норма процента за позичкою. Іноді витрати, пов’язані з кредитним процесом, не включають у процентну ставку, а компенсують шляхом стягнення з позичальника комісійних платежів.

Ставка банку-конкурента враховується при встановленні рівня позичкового процента залежно від характеру процентної політики, яку проводить даний банк. Прагнення додаткового прибутку спонукає встановлювати вищі проценти порівняно з іншими кредиторами. Якщо проводиться політика розширен¬ня ринку кредитних послуг, позичковий процент встанов¬люється на нижчому рівні, ніж у конкурентів.

Норма прибутку від інших активних операцій банку слугує одним з орієнтирів при встановленні норми позичкового процента. Якщо, наприклад, інвестиційні операції забезпечу¬ють банку відносно вищий прибуток (на одиницю вкладеного капіталу), ніж позичкові, то банку необхідно переглянути свою процентну політику в бік підвищення рівня позичкового про¬цента.

При врахуванні означених факторів не слід забувати про підсумковий результат, який полягає в тому, що визначена в кредитній угоді процентна ставка має бути джерелом отриман¬ня прибутку від позичкових операцій.