- •Тема 8: Менеджмент роздрібної та електронної торгівлі План
- •1. Суть, роль і функції роздрібної торгівлі
- •2. Класифікація роздрібної торгівлі
- •3. Організація і технологія роботи Internet-магазину Поняття Internet-магазину та особливості його функціонування
- •Організація обслуговування покупців у віртуальних магазинах
- •4. Організація продажу товарів та послуг через електронні торговельні майданчики
- •Тема 9: Менеджмент інфраструктури фінансового ринку. Організація банківської діяльності
- •1. Суть діяльності фінансових посередників ринку
- •2. Роль та функції банків як провідних фінансових посередників
- •3. Організація банківської системи України та місце Національного банку України у ній
- •Емісія національної грошової одиниці
- •Монетарна політика
- •Банківське регулювання і нагляд
- •Банк уряду
- •Організатор міжбанківських розрахунків
- •Структура нбу
- •4. Класифікація банків
- •5. Механізм створення комерційних банків
- •Тема 10. Банківське кредитування
- •6. Порядок погашення банківського кредиту підприємством.
- •1. Принципи та умови кредитування
- •2. Класифікація банківських кредитів
- •3. Кредитний ризик: визначення і мінімізація втрат
- •4. Ціна банківського кредитування
- •5. Етапи процесу банківського кредитування
- •6. Порядок погашення банківського кредиту підприємством
- •Тема 11
- •Тема 11. Банківський менеджмент. Операції комерційних банків і небанківських фінансово-кредитних установ
- •1. Сутність банківського менеджменту та організаційна структура комерційного банку.
- •2. Критерії вибору банку
- •3. Основні види операцій та послуг комерційних банків.
- •4. Депозитні угоди
- •5. Нарахування відсотків за вкладами
- •6. Рейтингові оцінки діяльності банків
- •Тема 12. Інфраструктура інформаційного ринку. Організація виставок
- •1. Роль і поняття інфраструктури інформаційного ринку
- •2. Значення та суть виставкової діяьності
- •3. Класифікація виставок.
- •4. Етапи проведення виставок та показники їх ефективності
- •6. Проблеми організації виставок та шляхи її вирішення
- •Тема 13. Менеджмент інфраструктури інноваційного ринку та ринку праці План
- •1. Сутність та основні завдання інфраструктури інноваційного ринку
- •2. Особливості роботи бізнес-інкубаторів та критерії ефективності їх діяльності
- •3. Технопарки, технополіси, науково-дослідні центри та інші складові інноваційного ринку
- •Тема 14. Біржова діяльність
- •1. Суть та економічна природа товарних бірж.
- •2. Характеристика та основні ознаки біржового товару.
- •3. Класифікація бірж.
- •4.Сутність та класифікація біржових угод.
- •5. Угоди з реальним товаром.
- •6. Ф’ючерсні угоди та механізм їх здійснення
- •7. Опціонні біржові контракти
Тема 9: Менеджмент інфраструктури фінансового ринку. Організація банківської діяльності
План
1. Суть діяльності фінансових посередників ринку
2. Роль та функції банків як провідних фінансових посередників
3. Організація банківської системи України та місце Національного банку України у ній.
4. Класифікація банків.
5.Механізм створення комерційних банків.
1. Суть діяльності фінансових посередників ринку
Діяльність з акумуляції вільного грошового капіталу та його розміщення серед позичальників називається фінансовим посередництвом. Воно істотно відрізняється від брокерсько-дилерської діяльності. Брокери та дилери не створюють власних вимог і зобов'язань, а діють за дорученням клієнтів, одержуючи дохід у вигляді комісійної плати (брокери) чи курсової різниці (дилери). Фінансові посередники діють зовсім по-іншому, створюючи власні зобов'язання і власні вимоги, а їх доходи формуються як різниця між доходами від розміщення акумульованих коштів та витратами на їх залучення.
Економічне призначення фінансових посередників полягає в забезпеченні базовим суб'єктам грошового ринку максимально сприятливих умов для їх успішного функціонування, що сприяє підвищенню ефективності діяльності цих суб'єктів. Звичайно, теоретично можна уявити ситуацію, коли економічні суб'єкти — кредитори і позичальники — будують свої взаємовідносини прямо, не звертаючись до посередників. Проте організація таких відносин була б для них і суспільства набагато дорожчою, уповільненою, високоризикованою і незручною.
Конкретні переваги фінансового посередництва виявляються у такому:
1) можливості для кожного окремого кредитора оперативно розмістити вільні кошти в дохідні активи, а для позичальника — оперативно мобілізувати додаткові кошти, необхідні для вирішення виробничих чи споживчих завдань, і так само оперативно повернути їх на висхідні позиції. Для цього кредитору достатньо звернутися до будь-якого посередника і розмістити у нього свої кошти, поклавши їх ніби в загальний котел, а позичальнику достатньо звернутися туди ж і одержати їх у позичку, ніби взявши їх з цього котла. Шукати їм один одного зовсім не потрібно і навіть знати про існування один одного не обов'язково. Потрібний лише широкий розвиток мережі фінансових посередників;
2) скороченні витрат базових суб'єктів грошового ринку на формування вільних коштів, розміщення їх у дохідні активи та запозичення додаткових коштів. Це зумовлюється такими чинниками: кредитору і позичальнику не потрібно багато часу та зусиль витрачати на один одного (на рекламу, створення інформаційних систем тощо); не потрібно здійснювати складні оцінно-аналітичні заходи щодо потенційного клієнта, щоб визначити його надійність, платоспроможність. Цей клопіт і витрати бере на себе фінансовий посередник;
3) зменшенні фінансових ризиків для базових суб'єктів грошового ринку, пов'язаних з використанням свого капіталу, оскільки значна частина їх перекладається на посередників. Це стає можливим завдяки широкій диверсифікації посередницької діяльності, створенню спеціальних систем страхування та захисту від фінансових ризиків;
4) збільшенні дохідності позичкових капіталів, особливо зосереджених у дрібних власників, завдяки зменшенню фінансових ризиків, скороченню витрат
на здійснення фінансових операцій та відкриттю доступу до великого, високодохідного бізнесу. Це зумовлено тим, що посередники мають можливість сконцентрувати значну кількість невеликих заощаджень і спрямувати їх на фінансування великих, високодохідних операцій та проектів;
5) можливості урізноманітнити відносини між кредиторами і позичальниками наданням додаткових послуг, які беруть на себе посередники. Це, зокрема, страхування кредитора від різних ризиків, задоволення потреб у пенсійному забезпеченні, забезпеченні житлом, набутті права власності й управління певними об'єктами тощо. Фінансові посередники спеціалізуються на наданні таких послуг, у зв'язку з чим формується широке коло їх окремих видів.
Оскільки базові суб'єкти грошового ринку переважно є суб'єктами реального сектору економіки (ділові підприємства та домашні господарства), то, створюючи для їх функціонування сприятливі умови, фінансові посередники позитивно впливають на кругообіг капіталу в процесі розширеного відтворення, розвиток виробництва.
Фінансові посередники поділяються на дві великі групи:
- банки;
- небанківські фінансові посередники.
Економічна відмінність між ними полягає в тому, що суб'єкти другої групи є чистими посередниками, вони не можуть розмістити в активи більше коштів, ніж самі акумулювали. Банки ж є не тільки звичайними посередниками, а й творцями кредиту, оскільки виконують емісійну функцію. Тому правомірно розглядати банки не тільки як простих посередників, а й як підприємства кредитної сфери. Конкретним результатом банківської діяльності є банківський продукт — особливі послуги, що надаються банком клієнтові, а також готівкові і безготівкові платіжні засоби, що емітуються ним. Специфікою банківського продукту є його обмеженість сферою грошового обігу та нематеріальний зміст.