Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Пед.пс.Практикум _ Лисянська.docx
Скачиваний:
160
Добавлен:
23.03.2015
Размер:
727.99 Кб
Скачать
  • II. Завдання для індивідуальної роботи студентів над темою

  1. Поясніть сутність понять виховання, виховуваність і вихованість.

  1. Поясніть, у чому полягає зв'язок навчання і виховання? Яка зі схем більшою мірою ілюструє зв'язок між цими явищами?

  1. Завдяки яким механізмам виникають і розвиваються якості осо­бистості?

  2. У чому полягає суть ціннісно-інтелектуально-емоційного шляху формування якостей особистості?

  3. Назвіть основні етапи управління процесом формування якос­тей особистості.

  1. 4. Психологія виховання

  2. 147

  1. Як Ви розумієте зовнішнє і внутрішнє управління вихованням? Як із цими поняттями пов'язане поняття самовиховання?

  2. Яких вимог слід дотримуватися у вихованні самостійності в учнів?

  1. Які умови виховання в учнів свідомої дисципліни?

  1. Що таке відповідальність та через які якості розкривається його зміст?

  1. Яких принципів необхідно дотримуватися для успішного спіл­кування у процесі виховання?

  2. Як психологи радять вивчати важковиховуваних та які шляхи корекції їхньої поведінки?

  3. Що є чинниками самотності?

  4. Які Ви знаєте види вчинку та в чому полягає їхня сутність?

  5. Як здійснюється аналіз вчинку?

  6. Що є показниками і критеріями вихованості?

  1. Література

  1. Лисянська Т.М. Педагогічна психологія. -К., 2002.

  2. Бех 1.Д.Особистісно-зорієнтоване виховання: Наук, метод, посіб­ник. -К., 1998.

  3. Боришевський М.Й. Виховання самоконтролю в поведінці учнів початкових класів. -К., 1980.

  4. Воспитание детей в школе. Новые подходы и новые технологии / Под ред. Е. Щурковой. - М., 1998.

  5. Критерії моральної вихованості молодших школярів: Книга для вчителя /За ред. 1.Д.Беха, С.Д. Максимеика. —К., 1989.

  6. Ранняя профилактика отклоняющегося поведения учащихся / Под ред. В.А. Татенко, Т.М. Титаренко. - К., 1989.

  1. III. Практичні завдання.

  2. 1. Вставте пропущені слова.

  3. Сутність виховання полягає у формуванні, з одного боку, ...по­ведінки, а з другого —доступних для дитини певного віку... пове­дінки.

  1. Наведіть приклади мотивів поведінки, які відіграють істотну роль у вихованні особистості.

  2. Що означає оволодіти доступними способами і формами по­ведінки? Що лежить в їхній основі?

  1. 148

  2. Педагогічна психологія: Практикум

  1. 2. Розгляньте і поясніть наведену на рис. 4.1 схему зображення основних підходів до вивчення особистості у зарубіжній психології [3; 127].

  1. Теорія соціалізації

  2. Людина, народжуючись біологічною особиною,

  3. стає особистістю завдяки впливу соціуму

  1. Соціогенетичний

  2. Особливості особистості

  3. зумовлені структурою

  4. суспільства, способами

  5. соціалізації, взаєминами

  6. з довколишніми людьми

  7. Теорія научіння

  8. Життя особистості, її ставлення - результат

  9. підкріпленого научіння, засвоєння суми знань

  10. і навичок (Е. Торндайк, Б. Скінер та ін.)

  1. Біогенетичний

  2. Основою розвитку лю­дини є біогенетичні про­цеси дозрівання організ­му, сам процес розвитку трактується як дозрівання, стадії якого універсальні

  3. Теорія ролей

  4. Суспільство пропонує кожній людині набір стійких способів поведінки (ролей), що визначаються стимулом. Ці ролі впливають на харак­тер поведінки особистості, її ставлення до інших людей.

  1. Психогенетичний

  2. Не заперечується значення ні біології, ні середовища, але на пер­ший план висувається розвиток власне психічних процесів

    1. Психо-динамічні

  3. Поведінка особистості зумовлена емоціями, потя­гами та іншими позараціо-нальними компонентами психіки (Е. Еріксон)

  1. Віддається перевага

  2. розвитку пізнавальних

  3. сторін інтелекту (Ж. Піаже,

  4. Дж. Келлі та ін.)

  1. Когніти-вістичні

  1. Персоно-логічні

  2. У центрі уваги розвиток

  3. особистості загалом

  4. (Е. Шпрангер, К. Бюлер,

  5. А. Маслоу та ін.)

  1. Рис. 4.1. Основні підходи до вивчення особистості у зарубіжній психології .

  1. 4. Психологія виховання

  2. 149

  1. Поясніть, як Ви розумієте визначення поняття „закономірнос­ті виховання": це адекватне відображення об'єктивної дійсності ви­ховного процесу, який володіє загальними стійкими властивостями у будь-яких конкретних обставинах [150; 39].

  2. Поясніть сутність закономірностей виховання за П.І. Підкасис-тим:

  1. - Виховання дитини як формування в структурі її особистості соціальио-психологічних новоутворень здійснюється тільки шляхом її активності. Міра зусиль дитини повинна відповідати мірі її можли­ востей. *■

  • Зміст діяльності дітей у процесі їхнього виховання визначається на кожний момент розвитку актуальними потребами дитини. Випе­реджаючи актуальні потреби, педагог ризикує зустріти спротив і па­сивність дітей. Якщо не враховувати вікових змін потреб дитини, тоді процес виховання ускладнюється і порушується.

  • Дотримання пропорційного співвідношення зусиль дитини і зу­силь педагога у сумісній діяльності: на початковому етапі частка ак­тивності педагога перевищує активність дитини, потім активність ди­тини зростає і на завершальному етапі він усе робить сам під контро­лем педагога. Сумісно роздільна діяльність допомагає дитині відчути себе суб'єктом діяльності, а це дуже важливо для вільного творчого розвитку особистості.

  • Тільки в умовах любові і захищеності дитина вільно виражає свої ставлення, нормально розвивається.

  • Організована діяльність повинна супроводжуватись або завер­шуватися ситуацією успіху, яку має пережити кожна дитина. Ситуація успіху -це суб'єктивне переживання досягнень, внутрішня задоволе­ність дитини самою участю в діяльності, власними діями та отрима­ними результатами. Позитивне підкріплення -найзагальніша умова створення ситуації успіху.

  • Виховання повинне мати прихований характер, діти не мусять почувати себе об'єктом застосування педагогічних вчень, не повинні постійно усвідомлювати свою підданість продуманим педагогічним впливам.

  • Цілісність особистості передбачає цілісність виховних впливів.

  1. 5.Поясніть сутність і актуальність проблем психології виховання [3; 120]:

  2. - проблема механізмів, закономірностей процесу засвоєння мо­ ральних норм і принципів, формування світогляду, переконань та ін. в умовах навчальної і виховної діяльності в школі;

  1. 150

  2. Педагогічна психологія: Практикум

  • проблема співвідношення і розмежування виховання, навчання і соціалізації;

  • проблема залежності формування різних властивостей особис­тості від вікових та індивідуальних особливостей учнів;

  • проблема структури дитячих та юнацьких колективів та їхньої ролі у формуванні особистості учня;

  • проблема мотиваційної сфери учня, спрямованості його мораль­них установок;

  • проблема умов та наслідків депривації.

  1. 6.Поясніть, як Ви розумієте сутність понять: формування, станов­ лення, соціалізація та виховання. Конкретизуйте їхній зміст на при­ кладах.

  • Соціалізація -процес формування особистості в конкретних соціальних умовах, під час якого людина засвоює соціальний до­свід.

  • Формування -процес змінювання особистості у процесі взаємодії її з реальною дійсністю, поява фізичних та соціально-психологічних новоутворень у структурі особистості.

  • Становлення -термін, який зазначає досягнення дитини такого рівня розвитку, коли вона стає здатна самостійно поводити себе, усві­домлювати свої вчинки та здійснювати відносно стійкий ціннісний вибір.

  1. - Виховання -цілеспрямований процес формування особис­ тості з допомогою педагогічних впливів відповідно до конкретного соціально-педагогічного ідеалу.

  2. 7.Як Ви розумієте думку: „Самі якості особистості і риси характе­ ру розглядаються як закріплені звичні форми поведінки" [150; 38].

  3. У чому полягає цінність звички у вихованні особистості?

  4. 8.Поясніть, як Ви розумієте вказані умови виховання? У чому по­ лягає їхня необхідність? Які б могли Ви назвати умови виховання осо­ бистості?

  • Виховання передбачає вплив на емоційну сферу

  • Другою умовою формування особистості є активність і самостій­ність самих учнів.

  • Здійснювати виховні цілі необхідно, дотримуючись принципу розвитку в діяльності.

  • Виховання передбачає рівень довільності поведінки.

  1. 9.Поясніть доцільність такого визначення критеріїв вихованості:

  • рівень сформованості моральних потреб, почуттів;

  • рівень сформованості звичок.

  • 4. Психологія виховання

  • 151

  • 10.Психологи рекомендують використовувати такі показники ви­ хованості:

  • ставлення учнів до суспільства, трудової діяльності, окремих лю­дей (В.А. Яковлев, А.С.Бєлкін та ін.);

  • активна життєва позиція (Т.Н.Марковська, Н.Ф. Родіонова);

  • спрямованість особистості (Л.1.Божович, Т.Е.Кошикова, 3.1.Ва­сильєва, А.В. Зосімовський та ін.);

  • свідома саморегуляція поведінки і самоорганізація діяльності у ставленні до учіння, фізичної праці, до людей, суспільно-політичних подій (Н.П. Капустін, МЛ. Шилова таін.);

  • узгодженість між моральними знаннями, переконаннями і пове­дінкою (А.К. Маркова, Н.Е. Щуркова) [148].

  • Поясніть сутність кожного з них.

  • 11.Психологи виділили такі показники сформованості рівня ви­ хованості [148]:

  1. мотиваційно-ціннісне ставлення до своєї особистості та людей навколо;

  2. система цінностей, виражена в різних сферах інтересів;

  3. рівень інтелектуального розвитку, коло пізнавальних інтересів;

  4. рівень сформованості моральної культури;

  5. рівень розвитку комунікативних умінь і навичок;

  6. спрямованість особистості (на себе, на спілкування, на справу);

  7. рівень сформованості операціональних умінь (організаторські якості особистості).

  • Поясніть суть кожного з них.

  • 12.Для діагностики рівня вихованості вчені виділяють чотири основні параметри рівня вихованості [148]:

  1. ціннісні орієнтації учнів, виражені в інтересах до різних сфер діяльності, спілкування і т.ін.;

  2. комунікативна культура;

  3. спрямованість особистості;

  • 4) операціональні вміння (організаторські якості особистості). Доведіть, що ці параметри мають найбільше значення при вивчен­ ні вихованості учня.

  • 13.Учені пропонують три рівні вихованості -достатній, середній і низький. Виділяють і таку характеристику, як невихованість.

  • А. Невихованість виявляється у негативному досвіді поведінки, нерозвиненості самоорганізації і саморегуляції, несформованості компонентів особистості, які порушують її цілісність або деформу­ють її структуру.

  • 152

  • Педагогічна психологія: Практикум

  • Наведіть факти поведінки учня, які свідчать про його невихова­ність.

  • % Б. Низький рівень вихованості характеризується слабким виявом позитивного, ще не стійкого досвіду поведінки, спостерігаються зри­ви, поведінка регулюється не внутрішньою потребою особистостей, а зовнішніми вимогами, в основному вимогами старших та іншими зовнішніми стимулами і спонуками, саморегуляція і самоорганізація ситуативні, нерідко виражена психологічна готовність до спілкування і взаємодії.

  • Опишіть поведінку учня низького рівня вихованості.

  • В. Середній рівень характеризується стійкою позитивною поведін­кою, наявністю регуляції і саморегуляції, хоч активна суспільна по­зиція ще не виявляється, є деякі порушення цілісності особистісної характеристики, деяка потреба в практичній діяльності, усвідомлення необхідності у спілкуванні і взаємодії, наявність окремих комуніка­тивних навичок.

  • Опишіть поведінку учня середнього рівня вихованості.

  • Г. Ознаками високого рівня вихованості є наявність стійкого і по­зитивного досвіду моральної поведінки, саморегуляція поряд із праг­ненням до організації діяльності і поведінки інших осіб і вияви актив­ності суспільної позиції. Цей рівень характеризується сформовапістю всіх компонентів у їхній єдності, цілісністю особистісної характерис­тики, постійним прагненням до участі в практичній діяльності, стій­кою психологічною установкою [148].

  • Опишіть поведінку учня високого рівня вихованості.

  • 14. Прочитайте показники недостатнього рівня вихованості учнів та дайте рекомендації з метою його підвищення [148]:

    • ' Показники

    • Рекомендації

    • Низькі показники за такими характеристи­ками:

    • - прагнення до співробітництва;

    • - відповідальність перед колективом;

    • - взаємодопомога, самовладання і наполег­ ливість;

    • - низький рівень комун і катив но сті з таких показників: самовладання і наполегли­ вість, взаємодопомога, колективізм та ін.

  • 15, Поясніть, як Ви розумієте рівні і ступені морального розвитку за Л. Кольбергом [148]:

  • ь

  • 4. Психологія виховання

  • 153

  • РІВНІ

  • СТУПЕНІ

    1. Мораль „хорошого хлопчика", збереження добрих стосунків

    Мораль високих

  • моральних принципів совісті

  • Мораль

  • умовно-рольової

  • комфортності

  • Доморальний рівень

    1. Мораль орієнтації

    2. на суспільну угоду, що

    3. виражає основні принципи

    4. американської конституції


  • Мораль індивідуальних принципів совісті

  • Мораль підтримки авторитету

  • Наївно-визначальний героїзм, тобто досягнення насолоди

  • Орієнтація на покарання і покірність

  • 16.Поясніть сутність таких прийомів самовиховання, як:

  • самозобов'язаність; -самозвіт;

  • осмислення власної діяльності і поведінки;

  • самоконтроль.

  • 17.Прочитайте умови, за яких класний керівник може здійснювати управління розвитком учнів і колективу. Знайдіть правильну їхню по­ слідовність:

  • розвиває ініціативу і саморегуляцію на основі самоаналізу, само­контролю за засвоєними критеріями моральної вихованості особис­тості і колективу школярів;

  • зміцнює і розширює актив, розвиває організаторські навички та вміння всіх учнів;

  • добре знає вихованість, індивідуальні особливості і можливості кожного учня і окремих груп учнів;

  • володіє конкретними знаннями станів їхнього розвитку загалом і за окремими ознаками;

  • забезпечує систему діяльності, адекватну основним виховним функціям та ознакам дитячого виховного колективу;

  • 154

  • Педагогічна психологія: Практикум

  • змінює у процесі розвитку колективу власну педагогічну пози­цію, дотримується міри педагогічного керівництва;

  • змінює співвідношення сил у колективі за рахунок збільшення кількості учнів із позитивним досвідом моральної поведінки, переве­дення пасивних учнів з нестійкою саморегуляцією в активну позицію [148].