2.2. Управління адміністративними витратами

Витрати з однієї сторони, це один із основних об'єктів управління економікою на мікрорівні, а з другої – важлива частина управлінського обліку. Управлінський облік є внутрішнім обліком, який будується за правилами самого підприємства і підпорядковується єдиній меті – корисність інформації для внутрішніх користувачів (управлінців, менеджерів, інших зацікавлених внутрішніх користувачів).

В управлінському обліку на перший план висувається контрольна функція обліку. При цьому забезпечується контроль на всіх рівнях управління на стадіях кругообігу засобів: постачання, виробництва і реалізації. Виходячи з поставленої мети, управлінський облік охоплює широкий спектр об'єктів, що функціонують на всіх стадіях, [57, с. 69].

Основними завданнями управлінського обліку витрат ТОВ «Нива експо» виступають наступні завдання:

• контроль за здійсненням адміністративних витрат на всіх стадіях кругообігу засобів (постачання, виробництва, реалізації);

• вибір методу обліку витрат і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) стосовно обсягу і технології виробництва, особливостей діяльності тощо;

• вибір об'єкта калькуляції і контроль за їх формуванням;

• розрахунок нормативної і фактичної собівартості продукції (робіт, послуг), аналіз відхилень від норм і встановлення винуватців та розробка конкретних напрямів усунення негативних явищ;

• вибір оптимальних варіантів збуту продукції, які б забезпечили підприємству одержання максимального прибутку і підвищення рентабельності виробництва;

• забезпечення інформацією внутрішніх користувачів на всіх рівнях здійснення витрат, виходу продукції та її реалізації для здійснення управління, вибору альтернативних, оптимальних і обґрунтованих рішень, які б сприяли зміцненню економіки підприємства, розвитку ринкових відносин..

Характерною особливістю управлінського обліку є поглиблення аналітичності облікової інформації. Основний аспект робиться на детальний (поглиблений) облік витрат на всіх стадіях кругообігу засобів починаючи з заготівлі предметів і засобів праці, процесу виробництва і формування собівартості продукції та закінчуючи процесом реалізації (збуту) продукції.

Управління витратами передбачає управління процесами та факторами, що впливають на формування витрат, їх рівень та склад. Витрати мають властивість поводитись по-різному, тобто під поведінкою витрат розуміють властивість витрат реагувати на зміни, які відбуваються в діяльності підприємства. Вивчення поведінки витрат дозволяє встановити кількісний взаємозв’язок між витратами та різними чинниками на підставі минулої діяльності (оцінка витрат) та побудувати функцію витрат (математичний опис взаємозв’язку витрат та їх фактора).

Існують наступні методи вивчення поведінки витрат:

• технологічний аналіз – це системний функцій діяльності, який проводиться для визначення технологічного взаємозв’язку між витратами ресурсів підприємства та результатами діяльності підприємства;

• метод аналізу облікових даних – передбачає поділ витрат на постійні та змінні на основі якого будується функція витрат;

• метод вищої–нижчої точки – передбачає визначення функції витрат на основі припущення, що змінні витрати це різниця між загальними витратами при найвищому та найнижчому рівнях діяльності підприємства, [34, с. 36-41].

На ТОВ «Нива експо» використовується попроцесний метод обліку та калькулювання витрат. Це можна пояснити особливостями технології. Економічний ефект великою мірою залежить від якості продукції, тобто виробництво продукції складається з декількох процесів виготовлення. На підприємстві проміжний продукт не калькулюється і витрати по технологічних процесах враховуються лише для контролю собівартості. Калькулюється лише готова продукція, що здається пакувальним цехам.

В свою чергу, для оперативного визначення взаємозв’язків та залежності між обсягами виробництва, витратами та виручкою на підприємстві використовують метод директ-кост. За методом директ-кост в основі організації управлінського обліку лежить поділ витрат на постійні та змінні.

На підприємстві ТОВ «Нива експо» при використанні системи директ-кост, розраховується маржинальний дохід як по виробах, так і по підприємству в цілому. За рахунок скорочення статей собівартості спрощується її нормування, облік, контроль, покращується облік та контроль накладних витрат (в тому числі і витрат на збут), оскільки їх сума висвітлюється в звіті про прибутки та збитки окремим рядком, що наглядно демонструє їх вплив на величину прибутку підприємства.

На основі облікової інформації первинних документів (про надходження товарно-матеріальних цінностей, витрати виробництва, вихід продукції і її реалізації тощо) формуються нагромаджувальні аналітичні відомості про витрати за визначеними управлінським обліком принципами, визначається фактична собівартість продукції, аналізується вплив факторів на виробництво продукції, її собівартість, доходи і фінансовий результат.

За даними управлінського обліку складається внутрішня звітність (звіти про рух матеріальних цінностей, виробничі звіти про витрати і вихід продукції, про роботу допоміжних і обслуговуючих виробництв тощо). Разом з тим, управлінський облік використовує показники фінансової звітності та показники спеціалізованої галузевої звітності для проведення економічного аналізу і прогнозування діяльності підприємства на майбутнє, [29, с. 226].

Таким чином, на підприємстві для ефективного управління витратами використовується попроцесний метод обліку та калькулювання витрат, що зумовлено технологічними особливостями виробництва. Даний метод також дозволяє здійснювати оперативний контроль за витратами, який в свою чергу здійснюється за центрами відповідальності.