- •Оглавление
- •№21. Охарактиризуйте педагогічне спілкування як специфічний вид взаємодії вчителя з вихованцями. Вкажіть, від яких особистих якостей вчителя залежить ефективність педагогічного спікування.
- •№22. Авторитет учителя
- •№23. Функції і завдання дидактики
- •№24. Порівняйте традиційну та педоцентричну дидактичні системи
- •1) Ступінь ясності: виділення матеріалу і поглиблений його розгляд;
- •2) Ступінь асоціації: встановлення зв'язків між новими та старими знаннями;
- •3) Ступінь системи: виведення правил, формулювання понять, законів;
- •4) Ступінь методу: розуміння теорій, застосування їх до нових явищ, ситуацій.
- •№25. Розкрийте сутність та змістове наповнення структурних компонентів навчання. У структурі навчання виділяють такі компоненти:
- •№26. Як спiввiдносяться навчання I розвиток особистості
- •№27. Охарактеризуйте умови розвитку пізнавального інтересу в начанні
- •№28. Опишіть етапи та рівні засвоєння знань.
- •№29 Опишість послідовність формування понять
- •1) Формування понять – це тривалий і складний процес, який відбувається під керівництвом учителя і при нормальному розумовому напруженні самих учнів;
- •№30. Опишіть послідовність формування умінь і навичок
- •№32 Принцип наочності.
- •1 Використовуйте у навчанні той факт, що запам'ятовування предметів у натурі, на картинах або моделях відбувається краще і швидше, ніж запам'ятовування поданого словесно, усно або письмово.
- •1. Не забувайте настанови я. А. Коменського: усе, що підлягає вивченню, повинно бути розподілено відповідно до віку так, щоб пропонувалося для вивчення лише те, що доступне для сприймання.
- •№34. Принцип науковості навчання
- •№35. Складові змісту освіти
- •3. Практичнi методи
- •1. Уснi вправи сприяють розвитку логiчного мислення, пам’ятi, мовлення I уваги учнiв.
- •2. Репродуктивний метод
- •3. Проблемний виклад навчальнльного матерiалу
- •4. Частково-пошуковий (евристичний) метод
- •5. Дослiдницький метод Сутність дослiдницького методу полягас в органiзацiї пошукової, творчоi дiяльностi учнiв, спрямоної на розв’язання нових для них проблем.
- •№37 Розкрийте сутність пояснювально-ілюстративного та репродуктивного методів навчання.
- •№38 Розкрийте сутність частково-пошукового та дослідницького методів навчання.
- •№39 Розкрийте сутність методу навчальних проектів
- •№40 Охарактеризуйте основні види засобів навчання
- •№41 Охарактеризуйте особливості проблемного навчання
- •№42 Назвіть правила і способи створення проблемних ситуацій у навчанні
- •№43. Розкрийте сутність індивідуалізації та диференціації навчання
- •1) Індивідуалізації - підтримки і розвитку одиничного, особливого, своєрідного як потенціалу особистості;
- •2) Соціалізації - адаптації у соціальному середовищі і са-мореалізації особистості в ньому.
- •1) Індивідуально орієнтовану допомогу учням в усвідомленні власних потреб, інтересів, цілей навчання;
- •2) Створення умов для вільної реалізації завданих природою здібностей і можливостей;
- •3) Підтримку школяра у творчому самовтіленні;
- •4) Підтримку учня у рефлексії.
- •№44. Урок, його типи і структура
- •№45.Форми організації навчальної діяльності учнів на уроці
- •№ 46 Позаурочні і позашкільні форми організації навчання
- •3) Розвиває самостійність мислення, індивідуальні нахили і здібності, вольові якості учнів.
- •№47. Види контролю навчання
- •№48 Назвіть види контролю навчання, коротко охарактеризуйте один з них
- •№49. Опишіть вимоги до перевірки та оцінювання успішності учнів
- •№50 Про обсяг і характер домашніх завдань учнів загальноосвітніх навчальних закладів
№43. Розкрийте сутність індивідуалізації та диференціації навчання
Нові орієнтації й цінності сучасної освіти обумовили необхідність розуміти учня як індивідуальну дійсність і як індивідуальну можливість.
Глибоке знання індивідуальних особливостей учня необхідне для вирішення двох завдань, взаємопов'язаних між собою:
1) Індивідуалізації - підтримки і розвитку одиничного, особливого, своєрідного як потенціалу особистості;
2) Соціалізації - адаптації у соціальному середовищі і са-мореалізації особистості в ньому.
Індивідуалізація навчання - це система засобів, яка сприяє усвідомленню учнем своїх сильних і слабких можливостей навчання, підтримці і розвитку самобутності з метою самостійного вибору власних смислів навчання. Індивідуалізація сприяє розвитку самосвідомості, самостійності й відповідальності.
Педагогічна підтримка полягає у спільному з учнем визначенні його інтересів, цілей, можливостей і шляхів подолання перешкод (проблем), які заважають йому досягати позитивних результатів у навчанні (О.С.Газман). Підґрунтям педагогічної підтримки є взаємини рівноправності, рівноцінності, поваги й довір'я між учителем і учнем.
Індивідуалізація передбачає:
1) Індивідуально орієнтовану допомогу учням в усвідомленні власних потреб, інтересів, цілей навчання;
2) Створення умов для вільної реалізації завданих природою здібностей і можливостей;
3) Підтримку школяра у творчому самовтіленні;
4) Підтримку учня у рефлексії.
Отже, педагогічна підтримка використовується з метою допомоги учням у вирішенні проблем: діагностичної, пошукової, діяльносної, рефлексивної. Звісно, вона не може замінити процес навчання - основний шлях одержання поколінням, що підростає, соціального досвіду, створюваного людством протягом тисячоліть. У цьому випадку здійснюється індивідуальний підхід, суть якого полягає в управлінні розвитком учня, що базується на глибокому знанні рис його особистості і умов життя. Педагогіка індивідуального підходу передбачає пристосування форм і методів педагогічного впливу до індивідуальних особливостей школяра з метою забезпечення запроектованого рівня розвитку особистості.
Під диференціацією розуміють таку форму індивідуалізації, коли учні, схожі за певними індивідуальними особливостями, об'єднуються в групи для окремого навчання. У педагогічній літературі є два терміни: ''зовнішня диференціація'' і ''внутрішня диференціація''. Терміном ''зовнішня диференціація'' позначають таку організацію навчального процесу, за якої для задоволення різнобічних інтересів, здібностей і нахилів учнів створюються спеціальні диференційовані класи, школи. Термін ''внутрішня диференціація'' застосовують до такої організації навчального процесу, за якої розвиток індивідуальності здійснюється в умовах роботи вчителів у звичайних класах.
Зовнішня диференціація навчання здійснюється за двома напрямами:
1) шляхом створення класів і шкіл на основі спеціальних здібностей, інтересів і професійних нахилів учнів (профільні та спеціалізовані навчальні заклади, класи з поглибленим вивченням окремих предметів);
2) шляхом створення шкіл і класів за певним рівнем загального розумового розвитку учнів і стану здоров'я учнів (школи для обдарованих дітей та підлітків, школи для дітей з відхиленням у здоров'ї, класи вирівнювання).
Внутрішня диференціація здійснюється під час уроків. Необхідність у ній тим більша, чим різноріднішим є склад учнів. Навчання тут погоджується з можливостями різних груп учнів. Загальна програма розрахована на підвищення рівня всіх школярів.