№27. Охарактеризуйте умови розвитку пізнавального інтересу в начанні

В початкових класах таку зацікавленість можуть створити дидактичні ігри, яскравий наочний матеріал. Все це допоможе на перших порах заохотити дітей до навчання і утворити у них хоча б елементарний запас знань.

На самому початку виховання інтересу на заняттях дуже важлива не розважальність, а привабливість. На цьому етапі потрібно перевірити ті уявлення, з якими діти приходять до школи або на урок, ті первинні знання і інтереси, той особистий досвід, за який можна "зачепитися", щоб нові уміння і знання стали "своїми". Знання дітей важливо не тільки "прощупати", але й доповнити, уточнити, внести потрібні корективи, аж тоді можна на них опиратися. Досвідчений вчитель опирається також на інтереси дітей, які виникли раніше (до тварин, рослин, до малювання, конструювання і т. д.), щоб використати їх в навчальній діяльності і заохотити дітей до навчання. При цьому важливо врахувати рівень знань і розумових навиків учнів кожного класу, кожного даного віку і рівень можливостей їх осмислення, підготовлюючи учнів до сприйняття того нового, що несе з собою кожний щабель навчання.

Не менш важливим для зацікавлення дітей до накопичення знань і розширення кола уявлень є здатність збагатити учнів новими яскравими враженнями, створити необхідний новий досвід, який би полегшив сприйняття знань з даного предмету чи розділу. Для цього необхідні відвідування музеїв, заводів, лабораторій, зустрічі з цікавими людьми. Але і всього цього ще повністю недостатньо. Паралельно має йти підготовка "гуманістичного грунту", тобто створення в учнів позитивного відношення до навчання в школі [23, с. 61].

Якщо заняття в школі одноманітні, не несуть нового змісту, не цікаві за формою, а особистість учителя не яскрава, подача матеріалу не емоційна, то інтерес до навчання втрачається.

Ряд сучасних дослідників вважає, що причини, які пояснюють, чому в одних дітей є пізнавальний інтерес, а в інших немає, слід слухати передусім у перших місяцях навчання. Саме там допускаються недоліки, наслідком яких є слабкий розвиток пізнавальної мотивації.

Пізнавальний інтерес формується і розвивається в діяльності. Сильним стимулом пізнання є подив. Дивуючись людина як би прагне заглянути в перед. Вона знаходиться в стані чеканні чогось нового. Але пізнавальний інтерес до навчального матеріалу не може підтримуватися увесь час тільки яскравими фактами, а його привабливість неможливо зводити до чогось що дивує й вражає уяву.

Це швидко може наскучити учневі, необхідно змінювати форми і методи роботи на уроці, намагатися вести його, залучаючи до творчої розумової діяльності.

Після пояснення матеріалу для перевірки і закріплення знань добре використовувати тестові завдання. Тести заміняють фронтальне опитування вчителя, тому що діти, відповідаючи на питання, самостійно оцінюють свої знання.

№28. Опишіть етапи та рівні засвоєння знань.

Засвоєння – пізнавальна активність особистості, наслідок якої формулюються знання, уміння та навички. Засвоєння знань являє собою внутрішній, психологічний зміст процесу учіння. В результаті засвоєння суспільно вироблені знання, уміння, способи інтелектуальної та практичної діяльності трансформуються у внутрішній досвід особистості, включаються в її структуру.

1. Сприймання – первинне ознайомлення з новим матеріалом крапка. Сприймання нових об’єктів та інформації опосередковується внутрішнім досвідом особистості: відбувається в пізнаванні предметів та явищ, їх віднесення до певних груп, понять, категорій.

2. Осмислення навчального матеріалу відбувається паралельно зі сприйманням: це розуміння інформації, встановлення зв’язків між явищами шляхом їх порівняння та аналізу, розкриття причинно-наслідкових залежностей.

3. Узагальнення, тобто виділення і об’єднання суттєвих рис, ознак предметів та явищ, здійснюється за допомогою операцій аналізу, абстрагування, порівняння і синтезу. Наслідок узагальнення формулюється поняття, загальні закономірності, висновки, створюються класифікації, схеми. Узагальнені поняття та способи дій переносяться в нові ситуації.

4. Закріплення вимагає осмисленого, неодноразового відтворення матеріалу. Закріплення здійснюється також в процесі виконання учнями різноманітних навчальних завдань, для чого варто розглянути матеріал в різних аспектах, з різних точок зору, на нових вправах, прикладах.

5. Застосування знань залежить від специфіки навчального матеріалу і здійснюється в різноманітних видах діяльності. Вправи, лабораторні роботі, розв’язування задач, навчальне дослідження.

Рівні засвоєння знань.

1. Рівень пізнання – відтворення нової інформації при повторному її сприйманні. Це найелементарніший рівень, за якого учень не здатний відтворити засвоєний матеріал з пам’яті без звернення до записів чи підручника, однак може впізнати правильну відповідь під час повторного її сприймання. Для досягнення цього рівня, достатньо хоча б раз сприйняти нову інформації: прочитати параграф, вислухати пояснення вчителя;

2. Репродуктивний рівень виявляється у точному чи близькому до точного відтворенні засвоєної інформації. Слід підкреслити, що здатність відтворити вивчений напам’ять матеріал не обов’язково свідчить про розуміння його суті. Учень може, наприклад, визубрити визначення поняття, однак не розуміти його істотних ознак.

3. Рівень розуміння виявляється у здатності пояснити сутність понять, законів, правил, принципів діяльності. Наприклад, учень може не лише сформулювати визначення теореми, але й довести її, проілюструвати певну закономірність власними прикладами. При цьому, можлива ситуація, коли учні, розуміючи сутність певного теоретичного положення, відчувають труднощі в його застосування на практиці під час розв’язування задач і виконання вправ;

4. Реконструктивний рівень – застосування знань, умінь, навичок за зразком чи в подібній ситуації (виконання завдань на засвоєні правила, розв’язування задач і прикладів за зразком)

5. Творчий рівень виявляється у здатності учня застосовувати засвоєнні знання та вміння в новій, не знайомій для нього ситуації. Наприклад, після вивчення закону Архімеда вчитель запропонував учням задачу: У воді плаває прямокутний дерев’яний брус. Визначити , яке його положення буде більш стійким – пластом чи на ребрі. Для пошуку відповіді учні повинні врахувати різницю в центрі ваги бруса при різному його положенні у воді. Їх здатність самостійно знайти спосіб розв’язання, здійснити перенесення раніше засвоєних знань про центр ваги в нову ситуацію буде свідчити про творчий рівень засвоєння.