3) Розвиває самостійність мислення, індивідуальні нахили і здібності, вольові якості учнів.

Для того, щоб домашня робота була ефективною, необхідно дотримуватися певних правил її організації:

• Слід звернути увагу учнів на особливості завдання і дати рекомендації щодо прийомів його виконання, попередити про можливі труднощі, вказати шляхи їх подолання.

• Раціонально визначати обсяг і складність домашніх завдань з урахуванням вимог навчальних програм, а також інтересів і потреб учнів, рівня їхнього розвитку. Необхідно дотримуватися нормати­вів максимальних навантажень школярів: у 1 класі виконання домашніх завдань може тривати не більше 1 год., у 2 -1,5 год., у 3-2 год., у 5-6 - 2,5 год., у 7-8 - 3 год., у 9-11 класах - 4 год.

• Індивідуалізувати і диференціювати домашні завдання за обсягом і змістом.

• Урізноманітнювати домашні завдання: робота з підручником; усні і письмові вправи; творчі роботи; спостереження (за природою, погодою); досліди, збір і підготовка навчальних посібників (гербарії, природні зразки, листівки, ілюстрації, газетні та журнальні вирізки, стилістичні дані тощо).

• Систематично перевіряти виконання домашніх завдань.

• Формувати в учнів навички і прийоми раціонального виконання домашніх завдань.

Ефективність домашньої роботи залежить від сформованості в учи їм навичок роботи з підручником і додатковою літературою, уміння правильно визначати послідовність виконання письмових і усних завдань, прийомів повторення і самоконтролю, організації раціонального режиму роботи і відпочинку і т.д.

Не володіючи навичками самостійної роботи, учні часто припу­скаються помилок: механічно читають підручник, намагаючись запам’ятати матеріал без усвідомлення його змісту; не вміють ор­ганізувати свій робочий час; виконують письмові завдання без по­переднього засвоєння теоретичного матеріалу.

Для попередження таких помилок необхідно ознайомити учнів з основними правилами виконання домашніх завдань.

1. Домашні завдання необхідно виконувати в день їх одержан­ня.

2. Виконання письмових завдань потрібно починати з повто­рення теоретичного матеріалу, тобто з роботи із підручником.

3. Приступаючи до виконання практичній завдань, варто пе­реглянути вправи, які виконувалися в класі.

4. Виконувати домашнє завдання найкраще за декілька циклів. Після виконання завдань необхідно зробити перерву на 10-15 хв., і повторити вивчений матеріал у тій же послідовності, що й у пер­ший раз. Таке відстрочене повторення підвищує міцність запам’я­товування.

5. Важливо, щоб для виконання домашніх завдань в учня були постійне місце і певний час дня. Це сприяє швидкому зосереджен­ню уваги, привчає до дисципліни.

№47. Види контролю навчання

На різних етапах навчального процесу застосовуються різні види контролю: попередній, поточний, тематичний і підсумковий.

Попередній контроль здійснюють з діагностичною метою пе­ред вивченням нової теми або на початку навчального року, чверті. Він дозволяє виявити обсяг і рівень знань учнів з окремої теми, розділу, предмета в цілому. На основі отриманої інформації вчитель планує й організовує наступну навчальну діяльність.

Поточний контроль - систематичне спостереження вчителя за навчально-пізнавальною діяльністю учнів на кожному уроці. Його головне призначення полягає в оперативному виявленні якості засвоєння учнями знань і умінь, визначенні ефективності навчальної діяльності на уроці. На основі поточного контролю здійснюється оперативне керівництво навчальним процесом.

З огляду на те, що повноцінне засвоєння знань і умінь не можна забезпечити протягом одного уроку, поточне оцінювання учнів на кожному уроці вважається необов’язковим, хоча й може здійснюва­тися за бажанням учителя чи з урахуванням особливостей навчаль­ного предмета.

Обов’язковими видами контролю навчальних досягнень учнів є тематичний і підсумковий.

Тематичний контроль здійснюється після вивчення логічно завершеної частини навчального матеріалу - теми або розділу програми. Його мета - з’ясувати, наскільки успішно учні оволоділи системою знань і умінь з даної теми, чи відповідає рівень їх засвоєння програмовим вимогам.

Перед початком вивчення чергової теми всі учні мають бути ознайомлені з кількістю занять, відведених для її засвоєння; кількіс­тю і тематикою обов’язкових робіт і термінами їх проведення; питан­нями, що виносяться на атестацію, якщо атестацію проводять в усно- письмовій формі, або орієнтовними завданнями; терміном і формою проведення тематичної атестації; умовами оцінювання.

Якщо темою передбачено виконання учнями практичних, лабо­раторних робіт та інших обов’язкових практичних завдань, то їх виконання є обов’язковою умовою для виставлення тематичної оцінки.

Тематична оцінка може виставлятися автоматично (за згодою учня) на підставі результатів опанування матеріалу теми даної впродовж її вивчення з урахуванням поточних оцінок (якщо вчитель здійснює поточне оцінювання), навчальної активності учня, а також після виконання ним відповідних підсумкових завдань з теми: письмова робота, залік тощо.

Щоб і запобігти перевтомі учнів, терміни і кількість тематичних перевірок на семестр визначає заступник директора навчального закладу на підставі пропозицій учителів. Рекомендується, щоб при Проведенні підсумкових тематичних оцінювань їх кількість упродовж тижня не перевищувала трьох.

Протягом вивчення значних за обсягом тем дозволяється проводити кілька проміжних тематичних перевірок. І навпаки, якщо на опанування тем передбачено одну-дві навчальні години, можна об*єднувати їх для проведення тематичного оцінювання.

Підсумковий контроль здійснюють після завершення тривалого тріоду навчання: в кінці семестру, року або по закінченні ступеня освіти, Його мета-виявити досягнутий учнями рівень підготовленості з окремих предметів. Підсумкова оцінка за семестр виставля­ється за результатами тематичного контролю, а за рік - на основі семестрових оцінок.