№30. Опишіть послідовність формування умінь і навичок

Уміння (навички) - це дії, які виконуються певним способом і з певною якістю.

Формування уміння може відбуватися так:

1. Учні засвоюють знання і перед ними ставлять завдання, що вимагають використання знань (знання - завдання -застосування знань).

2. Учні визначають ознаки, які відрізняють один тип задач від інших. У процесі виконання завдання, вони визначають тип задачі та виконують операції, необхідні для розв'язання цього типу задач.

3. Учні навчаються розумовій діяльності, необхідній для використання знань.

Навички - це автоматизовані компоненти свідомої дії людини, які виробляються в процесі її виконання. Однак ознакою сформованості навички є якість дії, а не її автоматизація. Навичка розглядається як дія доведена внаслідок багаторазових вправ до досконалості виконання.

Відповідно, в педагогічній практиці доцільно виділити таку послідовність формування навичок школяра:

1. Підготовчий етап: аналіз мети уроку, виявлення наявного рівня навичок учнів. Вчитель заздалегідь складає систему вправ для тренування окремих навичок.

2. Етап виконання:

1. Основна суть навички задається шляхом пояснень.

Учень своїми словами повторює завдання, прийом його виконання. Здійснюється словесний самоінструктаж.

Школяр під керівництвом учителя включається у виконання описаних дій.

Підказка вчителя при виконанні окремих частин навички здійснюється у разі потреби.

Зменшується обсяг керівництва.

На всіх стадіях навчання забезпечується зворотній зв'язок. Впорядковується практика, яка гарантує закріплення нової навички.

№ 31. дидактичні принципи систематичності і послідовності навчання

Принцип вимагає чіткої структурної організації навчального матеріалу, раціонального розподілу його на окремі смислові фрагменти і поетапного засвоєння їх учнями.

Принцип конкретизується в правилах:

• При вивченні нового матеріалу спиратися на вже засвоєні учнями знання і розпочинати з актуалізації(пригадув., відтвор.) і систематизації вже наявних знань учнів.

• Поступово диференціювати та конкретизувати загальні положення

• Розподіляти навч.матеріал на логічно завершені фрагменти, встановлюючи порядок і методику їх опрацювання.

• У кожній темі визначати змістові центри, головні поняття, ідеї, простежувати зв*язки між ними, структурувати матеріал уроку.

• Розкривати зовнішні і внутрішні зв*язки між теоріями, законами і фактами, використовувати міжпредметні зв*язки

• Здійснювати повторення, узагальнення і систематизацію навч.матеріалу з теми, окремого розділу програми і цілого курсу.

• Рівномірно розподіляти навчальні заняття у часі та регулярно їх проводити.

№32 Принцип наочності.

Це найбільш відомий і зрозумілий принцип навчання, який використовується з найдавніших часів. В основі цього принципу лежить наукова закономірність про те, що ефективність засвоєння знань залежить від залучення до процесу пізнання різних органів чуття. Відомо, що органи зору "пропускають" у мозок майже в п'ять разів більше інформації, ніж органи слуху, і майже ВІЗ — порівняно з органами дотику. Краще один раз побачити, ніж сто раз почути. Принцип наочності обґрунтували:

§ Я. А. Коменський, йому належить "Золоте правило дидактики", яке вимагає залучення до навчання всіх органів чуття;

§ Й.Г.Песталоццї, наочність потрібно поєднувати з мисленням;

§ К. Д. Ушинський: наочні відчуття мають велике значення для розвитку мови;

§ Л.В.Занков вивчав різні варіанти поєднання слова з наочністю,

У навчальному процесі використовуються ілюстрації, демонстрації, лабораторно-практичні роботи, діафільми, діапозитиви, кодоскопи, схеми, навчальні плакати, таблиці, карти, набори. Для цього існує "Примірний перелік навчально-наочних посібників і навчального обладнання для початкової, 9-річної та середньої школи", затверджений Міністерством освіти і науки.

Правила реалізації принципу наочності: