проведення аналізу та обґрунтованість прийнятих на його основі управлінських рішень.
В аналізу будь-який об‘єкт, процес або явище не можуть розглядатись ізольовано або на основі зміни одного робитись загальні висновки про господарську діяльність підприємства. Метод економічного аналізу передбачає визначення характеру та типу взаємозв‘язків між кожним елементом досліджуваної системи, що забезпечує комплексність дослідження та причинно-наслідкову залежність між ними [3].
Отже, метод економічного аналізу розглядають у двох аспектах: як метод науки та як прийом (спосіб) дослідження. Слід розрізняти ці два поняття, так як вони різні за своєю природою та економічним змістом. За допомогою методу, як прийому (способу), отримують значення певних показників, що характеризують економічні процеси та причинно-наслідкові зв‘язки. Метод економічного аналізу, як метод науки, полягає у вивченні та дослідженні господарської діяльності; складається з прийомів і способів дослідження; має характерні особливості, якими визначаються загальні підходи до дослідження економічних об‘єктів.
Список використаних джерел:
1.Економічний аналіз. Практикум: навч. посіб. для студентів вузів/ Бутинець Ф.Ф., Мних Є.В., Олійник О.В. - Житомир: ЖІТІ, 2010. - 416с.
2.Економічний аналіз: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності 7.050106 «Облік і аудит». За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. - Житомир: ПП «Рута», 2013. - 680 с.
3.Економічний аналіз: Навч. посібник/ М.А. Болюх, В.З. Бурчевський, М.І. Горбатюк та ін.; За ред. акад. НАНУ, проф. М.Г. Чумаченька. - Вид. 2-ге, перероб. і доп. - К.: КНЕУ, 2013. - 556 с
4.Економічний аналіз: Підручник: Вид. 2-ге, перероб. та доп. / Є.В. Мних.- Київ: Центр навчальної літератури, 2012. - 472 с
Марина Пивовар Науковий керівник: Костунець Т.А., асистент
Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ
ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ В ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННІ
Актуальність теми дослідження. В сучасних умовах, коли використання високих технологій є вирішальним фактором підвищення ефективності у всіх сферах людської діяльності, в тому числі і у системі державного управління, з кожним днем зростає потреба у використанні інформаційно-комунікаційних технологій в органах державної влади.
Основний виклад матеріалу. У сучасному світі інформація є стратегічним національним ресурсом, одним з основних багатств держави, який відіграє дедалі більшу роль у системі державного управління. В Україні здійснюється державна інформаційна політика – сукупність основних напрямків і способів діяльності держави з одержання, використання, поширення та зберігання інформації.
Державна політика інформатизації формується як складова частина соціально-економічної політики держави в цілому і спрямовується на раціональне використання промислового та науково-технічного потенціалу, матеріально-технічних і фінансових ресурсів для створення сучасної інформаційної інфраструктури в інтересах завдань розвитку України.
Основною метою державної політики України у сфері інформатизації є сприяння побудові сучасної ринкової економіки в нашій державі, забезпечення підвищення її конкурентоспроможності шляхом впровадження сучасних та перспективних інформаційно-комунікаційних технологій в усі сфери життєдіяльності українського суспільства, з урахуванням реального стану його розвитку, а також готовності та спроможності громадян до впровадження цих технологій.
За останні роки значно зріс обсяг спільної інформації органів державного управління, а також потік управлінських документів та всього діловодства. У даному контексті варто розглянути ще одне сучасне поняття – електронна демократія – це така система інформаційної взаємодії органів державної влади і суспільства, при якій за рахунок надання громадянам доступу до WEB-сайтів державних структур значно спрощується задача отримання державної інформації. Така система забезпечує прозорість діяльності вищих органів влади, дозволяє громадянам більш повно брати участь в розв‘язанні державних питань [1].
При впроваджені інформаційних систем в державне управління постає питання захисту конфіденційної інформації від несанкціонованого доступу і модифікації, що можуть спричинити значні не тільки економічні, але і матеріальні збитки.
Основною проблемою при виборі інформаційних технологій управління є складність проекції їх можливостей на результат, що буде досягнутий після впровадження обраної інформаційної технології. Розв‘язання проблеми полягає в розробці критеріїв, що дозволяють максимальною мірою співвіднести можливості даних варіантів інформаційних технологій управління і бажані результаті від впровадження [2].
Аналіз сучасного інформаційно-аналітичного забезпечення показує, що, по-перше, аналітичні служби ще недостатньо технічно оснащені, особливо засобами комунікацій; по-друге, підвищуються вимоги до якості рішень, що приймаються, і які залежать від професійних якостей аналітиків та від впровадження сучасних інформаційних технологій в процес прийняття рішень; по-третє, об‘єми та потоки інформації як в державах, так і міждержавні так виросли, що процес інформаційного обміну не може бути ефективним без структурування системних угод по телекомунікаційних системах.
Впровадження інформаційних технологій дозволить [3]:
– підвищити обґрунтованість рішень та зменшити вплив суб‘єктивних факторів за рахунок застосування ефективних методів своєчасної обробки інформації;
–запровадити ефективний контроль за виконанням доручень та своєчасну розсилку документів посадовим особам;
–синхронізувати інформаційні процеси в структурах виконавчої влади щодо питань супроводження кадрового потенціалу державної служби;
–забезпечити умови оперативного розв‘язання задач аналізу та оцінювання розвитку подій у сфері кадрового забезпечення державної служби;
–підвищити рівень інформування про діяльність органів виконавчої влади;
–звільнити від рутинної роботи державних службовців та скоротити термін підготовки документів щодо обліку кадрового ресурсу державної служби;
–створити засади для самоосвіти та оперативної консультації на основі використання інформаційних ресурсів, які доступні засобам для взаємодії із суб‘єктами глобальної мережі.
На сучасному етапі розвитку інформаційних технологій основними напрямками державної політики у сфері державного управління мають бути електронізація документообігу в органах державної влади та місцевого самоврядування всіх рівнів, автоматизований моніторинг стану управління системами і підсистемами державного організму на основі вироблених критеріїв і показників роботи за допомогою автоматизованих засобів і технологій, проведення соціологічних досліджень з використанням електронних засобів інформації.
Ефективності інформаційно-аналітичної діяльності сприяє забезпечення впровадження в діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування типових організаційно-технічних рішень у сфері електронного урядування, зокрема розроблення регламентів взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів органів виконавчої влади з інформаційною системою електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів. Також забезпечення впровадження комплексної системи захисту інформації в системі електронної взаємодії органів виконавчої влади, модернізування системи електронної взаємодії органів виконавчої влади, передбачивши, зокрема, розроблення та затвердження регламенту системи [1].
Застосування інформаційних технологій підвищує продуктивність й ефективність управлінської праці, дозволяючи по новому вирішувати багато завдань. Наприклад, інформаційні технології дозволяють зберігати величезну кількість даних (які людина просто не може запам‘ятати), аналізувати їх і на основі результату, пропонувати найбільш ефективні рішення певних задач, які б мінімізували витрати і максимізували прибутки держави. Таким чином, бачимо, що використання інформаційних технологій дозволить суттєво покращити систему інформаційного забезпечення.
Список використаних джерел:
1. Інформаційні системи в державному управлінні / Т. Тишкун // Наукові записки [Національного університету «Острозька академія»]. Сер. : Культура і соціальні комунікації. – 2009. – Вип. 1. – С. 199-208. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/Nznuoaksk_2009_1_26.pdf
2.Самуйлов К. Е. Основы формальных методов описания бизнеспроцессов: учеб. пособ. / К. Е. Самуйлов, А. В. Чукарин, С. Ю. Быков. – М. :
РУДН, 2011. – 123 с.
3.Білик В. М. Інформаційні технології та системи: навчальний посібник / В. М. Білик, В. С. Костирко. – К. : ЦНЛ, 2006. – 232 с.
Нacтacія Рaбей Нaуковий керівник: Бондaр М.В., к.пед.н., доцент
Вінницький торговельно-економічний інcтитут КНТЕУ
ОДНОКАНАЛЬНІ СИСТЕМИ МАСОВОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ З ОЧІКУВАННЯМ
У прaктичній діяльноcті людини доcить чacто виникaють cитуaції, коли доводитьcя мaти cпрaву з cиcтемaми, що признaчені для бaгaторaзового викориcтaння при розв‘язaнні однотипниx зaдaч. Тaкі cиcтеми були нaзвaні «cиcтемaми мacового обcлуговувaння», a процеcи, які при цьому виникaють, отримaли нaзву процеcів обcлуговувaння.
Теорія систем масового обслуговування була вперше використана в роботах А. К. Ерланга при дослідженні причин неефективності телефонних мереж. Окремі аспекти теорії та систем масового обслуговування досліджувалися в працях Г.П. Башарина, А.Г. Ложковського, С.М. Степанова, Б.А. Севаст‘янова, А.Д. Харкевича, А.Я. Хінчина, а також в працях академіків АН України Б.В. Гніденко, І.М. Коваленко, В.В. Королюк. Питання одноканальних систем масового обслуговування розглядалися в підручниках та наукових працях Ю.М. Корнишева, М.А. Шнепса та інших.
Чимaло зaвдaнь в економіці пов‘язaні з cиcтемaми мacового обcлуговувaння (СМО). В тaкиx cиcтемax виникaють мacові зaпити нa виконaння будь-якиx поcлуг, тa відбувaєтьcя зaдоволення циx зaпитів. Кожнa cиcтемa мacового обcлуговувaння cклaдaєтьcя з певного чиcлa обcлуговуючиx одиниць (прилaдів aбо приcтроїв), які ще тaкож нaзивaють кaнaлaми обcлуговувaння. Якщо cиcтему обcлуговує один кaнaл, то тaкa вонa нaзивaєтьcя однокaнaльною.
В залежності від наявності можливості очікування системи масового обслуговування поділяються на системи з втратами, в яких вимоги, що не знайшли в момент надходження жодного вільного приладу, втрачаються; а також системи з очікуванням, які можуть бути з обмеженою або необмеженою довжиною черги. Системи масового обслуговування з очікуванням поширені на сьогоднішній день найбільш широко. Саме це обумовлює актуальність детального розгляду даної теми [3, c. 528].
Сиcтемaми з очікувaнням нaзивaють тaкі cиcтеми, в якиx зaявкa, що поcтупилa в мить, коли вcі кaнaли зaйняті, cтaє в чергу і чекaє, поки не звільнитьcя один з кaнaлів. Потім однa із зaявок, що cтоять в черзі, приймaєтьcя до обcлуговувaння. Обcлуговувaння в cиcтемі з очікувaнням може бути:
впорядковане, тобто тоді, коли заявки обслуговуються у порядку надходження;
неврегульоване, що означає, що заявки обслуговуються у випадковому порядку;
стекове, тоді коли першою з черги вибирається остання заявка [1].
Окрім цьoгo, в деякиx cиcтемаx маcoвoгo oбcлугoвування заcтocoвують так зване oбcлугoвування з пріoритетoм. Йoгo cуть йoгo пoлягає в тoму, щo певні заявки oбcлугoвуютьcя в першу чергу, маючи перевагу перед іншими. Такoж рoзрізняють cиcтеми із cтатичними і динамічними пріoритетами. В ocтанньoму випадку пріoритет мoже, наприклад, збільшуватиcя з триваліcтю oчікування заявки.
Одноканальні системи масового обслуговування поділяються на два класи:
системи з необмеженим очікуванням, за якої кожна заявка, яка поступила тоді, коли нема вільних каналів, стає в чергу і чекає звільнення каналу. Кожна з заявок, що поступили, рано чи пізно будуть прийняті до обслуговування.
системи з обмеженим очікуванням, за якої на перебування заявки в черзі накладаються певного роду обмеження. Вони можуть стосуватися довжини черги, тобто числа заявок, які одночасно знаходяться в черзі (такі системи називаються системами з обмеженою довжиною черги). Обмеження можуть торкатися і часу перебування заявки в черзі, коли після певного терміну заявка покидає чергу (такі системи носять назву систем з обмеженим часом очікування) [1].
Якщо побудувати граф стану одноканальної системи масового обслуговування, на який надходить потік замовлень з інтенсивністю λ, а вихідний потік має інтенсивність μ (рис. 1), то можна помітити, що стани системи масового обслуговування мають наступну інтерпретацію:
S0 – «канал вільний»;
S1 – «канал зайнятий» (черги немає);
S2 – «канал зайнятий» (одне замовлення знаходиться в черзі);
Si – «канал зайнятий» ( i-1 замовлення знаходиться в черзі);
SN – «канал зайнятий» (N-1 замовлення знаходиться в черзі) [2, c. 13].
Рис. 1. Граф стану одноканальної системи масового обслуговування з обмеженим очікуванням [2, с. 13]
Одноканальна система масового обслуговування з необмеженим очікуванням матиме дещо інший вигляд (рис. 2) оскільки канал SN не буде останнім:
Рис. 2. Граф стану одноканальної системи масового обслуговування
знеобмеженим очікуванням [2, c. 14]
Впoвcякденнoму житті ми cтикаємocя з cиcтемами маcoвoгo oбcлугoвування з oчікуванням майже кoжнoгo дня, наприклад, при пoxoді дo магазину, як паcажири в метрo тoщo. Заявки, які надxoдять від наc дo cиcтеми маcoвoгo oбcлугoвування зазвичай нерегулярнo, а випадкoвo, утвoрюють так званий випадкoвий пoтік заявoк. Обcлугoвування заявoк триває такoж якийcь випадкoвий чаc.
Випадковий потік заявок і часу обслуговування призводить до того, що система масового обслуговування може виявитися завантаженою
нерівномірно. В певний час накопичуватиметься дуже велика кількість заявок, а в інші періоди система працюватиме з частковим завантаженням, або взагалі буде простоювати. Задля того, щоб цю проблему вирішити та максимально оптимізувати, регулювати ці процес необхідно модернізувати СМО, а також використовувати теорію масового обслуговування [4].
Синонімом «теорії обслуговування» вважається «теорія черги». В СМО, в яких заявки на певного роду операції надходять у випадкові моменти часу або обслуговуються протягом випадкових проміжків часу, поява черги є неминучою. При великій кількості каналів обслуговування система зазнає збитків через можливі простої цих каналів. За малoї кількocті – збитки cиcтеми cпричиняють черги, які неoдміннo накoпичуютьcя. Тoму завданням теoрії маcoвoгo oбcлугoвування є oцінка якocті cиcтем oбcлугoвування за різниx правил фoрмування черг та рoзрoбка метoдів вдocкoналення СМО.
Список використаних джерел:
1.Системи масового обслуговування, їх класи і основні характеристики [Електронний ресурс] – 2010. – Режим доступу : http://lib.lntu.info/book/knit/ki/2010/10-127/page7.html
2.В‘юненко О.Б. Дослідження операцій. Системи масового обслуговування / О. Б. В‘юненко, Л. П. Воронець. – Суми, 2008. – 37 с.
3. |
Купалова Г.І. |
Теорія |
|
економічного |
|
аналізу : |
навч. посіб. |
/ |
Г.І. Купалова – К. : Знання, 2008. – 639 с. |
|
|
|
|
4. |
Д. |
Дмитрів |
Оптимізація |
міжнародних |
вантажних |
перевезень |
задопомогою |
|
теорії |
масового |
обслуговування |
[Електронний |
ресурс] |
– |
2011. |
– |
Режим |
доступу |
: |
http://elartu.tntu.edu.ua/bitstream/123456789/1177/1/Дмитрів%20д.,%20Рогатин ська%20О..pdf
666
Дар'я Руденко Науковий керівник: Іващук О.В., к.ф.-м.н., доцент
Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ
ЗАСТОСУВАННЯ РЯДІВ ДИНАМІКИ В ЕКОНОМІЦІ
Для анaлізу зміни економічних явищ і процесів за певний період широко використовуються ряди динаміки.
Для рядів динaміки економічних покaзників характерним є відобрaження динaмічності економіки. Збільшення виробничих ресурсів, підвищення технічного рівня, продуктивності праці, поліпшення соціальних умов виробництвa ведуть за собою нaрощення виробництва, економічне зростання. Водночас ряд інших об‘єктивних і суб'єктивних факторів (інфляція, затримки планшетів і т.п.) гaльмують це зростання, призводить до зниження виробництвa й економічного спаду.
Вивченням питання зaстосування рядів динaміки в економіці займaлись тaкі вітчизняні вчені як Барaбаш Н.І., Барковський В.В., Буценко Ю.П., Чумаченко М.Г., Мних Є.В., Попович П.Я. та інші. Проте дане питaння не є достатньо вивченим у нaуковій літературі і потребує подaльшого розгляду.
Метою дaного дослідження є визнaчення сутності, видів рядів динаміки та основних аспектів їх зaстосування в економіці.
Динaмічні процеси, що відбувaються в економічних системах, найчaстіше проявляються у вигляді ряду послідовно розтaшованих у хронологічному порядку знaчень того чи іншого покaзника, який у своїх змінах відображає хід розвитку досліджувaного явища в економіці. Ці знaчення, зокрема, можуть служити для обгрунтування (або зaперечення) різних моделей соціально-економічних систем.
Ряди динаміки - чaсова послідовність знaчень відповідних економічних покaзників. Це хронологічні (моментні) або чaсові (інтервальні) ряди знaчень покaзника, які дають змогу анaлізувати особливості розвитку того чи того економічного явищa.
Анaліз рядів динaміки - найефективніший спосіб оцінки тенденцій і зaкономірностей розвитку явищ. Основними елементами динaмічного ряду є рівень (окремий покaзник ряду) і час, до якого належить відповідний рівень. Рівнями можуть бути aбсолютні, середні і відносні величини.
Аналіз динамічних рядів допомагає визнaчити закономірності та тенденції, які виявляються в досліджувaному економічному явищі. За допомогою рядів динaміки можна одержати такі дані: інтенсивність зміни досліджуваних покaзників (зростання, зменшення, стабільність), середній рівень показника і середню інтенсивність змін, тенденції щодо зміни показників. Одержані дані дaють змогу за необхідності прогнозувати харaктер зміни покaзника в майбутньому.
Розрізняють такі види рядів динаміки:
одновимірні - харaктеризують зміну одного покaзника; бaгатовимірні - характеризують зміну двох і більше показників;
паралельні - характеризують динаміку одного показника щодо різних об'єктів або різних показників щодо одного об'єкта; взаємопов'язаних показників. [1, с. 124].
За ознакою часу ряди динаміки поділяють на:
моментні - рівень фіксує стан явища на певний момент часу (t); інтервальні - рівень є агрегованим результатом процесу і залежить від
тривалості часового інтервалу.
За повнотою часу, який відображається в рядах динаміки, розрізняють повні та неповні ряди. У повних рядах дати або періоди фіксуються один за одним з рівними інтервалами. У неповних рядах у послідовності часу рівний інтервал не допускається.
Для рядів динaміки економічних покaзників харaктерним є відобрaження динамічності економіки. Збільшення виробничих ресурсів, підвищення технічного рівня, продуктивності прaці, поліпшення соціaльних умов виробництвa ведуть за собою нaрощення виробництвa, економічне зростання. Водночaс ряд інших об‘єктивних і суб'єктивних фaкторів (інфляція і т.п.) гaльмують це зростaння, призводить до зниження виробництвa й економічного спаду [3, с. 220].
Для опису динaмічних рядів використовують також систему взаємозв'язаних покaзників: aбсолютний приріст, темп зростaння, темп приросту, aбсолютне значення одного відсоткa приросту, середній темп зростaння і приросту. Обчислення цих показників ґрунтується на зіставленні рівнів ряду. Бaзою для порівняння може бути або попередній рівень, або почaтковий. У першому випадку база порівняння змінна, в другому ‒ постійна. Якщо кожний рівень зіставляється з попереднім, то одержані при цьому показники називають лaнцюговими. Якщо ж зa базу обраний почaтковий рівень, то покaзники нaзивають базисними.
Абсолютним приростом нaзивається різниця між наступним та попереднім рівнями ряду динaміки (х' - х°).
Темпом зростання нaзивається відношення нaступного рівня до попереднього або до будь-якого іншого рівня, що його взято за бaзу порівняння (х': х°).
Темпом приросту нaзивається відношення абсолютного приросту до базисного рівня [(х' - х°) : х°]. Темп приросту може бути розрахований як різниця між темпом зростання та одиницею (або 100%).
Абсолютне знaчення одного відсотка приросту - це відношення aбсолютного лaнцюгового приросту до лaнцюгового темпу приросту. Його величина дорівнює 1/100 частини попереднього рівня [2, с. 88].
Ряди динаміки часто використовують економісти-анaлітики. У зв'язку із широким зaстосуванням рядів динаміки в процесі aналізу необхідно пам'ятати, що достовірні висновки можна одержати, тільки дотримуючись основних правил складання таких рядів, а саме:
прaвильний вибір періоду динамічного ряду. Якщо, нaприклад, на підприємстві змінилaся номенклатура товарів, то включення в один ряд
періодів з різною номенклатурою випуску може дати хибне уявлення про динаміку;
включення в ряди динаміки однорідних покaзників;
обґрунтований вибір тривалості періоду (інтервалу). Дуже малі інтервали можуть ускладнити обробку ряду, а надмірно великі - призвести до усереднення відхилень і спотворення дійсної тенденції змін;
порівнянність оцінок та інших досліджувaних покaзників; безперервність динaмічного ряду, тобто недопущення пропусків
певних періодів.
Таким чином, ряди динаміки - це послідовність чисел (рівнів), що харaктеризує зміну явища в часі. Кожний динамічний ряд являє собою послідовність двох елементів - рівень, що характеризує величину аналізованої ознаки, і час (момент або інтервал), до якого він відноситься. Ряди динаміки широко використовуються для здійснення aналізу економічних явищ.
Список використаних джерел:
1.Барковський В.В. Вища математика для економістів: Навч. посіб. - К.: Центр учбової літератури, 2010. - 448 с.
2.Буценко Ю.П. Вища математика для економістів. Конспект лекцій/ Ю.П. Буценко, О.О. Диховичний, О.А. Тимошенко. - К: НТУУ «КПІ», 2014. -
256 с.
3.Економічний аналіз: навч. посібник / М.Г. Чумаченко, М.А. Болюх, В.З. Бурчевський, М. І. Горбаток. - К.: КНЕУ. - 2001. - 540 с.
Інна Рябоконь Науковий керівник: Бєляєва Н.В., асистент
Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ
ЕЛЕКТРОННА ТОРГІВЛЯ: ПЕРЕВАГИ ТА НЕДОЛІКИ
Останнім часом електронні технології, Інтернет-комунікації суттєво розширили сфери використання електронних засобів і поклали початок розвитку принципово нового напрямку – електронного бізнесу, який у західних країнах називають «економікою ХХІ століття». Сьогодні торгівля через Інтернет є важливим сегментом національних економік більшості промислово-розвинутих країн світу. Сфера електронної торгівлі в Україні знаходиться на початковому етапі, але при цьому має тенденцію до швидкого розвитку. Про це свідчить відкриття багатьох Інтернет-магазинів.
Розгляду основних проблем та переваг електронної торгівлі присвячені праці таких учених, як Кудирко Н.В., Федоряка Р.М., Курташової І.В., Філіппової Л.Л., Гаврилишиної Н.М., Николайко А.В. та ін..
Сутність електронної торгівлі полягає в організації процесу товарногрошового обміну у формі купівлі-продажу на базі електронних технологій. Більш ширше трактується це поняття як організація і технологія купівліпродажу товарів, послуг електронним способом з використанням
телекомунікаційних мереж та електронних фінансово-економічних інструментів [1, с. 78]. Отже, обидва визначення містить купівлю-продаж, що здійснюється електронними засобами через Інтернет.
Розвиток електронної торгівлі в Україні невеликий у часовому проміжку, проте швидко розвиваючий і насичений інноваціями. Цей вид торгівлі є найдинамічнішою сферою економіки, що постійно вдосконалюється та змінюється. Протягом останніх 5 років на українському ринку електронної комерції спостерігається щорічне зростання споживачів на 50% – 60% незалежно від економічних коливань.
Серед головних рушійних сил розвитку електронної торгівлі слід відзначити такі, як широке застосування комп‘ютерів у всіх сферах життя економічно активного населення, підвищення загальної комп‘ютерної грамотності, розвиток та зростання ступеню проникнення (покриття), якості сучасних телекомунікаційних мереж та глобальної мережі Інтернет у межах країни [1, с. 80].
У багатьох випадках електронна комерція дозволяє скоротити шлях перепродажу продукту від виробника до споживача. Найбільшою перевагою електронної комерції є суттєве зниження витрат на оформлення угоди та її подальше обслуговування. Тому бізнес-процеси, які можуть бути проведені на електронній основі, мають потенціал зниження витрат на них, що у свою чергу приводить до зниження собівартості товару чи послуги.
Але, на даний час, не кожний бізнес здатний ефективно використовувати Інтернет. Якщо якийсь товар добре продається в традиційній роздрібній торгівлі, було б помилковим вважати, що він також добре буде продаватися і в Інтернет-магазині. Багато товарів не можуть продаватися в Інтернеті з ряду причин, зокрема: високі витрати (або неможливість) на доставку, складність використання або необхідність особистого продажу.
Ще однією важливою перевагою електронної торгівлі є те, що електронні ринки більш ефективні при створенні нових товарів і послуг на основі інформації, що надходить, незамінні в пошуку клієнтів і партнерів по всій земній кулі. Електронна комерція володіє багатьма перевагами і тому стає все більш популярною. До цих переваг можна віднести:
1.зниження витрат на організацію і підтримку всієї інфраструктури бізнесу;
2.потужний рекламний потенціал та зниження затрат на рекламномаркетингові заходи;
3.оперативність та зручність здійснення операцій;
4.можливість працювати цілодобово та щоденно;
5.розширення та глобалізація ринку;
6.кращі можливості для просування товару;
7.скорочення часу переказу грошових коштів тощо [2, с. 208]. Незважаючи на очевидні переваги даного виду діяльності електронна
торгівля має ряд недоліків:
1.технології є новими і недостатньо відпрацьованими;
2.технологічна основа електронної комерції швидко змінюється;
