4.2. Оцінювання як прийом бухгалтерського обліку

Предметом бухгалтерського обліку є кругообіг господарських засобів в процесі здійснення господарської діяльності підприємства. У кругообігу майна підприємства виділяються три взаємозв'язані процеси: постачання, виробництво, реалізація.

Два з них (постачання та реалізація) відбуваються у сфері обігу, та один у сфері виробництва. На всіх стадіях кругообігу господарських коштів, бухгалтерський облік повинен відображати витрати підприємства, тобто здійснювати вартісне вимірювання об'єктів бухгалтерського обліку. Вартісне вимірювання здійснюється на основі двох елементів методу бухгалтерського обліку: оцінки та калькуляції.

Оцінка - спосіб вираження господарських явищ у грошовому вимірі. Величина оцінки визначається кількістю трудових, матеріальних, грошових витрат на виготовлення або придбання обліковуються об'єктів.

До оцінки пред'являються дві основні вимоги. Оцінка всіх об'єктів бухгалтерського обліку повинна бути реальною і єдиною.

Під реальністю оцінки розуміється об'єктивне відповідність грошового вираження об'єктів обліку їх фактичної величиною. Реальність і правильність оцінки об'єктів обліку - необхідна умова побудови всієї системи бухгалтерського обліку. Реальність оцінки вимагає точного обчислення (калькулювання) фактичної собівартості всіх об'єктів обліку.

Під єдністю оцінки розуміється її одноманітність і незмінність. Одні й ті ж об'єкти обліку оцінюються однаково на всіх підприємствах протягом всього терміну перебування їх на одній стадії кругообігу. Така уніфікація оцінки досягається встановленням обов'язкових положень, інструкцій, правил обліку і калькулювання.

Правила та порядок оцінки об'єктів обліку регламентується Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Спільним для них є оцінка активів за їх історичною і (фактичної) собівартості.

4.3. Калькулювання як прийом вартісного вимірювання

Фактична вартість майна та витрат обчислюється за допомогою калькуляції.

Калькуляція - спосіб угруповання витрат, їх узагальнення, обчислення собівартості об'єктів обліку.

По відношенню до часу здійснення господарського процесу розрізняють планові і звітні калькуляції.

Планові калькуляції складаються до початку звітного періоду виходячи з планових норм витрат та інших планових показників на звітний період.

Калькуляції, що складаються після здійснення господарських процесів, називаються фактичними або звітними. Мета їх - визначення фактичної собівартості продукції, виконаних робіт і наданих послуг. При цьому використовуються дані бухгалтерського обліку про фактичні витрати на виробництво і кількості випущеної продукції, робіт і послуг. Витрати, що виникли у сфері виробництва, відображаються в калькуляції виробничої собівартості.

Калькулювання застосовується для вартісного вимірювання майна господарства і процесів на всіх стадіях його кругообігу. У процесі постачання визначається первісна вартість заготовлюється запасів і засобів праці. У процесі виробництва розраховується виробнича собівартість готової продукції, робіт, послуг. У процесі реалізації обчислюється собівартість реалізованої готової продукції, робіт, послуг.

Література:

основна – 3, 10, 12, 15.

додаткова – 18, 25.