26.Облік палива

Паливо виділяється в окрему групу матеріалів у зв'язку з його значною роллю в народному господарстві і великою питомою вагою в загальних витратах виробничих запасів на виробництво. Тому на субрахунку 203 "Паливо" обліковуються всі види пального і мастильних матеріалів - бензин за марками, гас, дизельне паливо, автол, солідол та ін.

Облік нафтопродуктів ведеться за їх видами і матеріально відповідальними особами. Пальне зі складу відпускається за лімітно-заборними картками, а підставою для списання пального на витрати виробництва є Обліковий лист тракториста-машиніста, Дорожній лист вантажного або легкового автомобіля. На субрахунку 203 відображається також наявність та рух твердого палива (дров, вугілля, торфу), газу в балонах та іншого палива. При списанні пального на автомобільному транспорті використовуються такі види норм витрат палива: лінійні норми, які регламентують витрати палива в процесі руху автомобіля; норми витрати палива на роботу спеціального обладнання, встановленого на автомобілях. Лінійні норми встановлюються для кожної марки автомобіля, які експлуатуються і відповідають умовам роботи автомобільного транспорту. Використовуються три види лінійних норм: ба30ва норма на 100 кілометрів пробігу, норма на 100 т/км транспортної роботи і норма на поїздки з вантажем (враховується збільшення витрат палива, що пов'язано з маневруванням у пунктах завантаження і розвантаження, наприклад, при збиранні врожаю).

27.Відображ.На рахунках б/о нарах.Та сплати дивідендів

Дивіденди виплачуються один раз рік за результатами року. У разі прийняття рішення щодо виплати дивіденді емітента корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, підприємство призводить зазначені виплати інвестору пропорційно частці його в статутному капіталі підприємства-емітента корпоративних прав незалежно від того, чи була діяльність такого підприємства-емітента прибуткової протягом звітного періоду за наявності інших власних джерел до виплати дивідендів.

Підприємство-емітент, яке виплачує дивіденди акціонерам (власникам), нараховує авансові внески податку на прибуток за ставкою 25% визначеної суми дивідендів. Зазначений аванс вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів. Податок на дивіденди не застосовується у разі виплати дивіденді! у вигляді акцій, емітованих підприємством, яке нараховує дивіденди за умови, що така виплата ніяким чином не змінює пропорцій у часі всіх акціонерів (власників) у статутному капіталі підприємства-емітента.

373 731-Нараховані дивіденди

311 373-Зараховані дивіденди на поточний рахунок

27 373-Оприбуткована готова сільськогосподарська продукція

641 373-Відображено податковий кредит за ПДВ

28.Журнально-ордерна форма б/о

Журнально-ордерна форма бухгалтерського обліку с найбільш прогресивною серед інших форм обліку. Вперше основні принципи журнально-ордерної форми обліку були сформульовані у 40-х роках XIX століття.  Основними реєстрами бухгалтерського обліку є журнали-ордери. Вони нагадують собою накопичувальні відомості, в яких систематизація і групування документів ведеться в хронологічному порядку за кореспондуючими рахунками. Кількість таблиць у журналах-ордерах залежить від складності організації бухгалтерського обліку того чи іншого об'єкта, від ступеня деталізації обліку, можливості ведення аналітичного і синтетичного обліку в одному реєстрі та інших обставин. Журнали-ордери, як правило, призначені для синтетичного обліку операцій господарської діяльності підприємств. Ведення записів у журналах-ордерах здійснюється у порядку однобічної реєстрації. Реєструються тільки кредитові обороти в кореспонденції з дебетовими. Журнали-ордери побудовані за кредитовою ознакою, тобто кредитові обороти за кожним балансовим рахунком збираються в одному журналі-ордері, а дебетові обороти за цим рахунком знаходять відображення в різних журналах-ордерах. Журнально-ордерна форма обліку ґрунтується на принципах систематизації і накопичення в хронологічному порядку даних первинних документів, що відображують господарські операції безпосередньо в реєстрах синтетичного та аналітичного обліку. Записи в накопичувальні відомості вносять за показниками, необхідними для управління, контролю й аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства, а також періодичної бухгалтерської звітності та розрахунків (декларацій). Переважно це здійснюється у відомостях аналітичного обліку а в окремих випадках - і у відповідних журналах-ордерах. Синтетичний і аналітичний облік здійснюються у реєстрах, як правило, в єдиній системі записів. Аналітичний облік ведуть у допоміжних відомостях і виробничих звітах, побудованих, в основному, за дебетовою ознакою. Вони застосовуються тільки в тих випадках, коли необхідні дані неможливо накопичувати безпосередньо в журналах-ордерах. Дані цих реєстрів потім переносять у журнали-ордери.

Перевірку правильності записів до Головної книги здійснюють шляхом підсумку сум оборотів і залишків за усіма рахунками. Суми дебетових і кредитових оборотів та залишків повинні бути відповідно рівними. Головну книгу відкривають на рік, для чого на кожний синтетичний рахунок відводять окремий аркуш, а, за необхідності, за окремими рахунками - два аркуші.