78. Визнання та оцінка дебітор.Заборгованості

Дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума.

Стандартом 10 передбачено два способи обчислення резерву сумнівних боргів та чистої реалізаційної вартості дебіторської заборгованості:

1. Визначається платоспроможність окремих дебіторів.

2. На основі класифікації дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги.

При визначенні резерву сумнівних боргів, виходячи із платоспроможності окремих дебіторів, після проведеного аналізу виводиться індивідуальний коефіцієнт сумнівності, за яким потім визначають суму резерву за даною заборгованістю. Сума резервів за кожним дебітором дасть загальну суму резерву сумнівних боргів за підприємством.

Другий спосіб визначення резерву сумнівних боргів і реалізаційної вартості дебіторської заборгованості передбачає класифікацію дебіторської заборгованості шляхом групування дебіторської заборгованості за термінами її непогашення із встановленням коефіцієнта сумнівності для кожної групи.

Коефіцієнт сумнівності встановлюється підприємством виходячи з фактичної суми безнадійної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги за попередні звітні періоди. Коефіцієнт сумнівності, як правило, зростає зі збільшенням термінів непогашення дебіторської заборгованості. Величина резерву сумнівних боргів визначається як сума добутків поточної дебіторської заборгованості відповідної групи та коефіцієнта сумнівності відповідної групи.

Узагальнити розрахунки величини резерву сумнівних боргів можливо з застосуванням формули:

КС=(Бзн:Дзн):і ,де

Бзн - фактично списана безнадійна дебіторська заборгованість відповідної групи за певний місяць, вибраний для спостереження;

Дзн - дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги на кінець певного місяця, вибраного для спостереження;

і - кількість місяців, що включено в період спостереження.

85.Облік мшп

За своєю природою і призначенням малоцінні та швидкозношувані предмети є засобами праці, але на відміну від основних засобів їх вартість включають в запаси. Згідно з П(С)БО 9 до складу запасів належать малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року.

Керуючись наведеними визначеннями можна вважати, що в сільськогосподарських підприємствах до малоцінних та швидкозношуваних предметів належать: інструменти, спеціальний одяг, спеціальне взуття, а також постільні речі тощо.

Вартість предметів, термін корисного використання яких більше одного року, зокрема спеціальні інструменти і спеціальні пристосування, обліковуються на субрахунку 112 "Малоцінні необоротні матеріальні активи".

Відповідно до пункту 9 П(С)БО 9 первісною вартістю МШП, придбаних за плату, є собівартість, яка складається з таких фактичних витрат:

- суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю);

- суми, що сплачуються за інформаційні, посередницькі та інші подібні послуги у зв'язку з пошуком і придбанням запасів;

- суми ввізного мита;

- суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;

- затрати на заготівлю, вантажно-розвантажувальні роботи, транспортування МШП до місця їх використання;

- інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням МШП і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

Первісною вартістю МШП, що виготовляються власними силами підприємства, визнається собівартість їх виробництва. Первісною вартістю МШП, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість.

Первісною вартістю МШП, одержаних підприємством безоплатно, визнається їх справедлива вартість.

Облік малоцінних та швидкозношуваних предметів ведеться в місцях зберігання і експлуатації за матеріально відповідальними особами в Книгах або Картках складського обліку (форма № ВЗСГ-10).

Малоцінні та швидкозношувані предмети передаються від однієї матеріально відповідальної особи до іншої матеріально відповідальної особи на підставі Накладних (внутрігосподарського призначення) або Лімітно-забірних карток. Для визначення непридатності предметів для їх подальшого використання і оформлення необхідної документації на списання керівником підприємства створюється постійно діюча комісія. Комісія складає Акт на списання виробничого та господарського інвентарю (форма № ВЗСГ-5).

Облік малоцінних та швидкозношуваних предметів ведуть на рахунку 22 ''Малоцінні та швидкозношувані предмети". Цей рахунок призначено для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух малоцінних та швидкозношуваних предметів, що належать підприємству та знаходяться у складі запасів.

За дебетом рахунка 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети" відображаються за первісною вартістю придбані (отримані) або виготовлені малоцінні та швидкозношувані предмети, за кредитом - за обліковою вартістю відпуск малоцінних та швидкозношуваних предметів в експлуатацію із списанням на рахунок обліку витрат, а також списання нестач і втрат від псування таких предметів.

Звертаємо увагу на те, що на малоцінні та швидкозношувані предмети, які передаються в експлуатацію, знос не нараховується, а їх вартість повністю вилучається із складу активів (списується на витрати виробництва) з подальшою організацією оперативного кількісного обліку таких предметів за місцями експлуатації і відповідними особами протягом терміну їх фактичного використання.

Аналітичний облік малоцінних та швидкозношуваних предметів, що є на складі, в бухгалтерії підприємства здійснюють у Книзі обліку продуктів і матеріалів, записи в якій роблять за групами предметів, їх найменуванням і за матеріально відповідальними особами за кількістю, ціною і вартістю загалом по господарству. Господарства, які впровадили сальдовий метод обліку товарно-матеріальних цінностей, для їх аналітичного обліку застосовують Сальдову відомість.