4.4 Джерела податкового права

Основним джерелом податкового права є нормативно-правові акти: закони, укази, постанови, міжвідомчі і відомчі нормативні документи й ін.

Взаємозалежна сукупність нормативних актів різного рівня, що містять податкові норми, складає систему податкового законодавства.

До джерел податкового права відносяться також акти інших галузей законодавства - у тому випадку, якщо вони містять норми, застосовувані до податкових відносин.

Податковий закон — це нормативний акт, що володіє вищою юридичною чинністю, прийнятий у спеціальному порядку представницьким органом державної влади і регулюючий суспільні відносини в податковій сфері.

Тема 5. Основи міжнародного податкового права

План

5.1 Мети міжнародного співробітництва в податковій сфері

5.2 Види міжнародних договорів

5.3 Міжнародне подвійне оподатковування

5.4 Офшорні механізми в міжнародному оподатковуванні

5.1 Мети міжнародного співробітництва в податковій сфері

Основна мета міжнародного співробітництва в податковій сфері — усунення подвійного оподатковування і дискримінації платників податків. Не менш важливими є й інші цілі:

а) гармонізація податкових систем і податкової політики;

б) уніфікація фіскальної політики і податкового законодавства;

в) вирішення проблем подвійного оподатковування;

г) запобігання ухилення від оподатковування;

д) запобігання дискримінації платників податків – нерезидентів;

е) гармонізація оподатковування інвестиційної діяльності.

Міжнародна економічна інтеграція обумовила тенденції гармонізації

податкової політики і національного податкового права в закордонних країнах. Гармонізація — це процес приведення до відповідності і взаємної домірності податкових систем різних держав.

Положення про уніфікацію податкового законодавства країн — членів ЄС (Великобританія, Італія, Франція, ФРН, Іспанія й ін.) зафіксовано в Римському договорі в 1957 р. У процесі формування єдиного ринку ці країни прагнули уніфікувати фіскальну політику (спочатку в рамках митного союзу), потім розв’язати проблеми подвійного оподатковування, запобігти ухиленню від оподатковування, ліквідувати умови для податкової дискримінації.

У ході узгодження податкового законодавства країн – членів ЄС проведена поступова уніфікація стягування непрямих податків. Деякі акцизи скасовані (на чай, сіль, цукор), інші непрямі податки стягуються по єдиних ставках. Надалі передбачається поступово перейти від проведення загальної податкової політики до створення території з єдиним податковим режимом.

5.2 Види міжнародних договорів

Відносини в сфері оподатковування в окремій країні регламентуються нормами, як національного законодавства, так і міжнародного права. Формою реалізації міжнародного законодавства є міжнародні договори й угоди.

Національні правові системи розрізняються в залежності від того, що має велику юридичну чинність — внутрішньодержавні закони чи міжнародні договори. Для визначення впливу наступних норм національного законодавства на податкову угоду важливо знати правовий статус міжнародних договорів у даній країні.

Якщо угода, інкорпорована в національне законодавство, має рівну з ним силу, виникають деякі труднощі. Вирішуючи подібні питання, держави дотримують двох принципів: lех роstеrior derogat legi priori; lех sресilis.

Частіше держави дотримують першого принципу. У цьому випадку закон, що інкорпорував міжнародний договір, витісняє раніше прийняті внутрішньодержавні закони.

Відповідно до другого принципу діють у першу чергу спеціальні, а не більш загальні норми; це правило застосовується до прийняття національного закону, що скасовує положення міжнародної податкової угоди.

У системі податкового законодавства міжнародні угоди по оподатковуванню поділяються на групи:

а) міжнародні угоди загального характеру;

б) власне податкові угоди:

в) загальні податкові угоди (конвенції);

г) обмежені податкові угоди;

д) угоди про надання адміністративної допомоги по оподатковуванню;

е) договори, у яких порушуються і податкові питання:

ж) угоди про податкові режими і пільги;

з) торгові договори;

і) специфічні угоди по конкретних міжнародних організаціях.

Міжнародні угоди загального характеру поряд з іншими сферами співробітництва встановлюють загальні правила дії сторін в області оподатковування. Безпосередньому застосуванню ці акти не підлягають, але принципи, що містяться в них, використовуються в інших договорах, а також у національному законодавстві.

Власне податкові угоди двостороннього і багатобічного характеру мають три підгрупи:

загальні податкові угоди (конвенції) — міжнародні договори; рекомендаційного характеру, що порушують усі питання взаємовідносин сторін в області прямих і непрямих податків;

обмежені податкові угоди, розповсюджувані на конкретний вид податку, платника і т.ін.;

угоди про надання адміністративної допомоги по оподатковуванню.

Договори, у яких порушуються податкові питання, звичайно спрямовані на встановлення сприятливого податкового режиму, надання тих чи інших пільг і т.ін. Наприклад, у 1992 р. в Угоді про регулювання взаємин держав СНД одинадцять країн зобов'язалися, зокрема, вжити заходів по усуненню подвійного чи багаторазового оподатковування доходів від торгівлі. Власне кажучи, даний документ являє собою угоду про податкові режими і пільги для країн – учасників СНД.

До договорів, у яких вирішуються податкові проблеми, відносяться торгові договори, що передбачають режим найбільшого сприяння для товарів і послуг.

Існують і специфічні угоди по конкретних міжнародних організаціях — наприклад, угода про розміщення штаб-квартири ООН у Нью-Йорку, спрямована на звільнення від сплати податків у країні перебування.