3.3. Предмет і об’єкт оподатковування

Предмет оподатковування — це майно (земля, автомобілі, інше майно) і нематеріальні блага (державна символіка, економічні показники й ін.), з наявністю яких закон зв’язує виникнення податкових зобов’язань.

Об’єкт оподатковування — це юридичні факти (дії, події, стан), що обумовлюють обов’язок суб’єкта заплатити податок: здійснення обороту по реалізації товару, володіння майном, здійснення угоди купівлі-продажу, вступ у спадщину, одержання доходу й ін.

Об’єкти оподатковування можна розділити на наступні види: права майнові і немайнові; дії (діяльність) суб'єкта; результати господарської діяльності.

Об’єкт і предмет оподатковування — поняття не тотожні. Предмет податкового обкладання позначає ознаки фактичного (не юридичного) характеру. Наприклад, предметом оподатковування є земельна ділянка, що не породжує ніяких податкових наслідків; об’єктом же податку є право власності на землю.

Об’єкт оподатковування необхідно відрізняти від джерела податку. Джерело податку — це резерв, використовуваний для сплати податку. Існують два джерела податку: доход і капітал платника податків.

3.4. Масштаб податку й одиниця оподатковування

Щоб обчислити податок, предмет податку необхідно якимсь образом вимірити і зробити його оцінку для відображення в бухгалтерському обліку. Будь-яка оцінка вимагає вибору відповідного масштабу.

Більшість предметів оподатковування не можна безпосередньо виразити в яких-небудь одиницях оподатковування. У цьому випадку для виміру спочатку вибирають ту чи іншу фізичну характеристику (параметр виміру) з безлічі можливих, тим самим, визначаючи масштаб податку.

Масштаб податку - установлена законом характеристика (параметр) виміру предмета податку.

Масштаб податку визначається за допомогою економічних (вартісних) і фізичних характеристик. При вимірі доходу чи вартості товару використовуються грошові одиниці. Для обчисленні акцизів як масштаб можна використовувати міцність напоїв, а при обчисленні податку з власників автотранспортних засобів — потужність двигуна, вага автомобіля чи об’єм двигуна.

Одиниця оподатковування — це одиниця масштабу оподатковування, що використовується для кількісного вираження податкової бази. Так, при оподатковуванні земель у шуканій якості виступають гектар, квадратний метр, при оподатковуванні доданої вартості - карбованець, при обчисленні податку з власників автотранспортних засобів — кінська сила.

3.5 Податкова база

Податкова база — кількісне вираження предмета оподатковування. Податкова база є основою для обчислення суми податку (податкового окладу), тому що саме до неї застосовується ставка податку.

Розрізняють податкові бази з вартісними показниками (сума доходу), об’ємно-вартісними показниками (обсяг реалізованих послуг) і фізичними показниками (обсяг добутої сировини).

Податкова база в ряді випадків є частиною предмета оподатковування (наприклад, оподатковуваний прибуток), в інших випадках не входить до складу предмета оподатковування (наприклад, при зборі за використання місцевої символіки наявність відповідних слів і графічних символів розглядається як об’єкт податку, тоді як базою є отриманий платником податків виторг від реалізації).

Для правильного визначення моменту виникнення податкового зобов'язання важливе значення має метод формування податкової бази. Існують два основних методи: касовий і накопичувальний.

При використанні касового методу доходом є всі суми, реально отримані платником податків у конкретному періоді, а витратами — реально виплачені суми. Цей метод має й іншу назву — метод присвоєння.

При використанні накопичувального методу доходом визнаються всі суми, право на одержання, яких виникло в даному податковому періоді, поза залежністю від того, чи отримані вони в дійсності.

Для виявлення витрат підраховується сума майнових зобов'язань, що виникли в звітному періоді. При цьому не має значення, чи зроблені по цих зобов'язаннях виплати. Касовий метод використовується, наприклад, при оподатковуванні майна, що переходить у порядку спадкування; накопичувальний – при численні прибуткового податку з фізичних осіб іноді обличчя можуть вибірково використовувати один з методів (приклад – податок на прибуток підприємстві й організації).

У теорії і практиці оподатковування існують різні способи визначення податкової бази: прямої, непрямий (розрахунок за аналогією), умовний (презумптивний), паушальний.

Інфляція негативно позначається на платнику податків. Тому винятково для розрахунку бази по податку на прибуток російським законодавством встановлений і щокварталу публікується в періодичних виданнях так званий індекс-дефлятор.