2.2 Податки й інші державні вилучення і платежі
В області оподатковування розроблені два варіанти рішення проблеми юридичного трактування податку:
а) до податків відносять будь-які вилучення засобів для формування дохідної частини бюджету;
б) податок є одна з форм фіскальних платежів, що відповідає визначеним
вимогам.
Вибір одного з зазначених варіантів залежить від особливостей національного законодавства.
Як юридичний критерій відмінності податку від неподаткового платежу запропонована ознака нормативно-галузевого регулювання, відповідно до якого податкові відносини регламентуються нормами податкового законодавства, а неподаткові обов’язкові платежі — нормами інших галузей права.
Використовуючи цей юридичний критерій розмежування, можна певним чином представити види податкових вилучень .
Розходжень між податками, зборами, митом й іншими платежами з юридичної точки зору й у визначенні податку, даному в російському законодавстві, не мається. Види податкових платежів і їхній зміст приведені на мал. 2.1.
Малюнок 2.1 Види податкових платежів
Обов’язок по сплаті податку завжди виникає при наявності об’єкта оподатковування. При сплаті мита чи збору завжди присутні спеціальна мета і спеціальні інтереси. Стягуються вони тільки з того, хто звертається у відповідні органи з проханням надання потрібних йому послуг.
Для найбільш повної характеристики податку доцільно виділити наступний перелік юридичних ознак:
а) податок — це відчуження частини власності суб'єктів у доход держави;
б) податок встановлюється і вводиться законом;
в) податок — це обов’язковий внесок, сплата якого носить примусовий характер;
г) внесення податку відбувається в грошовій формі;
д) податок сплачується на основі безплатності;
е) податки вносяться в чи бюджет позабюджетний фонд;
ж) податки — абстрактні платежі, що за звичаєм не мають цільового призначення.
2.3. Класифікація податків
У теорії оподатковування для класифікації податків використовують різні підстави.
По способі стягування розрізняють:
прямі податки, що стягуються безпосередньо з майна чи доходів платника податків. Остаточним платником прямих податків є власник майна (доходу). Ці податки підрозділяються на:
реальні прямі податки, що сплачуються з урахуванням не дійсного, а передбачуваного середнього доходу платника;
особисті прямі податки, що сплачуються з реально отриманого доходу і враховують фактичну платоспроможність платника податків;
непрямі податки, що включаються в ціну товарів і послуг. Остаточним платником непрямих податків є споживач товару. У залежності від об’єктів стягування непрямі податки підрозділяються на:
непрямі індивідуальні, котрими обкладаються строго визначені групи товарів;
непрямі універсальні, котрими обкладаються в основному всі товари і послуги;
фіскальні монополії, якими обкладаються всі товари, виробництво і реалізація яких зосереджені в державних структурах;
мито, якими обкладаються товари і послуги при здійсненні експортно-імпортних операцій.
У залежності від органа, що встановлює і має право змінювати і конкретизувати податки, останні підрозділяються на:
федеральні (загальнодержавні) податки, елементи яких визначаються законодавством країни і є єдиними на всій її території. Їх встановлює і вводить у дію вищий представницький орган. Однак ці податки можуть зараховуватися в бюджети різних рівнів;
регіональні податки, відмітною рисою яких є встановлення елементів податку відповідно до законодавства країни законодавчими органами її суб'єктів;
місцеві податки, що вводяться місцевими органами влади відповідно до законодавства країни. Вони вступають у дію тільки на підставі рішення, прийнятого на місцевому рівні. Ці податки завжди надходять у місцеві бюджети.
По цільовій спрямованості введення податків розрізняють:
абстрактні (загальні) податки, призначені для формування дохідної частини бюджету в цілому;
цільові (спеціальні) податки, що вводяться для фінансування конкретного напрямку державних витрат. Для цільових платежів часто створюється спеціальний позабюджетний фонд.
У залежності від суб'єкта – платника податків виділяють наступні види податків:
податки, що стягуються з фізичних осіб;
податки, що стягуються з юридичних осіб (підприємств і організацій);
суміжні податки, що сплачують і фізичні і юридичні особи.
За рівнем бюджету, у який зараховується податковий платіж, розрізняють:
закріплені податки, що безпосередньо і цілком надходять і той чи інший чи бюджет позабюджетний фонд;
регулюючі податки - надходять одночасно в різні бюджету в пропорції, прийнятої відповідно до бюджетного законодавства.
По порядку введення податкові платежі поділяються на:
загальнообов’язкові податки, що стягуються на всій території країни незалежно від бюджету, у який вони надходять;
факультативні податки, що передбачені основами податкової системи, але їхнє введення і стягування є компетенцією органів місцевого самоврядування.
По термінах сплати податки поділяються на термінові і періодично-календарні (останні, у свою чергу, підрозділяються на декадні, щомісячні, щоквартальні, піврічні, річні).