3.9 Порядок і способи обчислення податку

Обов’язок обчислити суму податку може бути покладено на платника податків, податковий орган, третю особу, що виступає в ролі «податкового (фіскального) агента».

Обчислення податку може здійснюватися по некумулятивній системі (обкладання податкової бази передбачається вроздріб) чи по кумулятивній системі (обчислення податку виробляється наростаючим підсумком з початку періоду).

Українським законодавством передбачене застосування обох способів, а також у їхньому сполученні. Так, при розрахунку ПДВ використовується некумулятивна система, а при розрахунку прибуткового податку з фізичних осіб — кумулятивна система.

3.10 Способи і терміни сплати податку

Існують три основних способи сплати податку:

сплата податку по декларації, тобто на платника податків покладається обов’язок представити у встановлений термін у податковий орган офіційну заяву про свої податкові зобов'язання;

сплата податку в джерелі доходу, тобто моменту одержання доходу передує момент сплати податку, це як би автоматичне утримання, безготівковий спосіб;

кадастровий спосіб сплати податку, тобто податок стягується на основі зовнішніх ознак передбачуваної середньої прибутковості майна. При сплаті податку установлюються фіксовані терміни їхнього внеску.

У залежності від термінів сплати податків виділяють податки термінові і періодично-календарні. Платники термінового податку на придбання автотранспортних засобів сплачують його протягом п'яти днів із дня придбання. Періодично-календарні податки поділяються на декадні, місячні, квартальні, піврічні і річні. До них, зокрема, відносяться акцизи, ПДВ, податок на прибуток підприємств і організацій, податок на майно, прибутковий податок.

З терміновістю податкових платежів пов’язане поняття «недоїмки» — суми податку, не внесеного в бюджет (позабюджетний фонд) після закінчення встановлених термінів сплати.

3.11 Порядок сплати податку

Порядок сплати податку — це спосіб внесення платником податків чи фіскальним агентом суми податку у відповідний бюджет (фонд).

Порядок сплати податку, будучи елементом закону про податок, припускає рішення наступних питань:

напрямок платежу (у бюджет чи позабюджетний фонд);

засобу сплати податку (у гривневих засобах, валюті);

механізм платежу (у безготівковому чи готівковому порядку, у касу збирача податку й ін.);

особливості контролю за сплатою податку.

Податковий оклад — це сума, внесена платником у бюджет по одному податку. Бюджет — це основний елемент правильної сплати податку. Тому сплату податку не в той бюджет податкові органи кваліфікують як недоїмку.

Тема 4. Податкове право

План

4.1 Поняття податкового права

4.2 Принципи податкового права

4.3 Відносини податкового права з іншими галузями права

4.4 Джерела податкового права

4.1 Поняття податкового права

Податкова політика держави є невід’ємною частиною фінансової політики. Податкове право як один з найважливіших компонентів (хоча і відносно відокремлений) фінансового права регулює відносини, що складаються в області податкової діяльності держави.

Податкове право – система фінансово-правових норм (загальнообов’язкових правил поведінки), що регулюють суспільні відносини по встановленню, введенню в дію і стягуванню податків. Розподіл і використання бюджетних засобів виходить за рамки податкових відносин.

Предмет податкового права — відносини, що складаються між державою, платниками податків і інших осіб у ході встановлення і стягування податків. Податкові відносини завжди пов’язані з вилученням у юридичних і фізичних осіб частини їхніх доходів у відповідний бюджет і в передбачених випадках — у позабюджетні цільові фонди.

Метод податкового права — сукупність і сполучення прийомів, способів впливу права на суспільні відносини в області оподатковування.

Метод податкового права характеризується як владно-майновою, обумовленою необхідністю застосування однозначних, що не допускають вибору (імперативних) норм із метою формування державного бюджету.

У податковому праві іноді допускається використання рекомендацій, узгодженні і права вибору поводження підлеглим платником податків, що, наприклад, має можливість деякою мірою формувати свою податкову політику. Але все це в остаточному підсумку підлегле головному — владному розпорядженню.

Податкові правовідносини – це суспільні відносини, урегульовані нормами податкового права. Податкові правовідносини відрізняються від інших фінансових і адміністративних правовідносин, маючи особливі об’єкти і суб'єкти.

Об’єкти податкових правовідносин – матеріальні блага юридичних осіб і фізичних осіб, з яких у встановленому законом порядку стягуються податки, збори, мито.

Матеріальні блага платників податків можуть існувати в грошовій і майновій формах і бути наступними:

а) доходи (прибуток);

б) вартість визначених товарів;

в) окремі види діяльності платників податків;

г) операції з цінними паперами;

д) користування природними ресурсами;

е) майно юридичних і фізичних осіб;

ж) передача майна;

з) додана вартість продукції, робіт і послуг,

і) інші об’єкти.

Суб'єкти податкових правовідносин – державні податкові органи, платники податків (юридичні і фізичні особи) і податкові представники (агент).

По українському законодавству платниками податків є юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм, а також філії і представництва.

Фізичні особи як платники податків мають різне правове положення (статус), що визначається законодавством з метою застосування відповідних ставок, пільг, порядку і терміну сплати, одержання податкового кредиту.