Тема 3. Елементи закону про податок

План

3.1 Правове значення елементів закону про податок

3.2 Суб'єкт оподатковування (платник податків)

3.3 Предмет і об’єкт оподатковування

3.4 Масштаб податку та одиниця оподатковування

3.5 Податкова база

3.6 Податковий і звітний періоди

3.7 Ставка податку і метод оподатковування

3.8 Податкові пільги

3.9 Порядок і способи обчислення податку

3.10 Способи і терміни сплати податку

3.11 Порядок сплати податку

3.1 Правове значення елементів закону про податок

До законів про оподатковування пред'являються підвищені вимоги, тому що вони торкаються матеріальних інтересів платників податків. У законі про кожен податок повинний міститися вичерпний набір відомостей, що дозволив би конкретно затвердити: а) зобов'язану особу, розмір зобов'язання і порядок його виконання; б) границі вимог держави щодо майна платника.

Податок — це складна система відношень, що включає в себе ряд взаємодіючих елементів, кожний з який має самостійне юридичне значення. Тому положення про виділення цих елементів знайшло відображення в законодавстві. Тільки при наявності повної сукупності елементів обов’язок сплати податку може вважатися встановленим.

Неповнота, чи нечіткість двозначність закону про податок можуть привести до можливості ухилення від сплати податку на законних підставах чи до порушень з боку податкових органів, тобто до розширювального тлумачення положень закону. Якщо законодавець не установив чи не визначив хоча б один з елементів, то платник податків має право не сплачувати податок чи сплачувати його зручним для себе способом.

Складові податкових формул — елементи закону про податок — мають універсальне значення, хоча структура податків різна і число їх велике. Елементи, без яких податкове зобов'язання і порядок його виконання не можуть вважатися визначеними, називають істотними елементами закону про податок, до яких відносяться:

а) суб'єкт оподатковування (платник податків);

б) предмет і об’єкт оподатковування;

в) масштаб податку;

г) одиниця оподатковування;

д) податкова база;

е) податковий період і звітний період;

ж) ставка податку і метод оподатковування;

з) порядок і способи числення податку;

і) способи і терміни сплати податку

к) порядок сплати податку.

Існують і факультативні елементи, відсутність яких не впливає на ступінь визначеності податкового зобов'язання. До них відносяться порядок утримання податку і повернення, неправильно утриманих сум, а також відповідальність за податкові правопорушення і податкові пільги.

3.2. Суб'єкт оподатковування (платник податків)

Платниками податків є фізичні і юридичні особи. Суб'єкт оподатковування - платник податків, на якого покладено юридичний обов’язок сплатити податок за рахунок власних коштів; податок повинен скорочувати доходи суб'єкта.

Податок може бути утриманий у джерела виплати доходу чи безпосередньо в самого платника податків. У зв’язку з цим варто розрізняти поняття «платник податків» і «носій податку». Носій податку — це особа, що несе тягар оподатковування. Саме за рахунок носія податку в остаточному підсумку податки сплачуються в бюджет.

Від імені платника податків податок можуть сплачувати представники. При цьому розрізняють представництво за законом (наприклад, виплата податку опікунами, попечителями) і представництво за дорученням (наприклад, доручення платника податків третьої особі сплатити податок за рахунок належного платникові податків боргу).

Економічні відносини платника податків і держави визначаються принципом постійного місцеперебування (резидентства), з обліком якого розрізняють два види суб'єктів оподатковування: резиденти і нерезиденти.

Резиденти мають постійне місцеперебування у визначеній державі; оподатковуванню підлягають їхні доходи, отримані на території даної держави і за кордоном (повний податковий обов’язок).

Нерезиденти не мають постійного місцеперебування в державі; оподатковуванню підлягають тільки ті їхні доходи, що отримані в даній державі (обмежений податковий обов’язок).

Правила визначення резидентства розрізняються стосовно фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до економічної і податкової політики держави крім розподілу юридичних осіб за принципом резидентства проводиться їхній розподіл на види і за іншими підставами. З позицій платника податків важливе значення може мати розподіл юридичних осіб за організаційно-правовою формою, чисельності працюючих, виду господарської діяльності, підпорядкованості підприємства.