10. Окремі види договорів 10.1. Поставка

1. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22.01.92 р. № 39-р звільнено, як виняток, підприємства Мінлісгоспу та Держдеревпрому України, що поставляють рудниковий стояк для потреб вугледобувної промисловості України, від сплати штрафних санкцій за недопоставку дере­вини споживачам на внутрішній ринок.

[Лист від 27.01.92 р. № 01-7/104 «Про звільнення від сплати штрафних санкцій»].

1. Спори, пов'язані з пошкодженням (знищенням) про­дукції і товарів у результаті їх бою або пошкодження тари при перевозках, за відсутністю вини перевізника не відносяться ні до спорів, що випливають з поставки продукції (товарів) нена­лежної якості, ні до спорів про недостачі. Такі спори, а також справи, пов'язані з пошкодженням зворотної тари при пере­возках, слід розглядати як спори про відшкодування збитків.

[Постанова від 15.10.92 року № 1 «Про вирішення спорів, пов'яза­них з пошкодженням (знищенням) продукції і товарів у результаті їх бою або пошкодження тари»].

3. Приймання продукції і товарів, що надійшли до покупця (одержувача) пошкодженими в результаті їх бою або пошкод­ження тари, а також пошкодженої зворотної тари повинно здійснюватись у порядку, передбаченому договором, а якщо такий порядок договором не встановлений - доведення обста­вин і причин їх пошкодження повинно здійснюватись стосов­но Інструкції про порядок приймання продукції (товарів) за якістю. З метою виключення своєї вини одержувач повинен зафіксувати факт надходження пошкодженої продукції (то­варів), а також зворотної тари в процесі розвантаження транс­портних засобів.

[Постанова від 15.10.92 року № 1 «Про вирішення спорів, пов'яза­них з пошкодженням (знищенням) продукції і товарів у результаті їх бою або пошкодження тари»].

4. Якщо в процесі приймання продукції (товарів) буде встановлено, що причиною пошкодження (знищення) про­дукції (товарів) є їх неналежна якість (конструктивні, техно­логічні чи інші виробничі недоліки), то відповідальність за

237

відвантаження продукції (товарів) неналежної якості і строк позовної давності повинні застосовуватись в порядку та розмірах, передбачених чинним законодавством.

[Постанова від 15.10.92року № 1 «Про вирішення спорів, пов'яза­них з пошкодженням (знищенням) продукції і товарів у результаті їх бою або пошкодження тари»].

5. У тих випадках, коли прийомка продовольчих товарів здійснюється за правилами Інструкції про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення і товарів народно­го споживання за кількістю, товари, відвантажені в асортименті, повинні прийматись за кількістю по кожній позиції асортименту окремо. В актах прийомки таких товарів необхідно відображати кількість недостачі кожного з найменувань одержаного товару.

[Лист від 24.12.92 р. № 01-8/1530 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з недостачами продовольчих товарів при поставках і перевозках»].

6. Норма розходжень у показниках вагів застосовується ли­ше тоді, коли виявлена недостача не перевищує норми природ­ної втрати вантажу і норми розходження у показаннях вагів.

[Лист від 24.12.92 р. № 01-8/1530 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з недостачами продовольчих товарів при поставках і перевозках»].

7. За наявності в прийомних документах вад, через які ці документи позбавлено доказової сили, слід вважати недоведе-ним факт недостачі, а не вину вантажовідправника.

[Лист від 24.12.92 р. № 01-8/1530 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з недостачами продовольчих товарів при поставках і перевозках»].

8. Всі питання застосування, обігу і повернення засобів упаковки, у тому числі майнової відповідальності за порушен­ня зобов'язання щодо цих засобів, повинні знайти своє регу­лювання в договорі (контракті).

[п.1 Роз'яснення від 30.03.93 р. № 01-6/368 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з поверненням засобів упаков­ки і повторним використанням дерев'яної І картонної тари та папе­рових мішків»].

9. Після звільнення від продукції і товарів усі види засобів упаковки багаторазового використання підлягають обов'язко­вому поверненню, якщо інше не передбачено Правилами за-

238

стосування, обігу і повернення цих засобів або договором (п. З Правил). Якщо Правилами або договором покупець (одержувач) продукції і товарів не звільнений від обов'язку повернення засобів упаковки багаторазового використання, ці засоби підлягають обов'язковому поверненню в кількості, по­рядку і строки, передбачені Правилами.

[п.2 Роз'яснення від 30.03.93 р. № 01-6/368 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з поверненням засобів упаков­ки і повторним використанням дерев'яної і картонної тари та папе­рових мішків»].

10. Обов'язок повернення засобів упаковки багаторазового використання є зобов'язанням, виконання якого відповідно до статті 178 Цивільного кодексу України може забезпечуватися неустойкою (штрафом).

[п.З Роз'яснення від 30.03.93 р. № 01-6/368 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з поверненням засобів упаков­ки і повторним використанням дерев'яної і картонної тари та папе­рових мішків»].

11. Постановою Кабінету Міністрів України від 4 квітня 1992 року № 174 до компетенції Міністерства державних ре­сурсів України віднесено вирішення питання щодо відповідальності за несвоєчасне повернення засобів упаковки багаторазового використання. Відповідно до пункту 95 Пра­вил застосування, обігу і повернення засобів упаковки багато­разового використання за прострочку повернення (здачі) цих засобів до 15 днів покупець (одержувач) сплачує постачальни­ку штраф у розмірі 150 % ціни придбання таких засобів, а по­над 15 днів - 300 % з урахуванням раніше сплаченого штрафу. Зазначені штрафи можуть бути стягнуті лише за наявності до­говору поставки продукції (товарів) між постачальником і по­купцем (одержувачем).

[п.З Роз'яснення від 30.03.93 р. № 01-6/368 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з поверненням засобів упаков­ки і повторним використанням дерев'яної і картонної тари та папе­рових мішків»].

12. Щодо Правил повторного використання дерев'яної, картонної тари та паперових мішків, які регулюють взаємовідносини тароздавачів і тарних підприємств, то відповідно до пункту 7 цих Правил здача дерев'яної, картон-

239

ної тари та паперових мішків на тарні підприємства прово­диться без обов'язкового укладання договорів. Повторне ви­користання тари для упаковки виробленої продукції таро-здавач може здійснити тільки за умови укладання про це до­говору з тарним підприємством. Якщо такий договір не ук­ладений, тара та паперові мішки підлягають здачі на тарні підприємства в кількості, встановленій пунктом 5 Правил повторного використання дерев'яної, картонної тари та па­перових мішків.

[п.З Роз'яснення від 30.03.93 р. № 01-6/368 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з поверненням засобів упаков­ки і повторним використанням дерев'яної і картонної тари та папе­рових мішків»].

13. У тих випадках, коли штраф за прострочку повернення (здачі) засобів упаковки і тари до 15 днів не стягнутий, у тому числі внаслідок пропуску строку позовної давності, у госпо­дарського суду нема підстав при стягненні штрафу в розмірі 300 % відраховувати суму штрафу, яку б покупець (тарозда-вач) повинен був сплатити за прострочку повернення (здачі) засобів упаковки або тари до 15 днів.

[п.З Роз'яснення від 30.03.93 р. № 01-6/368 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з поверненням засобів упаков­ки і повторним використанням дерев'яної і картонної тари та папе­рових мішків»].

14. Згідно зі статтею 164 Цивільного кодексу України вико­нання зобов'язання, що виникло з договору, може бути покла­дено в цілому або частині на третю особу, якщо це передбаче­но встановленими правилами, а так само, якщо третя особа зв'язана з однією з сторін адміністративною підлеглістю або відповідним договором. У разі покладання виконання зо­бов'язання на третю особу, у тому числі шляхом видачі розна­рядок на відвантаження продукції, відповідальність за невико­нання або неналежне виконання зобов'язання несе сторона за договором, з якого воно виникло, якщо законодавством не пе­редбачено, що відповідальність несе безпосередньо викона­вець. Оскільки законодавством України не передбачено, що відповідальність за прострочку повернення засобів упаковки багаторазового використання може нести одержувач про­дукції, відповідальність за невиконання або неналежне вико-

240

/

пання цього зобов'язання повинна нести сторона за догово­ром, тобто покупець.

[п.4 Роз'яснення від 30.03.93 р. № 01-6/368 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з поверненням засобів упаков­ки г повторним використанням дерев'яної і картонної тари та папе­рових мішків»].

15. Відповідно до пункту 98 Правил застосування, обігу і повер­нення засобів упаковки багаторазового використання штрафи, пе­редбачені пунктами 95, 96, 97 цих Правил, застосовуються у пре­тензійно-позовному порядку у випадках, зазначених у договорах. У разі відсутності у договорі умов щодо обов'язкового повернення засобів упаковки та майнової відповідальності за порушення тако­го зобов'язання в арбітражного суду немає правових підстав для задоволення вимог, пов'язаних зі сплатою зазначених штрафів.

[п.5 Роз'яснення від 30.03.93 р. № 01-6/368 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з поверненням засобів упаков­ки і повторним використанням дерев'яної і картонної тари та папе­рових мішків»].

16. Коли продукцію (товари) відвантажено за вказівкою покупця за договором, і з вини одержувача покупець сплатив постачальнику штраф за прострочку повернення засобів упа­ковки, він вправі звернутися до одержувача з вимогою про відшкодування збитків, заподіяних сплатою штрафу.

[п.5 Роз'яснення від 30.03.93 р. № 01-6/368 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з поверненням засобів упаков­ки і повторним використанням дерев'яної і картонної тари та папе­рових мішків»].

17. Відповідно до пункту 3 Правил застосування, обігу і по­вернення засобів упаковки багаторазового використання у ви­падках одержання продукції і товарів від постачальників - ор­ганізацій матеріально-технічного постачання і оптових торго­вельних підприємств (організацій) засоби упаковки поверта­ються цим підприємствам і організаціям. У такому разі поста­чальник має самостійне право на стягнення з покупця (одер­жувача) штрафу за прострочку повернення засобів упаковки багаторазового використання.

[п.5 Роз'яснення від 30.03.93 р. № 01-6/368 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з поверненням засобів упаков­ки і повторним використанням дерев'яної і картонної тари та папе­рових мішків»].

«2-3(4 241

18. Відповідно до пункту 8 Правил застосування, обігу і по­вернення засобів упаковки багаторазового використання відправник продукції і товарів зобов'язаний протягом 2 днів після відвантаження рекомендованим листом надіслати одержу­вачу сертифікат. При затримці з висилкою сертифіката строк повернення засобів упаковки збільшується на кількість днів за­тримки. Отже, у разі порушення строку висилки сертифіката, строк повернення засобів упаковки слід обчислювати після закінчення двох днів з дати відвантаження продукції (товару) з урахуванням кількості днів, на яку затримано висилку сер­тифікатів. Якщо затримка з висилкою сертифіката перевищує ЗО днів, строк повернення засобів упаковки збільшується тільки на ЗО днів і після цього такі засоби підлягають поверненню відправ­нику продукції (товарів), тобто максимальна кількість днів, на яку збільшується строк повернення засобів упаковки у випадку затримки з висилкою сертифіката, не може перевищувати ЗО днів. Відсутність сертифіката на повернення засобів упаковки не звільняє від відповідальності за прострочку їх повернення.

[п.6 Роз'яснення від 30.03.93 р. № 01-6/368 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з поверненням засобів упаков­ки і повторним використанням дерев'яної і картонної тари та папе­рових мішків»].

19. З введенням у дію Закону України «Про захист прав спо­живача» обов'язок усунення недоліків товару покладений не на виготовлювача, а на продавця - торговельне підприємство. Тому фактично відпадає необхідність укладання договорів між підприємством-виготовлювачем і підприємством побутового об­слуговування населення. Згідно зі ст. 250 Цивільного кодексу Ук­раїни та Положенням про поставки товарів поставщик зобов'яза­ний безоплатно виправити недоліки товару, на який встановлено гарантійний строк або замінити товар. Ці норми регулюють відносини між поставщиком (виготовлювачем) і покупцем (тор­говельним підприємством). У зв'язку з цим не виключається можливість укладання за згодою сторін договору між виготовлю­вачем і відповідним підприємством, в т.ч. по сервісному обслуго­вуванню товарів, які прийняті від населення внаслідок недоліків, однак такі взаємини не регулюються Типовими договорами.

[п. 1 Листа від 14.06.93 р. № 01-8/672 «Про деякі питання практи­ки застосування чинного законодавства при вирішенні господарських спорів»].

242

20. Пунктами 73 Положення про поставки продукції ви­робничо-технічного призначення і 64 Положення про постав­ки товарів народного споживання передбачений порядок ви­рахування санкцій, встановлених цими Положеннями. Якщо товари реалізуються за регульованими цінами, неустойка (штраф, пеня) за невиконання або неналежне виконання зо­бов'язань за договором поставки стягується виходячи з цих цін з відрахуванням торговельної знижки, а по продукції - з цієї ціни без врахування встановлених надбавок. При ре­алізації продукції і товарів за вільними (договірними) цінами штрафні санкції слід стягувати виходячи з цієї ціни без будь-яких надбавок та суми податку на добавлену вартість.

[п.4 Листа від 14.06.93р. № 01-8/672 «Про деякі питання практи­ки застосування чинного законодавства при вирішенні господарських спорів»].

21. Відповідно до пункту 1 статті 21 Закону «Про підприємства в Україні» підприємства вільні у виборі предме­та договору і визначенні зобов'язання. Щодо поставки про­дукції для державних потреб, то такі поставки також здійсню­ються на підставі договорів, але з урахуванням порядку, що визначається законодавчими актами України (пункт 2 статті 20 Закону «Про підприємства в Україні»).

[п.2 Роз'яснення від 15.06.93 р. № 01-6/675 «Про деякі пи­тання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням до­говорів поставки продукції (товарів) в 1993 році»].

22. Якщо підприємство, у тому числі яке належить до за­гальнодержавної (комунальної) власності, поставляє про­дукцію не для державних потреб, то відповідно до пункту 1 статті 21 Закону «Про підприємства в Україні» поставщик (продавець) сам визначає предмет договору і свої зобов'язан­ня. У цьому випадку держава, крім важелів економічного по­рядку, не має права втручатись у вирішення питання збуту продукції.

[п.2 Роз'яснення від 15.06.93 р. № 01-6/675 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням договорів по­ставки продукції (товарів) в 1993 році»].

23. Поняття «державний контракт» відрізняється від понят­тя контракту (договору), який укладають на підставі держав­ного замовлення, тим, що державний контракт укладають орга-

243

ни державної виконавчої влади, визначені у додатку до поста­нови Кабінету Міністрів України від 10.02.93 № 100, оплату продукції гарантує держава за рахунок державного бюджету.

[п.2 Роз'яснення від 15.06.93 р. № 01-6/675 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням договорів по­ставки продукції (товарів) в 1993 році»].

24. Характерною рисою державного замовлення є те, що його виконання стимулюється шляхом надання виконавцю економічних та інших пільг, порядок надання яких та їх розмір після затвердження Кабінетом Міністрів України доводиться до замовників, а також підприємств-виконавців через галузеві міністерства, відомства.

[п.2 Роз'яснення від 15.06.93 р. № 01-6/675 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням договорів по­ставки продукції (товарів) в 1993 році»].

25. Відповідно до розділу 1 Тимчасового положення про порядок формування та розміщення обсягів поставок про­дукції (робіт, послуг) для виконання державних контрактів і державного замовлення на 1993 рік, затвердженого постано­вою Кабінету Міністрів України від 10.02.93 № 100, укладання державного контракту або договору на підставі державного за­мовлення обов'язкове тільки для підприємств-монополістів. Отже, інші підприємства мають право відмовитись від укла­дання державного контракту або виконання державного за­мовлення.

[пЗ Роз'яснення від 15.06.93 р. № 01-6/675 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням договорів по­ставки продукції (товарів) в 1993 році»].

26. Згідно зі статтею 42 Цивільного кодексу України мов­чання визнається виявом волі укласти угоду у випадках, перед­бачених законодавством. Чинне законодавство, яке регулює взаємовідносини за договором (контрактом) поставки про­дукції, не передбачає, що відсутність відповіді підприємства на пропозицію замовника укласти державний контракт або прий­няти до виконання державне замовлення слід розцінювати як згоду підприємства-виконавця. Тому у разі неодержання відповіді підприємства-монополіста на пропозицію замовника укласти державний контракт або прийняти до виконання дер­жавне замовлення і укласти на його підставі договір замовник

244

має право звернутись до арбітражного суду з заявою про зо­бов'язання такого підприємства укласти відповідний контракт (договір). Щодо інших підприємств-виконавців, то у випадках відмови від укладання державного контракту або прийняття державного замовлення, а також відсутності відповіді на про­позиції замовника у арбітражного суду нема підстав для зо­бов'язання підприємства укласти контракт (договір) або вва­жати, що підприємство прийняло замовлення до виконання.

[п.4 Роз'яснення від 15.06.93 р. № 01-6/675 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням договорів по­ставки продукції (товарів) в 1993 році»].

27. За своєю правовою природою державний контракт на поставку продукції і договір (контракт), укладений на підставі державного замовлення, є договором поставки і, крім наведе­них нормативних актів щодо поставки продукції для держав­них потреб у 1993 році, взаємовідносини сторін регулюються нормами зобов'язального права та Положеннями про поставку продукції (товарів), у частині, що не суперечить законодавст­ву України.

[п.5 Роз'яснення від 15.06.93 р. № 01-6/675 «Яро деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням договорів по­ставки продукції (товарів) в 1993 році»].

28. Відповідно до статті 153 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, коли між сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов, тобто визнаних такими за законом або необхідних для договорів даного виду. Істотними умовами договору поставки продукції є предмет контракту (договору), тобто номенклатура, кількість і якість продукції, строк постав­ки і ціна (пункт 19 Положення про поставки продукції вироб­ничо-технічного призначення). Якщо ці обов'язкові умови в договорі відсутні, він вважається неукладеним.

[п.5 Роз'яснення від 15.06.93 р. № 01-6/675 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням договорів по­ставки продукції (товарів) в 1993 році»].

29. Вимоги підприємця-виконавця щодо обов'язку замов­ника забезпечити його матеріально-технічними ресурсами в обсязі, номенклатурі та асортименті, необхідними для вико­нання державного контракту або державного замовлення, за­доволенню не підлягають. Кабінет Міністрів України Декре-

245

том від 22 січня 1993 р. «Про державний контракт і державне замовлення на 1993 рік» зупинив дію абзаців другого і третьо­го пункту 22 Закону «Про підприємства в Україні» та встано­вив, що такі виконавці самостійно забезпечують себе ма­теріально-технічними ресурсами. Виняток становлять окремі види ресурсів, виробництво і споживання яких контро­люється і централізовано розподіляється державою. Перелік таких ресурсів затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10.02.93 № 100. Розподіл цієї продукції здійсню­ється через відповідні міністерства і відомства.

[п.7 Роз'яснення від 15.06.93 р. № 01-6/675 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням договорів по­ставки продукції (товарів) в 1993 році»].

30. Відповідно до Тимчасового положення про порядок формування та розміщення обсягів поставок продукції (робіт, послуг) для виконання державних контрактів і державного за­мовлення на 1993 рік конкретні економічні та інші пільги, які надаються виконавцям державного замовлення, визначаються Кабінетом Міністрів України і тому вимоги поставщика про надання йому замовником (покупцем) пільг, обсяг і види яких виходять за межі, затверджені Кабінетом Міністрів України, не підлягають задоволенню.

[п.7 Роз'яснення від 15.06.93 р. № 01-6/675 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням договорів по­ставки продукції (товарів) в 1993 році»].

31. У розділі 2 Тимчасового положення про порядок фор­мування та розміщення обсягів поставок продукції (робіт, по­слуг) для виконання державних контрактів і державного за­мовлення на 1993 рік зазначено, що у разі невиконання зо­бов'язань, що випливають з державних контрактів, сторони несуть відповідальність, передбачену цим контрактом і чин­ним законодавством.

[п.7 Роз'яснення від 15.06.93 р. № 01-6/675 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням договорів по­ставки продукції (товарів) в 1993 році»].

32. При вирішенні спорів щодо встановлення в контракті видів і розміру майнової відповідальності сторін слід виходи­ти з того, що в контракті можуть бути передбачені санкції за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за пору-

246

шення яких законодавством санкції не встановлені, а також збільшений розмір санкцій, передбачений Положенням про поставки, тільки за згодою обох сторін (пункт 71 Положення про поставки продукції).

[п 7 Роз'яснення від 15.06.93 р. № 01-6/675 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням договорів по­ставки продукції (товарів) в 1993 році»].

33. При вирішенні спорів, пов'язаних з поставкою за держав­ним контрактом або державним замовленням продукції, яка не відповідає вимогам стандартів, технічних умов, іншим обов'яз­ковим для сторін нормам або договору, слід виходити з того, що відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за пору­шення стандартів, норм і правил, встановлена Декретом Кабіне­ту Міністрів України від 8 квітня 1993 р. «Про державний на­гляд за додержанням стандартів, норм і правил та відпо­відальність за їх порушення», не виключає застосування до підприємств-виготовлювачів (поставщиків) майнових санкцій, передбачених Положенням про поставки (контрактом, догово­ром) та стягнення їх на користь замовника (покупця) або одер­жувача продукції відповідно до чинного законодавства.

[п.7 Роз'яснення від 15.06.93 р. № 01-6/675 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням договорів по­ставки продукції (товарів) в 1993 році»].

34. Відповідно до Угоди про загальні умови поставок товарів між організаціями держав - учасниць СНД (набула чинності з 1 липня 1992 року) поставщик зобов'язаний укласти договір по­ставки продукції (товарів), коли така поставка передбачена міждержавною (міжурядовою) угодою і до поставщика у вста­новленому порядку доведено повідомлення відповідного дер­жавного органу за місцем знаходження покупця про прикріплення покупця до поставщика (пункт 10 Угоди). При вирішенні спорів, пов'язаних з укладанням таких договорів, не­обхідно враховувати вимоги чинного законодавства щодо: форм розрахунків (постанова Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 03.12.92 № 675 «Про нор­малізацію розрахунків з суб'єктами господарської діяльності країн, що використовують рублі як засіб платежу», інструктив­ний лист Кабінету Міністрів України та Національного банку України від 26.04.93 № 10046-19020/730); режиму квотування і

247

ліцензування експорту продукції і товарів (Декрети Кабінету Міністрів України від 26.12.92 «Про встановлення спеціального режиму експорту окремих видів товарів» та від 12.01.93 «Про квотування і ліцензування експорту товарів (робіт, послуг)», постанова Кабінету Міністрів України від 22.03.93 № 212 «Про загальні обсяги квот щодо експорту продукції та порядок екс­порту в межах державного замовлення і державного контрак­ту»); встановлення ціни (постанова Кабінету Міністрів України від 05.06.93 № 421 «Про розрахунки у разі експорту продукції (робіт, послуг) у межах державного контракту»).

[п.8 Роз'яснення від 15.06.93 р. № 01-6/675 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням договорів по­ставки продукції (товарів) в 1993 році»].

35. Деякі вантажовідправники заперечують акти прийомки продукції (товарів) за кількістю, посилаючись на те, що відповідно до п. 19 Інструкції про порядок прийомки продукції і товарів за кількістю одержувач повинен здійснити перевірку ваги вантажу на вагах того ж типу, на яких вантаж був зважений в пункті відправлення. Такі заперечення є безпідставними, оскільки чинними нормами, що регулюють порядок прийомки продукції (товарів), не встановлений обов'язок вантажоодержу­вача зважувати вантаж на вагах того ж типу, на яких він був зва­жений в пункті відправлення. Пункт 13 зазначеної Інструкції передбачає не однотипність вагів і не засіб визначення кількості, а лише одиниць вимірювання. Тому вимоги щодо пе­ревірки ваги вантажу у пункті призначення на вагах того ж ти­пу, на яких було проведене зважування при відвантаженні, не грунтуються на чинних нормативних актах.

[п.1 Роз'яснення від 12.10.93 р. № 01-6/1106 «Про деякі питання практики вирішення господарських спорів, пов'язаних з прийомною продукції і товарів за кількістю та якістю»].

36. Передбачений п. 8 Інструкції про порядок прийомки продукції і товарів за якістю строк складання акту про вияв­лені виробничі недоліки товарів на оптові організації торгівлі не поширюється. При розгляді справ за позовами організацій оптової торгівлі (баз) до виготовлювачів (постачальників) ви­никають спори щодо додержання порядку прийомки товару за якістю, зокрема про право бази складати акт про виробничі не­доліки товарів протягом чотирьох місяців після їх одержання.

248

Вирішуючи такі спори, слід мати на увазі, що у даному випад­ку посилання на п. 8 зазначеної Інструкції як на норму, яка на­дає базі право скласти акт про неналежну якість товару на про­тязі 4-х місяців після його одержання, є помилковим. Відповідно до п. 8 Інструкції торговельні організації мають право незалежно від перевірки якості товару, проведеної ними в строки, передбачені п. 6 Інструкції, скласти акт про виявлені виробничі недоліки, якщо такі недоліки встановлені при підго­товці товарів до роздрібного продажу або в процесі цього про­дажу. Здійснення базою оптової торгівлі підготовки товару для відвантаження до роздрібної торговельної мережі не можна ототожнювати з підготовкою товару до роздрібного продажу, який проводить лише підприємство роздрібної торгівлі. Таким чином, право скласти акт про виявлені виробничі недоліки на протязі чотирьох місяців після одержання товару надане не всім торговельним підприємствам (організаціям), а тільки тим, які здійснюють роздрібний продаж товарів. Одночасно не­обхідно враховувати, що п. 8 Інструкції регламентує строк складання акту щодо продукції (товарів), на яку не встановлені гарантійні строки експлуатації. Так, якщо, зокрема, на товар встановлений гарантійний строк експлуатації, перебіг якого починається з дня роздрібного продажу, то при вирішенні пи­тання про своєчасність прийомки товару за якістю слід керува­тись абз. 5 п. 9 Інструкції, відповідно до якого акт про прихо­вані недоліки таких товарів може складатися в період зберіган­ня до продажу незалежно від часу його одержання.

[п.2 Роз'яснення від 12.10.93 р. № 01-6/1106 «Про деякі питання практики вирішення господарських спорів, пов'язаних з прийомною продукції і товарів за кількістю та якістю»].

37. Відповідно до п. 5 Інструкції про порядок прийомки продукції і товарів за якістю покупці, у тому числі бази опто­вих торговельних підприємств, які перевідправляють про­дукцію (товари) в упаковці первісного виготовлювача (відправника), повинні здійснити прийомку продукції і товарів за якістю, якщо їх одержано у пошкодженій, відкритій або не-маркірованій тарі, у тарі з пошкодженими пломбами або за на­явності ознак пошкодження, псування продукції і товарів. При вирішенні спорів, що виникають з питання визначення понят­тя «відкрита тара», слід виходити з того, що це тара, конст-

249

рукція якої не передбачає застосування кришки або затвору і для перевірки наявності в цій тарі продукції (товарів) нема не­обхідності порушувати цілісність тари або пломби (розкривати приколочені кришки, зривати пломби тощо).

[п.З Роз'яснення від 12.10.93 р. № 01-6/1106 «Про деякі питання практики вирішення господарських спорів, пов'язаних з прийомною продукції і товарів за кількістю та якістю»].

38. Наявність акта прийомки фактичної кількості одержа­ної продукції не звільняє одержувача від обов'язку складання акта прийомки після надходження рахунку-фактури. Відповідно до п. 12 Інструкції про порядок прийомки про­дукції за кількістю продукція приймається за транспортними і супровідними документами (рахунок-фактура, специфікація, опис, пакувальний ярлик та ін.) відправника. За відсутності всіх або деяких з цих документів одержувач складає акт про фактичну наявність продукції і в ньому зазначає, які докумен­ти відсутні. Одержувач зобов'язаний скласти акт про фактич­ну наявність продукції і тоді, коли її кількість відповідає паку­вальним ярликам (специфікації). У тих випадках, коли після одержання рахунку-фактури буде встановлено, що кількість прийнятої за актом про фактичну наявність продукції менша, ніж зазначено в рахунку, має складатися акт відповідно до пунктів 16, 20, 25 зазначеної Інструкції. Тому посилання одер­жувача на відсутність потреби у складанні акта прийомки, оскільки одержано ту кількість виробів, яка зазначена в паку­вальних ярликах, є безпідставним.

[п.4 Роз'яснення від 12.10.93 р. № 01-6/1106 «Про деякі питання практики вирішення господарських спорів, пов'язаних з прийомною продукції і товарів за кількістю та якістю»].

39. Представник громадськості підприємства-одержувача може брати участь у прийомці продукції за кількістю не більше двох разів на місяць. Питання про допустимість участі у прий­омці продукції за кількістю конкретної особи на протязі місяця вирішується в залежності від того, скільки разів цій особі вида­валось посвідчення на право участі у прийомці певної партії продукції. Якщо таких посвідчень представнику громадськості було видано не більше двох на протязі місяця, то вимоги п. 20 Інструкції про порядок прийомки продукції за кількістю слід вважати додержаними. При цьому не має значення, що партія

250

продукції надійшла в декількох вагонах або контейнерах і навіть що прийомка тривала більше одного дня. Якщо представ­ник громадськості був уповноважений брати участь у прийомці продукції, яка надійшла маршрутом вагонів або у мехсекціях, і за результатами прийомки було складено декілька актів, то в цьому випадку таку прийомку слід враховувати як одну, незва­жаючи на те, що загальна кількість продукції складалась з декількох партій. Інструкція про порядок прийомки продукції за якістю не містить зазначеного обмеження щодо участі пред­ставника громадськості у прийомці продукції за якістю. Відповідно до Інструкцій про порядок прийомки продукції за кількістю та якістю представник громадськості підприємства-одержувача призначається керівником підприємства з числа осіб, затверджених рішенням профкому цього підприємства. Якщо на підприємстві немає профспілкової організації, пред­ставник громадськості не може бути затвердженим іншими гро­мадськими організаціями або трудовим колективом.

[п.5 Роз'яснення від 12.10.93 р. № 01-6/1106 «Про деякі питання практики вирішення господарських спорів, пов'язаних з прийомною продукції і товарів за кількістю та якістю»].

40. Якщо згідно з вимогами договору, стандарту, іншої нор­мативно-технічної документації, зокрема, п. 20 Інструкції про порядок прийомки продукції за якістю її прийомка повинна бути проведена відповідною інспекцією або експертом бюро товарних експертиз, акт про неналежну якість продукції, скла­дений за участю представників громадськості або іншого підприємства, вважається належним тільки у тих випадках, коли в місці знаходження одержувача така інспекція або бюро товарних експертиз відсутні або у разі їх відмови виділити ек­сперта. Місцезнаходження покупця - це район діяльності відповідної інспекції або бюро товарних експертиз. Зазначене порушення порядку прийомки продукції за якістю госпо­дарському суду слід оцінювати на загальних підставах з ураху­ванням причин порушення.

[п.6 Роз'яснення від 12.10.93 р. № 01-6/1106 «Про деякі питання практики вирішення господарських спорів, пов'язаних з прийомною продукції і товарів за кількістю та якістю»].

41. Якщо постачальник (відправник) зазначив на тарі вагу брутто та нетто, у тому числі шляхом наклеювання ярлика,

251

одержувач зобов'язаний перевірити вагу брутто в строк, пе­редбачений в підпункті «а» п. 9 Інструкції про порядок прийомки продукції за кількістю, тобто в момент ЇЇ одержання. У випадку виявлення невідповідності ваги брутто вазі, зазна­ченій у транспортних або супровідних документах чи на тра­фареті, одержувач не повинен розкривати тару та упаковку (п. 16 Інструкції) решти місць, а зупинити прийомку, зберегти продукцію і провести подальшу прийомку відповідно до пунктів 17 та 18 Інструкції.

[п.7 Роз'яснення від 12.10.93 р. № 01-6/1106 «Про деякі питання практики вирішення господарських спорів, пов'язаних з прийомною продукції і товарів за кількістю та якістю»].

42. Відповідно до п. 36 Інструкції про порядок прийомки продукції за якістю виготовлювач (відправник, постачальник) має право перевірити якість продукції, яку забраковано і по­вернуто одержувачем (покупцем) у порядку і у випадках, пе­редбачених обов'язковими правилами або договором. Таким чином, мова йде не тільки про право на таку перевірку, а й про необхідність встановлення нормативним актом або договором порядку перевірки якості продукції, яка забракована одержу­вачем (покупцем) і повернута виготовлювачу (постачальни­ку). При цьому слід мати на увазі, що Інструкція визначає по­рядок прийомки продукції за якістю одержувачем (покупцем), а не виготовлювачем, якому повернуто забраковану продукцію.

[п.8 Роз'яснення від 12.10.93 р. № 01-6/1106 «Про деякі питання практики вирішення господарських спорів, пов'язаних з прийомкою продукції і товарів за кількістю та якістю»].

43. При вирішенні спорів, пов'язаних з умовою договору про право виготовлювача (постачальника) перевіряти якість забракованої і повернутої йому продукції, необхідно виходити з того, що чинне законодавство не надає такого права, якщо не­належну якість продукції встановлено висновком відповідної інспекції або бюро товарних експертиз. У цих випадках виго­товлювач (постачальник), не згодний з таким висновком, мо­же оскаржити їх у встановленому порядку і вимагати прове­дення повторної експертизи.

[п.8 Роз'яснення від 12.10.93 р. № 01-6/1106 «Про деякі питання практики вирішення господарських спорів, пов'язаних з прийомкою продукції і товарів за кількістю та якістю»].

252

44. Інколи в актах, складених за результатами перевірки якості забракованоі і повернутої продукції, констатується, що встановлений одержувачем (покупцем) продукції дефект «не підтвердився», І на цій підставі виготовлювач (постачальник) заперечує свою відповідальність за поставку неякісної про­дукції. При вирішенні таких спорів господарським судам слід мати на увазі, що відповідно до статей 209 та 250 Цивільного кодексу України постачальник не несе відповідальності за не­належне виконання зобов'язання за умови подання доказів відсутності своєї вини, зокрема, того, що недоліки виникли внаслідок порушення одержувачем правил користування про­дукцією або зберігання її. Таким чином, якщо одержувач (по­купець) подав докази поставки продукції неналежної якості (виходу виробу з ладу в період гарантійного строку) виготов­лювач (постачальник) не може бути звільненим від відповідальності за мотивами непідтвердження дефекту при перевірці, поки він не доведе відсутності своєї вини або того, що дефект виник з вини одержувача, тобто порушення ос­таннім правил користування або зберігання продукції.

[п.8 Роз'яснення від 12.10.93 р. № 01-6/1106 «Про деякі питання практики вирішення господарських спорів, пов'язаних з прийомкою продукції і товарів за кількістю та якістю»].

45. При вирішенні спорів, пов'язаних з поставкою про­дукції і товарів неналежної якості або некомплектних, а також в неналежній тарі (упаковці), господарським судам необхідно керуватись статтями 248 - 253 Цивільного кодексу України, положеннями про поставки продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання, стандартами, іншою обов'язковою для сторін нормативно-технічною доку­ментацією, інструкціями про порядок приймання продукції (товарів) за якістю, а також договором.

[п.1 Роз'яснення від 12.11.93 р. № 01-6/1205 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з поставкою продукції і то­варів неналежної якості та некомплектних»].

46. Щодо відносин підприємств і організацій України з гос­подарюючими суб'єктами держав - учасниць СНД, то відповідно до Угоди про загальні умови поставок товарів між організаціями держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав усі питання якості і комплектності продукції (товарів),

253

що поставляється, у тому числі майнова відповідальність сторін, повинні визначатись в договорі за взаємним погоджен­ням між постачальником та споживачем. Застосування до цих відносин положень про поставки продукції і товарів, у тому числі встановленої ними майнової відповідальності, може мати місце тільки тоді, коли це передбачено договором з посиланням на конкретні норми зазначених положень.

[п.1 Роз'яснення від 12.11.93 р. № 01-6/1205 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з поставкою продукції і то­варів неналежної якості та некомплектних»].

47. Встановлена положеннями про поставки майнова відповідальність у вигляді штрафу за поставку продукції (то­варів) неналежної якості, некомплектної або в неналежній тарі (упаковці) є засобом забезпечення належного виконання зо­бов'язання (стаття 178 Цивільного кодексу України). Отже, ці санкції господарський суд може застосовувати тільки за порушен­ня зобов'язань за договором поставки (стаття 253 Цивільного ко­дексу України). Таким чином, за відсутності договору поставки у господарського суду нема правових підстав стягувати зазначені санкції, у тому числі обертати їх у доход державного бюджету.

[п.2 Роз'яснення від 12.11.93 р. № 01-6/1205 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з поставкою продукції і то­варів неналежної якості та некомплектних»].

48. Відповідно до статті 164 Цивільного кодексу України ви­конання зобов'язання, що виникло з договору, може бути покла­дене в цілому або в частині на третю особу, якщо це передбаче­но встановленими правилами, а так само, якщо третя особа зв'язана з однією із сторін адміністративною підлеглістю або відповідним договором. У цьому разі відповідальність за нена­лежне виконання зобов'язання несе сторона за договором, з якого воно виникло, якщо чинним законодавством не передба­чено, що відповідальність несе безпосередній виконавець. По­ложенням про поставки продукції і товарів передбачено, що відповідальність за поставку продукції і товарів неналежної якості може бути покладена як на постачальника, так і на виго­товлювача, який не є постачальником відносно одержувача. Од­нак, якщо за договором поставки виготовлювач, який не є по­стачальником для одержувача, здійснив за вказівкою свого по­купця транзитне відвантаження продукції, то на такого виго-

254

товлювача за позовом одержувача може бути покладена відповідальність за поставку продукції неналежної якості за умови наявності договору між одержувачем та покупцем виго­товлювача. У разі відвантаження продукції (товарів) без такого договору виготовлювач не може нести відповідальність перед одержувачем, який встановив їх неналежну якість.

[п.З Роз'яснення від 12.11.93 р. № 01-6/1205 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з поставкою продукції і то­варів неналежної якості та некомплектних»].

49. Відповідно до положень про поставки виготовлювач (постачальник) несе відповідальність за якість продукції і то­варів у цілому, включаючи складові частини і комплектуючі вироби, тобто і у тих випадках, коли стандартами, іншою нор­мативно-технічною документацією передбачено, що за якість складових частин та комплектуючих виробів несе відповідальність їх виготовлювач. Якщо позовні вимоги задо­волені за рахунок постачальника основного виробу або ос­танній добровільно задовольнив вимоги покупця (одержува­ча), постачальник (виготовлювач) продукції (товарів) має пра­во звернутися до постачальника (виготовлювача) комплектую­чого виробу з вимогою про відшкодування завданих збитків, у тому числі суми штрафу, сплаченої покупцю (одержувачу) у зв'язку з поставкою основного виробу неналежної якості.

[п.4 Роз'яснення від 12.11.93 р. № 01-6/1205 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з поставкою продукції і то­варів неналежної якості та некомплектних»].

50. Якщо товари реалізуються за регульованими цінами, встановлені пунктами 52 та 53 Положення про поставки то­варів народного споживання штрафи стягуються, виходячи з цих цін з відрахуванням торговельної знижки. У разі поставки товарів за вільними (договірними) цінами ці штрафи слід стя­гувати, виходячи з цієї ціни без врахування будь-яких надба­вок та суми податку на добавлену вартість. Встановлені пунк­тами 59 і 60 Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення штрафи стягуються, виходячи з регу­льованих або вільних (договірних) цін без врахування надба­вок та суми податку на добавлену вартість.

[п.5 Роз'яснення від 12.11.93 р. № 01-6/1205 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з поставкою продукції і то­варів неналежної якості та некомплектних»].

255

52. Відповідно до статті 250 Цивільного кодексу Ук­раїни, пунктів 40 та 33 положень про поставки продукції і товарів постачальник зобов'язаний безоплатно виправити недоліки про­дукції (товарів), на яку встановлено гарантійний строк, або заміни­ти її, якщо не доведе, що недоліки виникли внаслідок порушення покупцем правил користування продукцією або зберігання її. Ви­правлення недоліків або заміна продукції (товарів) за вибором по­стачальника (виготовлювача) повинні бути здійснені в 20-денний строк після одержання повідомлення покупця (одержувача), якщо інший строк не встановлений обов'язковими для сторін правила­ми чи їх угодою. Якщо покупець (одержувач) не повідомив поста­чальника (виготовлювача) про виявлені недоліки продукції (то­варів), останній звільняється від сплати штрафу, передбаченого пунктами 59 та 52 положень про поставки продукції і товарів.

[п.6 Роз'яснення від 12.11.93 р. № 01-6/1205 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з поставкою продукції і то­варів неналежної якості та некомплектних»].

53. Відповідно до статті 14 Закону «Про захист прав спожи­вачів» продавець за вибором покупця забезпечує заміну товаром аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) належної якості, або відповідне зниження його купівельної ціни, або без­платне усунення недоліків товару чи відшкодування затрат по­купця на їх виправлення, або розірвання договору купівлі-про-дажу та відшкодування збитків, яких зазнав покупець. Не в усіх перелічених випадках надіслання повідомлення про неналежну якість товару є підставою для стягнення з постачальника (виго­товлювача) штрафу, передбаченого пунктом 52 Положення про поставки товарів народного споживання. Так, незважаючи на це повідомлення, штраф не підлягає стягненню, якщо продавець здійснив відповідне зниження ціни товару, відшкодував затрати покупця на виправлення недоліків або сам виправив недоліки. Тільки у випадку заміни товару неналежної якості або розірван­ня договору і повернення вартості товару торговельне підприємство-покупець (одержувач) має право стягнути зазна­чений штраф з постачальника (виготовлювача), якщо останній після одержання повідомлення про неналежну якість товару у встановлений строк не виправив недоліки або не замінив товар.

[п.6 Роз'яснення від 12.11.93 р. № 01-6/1205 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з поставкою продукції і то­варів неналежної якості та некомплектних»].

256

54. Згідно з пунктами 41 та 34 положень про поставки продукції і товарів у випадку поставки продукції (товарів) з дефектами, які можуть бути усунені на місці, виготовлювач (постачальник) зо­бов'язаний на вимогу покупця (одержувача) у встановлений строк виправити ці дефекти, у тому числі шляхом заміни продукції (то­варів). Таким чином, надіслання тільки повідомлення про на­явність дефектів без вимоги щодо їх усунення не є підставою для стягнення з постачальника (виготовлювача) штрафу, передбачено­го пунктами 59 та 52 положень про поставки продукції і товарів.

[п.7 Роз'яснення від 12.11.93 р. № 01-6/1205 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з поставкою продукції і то­варів неналежної якості та некомплектних»].

55. Якщо якість продукції (товарів) не відповідає стандар­там, технічним умовам, іншій документації, зразкам (етало­нам) або умовам договору, покупець (одержувач) має право відмовитись від її прийняття і вимагати заміни (пункти 41 та 34 положень про поставки продукції і товарів). За таких обста­вин постачальник (виготовлювач) сплачує штраф, передбаче­ний пунктами 59 та 52 положень про поставки продукції і то­варів, у тому числі і у випадку заміни продукції (товарів).

[п.8 Роз'яснення від 12.11.93 р. Л* 01-6/1205 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з поставкою продукції і то­варів неналежної якості та некомплектних»].

56. Відповідно до пунктів 24 та 19 положень про поставки продукції і товарів покупець має право односторонньо відмови­тись від виконання договору, тобто розірвати договір, у випадках поставки продукції (товарів), яка не відповідає вимогам стан­дартів, технічних умов, іншій документації, зразкам (еталонам). У цьому випадку постачальник зобов'язаний відшкодувати по­купцю усі збитки, пов'язані з розірванням договору. Договір вва­жається розірваним (зміненим) через місяць після одержання постачальником письмового повідомлення покупця про відмову від виконання договору, якщо інший, більш тривалий строк не буде зазначений у цьому повідомленні. Продукція (товари), ви­готовлена та відвантажена постачальником до одержання такого повідомлення, повинна бути прийнята і оплачена покупцем.

[п.9 Роз'яснення від 12.11.93 р. № 01-6/1205 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з поставкою продукції і то­варів неналежної якості та некомплектних»].

П2-304 257

57. При укладанні договору сторони не мають права перед­бачати менш високі показники, ніж встановлені обов'язкови­ми вимогами стандартів, нормативно-технічної документації щодо якості продукції (товарів). Якщо в договорі передбачені менш високі вимоги, при вирішенні спору господарському су­ду слід виходити з вимог стандартів, нормативно-технічної до­кументації, а не з умови договору. Чинне законодавство (пунк­ти 39 та 32 положень про поставки) надає сторонам право пе­редбачити в договорі більш високі вимоги щодо якості про­дукції (товарів) у порівнянні з стандартами, технічними умо­вами, іншою документацією, зразками (еталонами). За неви­конання цієї умови договору майнова відповідальність поста­чальника (виготовлювача) застосовується лише тоді, коли це передбачено договором.

[п.10 Роз'яснення від 12.11.93 р. № 01-6/1205 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з поставкою продукції і то­варів неналежної якості та некомплектних»].

58. Якщо продукція (товари) відповідає умовам договору, стандартам, іншій нормативно-технічній документації, але ви­явилась більш низького сорту (якості) у порівнянні з доку­ментом, що посвідчує її якість, майнові санкції за це порушен­ня, а також за неналежну маркіровку (зазначення більш висо­кого сорту, ніж фактичний) можуть бути застосовані госпо­дарським судом тільки тоді, коли такі санкції передбачені до­говором. У цих випадках покупець (одержувач) має право ви­магати від постачальника (виготовлювача) відшкодування за­вданих йому збитків, у тому числі у вигляді уцінки продукції (товарів), у зв'язку з неналежним виконанням договірних зо­бов'язань. Вимоги щодо стягнення суми уцінки підлягають за­доволенню за умови подання доказів доведення уцінки до спо­живача або переоцінки продукції (товарів).

[п.11 Роз'яснення від 12.11.93 р. № 01-6/1205 -«Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з поставкою продукції і то­варів неналежної якості та некомплектних»].

59. Відповідно до пунктів 41 та 34 положення про поставки покупець (одержувач) має право відмовитись від прийняття продукції (товарів) більш низького сорту (якості) у порівнянні з документом, що посвідчує її якість, але за умови, коли її кількість перевищує обсяг відповідного сорту (якості)

258

за договором, або якщо поставка цієї продукції (товарів) вза­галі не передбачена договором.

[п.11 Роз'яснення від 12.11.93р. № 01-6/1205 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з поставкою продукції і то­варів неналежної якості та некомплектних»].

60. Продукція (товари) повинна поставлятися комплектне відповідно до вимог стандартів, технічних умов або інших обов'язкових для сторін норм, однак сторони можуть передба­чити в договорі поставку продукції (товарів) з додатковими до комплекту виробами (складовими частинами) або без окре­мих виробів (складових частин), що входять до комплекту, але не потрібні покупцеві. Що ж до продукції виробничо-технічного призначення, то у договорі може бути передбачена її поставка окремими частинами комплекту, в тому числі їх відвантаження безпосередньо виготовлювачами. За цих умов зобов'язання постачальника вважається виконаним належним чином, якщо остання частина комплекту була відвантажена у встановлений договором строк поставки. У протилежному ви­падку, тобто коли остання частина комплекту відвантажена постачальником або виготовлювачем після закінчення строку поставки, постачальник несе відповідальність, встановлену за поставку некомплектної продукції, у тому числі сплачує відповідний штраф.

[п.12 Роз'яснення від 12.11.93 р. № 01-6/1205 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з поставкою продукції і то­варів неналежної якості та некомплектних»].

61. Застосовуючи відповідальність, встановлену Положен­ням про поставки або договором, за поставку немаркірованої або неналежно маркірованої продукції (товарів) господарсь­ким судам слід виходити з того, що неналежною маркіровкою є така, що не відповідає стандартам, іншій нормативно-технічній документації або умовам договору (зокрема, відсутність одного або декількох обов'язкових реквізитів маркіровки, зазначення невірних відомостей щодо наймену­вання, якості, сорту, ціни, нечіткість відтиску, що виключає чи­тання маркіровки).

[п.13 Роз'яснення від 12.11.93 р. № 01-6/1205 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з поставкою продукції і то­варів неналежної якості та некомплектних»].

П'2-304

259

62. З набранням чинності Законом України від 3 грудня 1996 року «Про внесення зміни до Цивільного кодексу Ук­раїнської РСР» не можуть застосовуватися пункти 69 і 60 по­ложень про поставки у частині безакцентного стягнення штрафів, передбачених цими положеннями. Спори, пов'язані зі стягненням згаданих штрафів, вирішуються господарськи­ми судами на загальних підставах.

[п.14 Роз'яснення від 12.11.93 р. № 01-6/1205 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з поставкою продукції і то­варів неналежної якості та некомплектних»].

64. Відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.11.93 № 932 оплата продукції (виконаних робіт, наданих послуг) здійснюється: за державним контрактом -центральними органами державної виконавчої влади, які ви­дали завдання, за рахунок коштів з державного бюджету; за продукцію, виготовлену згідно з державним замовленням і по­ставлену за міждержавними угодами, - Державним комітетом з матеріальних ресурсів, Міністерством зовнішніх еко­номічних зв'язків, Міністерством сільського господарства і продовольства, Державним комітетом по харчовій промисло­вості та підприємствами й організаціями, які входять до їхньої сфери управління, відповідно до закріпленої, за цими органа­ми номенклатури за рахунок наявних у них коштів і банківських кредитів; за продукцію, виготовлену за держав­ним замовленням і поставлену споживачам України, - безпо­середньо споживачами продукції, які уклали договори постав­ки, за рахунок власних коштів.

[Лист від 10.01.94 р. № 05-2/10 «Про порядок формування та розміщення державного контракту і державного замовлення у 1994 році»].

65. При вирішенні спорів, пов'язаних з укладанням держав­ного контракту або договору, заснованого на державному за­мовленні, слід мати на увазі, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.11.93 № 932 виконавці дер­жавного контракту і державного замовлення вправі са­мостійно обирати шляхи поставки виготовленої продукції за­мовнику (споживачу).

[Лист від 10.01.94 р. № 05-2/10 «Про порядок формування та роз­міщення державного контракту і державного замовлення у 1994 році»].

260

66. У зв'язку з інфляцією виникають питання щодо права постачальника вимагати від покупця (одержувача) оплати продукції за більш високими, ніж обумовлено договором ціна­ми і правомірності відмови постачальника поставляти про­дукцію у разі незгоди покупця з оплатою її за цінами вище до­говірних. Якщо розрахунки за продукцію здійснюються за до­говірними цінами, постачальник не має права вимагати опла­ти продукції за іншою (підвищеною) ціною, доки у встановле­ному порядку не будуть внесені відповідні зміни до умов дого­вору щодо ціни. Зі свого боку кредитор за договором згідно зі статтею 208 Цивільного кодексу України має право вимагати від боржника (постачальника) передачі продукції в натурі.

[п.7 Листа від 07.04.94 р. № 01-8/237 «Про деякі питання засто­сування чинного законодавства при вирішенні спорів»].

67. Відповідно до статті 164 Цивільного кодексу України у разі покладення виконання зобов'язання на третю особу відпо­відальність за невиконання чи неналежне виконання зобов'язан­ня несе сторона за договором, з якого воно виникло, якщо законо­давством не передбачено, що відповідальність несе безпосередній виконавець. Такі норми, наприклад, встановлені пунктом 66 По­ложення про поставки продукції та пунктом 57 Положення про поставки товарів і тому відповідальність за несвоєчасну оплату продукції (товарів) несуть як покупець за договором, так і плат­ник, але за всіх обставин для стягнення пені за прострочку плате­жу з одержувача (платника) необхідні договірні відносини як між постачальником і покупцем, так і між останнім та одержувачем.

[п.6 Роз'яснення від 29.04.94 р. № 02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань»].

68. При вирішенні питання про стягнення пені за не­своєчасне виконання грошових зобов'язань арбітражні суди повинні враховувати, що чинним законодавством (наприклад, Указом Президента України від 28 жовтня 1993 року «Про дер­жавний контракт і державне замовлення на 1994 рік») або до­говором для розрахунків за продукцію (товари), роботи та по­слуги може бути встановлена попередня оплата.

[п.8 Роз'яснення від 29.04.94 р. № 02-5/293 «Дро деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань»].

261

69. Пеню як один із видів неустойки, яка стягується за кож­ний день прострочки і в межах 6-місячного строку позовної давності, необхідно відрізняти від відсотків за користування чужими коштами, що є платою саме за користування чужими коштами, а не санкцією за невиконання чи неналежне вико­нання зобов'язання. Стягнення цих відсотків передбачено, зо­крема, пунктом 67 Положення про поставки продукції та пунктом 58 Положення про поставки товарів (при повторній оплаті однієї і тієї ж продукції (товарів), неправильному за­стосуванні цін тощо).

[п.9 Роз'яснення від 29.04.94 p. Me 02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань»].

70. На запитання, чи діє на території України Інструкція про порядок обслуговування в гарантійний період експлуатації про­даної колгоспам, радгоспам та іншим сільськогосподарським підприємствам техніки, затверджена постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 04.04.83 № 271, Вищим арбітражним судом України дано таку відповідь. Відносини по поставках сільськогосподарської техніки та інших матеріально-технічних засобів колгоспам, радгоспам та іншим сільськогосподарським підприємствам і організаціям регулюються Положенням про по­ставки продукції виробничо-технічного призначення. Оскільки Положення про поставки сільськогосподарської техніки скасо­вано, названа вище Інструкція, яку було затверджено на підставі цього Положення, фактично втратила чинність.

[п.8Листа від 22.11.94р. № 01-8/847 «Про деякі питання практи­ки застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів»].

71. За договором поставки підприємство (організація)-по-стачальник зобов'язується передати у певні строки або строк підприємству (організації)-покупцеві у власність або у опера­тивне управління певні товари, а покупець зобов'язується прийняти товари і оплатити їхню вартість за встановленою до­говором ціною. Ці зобов'язання повинні виконуватися сторо­нами належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону та договору. Згідно зі статтею 178 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання за договором постав­ки забезпечується неустойкою (штрафом, пенею). Крім зазна-

262

чених видів забезпечення виконання зобов'язання, боржник у разі невиконання або неналежного його виконання зобов'яза­ний відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (стаття 203 Цивільного кодексу України).

[п.1 Роз'яснення від 30.03.95 р. № 02-5/218 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням збитків, за­вданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань за дого­вором поставки»].

72. Чинне законодавство не передбачає будь-яких обмежень відповідальності сторін за договором поставки. Отже, у випадках невиконання або неналежного виконання умов договору кожна із сторін має право вимагати від свого контрагента, який не виконав або неналежним чином виконав зобов'язання, сплати неустойки і відшкодування завданих цим збитків. При цьому слід мати на увазі, що за загальним правилом, встановленим статтею 204 Цивільного кодексу України, якщо за невиконання або неналеж­не виконання зобов'язання встановлена неустойка (штраф, пе­ня), то збитки відшкодовуються в частині, не покритій неустой­кою (залікова неустойка). З цього загального правила законом або договором можуть бути передбачені певні виключення, а са­ме: коли допускається стягнення тільки неустойки, але не збитків (виключна неустойка); коли збитки стягуються в повній сумі по­над неустойку (штрафна); коли за вибором кредитора можуть бу­ти стягнуті або неустойка, або збитки (альтернативна неустойка).

[п.1 Роз'яснення від 30.03.95 р. № 02-5/218 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням збитків, за­вданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань за дого­вором поставки»].

73. Якщо .інше не передбачено договором поставки, за неви­конання або неналежне виконання зобов'язання до винної сто­рони застосовується залікова неустойка, крім випадків постав­ки товарів неналежної якості або некомплектних, та недопос-тавки чи прострочки поставки товарів (частина друга статті 253 Цивільного кодексу України, пункт 74 Положення про по­ставки продукції, пункт 65 Положення про поставки товарів).

[п.1 Роз'яснення від 30.03.95 р. № 02-5/218 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням збитків, за­вданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань за дого­вором поставки»].

263

74. Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України обсяг збитків, які підлягають відшкодуванню, складають витрати, зроб­лені кредитором внаслідок невиконання або неналежного вико­нання боржником зобов'язання, втрата або пошкодження майна кредитора (наприклад, у процесі перевозки за відсутності вини перевізника), а також неодержані доходи, які він одержав би, якби зобов'язання було виконано боржником. Зазначений принцип за­стосовується щодо всіх випадків порушення зобов'язання, тобто недопоставки, прострочки поставки товарів, поставки товарів не­належної якості або некомплектних, необгрунтованого ухилення від їх оплати, односторонньої відмови від одержання товарів, по­ставка яких передбачена договором тощо. При цьому сплата неу­стойки (штрафу, пені) і відшкодування збитків, завданих нена­лежним виконанням зобов'язання, не звільняють боржника від виконання зобов'язання в натурі, крім випадків, коли на це є зго­да покупця (стаття 207 Цивільного кодексу України, пункт 1 статті 31 Закону України «Про підприємства в Україні»).

[п.1.1 Роз'яснення від 30.03.95 р. № 02-5/218 «Цро деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням збитків, за­вданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань за дого­вором поставки»].

75. Згідно з пунктом 74 Положення про поставки продукції та пунктом 65 Положення про поставки товарів сторони ма­ють право передбачити в договорі можливість відшкодування збитків у твердій сумі, яка підлягає стягненню у випадку неви­конання або неналежного виконання зобов'язання за догово­ром. Зазначена умова договору означає, що у кожному випад­ку порушення зобов'язання кредитор не повинен доводити дійсний розмір своїх збитків, однак у разі застосування заліко­вої неустойки ці збитки підлягають стягненню в частині, не покритій неустойкою (штрафом, пенею).

[п.1.2 Роз'яснення від 30.03.95 р. № 02-5/218 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням збитків, за­вданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань за дого­вором поставки»-].

76. Умовою відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання, у тому числі у вигляді відшкодування збитків, є вина боржника. Таким чином, у разі заподіяння збитків боржник може бути звільненим від цієї відповідальності,

264

якщо він доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов'язан­ня (стаття 209 Цивільного кодексу України). При цьому слід ма­ти на увазі, що посилання боржника на такі причини невиконан­ня зобов'язання, як недопоставка сировини, матеріалів, ком­плектуючих виробів тощо не є підставою для висновку про відсутність його вини, тобто для звільнення від обов'язку відшкодувати завдані ним збитки контрагентові за договором.

[п.1.3 Роз'яснення від 30.03.95 р. № 02-5/218 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням збитків, за­вданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань за дого­вором поставки»].

11. Кредитор не повинен доводити вину боржника у пору­шенні зобов'язання. На нього покладений обов'язок доведен­ня факту невиконання або неналежного виконання зо­бов'язання, прямого причинного зв'язку між порушенням зо­бов'язання і завданими збитками та їх розміру.

[п.1.3 Роз'яснення від 30.03.95 р. № 02-5/218 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням збитків, за­вданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань за дого­вором поставки»].

78. Застосування принципу вини як умови відповідаль­ності за порушення зобов'язання, пов'язане з необхідністю з'ясування таких обставин, як вина кредитора або вина обох сторін. З цих питань слід керуватися статтями 210 та 211 Цивільного кодексу України. Зокрема, господарський суд зменшує розмір належних до відшкодування збитків, якщо кредитор навмисно або з необережності сприяв збільшенню їх розміру або не вжив заходів до їх зменшення. У випадках по­силання боржника на ці обставини, обов'язок їх доведення по­кладений на боржника (стаття 33 Арбітражного процесуаль­ного кодексу України).

[п.1.3 Роз'яснення від 30.03.95р. № 02-5/218 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням збитків, за­вданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань за дого­вором поставки»].

79. У випадках, коли позивачу заподіяні збитки з вини декількох постачальників, кожний з них несе відповідальність, виходячи з того, у якій мірі невиконання ним свого зобов'язання спричинилося до збитків кредитора. У зв'язку з цим господарсь-

265

кому суду слід з'ясувати обсяг порушеного зобов'язання кожним з відповідачів та оцінити значення і питому вагу цих порушень у заподіянні збитків. Якщо невиконання зобов'язання вплинуло на виникнення збитків у рівній мірі, то заподіяні збитки слід відне­сти на кожного з несправних контрагентів у рівних частках, а не пропорційно обсягу або сумі невиконаного зобов'язання.

[п.1.3 Роз'яснення від 30.03.95р. № 02-5/218 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням збитків, за­вданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань за дого­вором поставки»].

80. Відповідно до статей 18 та 20 Закону України «Про підприємства в Україні» підприємство самостійно планує свою діяльність і основним узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності на всіх підприємствах неза­лежно від форм власності є прибуток (доход). Визначаючи ці по­казники, підприємства незалежно від форми власності повинні керуватися Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно з яким прибуток визначається як скоригова-ний валовий доход відповідного звітного періоду, зменшений на суму валових витрат виробництва та обігу і суму амортизаційних відрахувань, і включає зокрема загальні доходи від реалізації то­варів (робіт, послуг). У торговельних організаціях виручка від ре­алізації визначається за валовим доходом, що є сумою торговель­них надбавок, знижок і націнок на реалізовані товари. Отже, якщо підприємство не одержало запланований ним доход з вини кон­трагента, який не виконав свого зобов'язання, і між фактом нео­держання цього доходу та невиконанням контрагентом зо­бов'язання є прямий причинний зв'язок, боржник на вимогу кре­дитора має відшкодувати завдані цим збитки незалежно від того, що позивач виконав або навіть перевиконав свій план по доходах за рахунок перевиконання плану виробництва по інших видах продукції (товарів). І По ж до торговельних, посередницьких та постачальницько-збутових організацій, то відшкодуванню підля­гають неодержані ними суми торговельних надбавок, знижок, націнок, які б вони одержали від реалізації продукції (товарів) у разі належного виконання їх контрагентами своїх зобов'язань.

[п.2 Роз'яснення від 30.03.95 р. № 02-5/218 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням збитків, за­вданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань за дого­вором поставки»].

266

81. Підприємство планує свою діяльність, у тому числі одер­жання прибутку (доходу), на певний період своєї господарської діяльності, враховуючи укладені ним договори на одержання продукції (товарів), матеріалів, сировини тощо та договори на реалізацію ним готової продукції (товарів), надання послуг. Та­ким чином, якщо постачальник не виконав свого зобов'язання щодо поставки продукції (товарів), матеріалів та сировини у встановлений договором строк, у зв'язку з чим покупець у за­планованому періоді не одержав прибуток (доход), завдані цим збитки підлягають відшкодуванню, незалежно від того, що у на­ступному періоді поставки постачальник поповнив недопостав-лену продукцію і від цього, але вже за межами запланованого періоду, підприємство одержало прибуток (доход).

[п2 Роз'яснення від 30.03.95р. № 02-5/218 «Про деякі питання практи­ки вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням збитків, завданих невико­нанням або неналежним виконанням зобов'язань за договором поставки»].

82. При вирішенні питання щодо неодержаного прибутку (до­ходу) слід мати на увазі таке. Як у промислових підприємств, так і у торговельних, постачальницько-збутових, збутових підприємств (організацій) є умовно-постійні та умовно-змінні витрати. Наслідками невиконання або неналежного виконання боржником зобов'язання, наприклад, недопоставкою продукції, є, зокрема, зменшення обсягу виробництва чи реалізації про­дукції (робіт, послуг), внаслідок чого кредитор не одержав прибу­ток (доход) і, крім того, у нього збільшуються умовно-постійні витрати в собівартості його продукції, а у торговельних підприємствах зростають фактичні витрати обігу. Такі умовно-постійні витрати не підлягають виключенню з суми стягуваних господарським судом збитків. Торговельна знижка (націнка), яка надається торговельному (посередницькому) підприємству (ор­ганізації), за виключенням умовно-змінних витрат, які останні не внесуть у зв'язку з недопоставкою їм товарів (упаковка, транс­портування, тощо), створює прибуток (доход) покупців. Тому з торговельної знижки (націнки), що надається при поставках кон­кретного виду товарів, підлягає виключенню та її частка, яка при­значається на покриття умовно-змінних витрат.

[п.З Роз'яснення від 30.03.95 р. № 02-5/218 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням збитків, за­вданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань за дого­вором поставки»].

267

83. Відповідно до статті 213 Цивільного кодексу України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитись від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Виходячи з су­часних умов господарювання, викладена у другому реченні ча­стини другої цієї статті норма щодо соціалістичних ор­ганізацій практично не може знайти свого практичного засто­сування. Отже, у разі прострочення боржником виконання зо­бов'язання, кредитор за усіх обставин має право відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків, заподіяних зазначеним простроченням.

[п.4 Роз'яснення від 30.03.95 р. № 02-5/218 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням збитків, за­вданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань за дого­вором поставки»].

84. Що ж до прострочення кредитора, то згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України він визнається таким, що простро­чив, якщо відмовився прийняти належне виконання зобов'язан­ня. Прострочення кредитора дає боржникові право на відшкоду­вання завданих простроченням збитків. Наприклад, відповідно до пункту 24 Положення про поставки продукції покупець вправі відмовитись від передбаченої договором продукції за умови по­вного відшкодування постачальнику завданих цим збитків. Такі збитки складають, зокрема, не одержаний постачальником прибу­ток (доход), який він одержав би в результаті виконання зо­бов'язання, а також сума, на яку збільшились його умовно-постійні витрати. При вирішенні таких спорів господарському су­ду слід мати на увазі, що постачальник повинен подати докази вживання ним заходів до зменшення збитків, наприклад, про не­можливість реалізації продукції, від прийняття якої покупець відмовився, іншим споживачам. Отже, в усіх випадках невиконан­ня або неналежного виконання зобов'язання винна сторона за до­говором поставки повинна відшкодувати контрагентові не тільки завдані цим прямі збитки, а й неодержані доходи, які були б одер­жані, якби зобов'язання було б виконано (упущену вигоду).

[п.4 Роз'яснення від 30.03.95 р. № 02-5/218 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням збитків, за­вданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань за дого­вором поставки»].

268

85. У вирішенні спорів з питань відшкодування збитків, за­подіяних невиконанням або неналежним виконанням зо­бов'язань за договором поставки, слід виходити з того, що збитки (прямі та упущена вигода) підлягають відшкодуванню з урахуванням офіційного індексу інфляції. Проте позивач у кожному конкретному випадку повинен подати відповідний обгрунтований розрахунок заподіяних йому збитків.

[п.4 Роз'яснення від 30.03.95 р. № 02-5/218 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням збитків, за­вданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань за дого­вором поставки»].

86. Однією із складових частин збитків є сплачена кредито­ром з вини боржника неустойка (штраф). Відшкодуванню підлягають суми фактично сплаченої кредитором неустойки (штрафу), а не ті, які кредитор має сплатити відповідно до чинного законодавства або договору.

[п.5 Роз'яснення від 30.03.95 р. № 02-5/218 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням збитків, за­вданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань за дого­вором поставки»].

86. Боржник зобов'язаний відшкодувати кредиторові збит­ки у вигляді різниці між сумою, стягнутої ним з боржника не­устойки (штрафу) і сумою, сплаченої кредитором з вини боржника неустойки (штрафу) за своїми зобов'язаннями.

[п.5.2 Роз'яснення від 30.03.95 р. № 02-5/218 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням збитків, за­вданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань за дого­вором поставки»].

87. Якщо кредитор не стягнув з боржника передбачену за­конодавством (договором) неустойку (штраф), на яку він має самостійне право, і строк позовної давності закінчився, то за цих обставин з суми заподіяних збитків, пов'язаних зі сплаче­ною кредитором неустойкою (штрафом), слід відрахувати ті суми, які кредитор одержав би з боржника за умови своєчасно­го звернення до останнього з відповідним позовом.

[п.5.3 Роз'яснення від 30.03.95 р. № 02-5/218 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням збитків, за­вданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань за дого­вором поставки»].

269

88. Коли кредитор не має самостійного (прямого) права на стягнення з боржника неустойки (штрафу), наприклад, у зв'язку з неналежною якістю його продукції внаслідок виходу з ладу комплектуючого виробу боржника, і сплатив відповідну суму штрафу, то пов'язані з цим збитки підлягають відшкоду­ванню за рахунок постачальника такого виробу в порядку рег­ресу. При цьому слід мати на увазі, що до регресних позовів, пов'язаних з відшкодуванням збитків, заподіяних поставкою продукції неналежної якості, застосовується шестимісячний строк позовної давності.

[п.5.4 Роз'яснення від 30.03.95 р. № 02-5/218 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням збитків, за­вданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань за дого­вором поставки»-].

89. З набранням чинності Законом України від 3 грудня 1996 року «Про внесення зміни до Цивільного кодексу Ук­раїнської РСР» не можуть застосовуватися пункт 69 Поло­жень про поставки продукції і пункт 60 Положення про по­ставки товарів. Спори про стягнення штрафів, передбачених цими Положеннями, підлягають вирішенню господарськими судами на загальних підставах.

[п.5.5 Роз'яснення від 30.03.95 р. № 02-5/218 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням збитків, за­вданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань за дого­вором поставки»].

90. У випадку втрати засобів упаковки багаторазового вико­ристання покупець (одержувач) крім штрафу за порушення строку повернення засобів упаковки повинен відшкодувати по­стачальнику вартість цих засобів, виходячи з ціни їх придбання.

[п.2.1 Листа від 27.04.95 р. № 01-8/281 «Про деякі питання прак­тики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів»].

91. Якщо договором або Правилами застосування обігу і повернення засобів упаковки багаторазового використання, затверджених наказом Міністерства державних ресурсів Ук­раїни від 16.06.92 № 15, щодо окремих видів цих засобів не встановлений вид транспорту, яким вони повертаються, то, ви­ходячи зі змісту статті 211 Цивільного кодексу України, поку­пець при виборі виду транспорту повинен вжити заходів до

270

зменшення витрат постачальника, за рахунок якого поверта­ються засоби упаковки.

[п.2.2 Листа від 27.04.95р. № 01-8/281 «Про деякі питання прак­тики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів»].

92. Закон України «Про поставки продукції для державних потреб» регулює цивільно-правові відносини, пов'язані не ли­ше з поставками продукції (товарів), але й з підрядом. Тому-то у вирішенні спорів, пов'язаних з укладанням та виконанням державних контрактів, арбітражним судам слід керуватися відповідними нормами законодавства, що регулюють такі відносини, зокрема, Цивільним кодексом України.

[Лист від 12.03.96 р. № 01-8/110 «Про Закон України «Про по­ставки продукції для державних потреб»].

93. Закон України «Про поставки продукції для держав­них потреб» не регулює відносини, що виникають у зв'язку з формуванням і розміщенням державного замовлення на висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також питання, пов'язані з ук­ладанням та виконанням договорів (контрактів), які забез­печують поставку (закупівлю) для державних потреб сільськогосподарської продукції, продовольства, озброєння, військової техніки та інших спеціально визначених (спе­цифічних) товарів (частина четверта статті 3 Закону). За­купівля ж сільськогосподарської продукції і продовольства для загальнодержавних потреб регулюється Указом Прези­дента України від 18.01.96 № 62/96 «Про задоволення дер­жавних і регіональних потреб у сільськогосподарській про­дукції на 1996 рік».

[Лист від 12.03.96 р. № 01-8/110 «Про Закон України «Про по­ставки продукції для державних потреб»].

94. Державними замовниками відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про поставки продукції для державних потреб» є Верховна Рада України та інші центральні органи державної влади України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севас­топольська міські державні адміністрації, державні ор­ганізації та установи, визначені Законом про Державний бюджет України, а також державні організації та установи,

271

уповноважені Кабінетом Міністрів України укладати дер­жавні контракти з виконавцями державного замовлення.

[Лист від 12.03.96 р. № 01-8/110 «Про Закон України «Про по­ставки продукції для державних потреб»].

95. Кабінет Міністрів України визначає також центральні органи виконавчої влади, які координують роботу державних замовників щодо розміщення поставок продукції для держав­них потреб. Аналогічну функцію щодо поставок продукції для забезпечення виконання регіональних програм здійснюють Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації (частина друга статті 2 Закону України «Про поставки про­дукції для державних потреб»). Слід мати на увазі, що назва­ним органам не надано право уповноважувати інші установи і організації здійснювати функції державних замовників. Вони визначають потреби у продукції для забезпечення регіональ­них програм і одночасно виступають як державні замовники.

[Лист від 12.03.96 р. № 01-8/110 «Про Закон України «Про по­ставки продукції для державних потреб»].

96. Відповідно до частини третьої статті 2 Закону України «Про поставки продукції для державних потреб» державні за­мовники мають право на договірній основі делегувати частину своїх функцій відповідним підприємствам, установам та ор­ганізаціям на умовах, що визначаються Кабінетом Міністрів України. Отже, до вирішення Урядом України питання про те, які саме з цих функцій і в якому порядку державний замовник може передавати іншим підприємствам, установам та ор­ганізаціям, у арбітражних судів при вирішенні спорів немає правових підстав брати до уваги дії державних замовників, пов'язані з делегуванням ними частини своїх функцій. Поряд з цим згідно зі статтею 164 Цивільного кодексу України дер­жавний замовник не позбавлений права покласти виконання своїх обов'язків на третю особу, і за таких обставин відповідальність за невиконання чи неналежне виконання зо­бов'язань за договором несе державний замовник.

[Лист від 12.03.96 р. № 01-8/110 «Про Закон України «Про по­ставки продукції для державних потреб»].

97. Вибір виконавців державного замовлення здійснюється шляхом проведення конкурсного відбору (частина третя

272

статті 2 Закону України «Про поставки продукції для держав­них потреб»). Порядок організації та проведення торгів (тен­дерів) у сфері державних закупівель товарів (робіт, послуг) визначений відповідним Положенням, що затверджене поста­новою Кабінету Міністрів України від 28.06.97 № 694 «Про ор­ганізацію та проведення тендерів у сфері державних за­купівель товарів (робіт, послуг)».

[Лист від 12.03.96 р. № 01-8/110 «Про Закон України «Про по­ставки продукції для державних потреб»].

98. Законом України «Про поставки продукції для державних потреб» (частина восьма статті 2) визначені підприємства і ор­ганізації, для яких виконання державного замовлення є обов'яз­ковим. Це не виключає укладення державного контракту підпри­ємствами незалежно від форм власності на добровільній основі.

[Лист від 12.03.96 р. № 01-8/110 «Про Закон України «Про по­ставки продукції для державних потреб»].

99. Центральні органи виконавчої влади, які координують роботу державних замовників щодо розміщення поставок про­дукції для державних потреб, доводять до державних замов­ників збалансовані з фінансовими ресурсами обсяги поставок продукції для укладення державних контрактів з виконавця­ми державного замовлення, якщо інше не встановлене зако­ном (частина друга статті 2 Закону України «Про поставки продукції для державних потреб»). Отже до моменту доведен­ня таких обсягів продукції у державного замовника відсутні правові підстави вимагати укладення державного контракту з виконавцями державного замовлення.

[Лист від 12.03.96 р. № 01-8/110 «Про Закон України «Про по­ставки продукції для державних потреб»].

100. Державні замовники, виходячи з інтересів держави, укладають з виконавцями державного замовлення державний контракт (договір), самостійно визначаючи його умови, крім тих, що випливають з державного замовлення або передбачені чинним законодавством.

[Лист від 12.03.96 р. № 01-8/110 «Про Закон України «Про по­ставки продукції для державних потреб»].

101. Виконавці державного замовлення забезпечують себе матеріально-технічними ресурсами самостійно шляхом укла­дання договорів з підприємствами-постачальниками, поста-

18 2-304

273

чальницько-збутовими та посередницькими організаціями. Для підприємств, організацій-постачальників найважливіших видів матеріально-технічних ресурсів Кабінет Міністрів Ук­раїни може встановлювати спеціальні квоти (державне бро­нювання) та обов'язковий продаж цих ресурсів виконавцям державного замовлення (частина друга статті 3 Закону Ук­раїни «Про поставки продукції для державних потреб»).

[Лист від 12.03.96 р. № 01-8/110 «Про Закон України «Про по­ставки продукції для державних потреб»].

102. Закон України «Про поставки продукції для держав­них потреб» не регулює питання щодо обов'язку розробки і надіслання іншій стороні проекту державного контракту (до­говору). Отже, це може зробити як державний замовник, так і виконавець державного замовлення. Розбіжності щодо умов контракту, які можуть виникнути при його укладанні, слід вирішувати у відповідності зі статтею 10 Арбітражного проце­суального кодексу України.

[Лист від 12.03.96 р. № 01-8/110 «Про Закон України «Про по­ставки продукції для державних потреб»].

103. За рішенням Кабінету Міністрів України державний за­мовник може вносити необхідні зміни до державного контракту (договору) або припиняти його дію згідно з чинним законодавст­вом України (частина сьома статті 2 Закону України «Про постав­ки продукції для державних потреб»). При вирішенні спорів, пов'язаних із застосуванням цієї норми Закону, необхідно врахову­вати, що відповідно до статті 162 Цивільного кодексу України од­ностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, пе­редбачених законом. Якщо у державного замовника або виконавця виникає необхідність внести зміни чи розірвати державний кон­тракт (договір), вони повинні керуватись статтею 11 Арбітражного процесуального кодексу України. При цьому слід мати на увазі, що державний замовник має право відмовитися від виконання дер­жавного контракту на підставі частини четвертої статті 4 Закону, а також за обставин, що передбачені статтею 24 Положення про по­ставки продукції виробничо-технічного призначення та статтею 19 Положення про поставки товарів народного споживання.

[Лист від 12.03.96 р. № 01-8/110 «Про Закон України «Про по­ставки продукції для державних потреб»].

274

104. У частиш восьмій статті 2 Закону України «Про по­ставки продукції для державних потреб» зазначені виконавці державного замовлення, для яких воно є обов'язковим, якщо його виконання не спричиняє збитків цим виконавцям. У ви­падках, коли підприємства, установи чи організації, для яких виконання державного замовлення є обов'язковим, ухиляють­ся від укладання державного контракту, необхідно виходити з того, що вони зобов'язані укласти такий контракт, доки не до­ведуть, що виконання державного замовлення неминуче спри­чинятиме їм збитки.

[Лист від 12.03.96 р. № 01-8/110 «Про Закон України «Про по­ставки продукції для державних потреб»].

105. Частиною першою статті 4 Закону України «Про по­ставки продукції для державних потреб» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання державного контракту на поставку продукції для державних потреб з вин­ної сторони стягується передбачена контрактом неустойка (штраф, пеня), а також відшкодовуються завдані збитки. Та­ким чином, виходячи з Постанови Верховної Ради України від 12.09.91 «Про порядок тимчасової дії на території України ок­ремих актів законодавства Союзу РСР» , розділи Положень про поставки продукції і товарів щодо майнової відповідаль­ності сторін за договором поставки не поширюються на відно­сини сторін за державним контрактом (договором) на постав­ку продукції для державних потреб. Проте сторони не позбав­лені права самостійно передбачити у договорі майнову відповідальність згідно з цими Положеннями з посиланням на конкретні їх пункти.

[Лист від 12.03.96 р. № 01-8/110 «Про Закон України «Про по­ставки продукції для державних потреб»].

106. Вирішення питання про майнову відповідальність та­ких виконавців за необгрунтовану відмову від укладання дер­жавного контракту залежить від відсутності технічних можли­востей виконання державного замовлення (частина друга статті 4 Закону України «Про поставки продукції для держав­них потреб»). Доведення зазначеної обставини є обов'язком виконавця державного замовлення.

[Лист від 12.03.96 р. № 01-8/110 «Про Закон України «Про по­ставки продукції для державних потреб»].

18*2-30}

275

107. Взаємини господарюючих суб'єктів держав - учасниць СНД щодо поставки товарів регулюються Угодою про загальні умови поставок товарів між організаціями держав - учасниць СНД, підписаною у м. Києві 20.03.92 р. Частиною третьою статті 20 цієї угоди передбачено, що у разі порушення сторо­ною 20-тиденного строку передачі на розгляд відповідного ор­гану розбіжностей до договору поставки, останній набирає си­ли в редакції сторони, яка надіслала протокол розбіжностей.

[п.5 Інформаційного листа від 01.07.96 р. № 01-8/241 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавст­ва при вирішенні спорів»].

108. За змістом абзацу п'ятого частини першої статті 23 За­кону України «Про захист прав споживачів» розмір відпо­відальності господарюючих суб'єктів за зазначені у цій нормі порушення повинен встановлюватись виходячи з вартості партії товару, одержаного для реалізації від поставщика, а не з ціни, за якою господарюючий суб'єкт реалізовує цей товар. Як­що ціна склотари є заставною і визначена окремо від вартості товару, то при встановленні розміру відповідальності господа­рюючого суб'єкта вартість такої тари враховуватись не повинна.

[п.8 Інформаційного листа від 01.07.96 р. № 01-8/241 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавст­ва при вирішенні спорів»].

109. Згідно зі статтею 2 Указу Президента України від 05.01.95 № 24/95 сплату компенсації за проданий за державним контрактом цукор покладено на Мінсільгосппрод і Держхарчо-пром України. Та обставина, що у затвердженому 09.02.95 р. Пер­шим віце-прем'єр-міністром України та погодженому з Національним банком України Порядку компенсації сільського­сподарським товаровиробникам втрат, зумовлених інфляцією, за продукцію, реалізовану у 1994 році за державним контрактом, викладений і порядок розрахунків за цукор, не суперечить змісту Указу Президента України від 05.01.95 № 24/95.

[п.8Листа від 30.09.96р. № 01-8/342 «Про деякі питання практи­ки застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів»].

110. Відповідно до частини третьої пункту 5 Порядку ком­пенсації сільськогосподарським товаровиробникам втрат, зу­мовлених інфляцією, за продукцію, реалізовану у 1994 році за

276

державним контрактом, затвердженого 09.02.95 р. Першим віце-прем'єр-міністром України за погодженням з першим за­ступником Голови Національного банку України, грошові ко­шти товаровиробникам повинні перераховувати заготівельні та переробні підприємства і організації в міру надходження коштів на рахунки цих підприємств і організацій від виробни­чих об'єднань елеваторної і зернопереробної промисловості.

[п.6Листа від 14.10.98р. № 01-8/391 «Про деякі питання практи­ки застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів»].

111. Право господарюючого суб'єкта кредитувати інших за рахунок власного майна випливає з його повноважень власника, які встановлені Законом України «Про власність», зокрема, статтями 2, 4, ЗО, 37 - 39 та пунктом 5 статті 24 Закону України «Про підприємства в Україні», відповідно до якого підприємство може поставляти продукцію, виконувати роботи, надавати по­слуги в кредит із сплатою покупцями (споживачами) процентів за користування цим кредитом. З порівняльного аналізу понят­тя, предмету і значення договорів поставки і кредиту, у тому числі товарного, випливає, що у даному випадку кредитні зо­бов'язання є похідними договору поставки, і не виділяються у самостійний вид договірних правовідносин. Статтею 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначе­но, зокрема, такі види кредиту: фінансовий та товарний. Отже, укладання господарюючими суб'єктами договору поставки то­варів на умовах відстрочення кінцевого розрахунку та під про­цент не суперечить чинному законодавству України. Процент, який сплачує покупець (замовник) постачальникові, - це плата за наданий товарний кредит. Сторони за договором на підставі Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконан­ня грошових зобов'язань» з метою забезпечення зобов'язання вправі також передбачити неустойку (пеню), яку покупець має сплатити постачальникові у разі невиконання зобов'язання роз­рахуватися у визначений договором строк.

[п.4 Листа від 24.09.99р. № 01-8/451 «Про деякі питання практи­ки застосування у вирішенні спорів окремих норм чинного законодав­ства»].

112. Відповідно до статті 161 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в уста-

277

новлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а за відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться. Отже, збільшення чи зменшення ціни відповідної продукції може бути підставою для відповідного коригування зобов'язання щодо кількості продукції, яка обмінюється за бартерним договором, проте таке коригування припустимо виключно за згодою сторін такого договору.

[п.З Інформаційного листа від 20.04.2001 р. № 01-8/480 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавст­ва у вирішенні спорів»].