- •I Правовий статус суб'єктів
- •11 Визнання угод недійсними 411
- •1. Правовий статус суб'єктів
- •1.1. Підприємства. Об'єднання підприємств. Господарські товариства
- •1.2. Нешдприємницькі організації
- •2. Право власності
- •3. Інтелектуальна власність
- •4. Основні засади підприємництва
- •5. Зовнішньоекономічна діяльність. Валютне регулювання
- •6. Митне регулювання
- •7. Податки і збори. Бюджетні відносини
- •8. Захист економічної конкуренції
- •9. Зобов'язання
- •10. Окремі види договорів 10.1. Поставка
- •10.2. Контрактація
- •10.3. Майновий найом. Оренда. Лізинг
- •10.4. Підряд
- •10.5. Перевезення
- •10.6. Страхування
- •10.7. Кредитування. Банківська діяльність
- •10.8. Сумісна діяльність
- •10.9. Постачання енергоресурсів
- •10.10. Інші види договорів
- •11. Визнання угод недійсними
- •12. Позадоговірні зобов'язання
- •13. Забезпечення виконання зобов'язань 13.1. Застава
- •13.2. Порука
- •14. Розрахунки
- •15. Вексельний обіг
- •16. Відносини приватизації
- •17. Земельні відносини
- •18. Екологічні відносини
- •19. Інформація і зв'язок
- •20. Цінні папери. Фондовий ринок
- •21. Банкрутство
- •22. Визнання недійсними актів
- •23. Позовна давність
15. Вексельний обіг
1. За змістом пункту 48 Положення про переказний і простий вексель відповідальність за несплату обумовленої векселем суми настає із дня строку платежу у розмірі шести та трьох процентів без вказівки про те, що відповідальність у такому розмірі застосовується за кожний день прострочки. Отже, зазначені проценти мають нараховуватись виходячи з того, що це є річні ставки. Таке розуміння згаданої норми узгоджується зі статтею 214 Цивільного кодексу України, що передбачає сплату боржником, який прострочив виконання грошового зобов'язання, трьох процентів річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів. Будь-який інший механізм нарахування процентів грунтувався б на розширеному тлумаченні пункту 48 названого Положення і тому не може бути застосований арбітражним судом.
[п.5 Листа 10.03.98 р. JV? 01-8/91 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів»].
2. Правовий режим податкового векселя є спеціальним порівняно з тим, що передбачений для векселя Женевською конвенцією 1930 року та Постановою Верховної Ради України від 17.06.92 «Про застосування векселів у господарському обігу України». Зокрема, пункт 11.5 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість», а також Порядок випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.97 № 1104, не передбачають надання платниками податку податкового векселя з відміткою «без протесту» чи іншою рівнозначною. Згідно з пунктом 18 цього Порядку протест у неплатежі податкового векселя не здійснюється. У разі його несплати у встановлений строк сума векселя підлягає стягненню з векселедавця державною податковою адміністрацією - векселе-держателем у порядку, передбаченому для стягнення недоїмки за обов'язковими платежами до бюджету. У даний час такий порядок регулюється Декретом Кабінету Міністрів
487
України від 21.01.93 p. № 8-93 «Про стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів».
/я. 1.2 Листа від 17.08.98 р. № 01-8/314 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів»].
3. Векселедержатель, який не отримав платіж, має право на стягнення заборгованості за векселем у судовому порядку в межах вексельної давності, встановленої Уніфікованим законом про переказні векселі та прості векселі. Згідно зі статтею 77 Уніфікованого закону до простого векселя застосовуються, оскільки вони не є несумісними з природою цього документа, постанови, що відносяться до переказного векселя, зокрема, строки вексельної давності (статті 70-71 Уніфікованого закону). Відповідно до статті 78 Уніфікованого закону векселедавець простого векселя зобов'язаний так само, як і акцептант за переказним векселем. Отже позови за векселями до акцептанта переказного чи векселедавця простого векселя можуть бути заявлені на протязі трьох років з дня строку платежу незалежно від протесту векселя.
[п.7 Листа від 17.08.98р. № 01-8/314 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів»-].
4. Верховною Радою України було прийнято Закони України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі» від 06.07.99, «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі» від 06.07.99 р. і «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів». Міністерство закордонних справ України листом від 03.02.2000 р. № 4.3/7-612-126 поінформувало Вищий арбітражний суд України про те, що згідно з повідомленням Генерального секретаря ООН названі Женевські конвенції 1930 року набрали чинності для України 6 січня 2000 року.
[Лист від 10.03.2000р. № 01-8/104 «Про дату набрання чинності Женевськими вексельними конвенціями 1930 року для України»].
5. Векселедержатель має право на подання позову до усіх осіб, які видали, акцептували, індосували переказний вексель
488
або поставили на ньому аваль, оскільки названі особи є солідарне зобов'язаними перед векселедержателем.
[пЛ Листа від 11.12.2000 р. № 01-8/738 «Про практику вирішення окремих спорів, пов'язаних з вексельним обігом (за матеріалами судової колегії Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов)»].
6. Бартерні (товарообмінні) операції з використанням векселів, у яких вексель виступає як товар, підлягають оподаткуванню податком на додану вартість на загальних підставах.
[п.2 Листа від 11.12.2000р. № 01-8/738 «Про практику вирішення окремих спорів, пов'язаних з вексельним обігом (за матеріалами судової колегії Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов)»].
1. Операції, вексель у яких виступає як розрахунковий документ, не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.
[п.З Листа від 11.12.2000р. № 01-8/738 «Про практику вирішення окремих спорів, пов'язаних з вексельним обігом (за матеріалами судової колегії Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов)»].
8. Передача векселів, отриманих як страхові внески за договорами страхування, третім особам не є операцією з торгівлі цінними паперами та не підлягає оподаткуванню податком на прибуток.
[п А Листа від 11.12.2000р. № 01-8/738 «Про практику вирішення окремих спорів, пов'язаних з вексельним обігом (за матеріалами судової колегії Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов)»].
9. Якщо договором купівлі-продажу передбачено альтернативну форму розрахунків: у грошовій формі або шляхом передачі векселів, і покупцем на виконання договору здійснено передачу векселів продавцю, зобов'язання покупця щодо оплати вважається виконаним належним чином.
[п5Листа від 11.122000р. № 01-8/738 «Про практику вирішення окремих спорів, пов'язаних з вексельним обігом (за матеріалами судової колегії Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов)»].
10. Викладення тексту вексельного бланка російською мовою не є підставою для визнання його таким, що виконаний з дефектом форми.
[п.4 Інформаційного листа від 20.04.2001 р. № 01-8/480 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів»].
489
11 Вимоги Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в Іноземній валюті» щодо терміну зарахування на валютний рахунок виручки в Іноземній валюті під час здійснення експортних операцій поширюються також на вексельну форму розрахункгв-
[п 3 Оглядового листа від 27 112001 р №01-8/1289 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних Із застосуванням ва лютного законодавства»]
12 Встановлений Уніфікованим законом про переказні векселі та прості векселі, запровадженим Женевською конвенцією 1930 року, порядок передачі векселів не передбачає відчуження vx шляхом здійснення цивільно-правових угод, зокрема, купівлі-продажу Водночас чинне законодавство України не забороняє торгівлю векселями, але у цьому випадку послідовну передачу векселя слід вважати перерваною, І, якщо на векселі відсутній Індосамент, питання, пов'язані Із стягненням заборгованості за векселем, регулюються нормами цивільного права, а не вексельним законодавством, оскільки у таких випадках вексель втрачає свою силу І набуває статусу боргового документа (стаття 216 Цивільного кодексу України)
[п 13 Інформаційного листа від 13 02 2002 р № 01 8/155 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодав ства у вирішенні спорів та внесення змін І доповнень до деякш Інформаційних листів»]
490