15. Вексельний обіг

1. За змістом пункту 48 Положення про переказний і про­стий вексель відповідальність за несплату обумовленої вексе­лем суми настає із дня строку платежу у розмірі шести та трьох процентів без вказівки про те, що відповідальність у та­кому розмірі застосовується за кожний день прострочки. От­же, зазначені проценти мають нараховуватись виходячи з того, що це є річні ставки. Таке розуміння згаданої норми узгод­жується зі статтею 214 Цивільного кодексу України, що перед­бачає сплату боржником, який прострочив виконання грошо­вого зобов'язання, трьох процентів річних з простроченої су­ми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів. Будь-який інший механізм нарахування процентів грунтувався б на розширеному тлумаченні пункту 48 названого Положення і тому не може бути застосований арбітражним судом.

[п.5 Листа 10.03.98 р. JV? 01-8/91 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів»].

2. Правовий режим податкового векселя є спеціальним порівняно з тим, що передбачений для векселя Женевською конвенцією 1930 року та Постановою Верховної Ради Ук­раїни від 17.06.92 «Про застосування векселів у господарсь­кому обігу України». Зокрема, пункт 11.5 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість», а також Порядок випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при ввезенні (пересиланні) то­варів на митну територію України, затверджений постано­вою Кабінету Міністрів України від 01.10.97 № 1104, не пе­редбачають надання платниками податку податкового вексе­ля з відміткою «без протесту» чи іншою рівнозначною. Згідно з пунктом 18 цього Порядку протест у неплатежі по­даткового векселя не здійснюється. У разі його несплати у встановлений строк сума векселя підлягає стягненню з век­селедавця державною податковою адміністрацією - векселе-держателем у порядку, передбаченому для стягнення не­доїмки за обов'язковими платежами до бюджету. У даний час такий порядок регулюється Декретом Кабінету Міністрів

487

України від 21.01.93 p. № 8-93 «Про стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів».

/я. 1.2 Листа від 17.08.98 р. № 01-8/314 «Про деякі питання прак­тики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів»].

3. Векселедержатель, який не отримав платіж, має право на стягнення заборгованості за векселем у судовому порядку в межах вексельної давності, встановленої Уніфікованим зако­ном про переказні векселі та прості векселі. Згідно зі статтею 77 Уніфікованого закону до простого векселя застосовуються, оскільки вони не є несумісними з природою цього документа, постанови, що відносяться до переказного векселя, зокрема, строки вексельної давності (статті 70-71 Уніфікованого зако­ну). Відповідно до статті 78 Уніфікованого закону векселеда­вець простого векселя зобов'язаний так само, як і акцептант за переказним векселем. Отже позови за векселями до акцептан­та переказного чи векселедавця простого векселя можуть бути заявлені на протязі трьох років з дня строку платежу незалеж­но від протесту векселя.

[п.7 Листа від 17.08.98р. № 01-8/314 «Про деякі питання практи­ки застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів»-].

4. Верховною Радою України було прийнято Закони України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі» від 06.07.99, «Про приєднання України до Же­невської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі» від 06.07.99 р. і «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих век­селів». Міністерство закордонних справ України листом від 03.02.2000 р. № 4.3/7-612-126 поінформувало Вищий арбітраж­ний суд України про те, що згідно з повідомленням Генерально­го секретаря ООН названі Женевські конвенції 1930 року набра­ли чинності для України 6 січня 2000 року.

[Лист від 10.03.2000р. № 01-8/104 «Про дату набрання чинності Женевськими вексельними конвенціями 1930 року для України»].

5. Векселедержатель має право на подання позову до усіх осіб, які видали, акцептували, індосували переказний вексель

488

або поставили на ньому аваль, оскільки названі особи є солідарне зобов'язаними перед векселедержателем.

[пЛ Листа від 11.12.2000 р. № 01-8/738 «Про практику вирішення окремих спорів, пов'язаних з вексельним обігом (за матеріалами судо­вої колегії Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ух­вал, постанов)»].

6. Бартерні (товарообмінні) операції з використанням век­селів, у яких вексель виступає як товар, підлягають оподатку­ванню податком на додану вартість на загальних підставах.

[п.2 Листа від 11.12.2000р. № 01-8/738 «Про практику вирішення окремих спорів, пов'язаних з вексельним обігом (за матеріалами судо­вої колегії Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ух­вал, постанов)»].

1. Операції, вексель у яких виступає як розрахунковий доку­мент, не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

[п.З Листа від 11.12.2000р. № 01-8/738 «Про практику вирішення окремих спорів, пов'язаних з вексельним обігом (за матеріалами судо­вої колегії Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ух­вал, постанов)»].

8. Передача векселів, отриманих як страхові внески за догово­рами страхування, третім особам не є операцією з торгівлі цінними паперами та не підлягає оподаткуванню податком на прибуток.

[п А Листа від 11.12.2000р. № 01-8/738 «Про практику вирішення окремих спорів, пов'язаних з вексельним обігом (за матеріалами судо­вої колегії Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ух­вал, постанов)»].

9. Якщо договором купівлі-продажу передбачено альтерна­тивну форму розрахунків: у грошовій формі або шляхом пере­дачі векселів, і покупцем на виконання договору здійснено пе­редачу векселів продавцю, зобов'язання покупця щодо оплати вважається виконаним належним чином.

[п5Листа від 11.122000р. № 01-8/738 «Про практику вирішення окре­мих спорів, пов'язаних з вексельним обігом (за матеріалами судової колегії Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов)»].

10. Викладення тексту вексельного бланка російською мо­вою не є підставою для визнання його таким, що виконаний з дефектом форми.

[п.4 Інформаційного листа від 20.04.2001 р. № 01-8/480 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавст­ва у вирішенні спорів»].

489

11 Вимоги Закону України «Про порядок здійснення роз­рахунків в Іноземній валюті» щодо терміну зарахування на ва­лютний рахунок виручки в Іноземній валюті під час здійснен­ня експортних операцій поширюються також на вексельну форму розрахункгв-

[п 3 Оглядового листа від 27 112001 р №01-8/1289 «Про деякі пи­тання практики вирішення спорів, пов'язаних Із застосуванням ва лютного законодавства»]

12 Встановлений Уніфікованим законом про переказні век­селі та прості векселі, запровадженим Женевською конвенцією 1930 року, порядок передачі векселів не передбачає відчуження vx шляхом здійснення цивільно-правових угод, зокрема, купівлі-продажу Водночас чинне законодавство України не за­бороняє торгівлю векселями, але у цьому випадку послідовну передачу векселя слід вважати перерваною, І, якщо на векселі відсутній Індосамент, питання, пов'язані Із стягненням забор­гованості за векселем, регулюються нормами цивільного права, а не вексельним законодавством, оскільки у таких випадках вексель втрачає свою силу І набуває статусу боргового доку­мента (стаття 216 Цивільного кодексу України)

[п 13 Інформаційного листа від 13 02 2002 р № 01 8/155 «Про де­які питання практики застосування окремих норм чинного законодав ства у вирішенні спорів та внесення змін І доповнень до деякш Інфор­маційних листів»]

490