13.2. Порука

1. Згідно з абзацом другим пункту 2 статті 24 Закону Ук­раїни «Про підприємства в Україні» державним підприємствам забороняється виступати гарантами при наданні суб'єктам підприємницької діяльності банківських кредитів. Оскільки гарантія є фактично формою поруки, така заборона стосується й договору поруки (стаття 191 Цивільного кодексу України).

[п.5Листа від 22.11.94р. № 01-8/847 «Про деякі питання практи­ки застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів»].

2. Відповідно до пункту 27 Інструкції про порядок вчинен­ня нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої нака­зом Мін'юсту України від 14.06.94 № 18/5, нотаріуси посвідчують угоди, щодо яких законодавством встановлено обов'язкову нотаріальну форму. Однак, за бажанням сторін посвідчуються і інші угоди, для яких законодавство не вима­гає обов'язкової нотаріальної форми. Отже, якщо за бажанням комерційного банку та поручителя договір поруки був посвідчений нотаріусом, то за цих обставин на підставі розділу І Переліку, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 121.10.76 № 483, нотаріус має право вчинити виконавчий напис про стягнення грошових сум.

[п. 10 Листа від 07.12.95 р. № 01-8/870 «Про деякі питання прак­тики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів»].

3. Порука припиняється, якщо банк протягом трьох місяців з дня настання строку виконання зобов'язання позичальни­ком кредиту не пред'явить позову до поручителя (див. також пункт 5.3 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду Ук­раїни від 06.10.94 № 02-5/706 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з виконанням кредитних дого­ворів»).

[п.10 Листа від 07.12.95 р. № 01-8/870 «Про деякі питання прак­тики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів»].

4. Частина перша статті 191 Цивільного кодексу України на­дає право сторонам за договором поруки передбачити зо­бов'язання поручителя перед кредитором іншої особи відпо-

480

відати за виконання останньою свого зобов'язання не в повно­му обсязі, а в частині. Це право кореспондується з частиною другою статті 192 згаданого Кодексу, за якою поручитель відповідає в тому ж обсязі, як і боржник, зокрема, за сплату процентів, за відшкодування збитків, за сплату неустойки, як­що інше не встановлено договором поруки. Отже, наведені умови договору поруки, за яким поручитель зобов'язався відповідати за виконання зобов'язання третьою особою - пози­чальником лише в частині повернення суми кредиту «без вра­хування процентів за користування ним та штрафних санкцій», не суперечить чинному законодавству.

[пЗ Листа від 29.01.99р. № 01-8/46 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів»].

31 2-304

14. Розрахунки

1. Якщо з підприємства, установи, організації у безакцептно-му порядку стягнуті суми з порушенням чинного законодавст­ва, тобто коли законом не надане право на безакцентне стягнен­ня або в разі порушення встановленого порядку чи строку тако­го стягнення, позов про зворотне стягнення необгрунтоване списаних сум підлягає задоволенню без розгляду заперечень відповідача щодо суті спору. У цьому випадку до стягувача мо­же бути застосована майнова відповідальність за необгрунтова­не безакцентне списання коштів, якщо такі санкції передбачені чинним законодавством чи укладеним сторонами договором.

[Лист від 05.03.92 р. № 01-8/303 «Про зворотне стягнення сум, списаних у безакцентному порядку з порушенням законодавства»- (В редакції інформаційного листа від 21 березня 1995 року № 01-8/186)].

2. У зв'язку із скасуванням розрахунків за поставлену про­дукцію шляхом пред'явлення на інкасо платіжної вимоги, по-ставщик і покупець у договорі визначають строк здійснення попередньої оплати продукції, яка підлягає поставці.

[п.8Листа від 14.06.93р. № 01-8/672 «Про деякі питання практики за­стосування чинного законодавства при вирішенні господарських спорів»].

3. Оскільки між державами - учасницями СНД відсутня угода про безспірне списання сум за визнаними претензіями, а законодавство однієї держави не може механічно поширюва­тись на взаємовідносини з господарюючим суб'єктом іншої дер­жави, при необгрунтованому ухиленні боржника від перераху­вання заборгованості, в т. ч. і за визнаною претензією, кредитор вправі звернутись до арбітражного суду з відповідним позовом.

[п.7 Листа від 05.10.93 р. № 01-8/1076 «Про деякі питання прак­тики застосування чинного законодавства при вирішенні спорів»].

4. З набранням чинності Законом України від 3 грудня 1996 року «Про внесення зміни до Цивільного кодексу Ук­раїнської РСР» не можуть застосовуватися пункти 69 і 60 по­ложень про поставки у частині безакцептного стягнення штрафів, передбачених цими положеннями. Спори, пов'язані зі стягненням згаданих штрафів, вирішуються арбітражними судами на загальних підставах.

[п.14 Роз'яснення від 12.11.93 р. № 01-6/1205 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з поставкою продукції і то­варів неналежної якості та некомплектних»].

482

5. На розпорядження податкової служби про списання певних сум до бюджету поширюється дія нормативних актів Національного банку України, згідно з якими такі до­кументи враховуються кредитними установами на позаба­лансовому рахунку 9803 «Розрахункові документи, обов'яз­кові до сплати». Таким чином, названі документи набува­ють статусу виконавчих не на підставі Закону України «Про виконавче провадження», а за правилами Національного банку України.

[п.6 Листа від 10.06.96р. № 01-8/207 «Про деякі питання практи­ки застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів»].

6. У вирішенні спорів слід враховувати, що відповідно до підпункту 19.3.1 пункту 19.3 статті 19 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» з моменту набрання цим Законом чинності банки не здійснюють облік заборгованості клієнтів, не сплаченої у строк, та не ведуть картотеку за винятком випадків, коли такі операції здійснюються банками у межах укладених ними цивільно-правових угод.

[п.6 Листа від 10.06.96р. № 01-8/207 «Про деякі питання практи­ки застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів»].

1. Частина перша статті 7 Закону України «Про транспорт» передбачає безакцентний порядок розрахунків за послуги транспорту на основі чинних тарифів. Тому в разі надання по­слуг за договірною ціною такий порядок їх оплати застосову­ватись не може.

[п.6 Інформаційного листа від 01.07.96 р. № 01-8/241 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавст­ва при вирішенні спорів»].

8. Відповідно до пункту 4 статті 24 Закону України «Про підприємства в Україні» (в редакції Закону України від 16.10.96 р.) підприємства самостійно встановлюють черговість і напрями списання коштів з власних рахунків, яке здійсню­ється установами банків за дорученням таких підприємств, крім випадків, передбачених законами України. Згідно з абза­цом 4 пункту 18 розділу II Інструкції про безготівкові розра-

31'2-ЗІН

483

хунки в Україні в національній валюті, затвердженою поста­новою Правління Національного банку України від 29.03.2001 р. № 135, визначено порядок виконання розрахун­кових документів. Спочатку виконуються платіжні вимоги, оформлені на підставі рішень судів, потім - розрахункові до­кументи на сплату платежів до бюджетів, після цього -платіжні вимоги, оформлені на підставі інших виконавчих до­кументів. Усі інші документи виконуються у порядку їх послідовного надходження.

[п3Листа від24.11.97р. № 01-8/452 •«Про деякіпитання практи­ки застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів»].

9. Статтею 15-1 Закону України «Про електроенергетику» встановлено порядок здійснення розрахунків на оптовому ринку електричної енергії. Згідно з частиною четвертою цієї статті умови про оплату електричної енергії саме коштами та про відкриття поточного рахунку із спеціальним режимом ви­користання оптового постачальника електричної енергії (енергопостачальника, що здійснює підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій те­риторії) є обов'язковими умовами договору купівлі-продажу електричної енергії між оптовим постачальником електричної енергії та енергопостачальником (договору на постачання елек­тричної енергії між енергопостачальником, що здійснює підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, та споживачем).

[Лист від 25.02.98р. № 01-8/73 Про Закон України «Про електро­енергетику»].

10. За змістом пунктів 1 і 3 Положення про Міністерство агропромислового комплексу України, затвердженого Указом Президента України від 15.11.97 № 1282/97, підприємства пе­реробної промисловості, незалежно від того, чи виробляють вони продукцію з власної сировини, чи використовують да­вальницьку, належать до агропромислового комплексу, і отже, на них поширюється дія статті 4 Указу Президента України від 16.03.95 № 227/95 «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві».

[п.6 Листа від 17.08.98р. № 01-8/314 «Про деякі питання практи­ки застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів»].

484

11. Статтею 4 Указу Президента України від 16.03.95 р. № 227/95 «Про заходи щодо нормалізації платіжної дис­ципліни в народному господарстві України» встановлено термін, протягом якого підприємства торгівлі зобов'язані пе­рерахувати вартість одержаної сільськогосподарської про­дукції товаровиробникам агропромислового комплексу. Цей Указ не надає сторонам за договором права на їх розсуд зміню­вати строк розрахунків за продукцію, визначений статтею 4 зазначеного вище Указу. Тому встановлення підприємствами торгівлі і сільськогосподарськими товаровиробниками в дого­ворах інших строків перерахування вартості продукції її ви­робнику повинно тягти за собою наслідки, передбачені стат­тею 48 Цивільного кодексу України.

[п.5 Листа від 14.10.98р. № 01-8/391 «Про деякі питання практи­ки застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів»].

12. Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» регулює відносини, пов'язані із перераху­ванням грошових сум. Відповідно до статті 1 Закону України «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у га­лузі зовнішньоекономічної діяльності» товарообмінна (бар­терна) операція визначається як один з видів експортно-імпортних операцій, оформлених бартерним договором або договором із змішаною формою оплати, яким часткова оплата експортних (імпортних) поставок передбачена в натуральній формі, що передбачає збалансований за вартістю обмін това­рами, роботами, послугами у будь-якому поєднанні, не опосе­редкований рухом коштів у готівковій або безготівковій формі. Отже у арбітражного суду немає правових підстав для застосування правил статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» до правовідносин, які є предметом регулювання Закону України «Про регулю­вання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності». Разом з тим, слід врахову­вати, що за наявності у договорі умови змішаної форми опла­ти або у разі переоформлення в установленому порядку бар­терного договору на інші види зовнішньоекономічного догово­ру (частина четверта статті 2 Закону України «Про регулюван­ня товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньо-

485

економічної діяльності») такий договір підпадає у частині, опосередкованій рухом коштів у готівковій або безготівковій формі, під дію частини другої статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (з ураху­ванням вимог згаданої частини четвертої статті 2 Закону Ук­раїни «Про регулювання товарообмінних (бартерних) опе­рацій у галузі зовнішньоекономічної діяльності», згідно з яки­ми строк одержання валютної виручки у такому разі не понов­люється і не переривається, а строк грошової оплати висо-коліквідних товарів продовжується до 90 днів).

[п.2 Листа від 06.04.99р. № 01-8/151 «Про деякі питання практи­ки застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів»].

13. Підприємство вправі самостійно встановлювати чер­говість і напрями списання коштів з власних рахунків, крім випадків, передбачених законами України.

[п.1.1 Листа від 04.02.2000 р. № 01-8/47 «Про практику вирішен­ня окремих категорій спорів за матеріалами президії Вищого арбітражного суду України»].

14. Наказ Головного управління Державного казначейства України від 22.03.99 р. № 25 «Про затвердження Порядку безспірного списання коштів з реєстраційних рахунків уста­нов та організацій, оплата видатків яких здійснюється з єдино­го казначейського рахунка» виданий відповідно до вимог чин­ного законодавства України.

[п.4 Листа від 31.07.2000 р. № 01-8/380 «Про вирішення спорів Ви­щим арбітражним судом України (за матеріалами судової колегії Вищо­го арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов)»].

486