10.6. Страхування

1. Відповідно до статті 370 Цивільного кодексу України, ча­стини третьої статті 3 та статті 16 Закону України «Про стра­хування», укладаючи договір страхування, страхувальник має право за згодою застрахованої особи передбачити в договорі умову про виплату страхової суми іншій особі, зокрема банку, від якого він одержав кредит. Отже, крім необхідності пе­ревірки відповідності умов договору чинному законодавству, господарський суд повинен з'ясувати, чи є в договорі умова про виплату страхової суми банку, що надав кредит. За відсут­ності цієї умови у банку немає правових підстав вимагати від страховика сплати суми неповернутого позичальником креди­ту та процентів, навіть й у тому випадку, якщо між страхови­ком і страхувальником укладений договір страхування не­своєчасної виплати кредиту. Надаючи кредит з умовою його страхування, банк має перевірити наявність в договорі обов'язку страховика у разі настання страхового випадку ви­платити страхову суму банку.

[п.6.1 Роз'яснення від 06.10.94 р. № 02-5/706 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням та виконанням кредитних договорів»].

2. Підстави, за якими страховик має право відмовити у ви­платі страхових сум, передбачені у статті 26 Закону України «Про страхування». Викладений у цій статті перелік таких підстав не є вичерпним, оскільки договором можуть бути пе­редбачені й інші підстави відмови у виплаті страхових сум, як­що це не суперечить законодавству України.

[п.6.2 Роз'яснення від 06.10.94 р. № 02-5/706 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням та виконанням кредитних договорів»].

3. Відповідно до частини другої статті 18 Закону України «Про страхування» факт укладення договору страхування мо­же посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифіка­том), що є формою договору страхування. Чинне законодавст­во не позбавляє сторони цього договору права укласти його і в іншій письмовій формі відповідно до вимог статті 44 Цивільно­го кодексу України та статті 16 Закону України «Про страху­вання», і отже, в господарського суду немає правових підстав

381

для визнання договору страхування неукладеним лише через відсутність поліса чи сертифіката, який посвідчує договір.

[п.6.3 Роз'яснення від 06.10.94 р. № 02-5/706 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням та виконанням кредитних договорів»].

4. Договір страхування, як передбачено частиною третьою статті 16 Закону України «Про страхування», набуває чин­ності з моменту внесення страхового платежу, якщо інше не передбачено умовами страхування. Зокрема, згідно зі статтею 6 згаданого Закону загальні умови і порядок проведення доб­ровільного страхування визначаються правилами страхуван­ня, що встановлюються страховиком самостійно. Якщо між страховиком і страхувальником укладено договір страхуван­ня, то подальше посилання останнього на те, що він не був оз­найомлений з цими правилами, як правило, не повинні прий­матися до уваги.

[п.6.3 Роз'яснення від 06.10.94 р. № 02-5/706 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням та виконанням кредитних договорів»].

5. Страховик має відповідати за договором страхування тільки у випадку відсутності на рахунку позичальника креди­ту достатніх коштів для виконання його зобов'язання за кре­дитним договором.

[п.6.4 Роз'яснення від 06.10.94 р. № 02-5/706 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням та виконанням кредитних договорів»].

6. Згідно зі статтею 372 Цивільного кодексу України та статтею 25 Декрету Кабінету Міністрів України від 10.05.93 № 47-93 «Про страхування» страхова компанія не позбавлена права зворотньої вимоги (регресу) до залізниці. При визна­ченні обсягу відповідальності залізниці слід виходити з вимог статті 13 Закону України «Про транспорт» та Статуту залізниць. Відповідні претензії та позови повинні пред'явля­тись до Управління залізниці призначення.

[п.4 Листа від 07.12.95р. № 01-8/870 «Про деякі питання практи­ки застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів»].

1. Згідно зі статтею 6 Закону України «Про господарські товариства» права юридичної особи ці товариства набувають з

382

дня їх державної реєстрації. Названа стаття не ставить мож­ливість реєстрації у залежність від характеру чи виду їх діяль­ності, крім заборонених чинним законодавством України. Проте страхові компанії або товариства, набувши статусу юридичної особи з дня державної реєстрації, вправі розпочати страхову діяльність лише за умови внесення їх до Єдиного державного реєстру страховиків (перестраховиків) чи держав­ного реєстру страхових та перестрахових брокерів (пункт 1 статті 36 Закону України «Про страхування-*) та одержання ліцензії спеціального уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах нагляду за страховою діяльністю (стаття 38 цього ж Закону).

[п.2 Листа від 24.11.97р. № 01-8/452 «Про деякі питання практи­ки застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів»].