5. Зовнішньоекономічна діяльність. Валютне регулювання

1. Відповідно до Указу Президента України «Про заходи що­до стимулювання зовнішньоекономічної діяльності» відносини між підприємствами, установами і організаціями України з кон­трагентами інших держав колишнього Союзу РСР на даний час регулюються виключно Законом України «Про зовнішньоеко­номічну діяльність», а також іншими законами України.

[Інформаційний Лист від 08.05.92р. №01-8/551 «Про деякі питан­ня застосування Указу Президента України «Про заходи щодо стиму­лювання зовнішньоекономічної діяльності»].

2. Договори (контракти) підприємств, установ і організацій України на поставку продукції виробничо-технічного призна­чення і товарів народного споживання господарюючим суб'єктам держав колишнього Союзу РСР, у тому числі держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав, повинні укла­датись відповідно до статті 6 Закону України «Про зовнішньо­економічну діяльність».

[ІнформаційнийЛист від 08.05.92р. №01-8/551 «Про деякі питан­ня застосування Указу Президента України «Про заходи щодо стиму­лювання зовнішньоекономічної діяльності»].

3. Оскільки Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність», іншими законами України та міждержавними уго­дами України не передбачена можливість примусового укла­дання договору (контракту), у арбітражних судів немає право­вих підстав для зобов'язання підприємств, установ і ор­ганізацій України укласти договір поставки продукції (то­варів) за заявами господарюючих суб'єктів інших держав ко­лишнього Союзу РСР, крім випадків доведення до постачаль­ника державного замовлення на поставку продукції (товарів) і виділення споживачу відповідних лімітів.

[Інформаційний Лист від 08.05.92р. №01-8/551 «Про деякі питан­ня застосування Указу Президента України «Про заходи щодо стиму­лювання зовнішньоекономічної діяльності»].

4. Спори про спонукання підприємств, установ і ор­ганізацій України укласти договір поставки продукції (то­варів) за заявами господарюючих суб'єктів інших держав ко­лишнього Союзу РСР та по умовах таких договорів підляга-

121

ють розгляду арбітражними судами на загальних підставах. При вирішенні спорів необхідно враховувати вказівки Кабіне­ту Міністрів України від 28 квітня 1992 року №18-957/98, відповідно до яких поставка продукції за межі України повин­на здійснюватись за умови її попередньої оплати, або вистав­лення акредитиву в банку, що обслуговує постачальника.

[Інформаційний Лист від 08.05.92р. №01-8/551 «Про деякі питан­ня застосування Указу Президента України «Про заходи щодо стиму­лювання зовнішньоекономічної діяльності»].

5. Статтею 3 Угоди держав - учасниць СНД від 15 травня 1992 року про заходи по забезпеченню поліпшення розра­хунків між господарськими організаціями держав-учасниць СНД за несвоєчасне здійснення розрахунків за поставлені то­вари та надані послуги встановлена пеня у розмірі не менше 0,2 відсотка за кожний день прострочки платежу. Таким чи­ном, якщо у договорі сторони не погодили більш високий відсоток пені, то стягненню підлягає пеня у розмірі, встанов­леному цією Угодою.

[п.11 Роз'яснення від 29.04.94 р. №02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань»].

6. Як виняток, обов'язкову реєстрацію встановлено для представників іноземних суб'єктів господарської діяльності, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність на тери­торії України (стаття 5 Закону України «Про зовнішньоеко­номічну діяльність»). Реєстрація здійснюється Міністерст­вом економіки України відповідно до Інструкції про поря­док реєстрації представництв іноземних суб'єктів госпо­дарської діяльності в Україні, затвердженої наказом МЗЕЗ-торгу України від 18.01.96 №30. У разі відмови у реєстрації або неприйняття рішення про реєстрацію у встановлений строк іноземний суб'єкт господарської діяльності вправі звернутися до арбітражного суду із заявою відповідно про визнання недійсним рішення про відмову у реєстрації або про спонукання Мінекономіки України здійснити реєстрацію представництва.

[п.5 Роз'яснення від 12.09.96 р. №02-5/334 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств»].

122

7. Умовою стягнення з підприємства санкцій, передбачених частиною другою статті 9 Закону України «Про операції з да­вальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відноси­нах», є встановлення самого факту ввезення на митну тери­торію України іншої, ніж обумовлено контрактом готової про­дукції, незалежно від будь-яких інших обставин, в тому числі наявності чи відсутності вини підприємства у ввезенні іншої продукції, ніж передбачено контрактом.

[п.6 Листа від 29.01.99р. №01-8/46 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів»-].

8. Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» регулює відносини, пов'язані із перерахуван­ням грошових сум. Відповідно до статті 1 Закону України «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності» товарообмінна (бартерна) операція визначається як один з видів експортно-імпортних операцій, оформлених бартерним договором або договором із змішаною формою оплати, яким часткова оплата експортних (імпортних) поставок передбачена в натуральній формі, що пе­редбачає збалансований за вартістю обмін товарами, роботами, послугами у будь-якому поєднанні, не опосередкований рухом коштів у готівковій або безготівковій формі. Отже, у арбітраж­ного суду немає правових підстав для застосування правил статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» до правовідносин, які є предметом регулю­вання Закону України «Про регулювання товарообмінних (бар­терних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності». Разом з тим слід враховувати, що за наявності у договорі умови змішаної форми оплати або у разі переоформлення в установле­ному порядку бартерного договору на інші види зовнішньоеко­номічного договору (частина четверта статті 2 Закону України «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у га­лузі зовнішньоекономічної діяльності») такий договір підпадає у частині, опосередкованій рухом коштів у готівковій або без­готівковій формі, під дію частини другої статті 4 Закону Ук­раїни «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній ва­люті» (з урахуванням вимог згаданої частини четвертої статті 2 Закону України «Про регулювання товарообмінних (бартер-

123

них) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності», згідно з якими строк одержання валютної виручки у такому разі не поновлюється і не переривається, а строк грошової оплати високоліквідних товарів продовжується до 90 днів).

[п.2 Листа від 06.04.99 р. №01-8/151 «Про деякі питання практи­ки застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів»].

9. Відповідно до частини другої статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» підставою для зупинення передбачених статтями 1 і 2 Закону термінів є прийняття зазначеної у ньому позовної заяви судом або арбітражним судом, Міжнародним комерційним арбітраж­ним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України. Перелік названих у статті 4 Зако­ну судових органів та арбітражів (третейських судів) є вичерп­ним і розширеному тлумаченню не підлягає. Отже, підставою для зупинення відповідних термінів є прийняття третейським судом позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, однак таким судом може бути лише Міжна­родний комерційний арбітражний суд чи Морська арбітражна комісія при Торгово-промисловій палаті України.

[п.5 Листа від 30.12.99р. №01-8/612 «Про деякі питання практи­ки застосування у вирішенні спорів окремих норм чинного законодав­ства»].

10. Стаття 58 Конституції України передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Відповідно до рішення Конституційно­го Суду України від 9 лютого 1999 року зі справи №1-7/99 по­ложення частини першої статті 58 Конституції України про зво­ротну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відпо­відальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. Надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам, які пом'якшують або скасовують відповідальність, може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в даному нормативно-правовому акті. Оскільки Закон України «Про внесення змін до деяких декретів Кабінету Міністрів України з питань валютного регулювання» від

124

03.06.97 p. відповідної норми не містить, юридичні особи у наве­деному випадку не звільняються від відповідальності.

[п.9 Листа від 30.12.99 р. №01-8/612 «Про деякі питання практи­ки застосування у вирішенні спорів окремих норм чинного законодав­ства»].

11. Відносини, що виникають внаслідок застосування по­датковими органами до суб'єктів зовнішньоекономічної діяль­ності пені за порушення строків зарахування виручки в іно­земній валюті, не регулюються цивільним законодавством.

[п.1 Листа від 07.02.2000 р. №01-8/48 «Про деякі питання прак­тики вирішення спорів за участю податкових органів»].

12. Пеня за порушення 90-денного терміну надходження валютної виручки застосовується до резидента незалежно від причин, з яких цей термін порушено.

[п.2 Листа від 07.02.2000 р. №01-8/48 «Про деякі питання прак­тики вирішення спорів за участю податкових органів»].

13. Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» не ставить стягнення пені за порушення встановлених термінів зарахування виручки резидентів в іно­земній валюті на їх валютні рахунки в уповноважених банках у залежність від причин, з яких терміни порушено. Підставою для застосування визначених цим Законом санкцій є лише факт порушення терміну відповідного зарахування виручки в іноземній валюті. Отже, мирова угода, що затверджена судом у процесі вирішення спору про стягнення з нерезидента забор­гованості, яка виникла внаслідок недотримання ним термінів, передбачених експортно-імпортним контрактом, не може бути підставою для звільнення резидента від відповідальності, встановленої Законом України «Про порядок здійснення роз­рахунків в іноземній валюті».

[п.1.1 Інформаційного листа від 10.05.2000р. №01-8/204 «Про де­які питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм чинного законодавства»].

14. Законом України «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяль­ності» передбачені підстави для зупинення термінів проведен­ня відповідних операцій та звільнення від сплати пені за їх по­рушення. Такою підставою, згідно з названим Законом, є прийняття судом, арбітражним судом чи Морською арбітраж-

125

ною комісією при Торгово-промисловій палаті України або іншим уповноваженим арбітражем, в тому числі в іншій країні, позовної заяви про стягнення заборгованості, яка ви­никла внаслідок недотримання строків та інших умов, визна­чених бартерним договором.

[п.1.2 Інформаційного листа від 10.05.2000р. №01-8/204 «Про де­які питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм чинного законодавства»].

15. Відповідальність за порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», не ставиться на­званим Законом у залежність від обраного сторонами порядку проведення розрахунків, у тому числі й заснованих на заліку взаємної заборгованості резидента і нерезидента.

[п.1.3 Оглядового листа від 22.09.2000р. №01-8/516 «Про практи­ку вирішення окремих категорій спорів»].

16. Використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або застави правомірне лише на підставі індивідуальної ліцензії Національного банку України.

[п.2 Оглядового листа від 20.04.2001 р. №01-8/481 «Про деякі пи­тання практики вирішення спорів про визнання угод недійсними (за матеріалами судової колегії Вищого арбітражного суду України по пе­регляду рішень, ухвал, постанов)»].

17. Вивезення нерезидентами за межі України іноземної ва­люти (за винятком іноземної валюти, яка була раніше ввезена ними в Україну на законних підставах) потребує отримання індивідуальної ліцензії Національного банку України.

[п.6 Листа від 11.06.2001 р. №01-8/677 «Про практику вирішення окремих категорій спорів за матеріалами президії Вищого арбітраж­ного суду України»].

18. Передбачені частиною першою статті 38 Кодексу Ук­раїни про адміністративні правопорушення строки притягнен­ня до адміністративної відповідальності не підлягають засто­суванню до правовідносин, пов'язаних із стягненням штраф­них санкцій з суб'єктів господарювання - юридичних осіб за порушення ними валютного законодавства.

[п.1 Оглядового листа від 27.11.2001р. №01-8/1289 «Про деякі пи­тання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням ва­лютного законодавства»].

126

19. Здійснення резидентами імпортних операцій на умовах відстрочення поставки у разі, коли таке відстрочення переви­щує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу постачальникові імпортованої продукції, потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

[п.2 Оглядового листа від 27.11.2001 р. №01-8/1289 «Про деякі пи­тання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням ва­лютного законодавства»].

20. Вимоги Закону України «Про порядок здійснення роз­рахунків в іноземній валюті» щодо терміну зарахування на ва­лютний рахунок виручки в іноземній валюті під час здійснен­ня експортних операцій поширюються також на вексельну форму розрахунків.

[п3 Оглядового листа від 27.11.2001р. №01-8/1289 «Про деякі пи­тання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням ва­лютного законодавства»].

21. Невиконання вимог закону щодо отримання індивіду­альної ліцензії Національного банку України на здійснення розрахунків між резидентом та нерезидентом у національній валюті України є підставою для притягнення резидента до відповідальності за порушення валютного законодавства.

[п.4 Оглядового листа від 27.11.2001р. №01-8/1289 «Про деякі пи­тання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням ва­лютного законодавства»].

127