- •I Правовий статус суб'єктів
- •11 Визнання угод недійсними 411
- •1. Правовий статус суб'єктів
- •1.1. Підприємства. Об'єднання підприємств. Господарські товариства
- •1.2. Нешдприємницькі організації
- •2. Право власності
- •3. Інтелектуальна власність
- •4. Основні засади підприємництва
- •5. Зовнішньоекономічна діяльність. Валютне регулювання
- •6. Митне регулювання
- •7. Податки і збори. Бюджетні відносини
- •8. Захист економічної конкуренції
- •9. Зобов'язання
- •10. Окремі види договорів 10.1. Поставка
- •10.2. Контрактація
- •10.3. Майновий найом. Оренда. Лізинг
- •10.4. Підряд
- •10.5. Перевезення
- •10.6. Страхування
- •10.7. Кредитування. Банківська діяльність
- •10.8. Сумісна діяльність
- •10.9. Постачання енергоресурсів
- •10.10. Інші види договорів
- •11. Визнання угод недійсними
- •12. Позадоговірні зобов'язання
- •13. Забезпечення виконання зобов'язань 13.1. Застава
- •13.2. Порука
- •14. Розрахунки
- •15. Вексельний обіг
- •16. Відносини приватизації
- •17. Земельні відносини
- •18. Екологічні відносини
- •19. Інформація і зв'язок
- •20. Цінні папери. Фондовий ринок
- •21. Банкрутство
- •22. Визнання недійсними актів
- •23. Позовна давність
4. Основні засади підприємництва
1. Відповідно до статей 1 і 2 Закону України «Про підприємництво» суб'єктами підприємництва, тобто безпосередньої, самостійної, систематичної, на власний ризик діяльності по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, можуть бути як юридичні особи усіх форм власності, так і фізичні особи за винятками, передбаченими статтею 2 Закону. Підприємницька діяльність здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.
[п.1 Роз'яснення від 06.08.97 р. №02-5/276 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про підприємництво»].
2. Виходячи зі змісту частини другої статті 1 Закону України «Про підприємництво», його норми не підлягають застосуванню щодо юридичних та фізичних осіб - засновників суб'єктів підприємницької діяльності та власників корпоративних прав, якщо вони самі не займаються підприємництвом (за винятком випадків, передбачених законодавством).
[п.1.4 Роз'яснення від 06.08.97 р. №02-5/276 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про підприємництво»].
3. Чинне законодавство не обмежує суб'єктів підприємницької діяльності у виборі виду такої діяльності за винятками, передбаченими статтями 3 і 4 Закону України «Про підприємництво», статтями 2 і 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».
[п.2 Роз'яснення від 06.08.97 р. №02-5/276 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про підприємництво»].
4. Ліцензуванню підлягають усі види підприємницької діяльності, зазначені у статтях 2 і 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності». Порядок видачі, переоформлення, анулювання ліцензій визначено Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності». Статтею 4 названого Закону право видачі ліцензії надано органам виконавчої влади, визначеним Кабінетом Міністрів України, спеціально уповноваженим виконавчим органам рад. Перелік органів ліцензування затверджено постановою Кабінету Міністрів України від
103
14112000 №1698 «Про затвердження переліку органів ліцензування»
[п2 1 Роз'яснення від 060897 р №02 5/276 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про підприємництво»]
5 Ліцензування деяких видів підприємницької діяльності, зазначених у частині другій статті 2 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», здійснюється у порядку, встановленому законами, які регулюють
ВІДПОВІДНІ ВИДИ ДІЯЛЬНОСТІ
[п2 1 Роз'яснення від 060897 р №02-5/276 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про підприємництво»]
6 Згідно з абзацом дванадцятим пункту 7 Положення ліцензія на здійснення певного виду діяльності видається на строк, визначений органом, який п видає, але не менше як на З роки Продовження терміну дії ліцензії здійснюється у порядку, встановленому для п одержання Отже, видача ліцензії на строк, менший трьох років, або відмова у продовженні строку дії ліцензії надають суб'єкту підприємництва право звернутись до суду або господарського суду за захистом своїх Інтересів (стаття 8 Положення)
[п 2 2 Роз'яснення від 060897 р №02 5/276 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про підприємництво»]
1 Орган, що видав ліцензію, має право зупинити п дію на певний строк або анулювати п Господарським судам слід мати на увазі, що зупинення дії ліцензії на певний строк можливе у випадках порушення суб'єктом підприємницької діяльності ліцензійних умов та/або невиконання ним у встановлений строк обов'язкових до виконання розпоряджень органу, спеціально уповноваженого Кабінетом Міністрів України, чи органу, який видав ліцензію, щодо дотримання ліцензійних умов (частина шістнадцята статті 4 Закону)
[п22 Роз'яснення від 060897р №02-5/276 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про підприємництво»]
8 Орган ліцензування має право анулювати ліцензію з підстав, передбачених частиною першою статті 21 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» Відповідне рішення може бути оскаржено лщензіатом до експертно-апеляційної ради (стаття 7, частина п'ята статті 21 названого Закону) або в судовому порядку В останньому
104
випадку попереднє звернення позивача до експертно-апеляційної ради не є обов'язковим
[п 2 2 Роз'яснення від 06 0897 р №02-5/276 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про підприємництво»]
9 Статтею 12 Закону України «Про підприємництво» (в редакції Закону України від 12 11 96 р ) передбачено, що держава гарантує суб'єктам підприємництва усіх форм власності рівні можливості доступу до матеріально-технічних, фінансових, трудових, Інших ресурсів А за умов поставки підприємцем товарів (виконання робіт, надання послуг) для задоволення державних потреб держава сприяє забезпеченню йою матеріально-технічними та Іншими ресурсами
[п 3 Роз'яснення від 060897 р №02-5/276 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про підприємництво»]
10 Згідно зі статтею 15 Закону України «Про підприємництво» виконання робіт І поставок для державних потреб оформлюється договорами, які укладаються суб'єктом підприємництва з відповідним державним органом Спори, що виникають у процесі укладання, зміни, розірвання та виконання таких договорів, вирішуються господарським судом на загальних підставах
[пЗ Роз'яснення від 060897 р №02-5/276 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про підприємництво»]
11 Згідно з частиною п'ятою статті 15 Закону України «Про підприємництво» (в редакції Закону України від 13 07 95 р ) не допускається прийняття державними органами актів, які визначають привілейоване становище суб'єктів підприємницької діяльності однієї з форм власності щодо суб'єктів підприємницької діяльності Інших форм власності У разі прийняття державним органом такого акта господарський суд повинен керуватись частиною другою статті 4 ШК (в редакції від 13 05 97 р )
[пЗ Роз'яснення від 060897 р №02 5/276 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про підприємництво»]
12 На підставі пункту 1 статті 21 Закону України «Про підприємства в Україні» відносини підприємства з Іншими підприємствами, організаціями І громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів Суб'єкти підприємництва вільні у виборі предмета договору,
105
визначенні зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
[п.4 Роз'яснення від 06.08.97 р. №02-5/276 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про підприємництво»].
13. Вирішуючи спори, пов'язані з підприємницькою діяльністю, господарський суд має керуватись нормами цивільного законодавства, тобто залежно від предмету зобов'язання взаємовідносини сторін можуть оформлятись договорами поставки, підряду, купівлі-продажу тощо.
[п.4 Роз'яснення від 06.08.97 р. №02-5/276 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про підприємництво»].
14. Відповідно до статті 1 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23.03.96 р. (з подальшими змінами та доповненнями) такі види підприємництва, як надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг, можуть здійснюватись лише за наявності патенту, порядок одержання якого встановлений цим Законом.
[п.5 Роз'яснення від 06.08.97 р. №02-5/276 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про підприємництво»].
15. Згідно з пунктом 2 статті 3-1 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» (в редакції Закону України від 10.02.98 р.) побутовими є платні послуги, що надаються замовникам з метою задоволення їх особистих потреб. Перелік таких послуг визначається Кабінетом Міністрів України і не може змінюватись протягом бюджетного року. Названий у цьому пункті Закон не визначає порядку вирішення спорів, які можуть виникати у зв'язку, наприклад, з відмовою у видачі патенту, його анулюванням тощо. Тому господарські суди повинні керуватись загальними нормами ГПК щодо вирішення спорів, виходячи з суб'єктного складу їх учасників.
[п.5 Роз'яснення від 06.08.97 р. №02-5/276 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про підприємництво»].
16. Поряд з одержанням патенту на право займатись організацією грального бізнесу цей же вид діяльності відповідно до пункту 29 статті 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» повинен ліцензуватись, тобто суб'єкти господарської діяльності, до яких, зокрема,
106
відносяться підприємці, що здійснюють таку діяльність, зобов'язані одержати на неї ліцензію.
[п 6 Роз'яснення від 06.08.97 р. №02-5/276 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про підприємництво»].
17. Якщо торговий патент відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» (в редакції Закону України від 10.02.98 р.) є державним свідоцтвом, яке посвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності на особливий порядок оподаткування і видається податковим органом за місцезнаходженням суб'єкта підприємницької діяльності, то ліцензія є документом державного зразка, який засвідчує право лщензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності і видається Радою міністрів Автономної Республіки Крим та відповідними обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями (пункт 31 Переліку органів ліцензування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2000 №1698).
[п.6 Роз'яснення від 06.08.97 р. №02-5/276 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про підприємництво»].
18. Якщо суб'єкт підприємництва, який здійснює діяльність, що підлягає патентуванню, має структурні (відокремлені) підрозділи, патент придбавається окремо для кожного такого підрозділу.
[п.6 Роз'яснення від 06.08.97 р. №02-5/276 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про підприємництво»].
19. У статті 8 Закону України «Про підприємництво» наведений вичерпний перелік документів, які подаються для реєстрації суб'єкта підприємництва. До цього переліку не включено ні ліцензію, ні торговий патент. Господарські суди, вирішуючи спори, що виникають у процесі укладання чи виконання договорів, пов'язаних з підприємницькою діяльністю, зобов'язані перевіряти її відповідність чинному законодавству і в разі відсутності у суб'єкта підприємництва ліцензії або торгового патенту визнавати такі договори недійсними, оскільки вони не відповідають вимогам Закону (стаття 48 Цивільного кодексу України).
[п.7 Роз'яснення від 06.08.97 р. №02-5/276 «Про 'деякі питання практики застосування Закону України «Про підприємництво»].
107
20. Якщо господарський суд встановить, що угоду укладено на такий вид діяльності, підприємництво в якому не застосовується (статті 3 і 4 Закону України «Про підприємництво»), цю угоду слід визнавати недійсною як таку, що суперечить закону або інтересам держави з наслідками, передбаченими статтями 48 чи 49 Цивільного кодексу України, залежно від обставин і матеріалів справи.
[п.7 Роз'яснення aid 06.08.97 p. №02-5/276 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про підприємництво»].
21. Закон України «Про підприємництво» передбачає право суб'єкта підприємницької діяльності на відшкодування збитків, завданих йому державними органами, юридичними особами чи громадянами (частина четверта статті 12, частина третя статті 13, частина шоста статті 15 Закону). Спори про відшкодування збитків вирішуються судом або господарським судом. Заподіяна шкода підлягає відшкодуванню у повному обсязі (статті 203 і 440 Цивільного кодексу України).
[п.8 Роз'яснення від 06.08.97 р. №02-5/276 «Про деякі питання практики застосування Закону України, «Про підприємництво»].
22. На відміну від попередньої до нової редакції статті 4 Закону України «Про підприємництво» включено умови, за яких суб'єкту підприємництва може бути відмовлено у видачі ліцензії на певний вид діяльності, анульовано видану ліцензію, зупинено та поновлено її дію. Рішення про відмову у видачі ліцензії, зупинення дії ліцензії або її анулювання може бути оскаржено суб'єктом підприємницької діяльності у судовому порядку.
[п.1 Листа від 13.02.98р. №01-8/55 «Про Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про підприємництво»].
23. Суттєві доповнення внесено до статті 8 Закону України «Про підприємництво», зокрема до переліку підстав скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності: державну реєстрацію може бути скасовано у разі несвоєчасного повідомлення суб'єктом підприємницької діяльності про зміну не тільки місця його знаходження, а й назви, організаційної форми або форми власності. Державну реєстрацію може бути скасовано також у випадку визнання суб'єкта підприємницької діяльності банкрутом або внаслідок неподання ним протягом року до органів державної податко-
108
ної служби податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності згідно з законодавством.
[п.2 Листа від 13.02.98р. №01-8/55 «Про Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про підприємництво»].
24. Строки подання відповідної звітності встановлені Порядком подання фінансової звітності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 №419, а також наказом Державної податкової адміністрації України від 08.07.97 №214 (зареєстровано в Мінюсті України 14.08.97 за №313/2117), яким затверджено Порядок складання декларації про прибуток підприємства. Таким чином, рік, протягом якого суб'єкт підприємницької діяльності не звітував перед відповідним податковим органом, повинен обчислюватись з дати, коли необхідну звітність було подано востаннє.
[п.2 Листа від 13.02.98р. №01-8/55 «Про Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про підприємництво»].
25. Скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності здійснюється реєструючим органом за наявності ліквідаційного балансу, складеного і затвердженого згідно з законодавством.
[п.2 Листа від 13.02.98р. №01-8/55 «Про Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про підприємництво»].
26. Відповідно до статті 3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами», а також Тимчасового порядку видачі ліцензій на право імпорту, експорту, оптової торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.05.96 №493 (з подальшими змінами), реєстрація органами податкової адміністрації місць зберігання оптових партій алкогольних напоїв та тютюнових виробів є однією з обов'язкових умов для отримання господарюючим суб'єктом спеціального дозволу (ліцензії) на право торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами. Підприємці, які вже отримали ліцензію, за наявності місць зберігання оптових партій зазначеної продукції також повинні зареєструвати належні їм склади і бази (пункт 5 Положення про порядок обов'язкової реєстрації місць зберігання оптових партій алкогольних на-
109
поїв та тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.97 р. №89). Отже, невиконання суб'єктом господарювання цих вимог є порушенням обов'язкових правил реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів, і державні податкові органи не позбавлені права застосовувати до порушників фінансові санкції у вигляді штрафів на підставі абзацу 4 частини другої статті 17 Закону України від 19.12.95 «Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами».
[п.1.1 Листа від 17.08.98 р. №01-8/314 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів»].
27. За змістом пункту 3 статті 1 Закону України від 26 червня 1997 року «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (зі змінами, внесеними Законами України від 03.12.97 р. №680/97-ВР та від 24.07.98 p. M64-XIV) фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих робітників, є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування незалежно від призначення і виплати цим особам державної пенсії будь-якого виду.
[п.2 Листа від 29.01.99 р. №01-8/46 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів»].
28. Указом Президента України від 09.12.97 №1342/97 затверджено Положення про Державний комітет будівництва, архітектури та житлової політики України, яким на цей Комітет покладено, зокрема, впровадження системи державної реєстрації права власності на нерухоме майно (далі - державна реєстрація). Вона здійснюється у порядку, встановленому відповідною Інструкцією, що затверджена наказом названого Комітету від 09.06.98 р. №121, спеціально уповноваженими на це державними комунальними підприємствами - бюро технічної інвентаризації. Законодавство України не надає будь-яким іншим підприємствам чи організаціям права здійснювати державну реєстрацію. Отже, установчі документи інших, крім згаданих підприємств, суб'єктів підприємницької діяльності як державної, так і будь-якої іншої форми власності, що передбачають право цих суб'єктів здійснювати державну
110
реєстрацію, підлягають визнанню недійсними у відповідній частині як такі, що суперечать чинному законодавству.
[п.4 Листа від 29.01.99 р. №01-8/46 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів»].
29. Закон України «Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами» і Тимчасовий порядок видачі ліцензій на право імпорту, експорту, оптової торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.05.96 р. №493, розрізняють поняття оптової і роздрібної торгівлі переліченими товарами й відповідно розмежовують порядок видачі спеціальних дозволів (ліцензій) на право здійснення торгівлі ними, у тому числі внесення плати за ліцензію. За змістом пункту 8 і абзацу четвертого пункту 16 названого Тимчасового порядку недійсною без відмітки про внесення чергових платежів вважається ліцензія саме на оптову торгівлю названими товарами. Що ж до ліцензії на роздрібну торгівлю цими ж товарами, то згадані нормативні акти не пов'язують вирішення питання про її дійсність із настанням терміну внесення поточної плати за таку ліцензію.
[п.1 Листа від 06.04.99р. №01-8/151 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів»].
30. Відповідно до статті 8 Закону України «Про ціни і ціноутворення» державне регулювання цін і тарифів здійснюється, зокрема, шляхом встановлення граничних рівнів цін (тарифів). Встановлення і зміну державних фіксованих та регульованих цін (тарифів) віднесено до компетенції уповноважених на це державних органів України (статті 9 і 10 названого Закону). Регулювання внутрішнього ціноутворення на експортну та імпортну продукцію визначається, згідно зі статтею 11 цього ж Закону, Кабінетом Міністрів України. Отже, здійснення торгівлі імпортними тютюновими виробами за цінами, що не узгоджуються із визначеним у встановленому порядку граничним рівнем цін, тягне відповідальність за порушення державної дисципліни цін.
[п.З Інформаційного листа від 10.05.2000р. №01-8/204 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм чинного законодавства»].
111
31. Порядок накладення штрафів за порушення юридичними особами правил діяльності на ринку цінних паперів визначено статтею 12 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» і розділами 3-8 Правил розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій, затверджених наказом Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 09.01.97 р. №2 (у редакції рішення названої Комісії від 13.02.2001 р. №27).
[п.4 Інформаційного листа від 10.05.2000р. №01-8/204 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм чинного законодавства»].
32. Розрахунки, що здійснюються через касу установи банку шляхом внесення готівки для зарахування на поточний рахунок юридичної особи, вважаються готівковими. Торговельна діяльність за такими розрахунками підлягає патентуванню.
[п.1 Листа від 11.05.2000 р. №01-8/206 «Про деякі питання практики вирішення спорів за участю податкових органів (за матеріалами судової колегії Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов)»].
33. Порушення встановленого порядку реалізації алкогольних напоїв у кіоску, що належить громадянину - суб'єкту підприємницької діяльності, є підставою для притягнення останнього до встановленої законом відповідальності незалежно від того, якою конкретно особою здійснювалась роздрібна торгівля.
[п.5 Листа від 11.05.2000 р. №01-8/206 «Про деякі питання практики вирішення спорів за участю податкових органів (за матеріалами судової колегії Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов)»].
34. Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» визначає види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановлює державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування.
[п.1 Листа від 13.09.2000р. №01-8/493 «Про Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»].
35. Дія Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» поширюється на всіх суб'єктів гос-
112
Іюдарювання, якими є зареєстровані в установленому законодавством порядку юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, що провадять господарську діяльність, крім органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності.
[п.2 Листа від 13.09.2000р. №01-8/493 «Про Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»].
36. Частиною другою статті 2 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» передбачено, що ліцензування у названих цією нормою сферах повинно здійснюватись згідно з законами, які регулюють відповідні відносини.
[п.2 Листа від 13.09.2000р. №01-8/493 «Про Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»].
37. Господарською, у розумінні Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», є не лише підприємницька, а й будь-яка діяльність юридичних осіб і названих фізичних осіб, пов'язана з виробництвом (виготовленням) продукції, торгівлею, наданням послуг, виконанням робіт (статті 1, 2 Закону). Перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, викладений у статті 9 та у частині другій статті 2 Закону і є вичерпним.
[п.2 Листа від 13.09.2000р. №01-8/493 «Про Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»].
38. З огляду на вимоги частини третьої статті 3 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», зайняття певним видом господарської діяльності, що відповідно до законодавства підлягає обмеженню, без виданої у встановленому порядку ліцензії є незаконним, а укладені суб'єктами господарювання договори, спрямовані на здійснення такої діяльності, повинні визнаватись недійсними на підставі статті 48 Цивільного кодексу України.
[п.З Листа від 13.09.2000р. №01-8/493 «Про Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»].
39. Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» визначає (статті 4-6) повноваження органів державної влади у сфері ліцензування, у тому числі спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування.
82-304 113
Спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування є Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва, на який згідно з Положенням, затвердженим Указом Президента України «Питання Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва» №721/2000 р. від 25.05.2000, покладено відповідні завдання у сфері ліцензування. Перелік органів ліцензування затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2000 р. №1698 «Про затвердження переліку органів ліцензування».
[п.4 Листа від 13.09.2000р. №01-8/493 «Про Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»].
40. Частина п'ята статті 5 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» передбачає можливість оскарження розпоряджень спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування до суду.
[п.5 Листа від 13.09.2000р. №01-8/493 «Про Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»].
41. Необхідно мати на увазі, що передбачений частиною третьою статті 7 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» розгляд заяв, претензій та скарг суб'єктів господарювання на рішення органів ліцензування, який здійснюється експертно-апеляційною радою, не позбавляє заінтересованих осіб права на звернення безпосередньо до суду.
[п.5 Листа від 13.09.2000р. №01-8/493 «Про Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»].
42. Згідно із статтею 11 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» рішення про видачу або про відмову у видачі ліцензії приймається органом ліцензування у строк не пізніше ніж десять робочих днів з дати надходження відповідної заяви та доданих до неї документів. Повідомлення про прийняття рішення щодо видачі ліцензії або про відмову у ЇЇ видачі надсилається (видається) заявникові в письмовій формі протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення.
[п.6 Листа від 13.09.2000р. №01-8/493 «Про Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»].
43. У видачі ліцензії може бути відмовлено лише з підстав, зазначених у частині третій статті 11 Закону України «Про ліцензу-
114
вання певних видів господарської діяльності». Суб'єкт господарювання, щодо якого прийнято рішення про відмову у видачі ліцензії, вправі звернутися до арбітражного суду із заявою про визнання такого рішення недійсним та/або про спонукання органу ліцензування видати ліцензію. Предметом спору в арбітражному суді може бути також і залишення заяви про видачу ліцензії без розгляду (частини восьма, дев'ята статті 10 Закону).
[п.6 Листа від 13.09.2000р. №01-8/493 «Про Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»].
44. Якщо протягом зазначених у статті 11 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» строків органом ліцензування не буде надіслано (не буде видано) суб'єкту господарювання рішення про видачу або про відмову у видачі ліцензії, останній так само не позбавлений права на звернення до арбітражного суду з позовом про спонукання цього органу видати ліцензію.
[п.6 Листа від 13.09.2000р. №01-8/493 «Про Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»].
45. Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» (частина сьома статті 12) передбачає також можливість оскарження у судовому порядку, тобто шляхом подання відповідного позову, рішення про результати конкурсу на отримання ліцензій для здійснення господарської діяльності, пов'язаної з використанням обмежених ресурсів. Перелік таких видів господарської діяльності наведений у частині десятій згаданої статті Закону.
[п.7Листа від 13.09.2000р. №01-8/493 «Про Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»].
46. Рішення арбітражного суду про визнання недійсним рішення про відмову у видачі ліцензії та/або щодо спонукання органу ліцензування видати ліцензію не замінює самої ліцензії, оскільки здійснення ліцензування не віднесено до повноважень судового органу.
[п.8 Листа від 13.09.2000р. №01-8/493 «Про Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»].
47. Стаття 13 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» визначає, що на території України органи ліцензування використовують бланки ліцензії єдиного зразка. Зразок бланка ліцензії єдиного зразка та його
8-2-304
опис затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20.11.2000 р. №1719 «Про запровадження ліцензії єдиного зразка для певних видів господарської діяльності». Відповідно до пункту 3 статті 24 Закону ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності, які видані в установленому порядку до набрання чинності цим Законом і ліцензування яких передбачено цим Законом, діють до закінчення встановлених у них строків, а бланки цих ліцензій підлягають заміні на бланки ліцензій єдиного зразка протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
[п.9 Листа від 13.09.2000р. №01-8/493 «Про Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»].
48. Відповідно до статті 14 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» строк дії ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності не може бути меншим ніж три роки. За видачу ліцензії справляється плата (стаття 15). Відповідний термін дії ліцензії, а також розміри та порядок зарахування плати за її видачу до Державного бюджету України встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2000 р. №1755 «Про термін дії ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності, розміри і порядок зарахування плати за її видачу».
[п.10 Листа від 13.09.2000р. №01-8/493 «Про Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»].
49. Стаття 19 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» містить вимоги щодо ведення ліцензійних справ, журналу обліку заяв і виданих ліцензій та ліцензійного реєстру. Відповідні документи в оригіналі або належним чином завірені витяги з них можуть прийматись арбітражними судами як докази у справах зі спорів, пов'язаних з видачею ліцензій, зокрема, у визначенні строків такої видачі тощо. Порядок формування, ведення і користування відомостями ліцензійного реєстру та подання їх до Єдиного ліцензійного реєстру визначено постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2000 №1658 про затвердження названого Порядку.
[п.11 Листа від 13.09.2000р. №01-8/493 «Про Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»].
116
\
50. Вичерпний перелік підстав для анулювання ліцензій органом ліцензування наведено у частині першій статті 21 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності». У разі незгоди з відповідним рішенням ліцензіат вправі на власний вибір вирішувати питання про звернення зі скаргою до експертно-апеляційної ради або безпосередньо до арбітражного суду із заявою про визнання недійсним рішення про анулювання ліцензії. Предметом спору у такому разі має бути саме рішення про анулювання ліцензії, але не акти, що зазначені у частинах першій і третій статті 21 Закону. Викладені у цих актах обставини можуть бути лише підставою для прийняття згаданого рішення.
[п.12 Листа від 13.09.2000 р. №01-8/493 «Про Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»].
51. Згідно з пунктом 2 статті 24 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», до приведення законодавства у відповідність із Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
[п.13 Листа від 13.09.2000 р. №01-8/493 «Про Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»].
52. Чинне законодавство не ставить здійснення підприємницької діяльності у залежність від того, чи має підприємець рахунки в установах банків, і якщо підприємець здійснює діяльність без банківського рахунку.
[п.9 Листа від 23.10.2000р. №01-8/556 «Про деякі приписи чинного законодавства, що регулює підприємницьку діяльність громадян»].
53. Пункт 17 частини першої статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції Закону України від 21.09.2000 р. №1987-111) надає податковим органам право звертатися у передбачених законом випадках до суду або арбітражного суду з заявою про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності. Отже, названі органи за наявності обставин, передбачених статтею 8 Закону, не позбавлені права на звернення до арбітражного суду з позовами про скасування державної реєстрації підприємця.
[п.11 Листа від 23.10.2000р. №01-8/556 «Про деякі приписи чинного законодавства, що регулює підприємницьку діяльність громадян»].
117
54. Вирішуючи спори, пов'язані з майновою відповідальністю підприємця, арбітражний суд повинен мати на увазі, що чинне законодавство України не передбачає відокремлення майна, яке використовується підприємцем для здійснення підприємницької діяльності, із загальної маси належного цьому громадянинові майна. Тому стягнення на його майно може бути звернено за рішенням арбітражного суду на загальних підставах.
[п.12 Листа від 23.10.2000р. №01-8/556 «Про деякі приписи чинного законодавства, що регулює підприємницьку діяльність громадян»].
55. Перелік підстав скасування державної реєстрації підприємця, у тому числі за рішенням арбітражного суду, визначений статтею 8 Закону України «Про підприємництво» та постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 року №740 «Про порядок державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності», є вичерпним. Що ж до припинення діяльності підприємця, то перелік таких підстав встановлено статтею 11 Закону, відповідно до якої таку діяльність може бути припинено, зокрема у разі закінчення строку дії ліцензії або її анулювання, на підставі рішення арбітражного суду, а також з інших підстав, передбачених законодавством України.
[п.13 Листа від 23.10.2000р. №01-8/556 «Про деякі приписи чинного законодавства, що регулює підприємницьку діяльність громадян»].
56. Діяльність з надання медичних послуг населенню вдома не потребує застосування електронного контрольно-касового апарату.
[п.1 Листа від 09.112000 р. №01-8/636 «Про деякі питання практики вирішення спорю, пов'язаних із застосуванням електронних контрольно-касових апаратів (за матеріалами справ, розглянутих арбітражними судами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя)»].
57. Відповідальність за порушення суб'єктами підприємницької діяльності порядку здійснення розрахунків із споживачами передбачена статтею 6 Закону України «Про застосування електронних контрольно-касових апаратів і товарно-касових книг при розрахунках із споживачами у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
[п.З Листа від 09.11.2000 р. №01-8/636 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням електронних контрольно-касових апаратів (за матеріалами справ, розглянутих арбітражними судами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя)»].
118
58. Обмеженість кількості символів, відведених для програмування у касовому апараті, не звільняє суб'єкта підприємницької діяльності від необхідності програмувати назву товару з відображенням відповідних відмінностей, використовуючи для цього скорочення.
[п.4 Листа від 09.112000р. №01-8/636 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням електронних контрольно-касових апаратів (за матеріалами справ, розглянутих арбітражними судами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя)»].
59. Моделі електронних контрольно-касових апаратів, конструкція яких дозволяє використовувати їх у вагонах-рестора-нах, внесені до Державного реєстру електронних контрольно-касових апаратів і комп'ютерних систем лише 02.10.98.
[п.5 Листа від 09.112000р. №01-8/636 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням електронних контрольно-касових апаратів (за матеріалами справ, розглянутих арбітражними судами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя)»].
60. Не сплачені у встановлений строк фінансові санкції за порушення вимог Закону України «Про застосування електронних контрольно-касових апаратів і товарно-касових книг при розрахунках із споживачами у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» підлягають стягненню з громадян - суб'єктів підприємницької діяльності у претензійно-позовному порядку.
[п.6 Листа від 09.112000р. №01-8/636 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням електронних контрольно-касових апаратів (за матеріалами справ, розглянутих арбітражними судами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя)»].
61. Здійснення розрахунків із споживачами за готівку без застосування товарно-касової книги або ненадання її на вимогу службових осіб контролюючих органів є підставою для притягнення суб'єкта підприємницької діяльності до встановленої Законом України «Про застосування електронних контрольно-касових апаратів і товарно-касових книг при розрахунках із споживачами у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» відповідальності.
[п 7 Листа від 09.112000р. №01-8/636 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням електронних контрольно-касових апаратів (за матеріалами справ, розглянутих арбітражними судами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя)»].
119
62. Для громадян - суб'єктів підприємницької діяльності -платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування об'єкт оподаткування визначається відповідно до пункту 2 статті 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» та підпункту 5.3.1 пункту 5.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 03.06.99 №4-6 (з подальшими змінами і доповненнями). Названою Інструкцією, зокрема, передбачено, що обчислення чистого доходу, який є об'єктом оподаткування, здійснюється на підставі витягів з податкових декларацій, завірених податковою інспекцією, що подаються платником до Пенсійного фонду в 15-денний строк після закінчення кварталу. Що ж до порядку заповнення податкових декларацій, то його встановлено Інструкцією про прибутковий податок з громадян, затвердженою наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.93 №12 (з подальшими змінами і доповненнями).
[п.2 Ласта від 04.12.2000 р. №01-8/718 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів»].
120