3.1.2.Сутність і основні завдання актуарних розрахунків у страхуванні

В діяльності страхових компаній процес оцінки ризиків та управління ними базу­ється на актуарних розрахунках.

Основи теорії актуарних розрахунків були закладені у сімнадцятому столітті в роботах учених Д. Граунта, Яна де Вітта, Е. Галлея. В 1662 році Д. Граунт публікує роботу «Природні та політичні спостереження над бюлетенем смертності». Він упер­ше обробив дані про смертність людей та побудував таблиці смертності. Подальший розвиток теорія актуарних розрахунків отримала в роботах англійського астронома та математика Е. Галлея, який сформулював визначення основних таблиць смертнос­ті. Форма таблиці смертності, яка була запропонована Галлеєм, використовується по сьогоднішній день.

Поняття «актуарні розрахунки» походить від слова актуарій, що в перекладі з грецької мови означає «скорописець», «обліковець». Сучасне значення поняття «ак­туарій» - фахівець зі страхової справи, який займається розробкою наукових методів обрахунку тарифних ставок, резервів, премій, розміру страхового ризику і т. ін.

На сьогодні актуарні розрахунки - це система математичних і статистичних ме­тодів обчислення страхових тарифів та частки кожного страхувальника у створенні страхового фонду. Методологія актуарних розрахунків ґрунтується на застосуванні теорії ймовірностей, демографічної статистики та довгострокових фінансових обчис­леннях інвестиційного доходу страховика [36].

Таким чином, актуарні розрахунки дозволяють визначати собівартість та вартість страхової послуги, а також частку кожного страхувальника у формуванні страхового

фонду.

Форму, в якій розраховуються витрати на проведення певного виду страхування,

називають страховою (актуарною) калькуляцією.

Актуарні розрахунки у страховій справі ґрунтуються на таких засадах: страхові події мають імовірний характер, що мусить впливати на величину страхових плате­жів; загальна закономірність тут проявляється через сукупність відокремлених стра­хових випадків, що зумовлює необхідність розрахунку собівартості страхової послуги стосовно всієї страхової сукупності; нерівномірність та імовірний характер подій, що підлягають страхуванню, зумовлюють необхідність формування спеціальних резер­вів, які перебувають в розпорядженні страховика, а також визначення їх оптимального розміру; необхідність прогнозування сторнування (зменшення страхового портфеля) договорів та експертного оцінювання їх величини; необхідність дослідження норми позичкового процента впродовж певного проміжку часу та виявлення тенденцій його руху; наявність повного або часткового збитку, пов'язаного зі страховим випадком, зумовлює необхідність вимірювання його величини та здійснення його розподілу в просторі та в часі за допомогою спеціальних таблиць; необхідність дотримання екві­валентності між страховими внесками страхувальника та страховим забезпеченням з боку страховика; потреба у виділенні групи ризику в межах даної страхової сукуп­ності.

За допомогою актуарних розрахунків розв' язуються такі завдання:

^ дослідження та групування ризиків у межах страхової сукупності;

^ визначення математичної ймовірності настання страхового випадку, обчислен­ня частоти і міри складності наслідків спричинених збитків як за групами ри­зику, так і за всією страховою сукупністю;

^ математичне обґрунтування необхідних витрат на ведення страхової справи та прогнозування тенденцій їх розвитку;

^ математичне обґрунтування необхідних резервних фондів страховика, а також джерел та способів їх формування;

^ дослідження норми дохідності капіталу при інвестуванні страховиком зібра­них страхових внесків, а також тенденцій її зміни протягом певного часового інтервалу;

^ визначення залежності між величинами процентної ставки та брутто-ставки. Актуарні розрахунки класифікуються за такими ознаками:

153. За галузями страхування розрізняють:

а) актуарні розрахунки в майновому страхуванні;

б) актуарні розрахунки в особистому страхуванні;

в) актуарні розрахунки в страхуванні відповідальності.

У майновому страхуванні у зв'язку зі значним коливанням ризику актуарні роз­рахунки передбачають визначення надбавки за ризик. Ця надбавка, як правило, не визначається при актуарних розрахунках за особистим страхуванням, де ризик більш-менш рівномірний;

154. В залежності від часу складання розрізняють:

а) планові;

б) фактичні.

Фактичні актуарні розрахунки коригують страховий тариф на підставі зібраної страхової статистики.

3. За територією дії:

а) місцеві актуарні розрахунки;

б) регіональні актуарні розрахунки;

в) розрахунки, що використовуються на рівні національного страхового ринку.