10.2.6.Визначити правильні (п) чи неправильні (н) є твердження

785. Нормативний запас платоспроможності страховика, який здійснює страхуван­ня життя, визначається множенням загальної величини резерву довгостроко­вих зобов' язань на 0.05.

786. У структурі власних коштів страховика найбільшу частку займає резервний капітал.

787. До гарантійного фонду страховика належить лише додатковий та резервний капітал.

788. Страхові резерви у страхуванні життя утворюються тільки за рахунок інвести­ційного доходу страховика.

789. Фактичний запас платоспроможності показує величину чистих активів стра­ховика.

790. Фінансова надійність страховика не забезпечується таким інструментом, як пе­рестрахування.

791. Резерв незароблених премій включає частки від сум надходжень страхових платежів, що відповідають страховим ризикам, які не минули на звітну дату;

792. Законодавство дозволяє за рахунок тимчасово вільних коштів страхових резер­вів проводити фінансову та інвестиційну діяльність.

793. У загальному страхуванні горизонт планування інвестиційної діяльності біль­ше одного року, а кошти вкладаються у менш ліквідні активи.

794. Перевищення фактичного запасу платоспроможності над нормативним запа­сом відображає частку власних коштів страховика в загальних зобов'язаннях.

10.3. Теми рефератів

795. Фінансова структура страхової компанії.

796. Інвестиційна діяльність страхових компаній.

797. Формування спеціальних фондів та резервів страховими компаніями в межах діючого законодавства.

798. Кругообіг фондів та засобів страхової компанії.

799. Фінансова стратегія страхової компанії.

800. Шляхи забезпечення фінансової стійкості страхової компанії.

801. Особливості формування і використання фінансових ресурсів страхової ком­панії.

802. Прийоми і методи оцінки платоспроможності страховика.

803. Державне регулювання фінансової стійкості страхових компаній.

¥? 1 10.4. Програмні питання для самостійного поглибленого вивчення теми

804. Розмежування понять фінансова стійкість і фінансова надійність у страховій діяльності.

805. Перспективи впровадження в Україні Директив ЄС, що регулюють вимоги до платоспроможності страхових компаній.

806. Особливості фінансового аналізу страхових компаній.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО РОЗВ'ЯЗКУ ЗАДАЧ

Основні формули, які необхідно використовувати у розв'язанні задач, і приклади їх використання

На визначення страхового тарифу. Рекомендації до розв'язування.

* Страховий тариф - це ставка внеску з одиниці страхової суми. За економіч­ним змістом - це ціна страхового ризику. Синонімами страхового тарифу є терміни брутто-ставка і брутто-тариф.

Структура бруттоставки:

Тариф		Ризикова		Витрати на		Прибуток
основний		надбавка		ведення справи

* Собівартість страхової послуги - це нетто-ставка + витрати на ведення справи.

Витрати на ведення справи охоплюють організаційні, аквізиційні, інкасаційні, ліквідаційні і управлінські витрати.

Страхові тарифи встановлюються у відсотках від страхової суми або в твердих ставках з одиниці страхової суми ( зі 100 грн).

Для розрахунку страхового тарифу використовують ряд методів:

807. На основі теорії ймовірності, математичної статистики та стійких часових ря­дів (найбільш поширений).

808. Метод, що заснований на експертних оцінках.

809. За аналогією до інших об' єктів.

Розрахунок страхового тарифу за першим методом складається із декількох ета­пів:

І.Визначення тарифу основного (ТО):

Т0= Р х Кх 100,

де Р - ймовірність страхової події. Розраховується як співвідношення кількості страхових виплат (Кв), здійснених за тарифний період і кількості укладених догово­рів страхування (Кд);

К - коефіцієнт ймовірності збитку. Розраховується як співвідношення середньої

страхової виплати (Св) на один пошкоджений (знищений об'єкт) і середньої страхової

суми (Сс) на один застрахований об'єкт:

100 - одиниця страхової суми (100 грн).

К С Т₀ = —г- х 100;

⁰ К_д С_с '

Добуток величин, наведених у числівнику відображає загальну суму страхових виплат (СВ), що ймовірно можуть бути здійснені за рік. У знаменнику наведені вели­чині дадуть добуток загальної страхової суми всіх застрахованих об' єктів (СС).

Т0 = — х 100

СС

Результатом ділення ймовірних страхових виплат на страхову суму всіх застрахо­ваних об'єктів є показник збитковості страхової суми (Зсс). Він свідчить про те, скіль­ки копійок страхової виплати припадає на 1 гривню страхової суми і є мінімальним внеском страхувальника, що йде на покриття ризику.

Т0= Зссх 100.

Визначення ризикової надбавки (Рн):

Рн = Т0 х а (у) х

1

Р х Кд

х

1 - Р + | ^

де Т0 - основна ставка страхового тарифу, %;

а (ту) - коефіцієнт гарантії безпеки страхового фонду (визначається за матема­тичними таблицями); Р - ймовірність страхової події; Кд - кількість укладених договорів страхування;

7к - показник розсіювання страхових виплат від середнього рівня, грн; Св - середній рівень страхових виплат, грн. За умови, що показник розсіювання страхових виплат відсутній ризикову надбав­ку рекомендовано визначати у такий спосіб:

Рн = 1.2 хТ0 х а (у) хА 4. Визначення нетто-ставки (Нс)

Нс= Т0 + Рн

5.Визначення витрат на ведення справи. Відсоток витрат здебільшого відповідає емпіричній величині, що склалася за попередні періоди. 6. Обчислення брутто-ставки (Бс):

Н х 100

Бс= —

100 - Н