10.1.1.Загальні відомості про фінансову надійність страхових компаній та фактори, що на неї впливають

У найпершому в Україні підручнику з теорії страхування [37] фінансова надій­ність страховика трактується як його спроможність виконати страхові зобов'язання, прийняті за договорами страхування та перестрахування у випадку впливу неспри­ятливих чинників. Тому стійка фінансова надійність страхових операцій дає змогу страховикові виконати усі зобов' язання за будь-яких несприятливих обставин. Стій­ка фінансова надійність страхових операцій дає змогу страховикові виконати усі зобов' язання за будь-яких несприятливих обставин.

Проте у теорії фінансового аналізу використовується категорія «фінансова стій­кість», що спонукає до дискусії і проведення компаративного аналізу категорій «фі­нансова стійкість» і «фінансова надійність» страховика

Досліджуючи цю проблему, Ткаченко Н.В. [97] зробила висновок, що серед до­слідників сфери страхування досі точаться дискусії щодо відмінності або подібності

категорій «фінансова стійкість» і «фінансова надійність». При цьому одні вчені-еко-номісти ототожнюють терміни «стійкість» і «надійність». Другі вважають, що фінан­сова стійкість є «частковим виявом фінансової надійності страховика» або характе­ристикою терміна «надійність». Третя група вчених заперечує згаданий вище підхід, визнаючи фінансову надійність похідною категорії «фінансова стійкість», або наго­лошуючи на тому, що поняття «фінансова стійкість» є більш фундаментальним по­рівняно з надійністю. Науковець підтримує останню групу науковців. Вона вважає, що термінологічна плутанина виникає внаслідок прагнення розв' язати проблему по­верхнево, не вдаючись до фундаментального обґрунтування своїх поглядів. Оскільки терміни «стійкість» і «надійність» спершу з'явилися в техніці,пропонує розглядати наведені поняття у їх вузькій (предметній) технічній інтерпретації, з урахуванням по­ложень теорії стійкості, рівноваги і руху механічних систем (докладніше про це див. Ткаченко Н.В. Забезпечення фінансової стійкості страхових компаній: теорія, мето­дологія та практика: монографія/Національний банк України, Університет банків­ської справи. - Черкаси: Черкаський ЦНТІ, 2009. - 578 с.).

Узагальнюючий висновок Ткаченко Н.В. полягає в тому, що категорія «фінансова надійність» змістовно значно вужча порівняно з категорією «фінансова стійкість».

Фінансова надійність виявляється лише в момент урегулювання фінансових зобов' язань страховиком, за умов стабільного середовища, в якому внутрішні та зо­внішні фактори впливу заздалегідь відомі й не змінюються впродовж певного про­міжку часу. Те, що поняття «фінансова надійність» підпорядковане поняттю (або іншими словами, включене, у поняття) «фінансова стійкість», а отже є вужчим за ньо­го ілюструє така ситуація: між моментом укладення договору страхування (за умов сплати страховику страхової премії) та моментом виконання страховою компанією своїх зобов' язань існує часовий розрив. Тому на час настання страхового випадку страховик, унаслідок впливу негативних чинників, може перебувати в зміненому се­редовищі. Отже, виходячи з наведених вище міркувань головною характеристикою страхової компанії є фінансова стійкість, а не фінансова надійність. Остання не за­вжди може свідчити про те, що страхова компанія є фінансово стійкою. Водночас фінансово стійка страхова компанія завжди буде фінансово надійною. Щоб наочно пояснити два останніх твердження, вкажемо на можливість наступної ситуації, коли виконання фінансових зобов' язань страховиком призведе до порушення його фінан­сової стійкості, в результаті чого відбудеться зменшення обсягів прибутку, а в найгір­шому випадку - виникнуть збитки. Отже надійний страховик, може бути фінансово не стійким.

Вкажемо на найбільш важливі чинники, що впливають на фінансову надійність страховика. На думку авторів роботи [37]це:

753. достатність власних коштів (капіталу);

754. обґрунтованість та виваженість тарифної політики;

755. збалансованість страхового портфеля;

756. достатність коштів страхових резервів.

Щодо достатності власного капіталу, то до його обсягу для страховиків існують законодавчі вимоги.

Власний капітал страховика - частина капіталу, що залишається в активах

після вирахування зобов 'язань. Його характеристику розпочнемо із статутного капі­талу. Він є головним елементом функціонування будь-якого суб'єкта господарської діяльності незалежно від форми власності і сумою вкладів засновників для забезпе­чення життєдіяльності компанії.

Нагадаємо, що основними вимогами до створення українських страхових компа­ній є наявність мінімального розміру статутного капіталу - 1 млн. евро для страхо­вика, який займається видами страхування іншими, ніж страхування життя, а стра­ховика, який займається страхуванням життя, - 1,5 млн. евро за валютним обмінним курсом валюти України. Важливо, що 100 % статутного капіталу має бути внесено у грошовій формі. Страховик у ході діяльності повинен мати не тільки статутний ка­пітал, а й значний обсяг власних коштів, вільних від зобов' язань. Такими коштами є гарантійний фонд та вільні резерви. До гарантійного фонду страховика належать спеціальні та резервні фонди, а також сума нерозподіленого прибутку. Вільні резерви - це частка власних коштів страховика, яка резервується з метою додаткового забез­печення фінансової надійності.

Фінансова надійність страховика залежить також від правильного розрахунку та­рифних ставок, які є ціною за страхову послугу (див. тему «Теоретичні основи оцінки страхових ризиків») та тарифної політики, що являє собою процес розробки, обґрун­тування та визначення порядку застосування страхового тарифу.

Фінансова надійність страховика забезпечується і таким інструментом, як пере­страхування. З метою захисту виконання зобов'язань страховика перед страхуваль­никами Законом України «Про страхування» передбачається в обов'язковому по­рядку укладання угоди перестрахування у випадку, коли страхова сума за окремою угодою страхування перевищує 10 % суми сплаченого статутного фонду і сформо­ваних вільних резервів та страхових резервів. Страховики, які взяли на себе страхові зобов' язання в обсягах, що перевищують можливість їх виконання за рахунок влас­них активів, повинні застрахувати ризик виконання зазначених зобов'язань у пере-страховиків.

Страхові резерви відображають обсяг страхових зобов'язань за укладеними дого­ворами страхування. Розмір страхових резервів має бути адекватний прийнятим стра­ховим зобов'язанням. Виконання страхових зобов'язань в першу чергу має здійсню­ватися за рахунок коштів страхових резервів, а їх достатність обумовлено правильно визначеною тарифною ставкою. Акумульовані у страхові резерви премії деякий час перебувають у розпорядженні страховика і можуть бути інвестовані з метою одержан­ня додаткового доходу. Проте тимчасово вільні кошти страхових резервів, інвестовані страховиком, підлягають регулюванню з боку держави. Активи страховика, сформо­вані за рахунок страхових резервів, є гарантією виконання його зобов'язань та повин­ні розміщуватися з метою забезпечення ліквідності, диверсифікованості, надійності та прибутковості.