Тема 1.

Сутність, принципи і роль страхування

1.1. Методичні вказівки до вивчення теми План основних питань теми:

41. Зародження та розвиток страхових відносин.

42. Сутність страхового захисту і сукупного страхового фонду суспільного ви­робництва.

43. Страхування як самостійна економічна категорія. Функції та роль розвитку страхування в економіці країни.

44. Принципи страхування.

Основні терміни і поняття: страховий захист, страховий фонд, централізова­ний страховий (резервний) фонд, децентралізований страховий (резервний) фонд, страховий фонд страхової компанії, амортизаційна теорія, теорія доданої вартості, страхування, функції страхування, функція відшкодування збитку, ризикова функція, функція створення і використання страхових резервів, заощаджувальна функція, пре­вентивна функція, франшиза, контрибуція, суброгація, диверсифікація, страховий ін­терес, страховий ризик, превенція, репресивні заходи у страхуванні.

1.1.1.Зародження та розвиток страхових відносин

Слово «страхування» увійшло в українську мову давно. Воно має відповідники в інших мовах: «insuranse» - у англійській, «versicherungs» - у німецькій. Західні фі­лологи вважають, що термін має латинське походження. У основі його слова securus і sine cura, що означають «безтурботний». Отже, страхування відбиває ідею застере­ження, захисту та безпеки [37].

Така ідея закладалась у перших страхових відносинах, відомості про які знайдено в джерелах, датованих третім тисячоліттям до нашої ери. Це не що інше, як закони вавилонського царя Хаммурапі (1792-1750 до н.е.). Одним із них передбачалось укла­дання угоди між учасниками торговельного каравану про те, щоб спільно покривати збитки, які могли виникнути внаслідок розбійницького нападу, пограбування чи будь-якої іншої події у дорозі.

У мореплаванні угоди про взаємний розподіл збитків від загибелі кораблів та ін­ших морських небезпек укладались між корабельниками - купцями на берегах Пер­ської затоки та у Фінікії.

У Стародавній Греції існували угоди купців-піратів, що врегульовували питання як про розподіл доходів від торговельно-розбійницьких операцій, так і про розподіл втрат від морських небезпек.

У вище наведених прикладах прослідковується одна й та ж сама мета: забезпечен­ня відшкодування збитків від стихійних лих та інших небезпек кожному з учасників торговельного колективу спільно, за рахунок всіх його членів. Має місце також ще одна особливість: відсутність регулярних страхових платежів у спільну касу.

Слід відзначити, що організація страхового фонду, яка полягає у зобов'язаннях відшкодування збитків шляхом їх розподілу між певним колом осіб, являє собою най­давнішу форму страхування.

В подальшому розвитку страхування набуло більш досконалої форми. Страхові відносини починають будуватись на основі внесення регулярних страхових плате­жів, які призводять до накопичення грошових засобів і створення страхового фон­ду. Проте такий перехід здійснювався не відразу. Деякий час обидві вище розглянуті форми страхових відносин існували паралельно чи доповнюючи одна одну.

Є відомості, що такий характер страхування мав місце в організаціях професій­но-корпоративного типу. В завдання цих організацій входило надання матеріальної допомоги їх членам при нещасних випадках, а у разі смерті - членам сімей. Подібні організації існували в Стародавній Індії, Єгипті і були здебільшого організаціями вза­ємодопомоги торгового люду.

Найбільш яскраво, порівняно з іншими народами старовини, взаємне страхуван­ня в постійних організаціях статутного типу було розвинене в Стародавньому Римі. Воно використовувалось в різноманітних професійних спілках і колегіях. Головними цілями таких колегій було забезпечення високого рівня поховання (в ті далекі часи існував значний культ предків), надання матеріальної допомоги в разі захворювання, отримання травми, каліцтва.

Таким чином, у античному суспільстві страховий захист мав яскраво виражений характер братерської взаємодопомоги. В ті далекі часи зароджувались перші паро­стки особистого страхування.

У п' ятому сторіччі нашої ери з падінням Римської Імперії завершилась антична епоха і розпочалось середньовіччя. На ранніх стадіях цього періоду страхування було багато в чому схоже з античним і в цілому пройшло в своєму розвитку два етапи:

45. Від взаємодопомоги взагалі, без диференціації страхових випадків, форм і роз­мірів взаємної підтримки до конкретизації і навіть її спеціалізації з урахуванням кола страхових випадків, форм і розмірів страхових виплат;

46. Від розподілу збитку між членами певного колективу за фактом настання стра­хової події до системи періодичних, чітко визначених страхових платежів та попере­днього накопичення страхового фонду.

В дослідницькій літературі страхування середніх віків має назву гільдійно-цехо-вого.

Середньовічне страхування охоплювало майже всі основи сучасного майнового та особистого страхування. Для гільдійно-цехового страхування більш пізнього пері­оду характерне також виділення із загального фонду спеціальних фондів. Наприклад, сирітських страхових кас, учасниками яких могли бути і сторонні особи. Це свідчить

про те, що в процесі розвитку продуктивних сил гільдійно - цехове страхування втра­чало замкнутий характер, виходило за рамки організації, метою діяльності якої було надання взаємодопомоги виключно її членам.

Комерційного характеру страхування починає набувати в процесі формування так званого капіталізму вільної конкуренції. Спрямованість на отримання прибутку є специфічною ознакою капіталістичного страхування. Воно виходить за межі дока­піталістичного колективу і починає працювати на ринок з формуванням відповідних фінансових відносин між його суб'єктами.