3. Неорелігії в Україні.

Палітра нетрадиційної релігійності у сучасній Україні дуже розмаїта. Нетрадиційні вірування особливо активно почали поширюватись на теренах України в роки „горбачовської перебудови” і в перші роки незалежності, тобто з відродженням ролі релігії та церкви в суспільному і громадському житті нації.

Поширенню НРР в Україні сприяли наступні фактори:

Руйнація колишньої комуністично-атеїстичної ідеології і втрата у зв’язку з цим тих цінностей, що були створені на її основі. Натомість з’явилась духовна порожнеча, яку одразу не встигли заповнити традиційні релігійні організації.

Формування в Українській державі відкритого демократичного суспільства, орієнтованого на Захід.

Висока активність зарубіжних неорелігійних центрів – від прямої місіонерської роботи, завезення відповідної літератури, матеріальної і моральної допомоги своїм одновірцям до гуманітарної допомоги, організації курсів іноземних мов, тощо.

Крім загальних характеристик, наявним в Україні релігійним неорухами притаманні і певні специфічні ознаки.

Це пояснюється передусім певними умовами їх поширення в Україні. Якщо в Європі та Америці неорелігії з’явилися за умов послаблення традиційної релігійності і тому стали наслідком занепаду авторитету традиційних церков і сект, то на Україні їх поява збігається з періодом релігійного відродження, а тому може розглядатися як прояв піднесення та плюралізму релігійного життя.

Порівнюючи темпи поширення неорелігій в Україні та інших країнах, слід зазначити відносну стриманість цього процесу. Це пояснюється тим, що після періоду тривалої так званої безрелігійності з „дозволом” відкрито вірити в Бога більшість людей звернулося до звичних релігій – християнства, іудаїзму, ісламу. Крім того для країн Заходу неокульти були мовно адаптовані, що певною мірою визначило їх стрімке поширення. В Україні мовний чинник відіграв гальмівну роль. Оскільки неорелігійна література тривалий час існувала лише в англійському варіанті.

Склад неосект в Україні має свої особливості. Якщо в зарубіжних країнах приплив до неорелігій відбувався за рахунок віруючих, які йшли по шляху переосмислення офіційних церковних доктрин і релігійного культу, то в нашій країні в неорелігійні рухи об’єднувалися переважно невіруючі, тобто ті, хто не був обтяжений релігійною традицією.

Особливістю впровадження нетрадиційних релігій в Україні можна вважати й те, що майже всі неорухи прийшли сюди через посередників: не з батьківщини релігійного руху, а з інших країн, не від гуру (вчителя), а від його західних учнів.

Певному успіху нетрадиційних релігій в Україні сприяли також їхні новизна, оригінальність вірувань, екзотичність обрядів і молитовних відправ.

Починаючи з середини ХХ ст. були зроблені спроби відродження української давньої релігії, але зрозуміло, що в іншому вигляді, ніж вона існувала в дохристиянські часи. 1934 р. проф. Володимир Шаян засновує неоязичницьку течію „Рідна Віра”. Він розумів Бога як багатовимірну сутність, що постає у вигляді багатьох богів з різними іменами. Після смерті В. Шаяна його учні у 1987 р. опублікували його дослідження з язичництва – праці „Віра Предків Усамих”. На сьогодні в Україні існує кілька десятків зареєстрованих і незареєстрованих громад, що виникли на основі „Рідної Віри”. Рідновірці мають власне вчення „Воловник”, молитовник „Правослов”, і обрядовий календар „Коло Сварога”. Інший неоязичницький культ – Рідна Українська Національна Віра (РУНВіра), яку заснував Лев Селенко після Другої світової війни на еміграції в Америці. У 1994 р. на Вінниччині виникає ще одна течія українського неоязичництва – „Собор Рідної Віри”, її послідовники вважають, що В. Шаян, Л. Селенко та інші багато зробили для розбудови основ Рідної Віри, але не змогли її повністю осягнути і відродити. Собор узяв собі за мету з’єднати воєдино їхнє вчення. Вірні Собору Рідної Віри вважають, що Поділля – це особлива територія, тому, що саме тут збереглось багато пам’яток дохристиянської культури. Серед усіх неязичницьких культів „Собор Рідної Віри” відрізняється толерантністю до інших течій рідновірства.

Різні форми неозичництва в Україні популярні в колах насамперед, інтелігенції, перейнятою ідеями національного відродження, вона вважає відновлення прадавніх язичницьких вірувань необхідною його умовою.

Найбільшою за кількістю послідовників в Україні є РУНВіра – рідна Українська Національна Віра. Ця церква вважає свою віру уособленням національного духу українського народу. Оформилось вчення РУНВіри у 60 рр. нашого століття у середовищі української еміграції, засновником його став Лев Силенно родом він з Херсонщини. Прибічники цієї віри є у Канаді, США, Австрії, Великобританії, Німеччині, Новій Зеландії. Центр ОСІДУ (об’єднання Синів і Дочок України) РУНВіри – Оріана з культовою спорудою Святині Матері України - знаходиться поблизу Нью-Йорку. Шпиль собору замість традиційного християнського символу – хреста – увінчено тризубом.

У вересні 1991 р. було зареєстровано статут громади РУНВіри в Києві. Протягом наступних двох років утворюються громади РУНВіри в Україні: в Полтаві, Харкові, Вінниці, Одесі, Дніпропетровську. 16-17 травня 1992 р. відбувся установчий з’їзд громад вірних РУНВіри в Києві. З 1995 р. в Україні почали виходити часописи „Рідна Віра”, „Світло Оріяни”.

Лев Силенко вважається посланцем Бога, учителем і пророком, який реформуючи політеїстичну дохристиянську віру, запропонував нову монотеїстичну систему поглядів на світ, стверджуючи, що Бог явлений українцям під ім’ям Дажбога. Він – свідомість світу, вічна енергія несвідомого і свідомого буття, свята правда.

На думку Л. Силенна відхід від віри предків, прийняття християнства підірвало духовні сили українців та завдало нищівного удару їх державності. Головні положення РУНВіри викладено в „Святому Письмі” – „Мага вірі” й катехізисі „Повчання Пісні Молитви”. У „Мага Вірі” сформульовані так звані Святі Заповіді (їх сімнадцять), які повинні виконуватися віруючими беззастережно. Серед них такі: розумій і люби Бога по-рідному; не вшановуй чужоземних понять Бога; виховуй дітей у дусі Рідної Віри; вшановуй свята Рідної Віри; шануй духовність своїх предків; самовдосконалюй Розум, Душу, Тіло; вір у себе; люби родичів своїх тощо.

Прихильники РУНВіри дотримуються обрядів, пов’язаних з культом Сонця, культом землі та культом предків. Важливу роль в обрядах РУНВіри відіграють молитви і пісні.

В Україні діє понад 30 громад рунвірівців, загальну координацію над якими здійснює священнослужитель Київської громади „Дажбог”.

Біле Братство або „Юсмалос”. Один з релігійних рухів в Ураїні. Його діяльність найбільш активно проявилась в 1990 р. Організаторами й лідерами білого Братства в Україні вважаються Юрій Кривоногов – інженер-кібернетик, кандидат наук і журналістка Марія Цвигун. ЮСМАЛОС – цей термін у Білому Братстві означає трійцю, двома іпостасями її були Ю. Кривоногов і М. Цвигун, третьою – Ісус Христос. Водночас назва використовується членами секти як своєрідна мантра, містична формула, яка при неодноразовому повторенні здатна ввести віруючого в екстаз, що сприймається ним як єднання з божеством, злиття з божественною сутністю. Слід зазначити, що назва „Юсмалос” з латині перекладається як „вчення про зло”.

Історія Білого Братства маловідома. Вважається, що релігійна організація офіційно почала діяти в Болгарії на початку 20-х років ХХ ст. Тепер її центр знаходиться у Франції в м. Нант. Заснував і очолює Біле Братство його лідер на ім’я Айванхов, він є автором 20 творів, де викладені основи віровчення Білого Братства. Ю. Кривоногов і М. Цвигун запозичили основні ідеї Айванхова.

Біле Братство проголосило себе надрелігією. Основні ідеї Біле Братство запозичило з різних вірувань, еклектично поєднавши їх сучасною науковою термінологією. Суспільство характеризувало як сатанинське, якому загрожував кінець (віщувалось на листопад 1993 р.), Марію Цвигун було проголошено „Богом Живим Марією Деві Христос”, тобто Христом у другому своєму пришесті в тілі Матері, Ю. Кривоногова – втіленням Іоанна Богослова. Завдяки активізації місіонерської діяльності рух швидко зростав, рекрутуючи в свої ряди переважно молодь. Громади Білого Братства виникли в різних регіонах України і поза її межами. Коли діяльність Білого Братства стала набирати відвертого анти суспільного спрямування, його було заборонено. У 1994-1996 рр. відбувся суд над його організаторами.

Короткі підсумки:

Нетрадиційні релігії – збірна назва для нещодавно утворених, порівняно з існуючими тисячоліттями і століттями релігіями, різноманітних релігійних об’єднань і груп.

Нетрадиційні релігії відрізняються від традиційних форм релігії авторитаризмом лідера, еклектичністю віровчення, претензіями на винятковість істин, організаційною замкнутістю, суворістю релігійної дисципліни, опозиційністю щодо традиційних церков.

Розквіт нетрадиційних релігій припадає на другу половину ХХ ст. і пояснюється як загальною духовною кризою сучасної цивілізації, так і зниженням впливу традиційних релігій.

Діяльність багатьох нетрадиційних релігій, особливо сатаністських організацій має деструктивний (руйнівний) характер.

В найближчі роки релігійний інноваційний процес буде продовжуватися. З боку модерних релігійних утворень слід чекати активного пошуку форм взаємовідносин з державою, громадськістю, традиційними церквами.

Література:

1. Академічне релігієзнавство. Підручник. / За ред. А. Колодного. – К., 2000.

2. Арєстов В.М., Шудрик І.О. Нетрадиційні релігії: суть і спрямування. – К., 1990.

3. Гуревич П.С. Нетрадиционные религии на Западе и религиозные культы. – М., 1996.

4. Кислюк К., Кучер О. Релігієзнавство. – К., 2004.

5. Силенко Л. Переоцінка духовних цінностей // Київ, 1992. - № 3.

6. Юрчак Н.М. Особливості поширення нетрадиційних релігій в Україні // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія: Філософія. Вип. 10. – Тернопіль, 2003.