Регіональна економіка. книжка

175

Певні зміни в територіальну структуру господарства можуть внести ге-

ологічні дослідження території України. Відкриття нових родовищ корисних копалин може зумовити виникнення нових галузей промисловості, які мо-

жуть істотно вплинути на спеціалізацію економічних районів.

Вступ України у світову організацію торгівлі внесе певні зміни в галу-

зеву структуру господарства окремих районів, особливо тих, що мають екс-

портну орієнтацію економіки.

Питання і завдання для самоконтролю

1.Дайте визначення поняття “економічне районування”.

2.В чому полягає суть економічного районування?

3.Назвіть види економічного районування.

4.Перерахуйте ознаки економічного районування.

5.Охарактеризуйте принципи економічного районування.

6.Які чинники впливають на процес економічного районування?

7.Назвіть основні показники, що характеризують спеціалізацію господар-

ства економічного району.

8.В чому суть комплексного розвитку господарства економічного району і перерахуйте показники, що його характеризують.

9.З’ясуйте суть інтегрального економічного районування.

10.Окресліть завдання економічного районування в умовах трансформа-

ційних процесів в економіці України.

Рекомендована і використана література

1.Заставний Ф.Д. Географія України. – Львів, 1994.

2.Качан Є.П., Ковтонюк М.О., Петрига М.О. Розміщення продуктивних сил України. Підручник. – К.: Вища школа, 1997.

3.Кистанов В.В. Копылов П.В. и др. Размещение производительних сил.

Учебник. – М.: 1994.

176

4.Паламарчук М.М., Паламарчук О.М. Соціально-економічне макрорайонування України – Географія та основи економіки в школі. – 1998. №2.

5.Пила В.І., Чмир О.О. Спеціальні (вільні) економічні зони. Навч. посібник. – К.: 1998.

6.Попович В.А. Регіонально-цілісний підхід в економіці. – К.: 1998.

7.Соціально-економічна географія України. Навчальний посібник. За ред. О.І. Шаблія. – К.: 1994.

8.Олійник Я.Б. та ін. Регіональна економіка. – К.: КАТ Видавництво фурса С.Я., 2007.

177

Розділ 6. Сутність, мета і завдання регіональної

економічної політики

6.1. Державна регіональна економічна політика: поняття, суть.

Державна регіональна економічна політика – це сукупність

організаційних, правових та економічних заходів, які здійснюються державою у сфері регіонального розвитку країни відповідно до її поточних і стратегічних цілей. Ці заходи спрямовуються на стимулювання ефективного розвитку і розміщення продуктивних сил окремих регіонів,

раціональне використання природного, виробничого і трудового потенціалу, створення нормальних (здорових) умов життєдіяльності населення, забезпечення екологічної безпеки та вдосконалення територіальної організації суспільства.

Державна регіональна економічна політика є складовою державної регіональної політики, яка охоплює як економічний так і соціальний,

демографічний, екологічний, поселенський і науково-технічний аспекти.

Необхідність розробки і реалізації державної регіональної політики зумовлена наявністю значних відмінностей і суперечностей між окремими регіонами, що проявляються особливо чітко в умовах переходу до ринкових відносин. В

нашій країні мають місце значні відмінності в рівнях концентрації промисловості серед окремих регіонів, що безпосередньо впливає на рівень життя населення, екологічну ситуацію, умови життєдіяльності населення. В

економічному аспекті високий рівень концентрації промисловості в окремих регіонах на сьогодні не супроводжується аналогічним рівнем ефективності функціонування господарства цих регіонів. Особливої уваги заслуговує економічна ситуація в старопромислових регіонах, яка в значній мірі склалася історично і зумовлена в першу чергу їх моноспеціалізацією. Загострення економічних, екологічних і соціальних проблем в цих регіонах вимагає регулювання їх розвитку через встановлення відповідних пріоритетів, тобто надання переваги окремим галузям господарства або видам діяльності. В

сучасних умовах особливо актуальною проблемою в окремих регіонах, як і в

178

державі в цілому є забезпечення населення робочими місцями, тобто розвиток галузей і видів діяльності, які повинні запобігти масовому вивільненню робочої сили і одночасно сприяти створенню нових робочих місць. Забезпечення оптимальної зайнятості населення є важливою умовою економічної стабільності в державі, запорукою сталого економічного розвитку проведення активної регіональної політики в умовах реформування в країні відносин власності, реструктуризації економіки, передбачає вироблення окремих програм, що базуються на пріоритетах, які встановлює держава для окремих регіонів.

В цілому варто зауважити, що державна регіональна політика є складовою частиною соціально-економічних перетворень, що здійснюються в нашій державі на протязі останніх років. Становлення незалежності України, її економічна безпека в значній мірі залежить від державницького підходу при вирішення регіональних проблем, від правильного вибору основних напрямів регіональної економічної політики.

Основні напрями державної регіональної економічної політики визначає вищий орган законодавчої влади – Верховна Рада України. Правда попередньо Верховна Рада має затвердити концепцію розвитку і розміщення продуктивних сил країни в цілому, а також концептуальні підходи щодо розвитку економіки окремих регіонів. На найвищому рівні мають затверджуватися і регіональні програми розвитку і розміщення продуктивних сил депресивних регіонів.

Особливо актуальною проблемою є вироблення регіональних програм в умовах реструктуризації економіки, коли необхідно перекваліфікувати,

перерозподілити сотні тисяч економічно активного населення, створити для них нові робочі місця. Варто взяти до уваги можливості і проблеми територіального перерозподілу населення, що досить чітко прослідковується на прикладі АР Крим.

6.2. Суб’єкти і об’єкти державної регіональної економічної політики.

Суб’єктами державної регіональної економічної політики виступають

центральні та місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого

179

самоврядування, які в межах своєї компетенції вирішують питання пов’язані із соціально-економічним розвитком регіонів.

Об’єктами державної регіональної економічної політики є територіальні утворення, у межах яких здійснюється державне управління та місцеве самоврядування. Склад цих об’єктів визначається адміністративно-

територіальним устроєм та економічним районуванням України.

Державна регіональна економічна політика передбачає поєднання широких повноважень місцевих органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування з координуючою роллю держави для забезпечення збалансованого розвитку господарства і стабілізації соціально-економічної ситуації в кожному регіоні.

6.3. Принципи та мета державної регіональної економічної політики.

Державна регіональна економічна політика спрямована на забезпечення однакових умов функціонування регіональних господарських комплексів та збереження територіальної цілісності Української держави. Вона ґрунтується на таких основних принципах:

правове забезпечення подальшого посилення економічної самостійності регіонів шляхом чіткого розмежування повноважень між центральними і місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, зміцнення їх фінансово-економічної бази та підвищення відповідальності у вирішенні завдань життєзабезпечення і комплексного розвитку територій;

дотримання пріоритетів загальнодержавного значення та органічної єдності розвитку продуктивних сил регіонів і завдань соціально-

економічного розвитку країни в цілому;

врахування вимог екологічної безпеки під час реформування структури господарських комплексів регіону і розміщення нових підприємств.

Метою державної регіональної економічної політики є:

180

збільшення національного багатства країни шляхом ефективного використання природно-ресурсного, трудового і науково-технічного потенціалу кожного регіону та тісного співробітництва між регіонами;

послідовне здійснення заходів щодо поступового вирівнювання рівнів соціально-економічного розвитку регіонів, підвищення ефективності територіального поділу праці, раціоналізації системи розселення,

врахування економічних, соціальних, історико-культурних та інших особливостей регіонів під час проведення економічних реформ на місцях;

підтримання внутрішньо регіональної збалансованості економічного розвитку, екологічного стану, соціально-демографічного і суспільно-

політичного процесу.

6.4. Завдання державної регіональної економічної політики.

Головними завданнями державної регіональної економічної політики

векономічній сфері є наступні:

досягнення економічного соціального виправданого рівня комплексності та раціоналізації структури господарства регіонів, підвищення життєзабезпечення галузей виробництва в ринкових умовах;

створення сприятливих умов для розвитку підприємництва та ринкової інфраструктури, активного проведення приватизації державного майна,

земельної реформи, реформи системи державного оподаткування та інших ринкових перетворень;

формування і розвиток спеціальних (вільних) економічних зон з визначенням, насамперед, локальних територій для їх розміщення, а

також облаштування державних кордонів і налагодження на новій основі системи зв’язків між прикордонними регіонами;

удосконалення економічного районування України, узаконення на найвищому рівні мережі економічних районів країни.

181

Завданнями державної регіональної економічної політики в

соціальній сфері є:

підвищення рівня добробуту і забезпечення єдиних мінімальних соціальних стандартів та соціального захисту населення незалежно від економічних можливостей регіонів;

стабілізація рівня життя населення, створення міцних засад для його підвищення у всіх регіонах;

гарантування продовольчої забезпеченості регіонів, створення високопродуктивних галузей в агропромисловому виробництві, вихід на продовольчі ринки світу;

гарантування соціальних прав громадян, встановлених Конституцією України, забезпечення зайнятості населення шляхом удосконалення функціонування ринків праці та регулювання міграційних процесів;

запобігання погіршення демографічної ситуації і депопуляції населення;

здійснення заходів економічного і соціального характеру, спрямованих на продовження життя та природного приросту населення у регіонах;

формування раціональної системи розселення шляхом збереження існуючих та створення нових населених пунктів, активізація функціонування сіл та міських поселень, регулювання розвитку великих міст і сприяння якісним перетворенням у них.

Завданнями державної регіональної економічної політики в

екологічній сфері є:

регулювання природно-господарської збалансованості регіонів,

запобігання забрудненню довкілля, ліквідація наслідків цього забруднення;

ефективне використання та відтворення природних ресурсів, збереження генетичного фонду живої природи, унікальних територій та природних об’єктів;

впровадження економічного механізму природокористування;

екологічно обґрунтоване розміщення продуктивних сил регіонів.

182

Державна регіональна політика повинна передбачати в першу чергу розмежування повноважень між центром і регіонами. Економічні реформи, що проводяться в Україні можуть бути успішними лише при умові децентралізації управління, підвищення ролі територій у проведенні економічних перетворень,

розвитку нових форм власності, соціальної інфраструктури підприємництва.

Розмежування повноважень центру і регіонів сприятиме формування інфраструктури ринку.

В умовах формування ринкової економіки в нашій державі зростатиме роль регіонів в багатьох сферах і перш за все в управлінні державним майно,

регулюванні використання природних ресурсів, забезпечення належних умов праці і охорони здоров’я населення. В умовах, коли Україна намагається стати повноправним членом європейської спільноти провідну роль в цьому процесі відіграватимуть західні і приморські регіони. При цьому особлива роль належить транскордонному співробітництву між регіонами України, Польщі,

Словакії, Угорщини.

Дуже важливим напрямом поглиблення економічного співробітництва є зовнішньоекономічні зв’язки прикордонних регіонів України, Росії, Білорусії,

Польщі. В контексті поглиблення цих зв’язків є створення вільних економічних зон в прикордонних регіонах. Згідно Закону “Про місцеве самоврядування в Україні” економічний розвиток її регіонів в значній мірі залежить від посилення ролі міст, органів їх виконавчої влади.

Разом з тим, зростає роль держави і перш за все у сприянні та координації діяльності місцевих органів їх виконавчої влади у сфері забезпечення економічної безпеки держави, фінансово-економічної стабільності, зміцнення грошового обігу, фінансово-бюджетної дисципліни, валютного і митного контролю, реалізації загальнодержавної, структурної, промислової, аграрної,

науково-технічної політики та інших національних пріоритетів і програм.

6.5. Управління регіональним розвитком.

Досить важливою сферою розмежування повноважень центральних органів влади і органів місцевого самоврядування є управління економікою,

183

підвищення якості прогнозування і посилення керованості економічними процесами.

Визначення, розмежування і закріплення повноважень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у сфері управління економікою регламентується Конституцією України, Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні”, іншими законодавчими та нормативними актами України.

Повноваження виконавчої влади складаються з повноважень органів виконавчої влади ( Кабінет Міністрів України, міністерства, державні комітети та інші органи центральної влади) та повноважень Ради міністрів АР Крим,

місцевих органів виконавчої влади (обласні, Київські і Севастопольські міські,

районні, районні у місті Києві і Севастополі державні адміністрації), сільські,

селищні, міські, районні і обласні ради і відповідні виконавчі комітети. Обсяг повноважень сільських, селищних і міських рад делегований їм Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні”.

Повноваження рівнів влади у сфері управління економікою ґрунтується на трьох основних принципах:

визначення і розмежування повноважень між органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування;

підпорядкування в системі органів виконавчої влади і у сфері реалізації делегованих повноважень виконавчої влади;

взаємодії та партнерства різних рівнів органів виконавчої влади і органами місцевого самоврядування в областях, містах Києві і

Севастополі, районах, районах міст Києва та Севастополя.

На сьогодні дуже важливим є проблема прав, обов’язків і відповідальності органів виконавчої влади і особливо центральних органів влади.

Започаткована адміністративна реформа в Україні породила багато проблем, які стосуються управління економікою на рівні районів, міст,

областей і країни в цілому. Варто зазначити, що центральні органи влади

184

маючи повноваження щодо управління окремими сферами економіки повинні нести особливу відповідальність за результатами своєї діяльності.

Реалізація Закону “Про місцеве самоврядування в Україні” дозволяє захистити інтереси регіонів, але відсутність затвердженої на законодавчому рівні концепції регіональної економічної політики стримує проведення економічних перетворень на мікрорівні, не дає чіткого уявлення про реформування влади на обласному і районному рівнях.

Реформування відносин власності в Україні, втілення в життя основних положень Конституції України вимагають вироблення регіональної політики управління державним та комунальним сектором економіки. Реалізація державної регіональної економічної політики вимагає вироблення заходів щодо формування нової територіальної структури державного сектора економіки з урахуванням інтересів держави, національної безпеки та особливостей окремих адміністративно-територіальних одиниць. При цьому істотну роль відіграватимуть органи місцевого самоврядування. Реформування управління державним сектором економіки передбачає делегування місцевим органам виконавчої влади окремих функцій управління (призначення керівників або погодження їх призначення, представництво в наглядових радах, контроль за ефективним використанням майна). Місцевим органам влади можуть делегуватися усі функції управління майном деяких державних підприємств,

які мають важливе регіональне значення. Особливої уваги місцевих органів влади вимагають підприємства, що фінансуються з державного бюджету повністю або частково. Ефективне функціонування таких підприємств може забезпечити відповідні фінансові поступлення в бюджет регіонів і тим самим сприяти успішному вирішенню гострих соціально-економічних проблем на регіональному рівні.

Життєзабезпечення територіальних громад в значній мірі залежатиме від зміцнення економічних основ місцевого самоврядування. Цьому сприятиме передача в комунальну власність частину державного майна. Для мешканців сіл і селищ вагомим актом може бути передача їм у власність земель, які можуть бути використані для передачі в оренду працівникам бюджетних установ.