- •1.Предмет і структура курсу «Українська мова за професійним спрямуванням» Зв'язок з правовими дисциплінами.
- •2.М ова як засіб професійного спілкування
- •4. Поняття усного та писемного мовлення. Майстерність публічного виступу.Види підготовки до виступу.
- •5.Промова адвоката, прокурора, судді під час судових засідань.Промови відомих адвокатів.
- •6. Кодифікація мови. Місце мови у комунікативній деонтиці юриста.
- •7.Функціональна диференціація сучасної української мови.
- •8.Офіційно – діловий стиль як один з функціональних стилів сучасної літературної мови.Особливості офіційно – ділового стилю.Кліше.
- •9.Сучасна українська ділова мова: етапи становлення,проблеми та перспективи розвитку.
- •10.Поняття про документ, його властивості, вимоги до його оформлення. Мовностильові особливості тексту документа.
- •11.Мова і професія.Мовленева діяльність як один з основних відів діяльності людини.
- •12.Культура мови і мовлення.Основні ознаки культури мовлення юриста.
- •14.Правила культури спілкування (за. І.Томаном)
- •15.Поняття спілкування. Особливості професійного спілкування.
- •17.Етичні норми і нормативи. Професійна юридична етика.
- •19.Форми та функції спілкування юристів у ділових стосунках
- •22.Допит як різновид переговорів
- •24.Загальні принципи і правила ділового спілкування фахівця: моральність, повага до інших людей,раціональність, правила критики і самокритики.Культура телефонного діалогу.
- •26.Основи комунікативної лінгвістики
- •27.Нлп як мистецтво комунікації.
- •28.Загальні засади психолінгвістики.
- •29.Герменевтика як наука тлумачення текстів.
- •30.Закон про мови в Українській рср – нормативно – правова основа утвердження української мови як державної в Україні.
- •31.Конституція України про функціонування та розвиток мов в Україні.
- •32.Державна мова та її функції
- •33.Функції мови у суспільстві
- •34.Синтаксичні структури у професійному мовленні
- •35. Прямий порядок слів, вживання інфінітивних конструкцій, дієприкметникових та дієприслівникових зворотів.
- •37.Складні випадки керуванняя та узгодження у діловому мовленні.
- •38.Просте і складне речення у юридичному документі.
- •39.Документ – основний вид ділового мовлення.
- •40.Вимоги до складання та оформлення різних видів документів .Реквізити документу. Правила написання тексту документа.
- •41.Види документів та їх класифікація
- •43.Правила оформлення сторінки, рубрикація тексту,правила оформленняя заголовків, видилення окремих частин тексту.
- •44.Реквізити документів та вимоги до їх написання.
- •45. Документи щодо особового складу: автобіографія, характеристика, накази щодо особового складу, резюме, заява.
- •46.Види службових листів.Ділове листування.Вимоги до офіційного листування.
- •47.Етикет ділового листування
- •48.Кореспонденція за характером інформації.
- •49.Телеграма, факс.
- •50.Оформлення довідково – інформаційних документів: оголошення, запрошення, доповідні та пояснювальні записки, виробничі звіти.
- •У рефераті розглянуто такі форми довідково-інформаційної документації як звіт, факс, телеграма а телефонограма
- •51.Виробничі протоколи,витяг з протоколу
- •52.Управлінська документація.Оформлення стандартних документів
- •53.Розпорядчі документи: наказ, розпорядження,постанова
- •55.Позовна заява
- •56.Види договорів.
- •57.Протокол слідчої дії.
- •58.Загальне поняття про лексику, лексикологію, термін, термінологію.
- •59.Слово як найменша самостійна одиниця мови, його лексичне значення.
- •60.Лексіка сучасної української мови з погляду її походження.
- •61.Стилистична диференціація української лексики. Професійна лексика.
- •62.Канцеляризми і штампи
- •63.Фразеологія у професійному спілкуванні юристів. Українська лексикографія.
- •65.Поняття юридичного терміна.Класифікація юридичних термінів.
- •66.Запозичення в юридичній термінології.
- •67.Труднощі, що виникають при перекладі з української на російську мову.Синоними, омоніми та пароними в юридичній термінології.
- •68.Міжмовні пароніми.
- •69. Особливості використанняя різних частин мови у професійному спілкуванні.
- •70.Іменники на позначення професій, посад, звань, їх рід та правильність вживання.Узгодження прикметників з іменником на означення певних професій.
- •71.Відмінювання, імен, по батькові, прізвищ, географічних назв.
- •72.Правопис відмінкових закінчень іменників іі відміни у родовому відмінку Особливості відмінкових закінчень іменників у документах
- •У родовому відмінку однини іменники іі відміни можуть мати закінчення –а, -я; -у, -ю
- •74. Нормативність уживання граматичних форм прикметника Прикметник як частина мови
- •Морфологічні ознаки
- •Синтаксична роль
- •75.Нормативність уживання граматичних форм числівника, написання цифрових даних у ділових документах
- •77.Нормативність уживання граматичних форм дієслова та дієслівних форм.
- •78.Прийменники у професійному мовленні. Прийменник по у діловому мовленні.
- •Правила використання прийменників у діловому стилі
- •79.Особливості українського правопису
- •80. Орфоепічні норми
- •Основні принципи української орфографії
- •82. Правопис призвіщ, імен та по-батькові в українській мові
- •83. Правопис складних іменників та прикметників
- •84. Правопис прислівників
- •85.Написання слів з великої літери
- •86. Особливості доречного слововживання
- •87. Словники енциклопедичні, перекладні, тлумачні та інші типи словників. Загальна характеристика словників
- •88. Багатозначні слова та омоніми.
- •89. Написання складноскорочених слів і графічних скорочень
11.Мова і професія.Мовленева діяльність як один з основних відів діяльності людини.
Мова й професія
Мова нації – це душа кожного народу, його світ, його духовність.
Мова й професія – поняття нероздільні. Вони обслуговують потреби
суспільства, окремих груп, кожної людини. Це дві важливі категорії, за
допомогою яких визначається рівень надбань цивілізації, мовленнєвої
культури. Мова не тільки обслуговує сферу духовної культури, а й
пов’язана з виробництвом, з його галузями й процесами, із соціальними
відносинами. Вона має велике значення для всіх, є інструментом здобуття
знань, засобом життєдіяльності людини. Справжній фахівець – людина грамотна в повному значенні цього слова: досконало володіє відомостями з певної галузі, необхідними
знаннями в цій галузі, до тонкощів опанувала як усне, так і писемне
професійне мовлення.
Професія інженера, економіста, фінансиста, аудитора, менеджера та
ін. потребує засвоєння фахової термінології як власне української, так й
іншомовної, але доступної, зрозумілої для всіх, хто працює в цій галузі.
Мова й професія – дві важливі суспільні категорії, що визначають глибину
пізнання світу, оволодіння набутками цивілізації, рівень мовленнєвої
культури.
Мова й професія – немов партнери, які не можуть існувати один без
одного, бо обидва покликані обслуговувати потреби суспільства, окремих
груп його й кожної людини.
Мова з багатьма її функціями забезпечує належний рівень
грамотності носіїв певної професії, формує їх уміння спілкуватися у всіх
сферах комунікації – у ділових відносинах, у науці, в освіті, культурі,
економіці тощо.
Знати мову професії – це означає дотримуватись граматичних,
лексичних, стилістичних, акцентологічних норм професійного
спілкування, якого люди вчаться впродовж усього життя.
А. де Сент-Екзюпері сказав – «Найбільша розкіш на світі – це
розкіш людського спілкування». Саме мова є таким засобом спілкування, а
професія – інформаційним матеріалом, який використовуємо для
вирішення важливих проблем економічного, господарського життя завдяки
доречному, умілому, правильному виборові мовних одиниць.
Отже, мова професійного спілкування – це засіб мовного
професійного спілкування, специфіку якого зумовлюють особливості
спілкування у виробничо-професійній сфері: мета, функції, ситуація,
особистісні риси учасників спілкування (вік, стан, освіта, рівень
інтелектуального розвитку та ін.).
Володіння мовою професійного спілкування – це:
* знання власне мови, тобто сформованість мовної компетенції;
* уміння використовувати ці знання на практиці, доречно поєднувати
вербальні (словесні), паравербальні (темп, інтонація тощо) та невербальні
(жести, міміка та ін.) засоби спілкування відповідно до ситуації, мети,
тобто сформованість комунікативних навичок.
Успіх мовного професійного спілкування залежить від:
* мовця як особистості з індивідуальними якостями;
* знання мовцем сучасної української літературної мови як основи
мови професійного спілкування (мовна компетентність);
* уміння використовувати ці знання і втілювати інформацію в текст
залежно від мети, ситуації тощо (комунікативні навички).
Таким чином, основними компонентами мовного професійного
спілкування є:
* особистісний чинник у професійному спілкуванні;
* мова як засіб професійного спілкування;
* текст – мовне втілення інформації в професійне спілкування.