- •1.Предмет і структура курсу «Українська мова за професійним спрямуванням» Зв'язок з правовими дисциплінами.
- •2.М ова як засіб професійного спілкування
- •4. Поняття усного та писемного мовлення. Майстерність публічного виступу.Види підготовки до виступу.
- •5.Промова адвоката, прокурора, судді під час судових засідань.Промови відомих адвокатів.
- •6. Кодифікація мови. Місце мови у комунікативній деонтиці юриста.
- •7.Функціональна диференціація сучасної української мови.
- •8.Офіційно – діловий стиль як один з функціональних стилів сучасної літературної мови.Особливості офіційно – ділового стилю.Кліше.
- •9.Сучасна українська ділова мова: етапи становлення,проблеми та перспективи розвитку.
- •10.Поняття про документ, його властивості, вимоги до його оформлення. Мовностильові особливості тексту документа.
- •11.Мова і професія.Мовленева діяльність як один з основних відів діяльності людини.
- •12.Культура мови і мовлення.Основні ознаки культури мовлення юриста.
- •14.Правила культури спілкування (за. І.Томаном)
- •15.Поняття спілкування. Особливості професійного спілкування.
- •17.Етичні норми і нормативи. Професійна юридична етика.
- •19.Форми та функції спілкування юристів у ділових стосунках
- •22.Допит як різновид переговорів
- •24.Загальні принципи і правила ділового спілкування фахівця: моральність, повага до інших людей,раціональність, правила критики і самокритики.Культура телефонного діалогу.
- •26.Основи комунікативної лінгвістики
- •27.Нлп як мистецтво комунікації.
- •28.Загальні засади психолінгвістики.
- •29.Герменевтика як наука тлумачення текстів.
- •30.Закон про мови в Українській рср – нормативно – правова основа утвердження української мови як державної в Україні.
- •31.Конституція України про функціонування та розвиток мов в Україні.
- •32.Державна мова та її функції
- •33.Функції мови у суспільстві
- •34.Синтаксичні структури у професійному мовленні
- •35. Прямий порядок слів, вживання інфінітивних конструкцій, дієприкметникових та дієприслівникових зворотів.
- •37.Складні випадки керуванняя та узгодження у діловому мовленні.
- •38.Просте і складне речення у юридичному документі.
- •39.Документ – основний вид ділового мовлення.
- •40.Вимоги до складання та оформлення різних видів документів .Реквізити документу. Правила написання тексту документа.
- •41.Види документів та їх класифікація
- •43.Правила оформлення сторінки, рубрикація тексту,правила оформленняя заголовків, видилення окремих частин тексту.
- •44.Реквізити документів та вимоги до їх написання.
- •45. Документи щодо особового складу: автобіографія, характеристика, накази щодо особового складу, резюме, заява.
- •46.Види службових листів.Ділове листування.Вимоги до офіційного листування.
- •47.Етикет ділового листування
- •48.Кореспонденція за характером інформації.
- •49.Телеграма, факс.
- •50.Оформлення довідково – інформаційних документів: оголошення, запрошення, доповідні та пояснювальні записки, виробничі звіти.
- •У рефераті розглянуто такі форми довідково-інформаційної документації як звіт, факс, телеграма а телефонограма
- •51.Виробничі протоколи,витяг з протоколу
- •52.Управлінська документація.Оформлення стандартних документів
- •53.Розпорядчі документи: наказ, розпорядження,постанова
- •55.Позовна заява
- •56.Види договорів.
- •57.Протокол слідчої дії.
- •58.Загальне поняття про лексику, лексикологію, термін, термінологію.
- •59.Слово як найменша самостійна одиниця мови, його лексичне значення.
- •60.Лексіка сучасної української мови з погляду її походження.
- •61.Стилистична диференціація української лексики. Професійна лексика.
- •62.Канцеляризми і штампи
- •63.Фразеологія у професійному спілкуванні юристів. Українська лексикографія.
- •65.Поняття юридичного терміна.Класифікація юридичних термінів.
- •66.Запозичення в юридичній термінології.
- •67.Труднощі, що виникають при перекладі з української на російську мову.Синоними, омоніми та пароними в юридичній термінології.
- •68.Міжмовні пароніми.
- •69. Особливості використанняя різних частин мови у професійному спілкуванні.
- •70.Іменники на позначення професій, посад, звань, їх рід та правильність вживання.Узгодження прикметників з іменником на означення певних професій.
- •71.Відмінювання, імен, по батькові, прізвищ, географічних назв.
- •72.Правопис відмінкових закінчень іменників іі відміни у родовому відмінку Особливості відмінкових закінчень іменників у документах
- •У родовому відмінку однини іменники іі відміни можуть мати закінчення –а, -я; -у, -ю
- •74. Нормативність уживання граматичних форм прикметника Прикметник як частина мови
- •Морфологічні ознаки
- •Синтаксична роль
- •75.Нормативність уживання граматичних форм числівника, написання цифрових даних у ділових документах
- •77.Нормативність уживання граматичних форм дієслова та дієслівних форм.
- •78.Прийменники у професійному мовленні. Прийменник по у діловому мовленні.
- •Правила використання прийменників у діловому стилі
- •79.Особливості українського правопису
- •80. Орфоепічні норми
- •Основні принципи української орфографії
- •82. Правопис призвіщ, імен та по-батькові в українській мові
- •83. Правопис складних іменників та прикметників
- •84. Правопис прислівників
- •85.Написання слів з великої літери
- •86. Особливості доречного слововживання
- •87. Словники енциклопедичні, перекладні, тлумачні та інші типи словників. Загальна характеристика словників
- •88. Багатозначні слова та омоніми.
- •89. Написання складноскорочених слів і графічних скорочень
27.Нлп як мистецтво комунікації.
Абревіатура НЛП розшифровується, як нейро-лінгвістичне програмування З погляду звичайної людини, НЛП це набір «інструментів» - технік, що дозволяють проводити швидкі зміни в мисленні людей, ефективно лікувати психологічні проблеми, а так само розвивати здібності свого розуму. НЛП - річ практична. Це набір моделей, умінь і технологій для того, щоб мислити і діяти ефективно в цьому світі. Мета НЛП - бути корисним, показати вам, що у медалі не дві сторони, а набагато більше, що виборів може бути нескінченна множина і кожний з них кращий для особи в даний момент.
Є певні уявлення про те, як потрібно вивчати НЛП, в якій послідовності розкривати людям його техніки і елементи, як правильно занурюватися в його глибини, з чого почати, ніж продовжити і де поставити багатокрапку, тому що крапки у вивченні НЛП (як і будь-якої іншої науки) ставити не прийнято.
Нейро-Лінгвістичне Програмування - це самостійна область знань, яка розглядає структуру суб'єктивного досвіду людей, їх розумові і поведінкові стратегії, моделювання і навчання успішним стратегіям. Цей сучасний напрям практичної психології (і не тільки) з'явився на початку 70-х років двадцятого сторіччя в США. В його основі лежать поведінкові моделі найбільших психотерапевтів того часу: Фріца Перлза, Вірджинії Сатір і Мілтона Еріксона. Втім, засновники НЛП (і їх перші учні і послідовники) також стали широко відомі: це Джон Гріндер, Річард Бендлер, Леслі Камерон, Джудіт Делозье, Роберт Ділтс і Девід Гордон.
З перших же кроків творцям НЛП вдавалося досягнути результатів, значно вищих за результати інших численних учнів цих майстрів. По визнанню самих корифеїв психотерапії моделі створені за допомогою НЛП допомогли їм краще розібратися у власному таланті. Кожна подальша модель давалася НЛПерам все легше і легше. Адже знайдені закономірності однієї моделі продовжували працювати і для наступної. Вичленувавши інструмент з однієї моделі, вже можна їм користуватися і при подальшому моделюванні.
Суть методу, а також наукові корені НЛП відображає саму назву - Нейро-Лінгвістичне Програмування. Це неврологія, лінгвістика (трансформаційна граматика) і кібернетика (теорія систем). Нейрологічна частина назви відображає той факт, що всі психологічні процеси пов'язані з нашою нервовою системою. Лінгвістична - демонструє важливість мови у впорядковуванні і структуризації нашого досвіду. Слово "програмування" указує на взаємозв'язок і взаємовплив нейрологічної і лінгвістичної складової нашого досвіду, а також всіх життєвих процесів.
28.Загальні засади психолінгвістики.
Відомо, що спілкування, складається з постійних процесів породження мовлення, які, відповідно, передбачають його сприйняття. Розуміння декодування та декодування інформації (породження - сприйняття мовлення) буде більш плідним, якщо детальніше розглянути роботу мовленнєвої пам'яті.
Мовленнєва пам'ять є складовою частиною мовленнєвої свідомості та пов'язана з поняттям мовленнєвої здібності, яке ввів Л.В.Щерба. Мовленнєва здібність існує в свідомості кожного носія мови. Знання фіксуються в мозку в двох формах: вербальній та невербальній. Відповідно, мислення має змішаний характер. Цей процес досліджували професор Л.С.Виготський та його учні. Будь-який мовленнєвий знак, що фіксується у мозку, є своєрідним нервовим кодом. Все, що пізнається, - відображення властивостей предметів і явищ довкілля у вигляді нервового коду. Діяльність мозку забезпечує встановлення зв'язків між кодами, що називаються асоціативними комплексами. Сліди у нервово-мозковій тканині називаються енграмами (або патернами). Енграми є пакетами електрохвиль, тобто послідовностями електроімпульсів, які створюються завдяки активності певної маси нейронів, розташованих в різних місцях мозку. Зрозуміло, що процес запам'ятовування є постійним і змінним, але й пам'ять - постійна діяльність, рух, активність. Фонд енграм накопичується та зберігається за системним принципом. Ілюстрацією може слугувати такий приклад: ми краще сприймаємо та запам'ятовуємо інформацію з тієї галузі, в якій ми краще обізнані, до якої більш схильні у фіксований період комунікації. Якщо сьогодні ви вивчаєте мовознавство або психологію, то скоріше запам'ятовуватимете лінгвістичну або психологічну інформацію, ніж географічну або економічну. Одні структури перекодовуються в інші, завдяки чому можливе не лише відображення отриманих знань, але й творчість.
Будь-яка реальна ситуація краще запам'ятовується, якщо вона супроводжується якими-небудь висловленнями. Для того, щоб певна подія, факт не були швидко забуті, доречно дати їм назву - певний ярлик, що може складатися зі слова або речення. Якщо, виходячи з дому, ви сказали собі, що вимкнули світло, газ, то ця інформація буде зафіксована. Таким чином, вербальна пам'ять є більш надійною. Мовленнєва пам'ять має дві форми: довготривалу та короткочасну.
Породження мовлення Породженням мовлення називають сукупність процесів переходу від мовленнєвого наміру до тексту, писемного або звукового, доступного для сприйняття та розуміння. Цей процес, який найточніше відбиває взаємозв'язок між мисленням і мовленням, що є одним з найважливіших у психолінгвістиці, по-різному потрактовувався представниками певних шкіл та концепцій.
Представники теорії мовленнєвої діяльності ґрунтуються на концепції Л.С.Виготського, який вважав, що висловлюванню передують процеси наміру, формуванню думки тощо. Тому основними постулатами теорії породження мовлення є: 1) послідовні етапи породження мовлення співвіднесені з фазами будь-якої діяльності: планування, реалізація плану і складання результатів з метою подальшого вдосконалення; 2) мовленнєва діяльність здійснюється як ієрархічна система процесів, що включає рівень дій та рівень операцій; 3) процес породження мовлення є цілеспрямованим і мотивованим; 4) мовленнєва діяльність має евристичний характер: мовець, маючи певну мету, може свідомо або несвідомо обирати певний спосіб для досягнення цієї мети. Породження мовлення - процес, що водночас приводить до руху когнітивні та мовні структури в їх постійній взаємодії.
Комунікативно орієнтована модель породження мовлення:
Компонент, що кодує
Семантичне уявлення
Трансформаційний компонент
Поверхнева структура
Фонологічний компонент
Фонетична структура
Компонент, що кодує, послуговує для переводу інформації з немовленнєвої в семантичну. Семантичне уявлення містить всі види семантики. Завдяки трансформаційному компонентові здійснюється перехід у поверхневу структуру.
Незважаючи на лаконічність та вичерпаність, в цій моделі не зафіксовано, де власне починається зовнішнє мовлення, де і як відбувається граматичне структурування.
Значний внесок у спроби моделювання породження мовлення зробив Б.Ю.Норман, який запропонував таку схему:
1. Мотив.
2. Думка (мовна інтенція).
3. Внутрішнє слово (внутрішнє програмування, семантичний запис).
4. Перехід від глибинної структури до поверхневої - до зовнішнього мовлення.
5. Слово.
Передвербальними етапами є намір та стадія формування думки. Л.С.Виготський вважає, що на стадії формування думки вона ще не готова, а С.Д.Кацнельсон розглядає цей етап більш детально: 1) ситуація мовлення, 2) денотативний зміст, 3) логічний компонент, 4) емоційний, модальний компонент. Таким чином, безперечним є факт, що мислення існує до мовлення, але не з'ясований перехід, оскільки думка є багатомірною, а слово - лінійне. Вербальними етапами вважається виникнення внутрішнього слова та перехід його до висловлення. Внутрішнє слово є своєрідним імпульсом, який сприяє руху асоцаітивно-вербальних зв'язків. Виникнення внутрішнього слова пов'язане з поєднанням особистих значень, що “розгортаються” залежно від фактора адресата.