27.Нлп як мистецтво комунікації.

Абревіатура НЛП розшифровується, як нейро-лінгвістичне програмування З погляду звичайної людини, НЛП це набір «інструментів» - технік, що дозволяють проводити швидкі зміни в мисленні людей, ефективно лікувати психологічні проблеми, а так само розвивати здібності свого розуму. НЛП - річ практична. Це набір моделей, умінь і технологій для того, щоб мислити і діяти ефективно в цьому світі. Мета НЛП - бути корисним, показати вам, що у медалі не дві сторони, а набагато більше, що виборів може бути нескінченна множина і кожний з них кращий для особи в даний момент.

Є певні уявлення про те, як потрібно вивчати НЛП, в якій послідовності розкривати людям його техніки і елементи, як правильно занурюватися в його глибини, з чого почати, ніж продовжити і де поставити багатокрапку, тому що крапки у вивченні НЛП (як і будь-якої іншої науки) ставити не прийнято.

Нейро-Лінгвістичне Програмування - це самостійна область знань, яка розглядає структуру суб'єктивного досвіду людей, їх розумові і поведінкові стратегії, моделювання і навчання успішним стратегіям. Цей сучасний напрям практичної психології (і не тільки) з'явився на початку 70-х років двадцятого сторіччя в США. В його основі лежать поведінкові моделі найбільших психотерапевтів того часу: Фріца Перлза, Вірджинії Сатір і Мілтона Еріксона. Втім, засновники НЛП (і їх перші учні і послідовники) також стали широко відомі: це Джон Гріндер, Річард Бендлер, Леслі Камерон, Джудіт Делозье, Роберт Ділтс і Девід Гордон.

З перших же кроків творцям НЛП вдавалося досягнути результатів, значно вищих за результати інших численних учнів цих майстрів. По визнанню самих корифеїв психотерапії моделі створені за допомогою НЛП допомогли їм краще розібратися у власному таланті. Кожна подальша модель давалася НЛПерам все легше і легше. Адже знайдені закономірності однієї моделі продовжували працювати і для наступної. Вичленувавши інструмент з однієї моделі, вже можна їм користуватися і при подальшому моделюванні.

Суть методу, а також наукові корені НЛП відображає саму назву - Нейро-Лінгвістичне Програмування. Це неврологія, лінгвістика (трансформаційна граматика) і кібернетика (теорія систем). Нейрологічна частина назви відображає той факт, що всі психологічні процеси пов'язані з нашою нервовою системою. Лінгвістична - демонструє важливість мови у впорядковуванні і структуризації нашого досвіду. Слово "програмування" указує на взаємозв'язок і взаємовплив нейрологічної і лінгвістичної складової нашого досвіду, а також всіх життєвих процесів.

28.Загальні засади психолінгвістики.

Відомо, що спілкування, складається з постійних процесів породження мовлення, які, відповідно, передбачають його сприйняття. Розуміння декодування та декодування інформації (породження - сприйняття мовлення) буде більш плідним, якщо детальніше розглянути роботу мовленнєвої пам'яті.

Мовленнєва пам'ять є складовою частиною мовленнєвої свідомості та пов'язана з поняттям мовленнєвої здібності, яке ввів Л.В.Щерба. Мовленнєва здібність існує в свідомості кожного носія мови. Знання фіксуються в мозку в двох формах: вербальній та невербальній. Відповідно, мислення має змішаний характер. Цей процес досліджували професор Л.С.Виготський та його учні. Будь-який мовленнєвий знак, що фіксується у мозку, є своєрідним нервовим кодом. Все, що пізнається, - відображення властивостей предметів і явищ довкілля у вигляді нервового коду. Діяльність мозку забезпечує встановлення зв'язків між кодами, що називаються асоціативними комплексами. Сліди у нервово-мозковій тканині називаються енграмами (або патернами). Енграми є пакетами електрохвиль, тобто послідовностями електроімпульсів, які створюються завдяки активності певної маси нейронів, розташованих в різних місцях мозку. Зрозуміло, що процес запам'ятовування є постійним і змінним, але й пам'ять - постійна діяльність, рух, активність. Фонд енграм накопичується та зберігається за системним принципом. Ілюстрацією може слугувати такий приклад: ми краще сприймаємо та запам'ятовуємо інформацію з тієї галузі, в якій ми краще обізнані, до якої більш схильні у фіксований період комунікації. Якщо сьогодні ви вивчаєте мовознавство або психологію, то скоріше запам'ятовуватимете лінгвістичну або психологічну інформацію, ніж географічну або економічну. Одні структури перекодовуються в інші, завдяки чому можливе не лише відображення отриманих знань, але й творчість.

Будь-яка реальна ситуація краще запам'ятовується, якщо вона супроводжується якими-небудь висловленнями. Для того, щоб певна подія, факт не були швидко забуті, доречно дати їм назву - певний ярлик, що може складатися зі слова або речення. Якщо, виходячи з дому, ви сказали собі, що вимкнули світло, газ, то ця інформація буде зафіксована. Таким чином, вербальна пам'ять є більш надійною. Мовленнєва пам'ять має дві форми: довготривалу та короткочасну.

Породження мовлення Породженням мовлення називають сукупність процесів переходу від мовленнєвого наміру до тексту, писемного або звукового, доступного для сприйняття та розуміння. Цей процес, який найточніше відбиває взаємозв'язок між мисленням і мовленням, що є одним з найважливіших у психолінгвістиці, по-різному потрактовувався представниками певних шкіл та концепцій.

Представники теорії мовленнєвої діяльності ґрунтуються на концепції Л.С.Виготського, який вважав, що висловлюванню передують процеси наміру, формуванню думки тощо. Тому основними постулатами теорії породження мовлення є: 1) послідовні етапи породження мовлення співвіднесені з фазами будь-якої діяльності: планування, реалізація плану і складання результатів з метою подальшого вдосконалення; 2) мовленнєва діяльність здійснюється як ієрархічна система процесів, що включає рівень дій та рівень операцій; 3) процес породження мовлення є цілеспрямованим і мотивованим; 4) мовленнєва діяльність має евристичний характер: мовець, маючи певну мету, може свідомо або несвідомо обирати певний спосіб для досягнення цієї мети. Породження мовлення - процес, що водночас приводить до руху когнітивні та мовні структури в їх постійній взаємодії.

Комунікативно орієнтована модель породження мовлення:

Компонент, що кодує

Семантичне уявлення

Трансформаційний компонент

Поверхнева структура

Фонологічний компонент

Фонетична структура

Компонент, що кодує, послуговує для переводу інформації з немовленнєвої в семантичну. Семантичне уявлення містить всі види семантики. Завдяки трансформаційному компонентові здійснюється перехід у поверхневу структуру.

Незважаючи на лаконічність та вичерпаність, в цій моделі не зафіксовано, де власне починається зовнішнє мовлення, де і як відбувається граматичне структурування.

Значний внесок у спроби моделювання породження мовлення зробив Б.Ю.Норман, який запропонував таку схему:

1. Мотив.

2. Думка (мовна інтенція).

3. Внутрішнє слово (внутрішнє програмування, семантичний запис).

4. Перехід від глибинної структури до поверхневої - до зовнішнього мовлення.

5. Слово.

Передвербальними етапами є намір та стадія формування думки. Л.С.Виготський вважає, що на стадії формування думки вона ще не готова, а С.Д.Кацнельсон розглядає цей етап більш детально: 1) ситуація мовлення, 2) денотативний зміст, 3) логічний компонент, 4) емоційний, модальний компонент. Таким чином, безперечним є факт, що мислення існує до мовлення, але не з'ясований перехід, оскільки думка є багатомірною, а слово - лінійне. Вербальними етапами вважається виникнення внутрішнього слова та перехід його до висловлення. Внутрішнє слово є своєрідним імпульсом, який сприяє руху асоцаітивно-вербальних зв'язків. Виникнення внутрішнього слова пов'язане з поєднанням особистих значень, що “розгортаються” залежно від фактора адресата.