22.Допит як різновид переговорів

Допит — це слідча дія, яка має на меті одержання інформації про обставини розслідуваного злочину від свідків, потерпілих, підозрюваних і обвинувачених. Залежно від джерела одержання інформації розрізняють такі його. види: допит свідків, потерпілих, підозрюваних і обвинувачених. Кримінально-процесуальний кодекс УРСР містить ряд норм про порядок проведення допиту. Вони регулюють порядок виклику свідка на допит, предмет допиту, його послідовність, порядок допиту неповнолітніх, німих чи глухих свідків, потерпілих, підозрюваних і обвинувачених. Закон визначає, що слідчий може допитати конкретну особу за обставинами, що стосуються предмета допиту. Залежно від того, хто допитується (свідок чи обвинувачений), предмет допиту може конкретизуватися. Так, якщо обвинувачений визнає себе винним, допит обмежується змістом пред'явленого обвинувачення з детальним з'ясуванням обставин вчиненого злочину, а якщо не визнає, то обставин, що спростовують обвинувачення. Зміст тактики допиту. Тактика допиту складається з системи прийомів, що сприяють найефективнішому його здійсненню. На відміну від процесуальних норм, які встановлюють порядок допиту, тактичні прийоми мають рекомендаційний характер. Вони поділяються на групи: а) кращого відтворення сприйнятого; б) викриття завідомо неправдивих показань; в) виявлення помилок і протиріч у показаннях; г) одержання правдивих показань. Кожна з названих груп містить комплекс тактичних прийомів. Так, забезпеченню кращого відображення сприйнятого сприяє постановка запитань, які допомагають пригадати забуте, пред'явлення в ході допиту речових та інших доказів, допит на місці події тощо. Добираючи тактичні прийоми допиту в конкретній ситуації, треба врахувати фактори, що визначають доцільність їх застосування. До них належать: а) особа допитуваного (особливості сприйняття, запам'ятовування, здатність відтворення, бажання давати показання, мотиви відмовлення від дачі показань тощо); б) наявність зібраних доказів, що дозволяє використати дані, що є в них для постановки нагадуючих, контрольних запитань, оголошення показань інших осіб тощо; в) етап розслідування в справі. У визначенні тактики допиту, послідовності й змісту тактичних прийомів, велика роль належить психологічним і логічним способам. Підготовка до допиту. Необхідною передумовою успішного проведення допиту є його підготовка. Вона охоплює ряд конкретних заходів: а) вивчення матеріалів справи; б) вивчення даних про особу допитуваного; в) складання плану допиту. Вивчення матеріалів справи залежить від обсягу і характеру матеріалів, що мають відношення до предмету допиту. Послідовність у вивченні матеріалів полягає в дотриманні ряду загальних рекомендацій. До них належать:

а) предметна систематизація (зосередження) матеріалу з метою одержання повних відомостей про події, факти, осіб; б) вивчення допоміжних даних, що сприяють деталізації, уточненню показань; в) виявлення протиріч і прогалин у матеріалі, що вивчається; г) вивчення матеріалів з метою одержання контрольних відомостей для використання при допиті . Суттєвим елементом підготовки до допиту є вивчення особи допитуваного, його фізичних і психічних якостей, службової діяльності, ставлення до обвинуваченого, а якщо йдеться про особу обвинуваченого— минулої діяльності, ставлення до вчиненого. Однією з важливих умов підготовки до допиту є його планування. Допити без плану приречені на пасивність, самоплив, не мають необхідної доцільності. План допиту є його динамічною і індивідуальною програмою. При розслідуванні деяких злочинів процес кваліфікованого допиту вимагає вивчення спеціальних питань, а також одержання консультацій від спеціалістів в тій чи іншій галузі знань (інструкції і матеріали з охорони праці, дія деяких знарядь і засобів, особливості документа тощо). Вимоги, пред'явлені до формулювання запитань, засновуються на нормах кримінально-процесуального закону і на загальнологічних правилах. Класифікація запитань, які ставляться при допитах, визначається їх цільовим призначенням. Вони поділяються на основні, доповнюючі, уточнюючі, нагадуючі, контрольні і спрямовані на з'ясування: основні — головних відомостей у справі; доповнюючі — фактів, пропущених допитуваним у вільній розповіді; уточнюючі — обставин, спрямованих на найповніше та найточніше з'ясування питань, що мають значення для справи (наприклад, якщо свідок повідомляє, що він бачив, як викрадені з магазину товари перевозилися машиною, уточнюючі питання будуть про марку машини, її колір, помер, ознаки, прикмети осіб, тощо); нагадуючі — фактів чи подій, забутих допитуваним, найчастіше вони стосуються подій пори року, дат в особистому житті допитуваного та інших моментів, які дозволяють йому пригадати факти, що цікавлять слідчого (психологічною основою цих запитань ь збудження асоціативних зв'язків, що сприяють кращому пригадуванню забутого); контрольні—на перевірку (контроль) даних, що повідомляються, з'ясування джерел одержання фактів свідком, співставлення з фактами, точно встановленими в справі.23.Мовленневий етикет у діловому спілкуванні Основні поняття про етикет. Сформовані норми моральності є результатом тривалого за часом процесу становлення взаємин між людьми. Без дотримання цих норм неможливі політичні, економічні, культурні відносини, тому що не можна існувати, не поважаючи один одного, не накладаючи на себе певних обмежень. Етикет - слово французького походження, що означає манеру поводження. До нього відносяться правила чемності і ввічливості, прийняті в суспільстві. Сучасний етикет успадковує звичаї практично всіх народів від сивої давнини до наших днів. В основі своєї ці правила поведінки є загальними, оскільки вони дотримуються представниками не тільки якогось даного суспільства, але і представниками всіляких соціально-політичних систем, що існують у сучасному світі Особливості етикету ділового спілкування Усім без винятку юристам приходиться вступати з партнерами по професії, а також зі своїми клієнтами. Правильно підготовлений до переговорів людин зможе домогтися своєї мети, не скривдивши при цьому партнера і залишивши про себе сприятливі враження. Підготовка до переговорів включає два основних напрямки роботи: рішення організаційних питань і пророблення основного процесу переговорів. Гарна підготовка до переговорів припускає попередній розгляд максимально можливого числа варіантів рішення. Усі варіанти ранжуются в залежності від ступеня їхньої прийнятності. Важливим елементом підготовки до основного процесу переговорів є організація ділового прийому. Діловий прийом проводиться на ранній стадії партнерства з іншою фірмою, після встановлення з нею контактів, що виявляють взаємну зацікавленість. Готуючись до зустрічі з партнером необхідно намітити свою тактичну лінію. Для цього корисно засвоїти тактичні прийоми, які можна застосувати в ході переговорів, домагаючись своєї мети. Прийом «відходу» чи «відхилення від боротьби» - застосовується, коли зачіпаються питання небажані для обговорення, чи щоб не давати партнеру точної точну інформацію, однозначний відповідь. Прийом полягає в тім, що партнера просять відкласти розгляд того чи іншого питання, перенести його на інше засідання і т.п. При цьому прохання супроводжується переконливими аргументами. Близькі за змістом до «відходу» інші тактичні прийоми – «затягування», «вижидання», «салямі» (за принципом нарізування ковбаси тонкими шматочками). Ці прийоми використовують, коли хочуть затягти процес переговорів, щоб прояснити ситуацію, одержати більше інформації від партнера і т.п. «Пакетування» – до обговорення пропонується не одне питання, а трохи. При цьому зважуються задачі двоякого роду (привабливі і непривабливі чи пропозиції пропонується пакет поступок). «Завищення вимоги» – він полягає в тому, щоб уключити до складу обговорюваних проблем пункти, що потім можна безболісно зняти, зробивши вид, що це є поступкою, і зажадати в замін аналогічних кроків з боку партнера. «Розміщення помилкових акцентів власної позиції» - він полягає в тім, продемонструвати партнеру крайню зацікавленість у рішенні якогось питання, що у дійсності є другорядним. Іноді це робиться для того, щоб, знявши це питання з порядку денного, одержати необхідні рішення по іншому, більш важливому питанню. «Висування вимог в останню хвилину» - наприкінці переговорів, коли залишається тільки підписати контракт, один з партнерів висуває нові вимоги. Якщо інша сторона дуже зацікавлена в контракті, вона прийме ці вимоги. Усі ділові люди повинні опанувати технікою живого контакту. Ваша мова повинна бути красивої і правильний, намагайтеся, якнайменше використовувати слів “паразитів” – це розсіює увагу і відволікає від теми розмови. Отже, щоб ваша мова була красивої, використовуйте наступні рекомендації:  акцентуйте важливі слова і підкоряйте їм менш важливі;  змінюйте тон голосу – він повинний те підвищуватися, те знижуватися, як поверхня моря. Раптове чи підвищення зниження тону голосу виділяє чи слово фразу на загальному тлі;  змінюйте темп мови – це додає їй виразність;  робіть паузу до і після важливих думок.

До цього варто додати і важливість використання особливих інструментів – комунікаційних ефектів:  ефект візуального іміджу – як правило, спочатку людини сприймають по його зовнішньому вигляді, і це первісне враження накладає відбиток на подальші взаємини. Тому повинні узяти на озброєння естетику одягу, поставлену міміку, загострене почуття такту, щоб випромінювати чарівність, елегантну манеру спілкування, упевнений і доброзичливий погляд і т.п.;