9.Сучасна українська ділова мова: етапи становлення,проблеми та перспективи розвитку.

За давністю писемності українська належить до старописемних

мов: її писемності понад тисячу років.

За призначенням українська мова – національна мова українського

народу, державна мова України.

Питання про походження української мови й досі є предметом

особливої уваги науковців. Відповідаючи на питання «З якого часу існує

українська мова ?», звичайно, слід пам’ятати слова О. Потебні про те, що

поява мови – це «не народження дитини і не падіння яблука, про яке при

спостереженні можна сказати, що воно сталося о такій-то годині,

хвилині. Тут встановлюється тільки сторіччя, пізніше за яке могло

відбутися виділення мови».

Cеред науковців немає одностайності щодо проблеми походження

української мови, зародження й розвитку її як окремої слов’янської. Так,

згідно з офіційним поглядом радянської науки, підтримуваним деякими

мовознавцями й тепер, українська мова виникла в ХІV ст. після розпаду

давньоруської мови (мови Київської Русі) на три окремі мови – російську,

українську, білоруську. Появу цих трьох мов було зумовлено поділом

Київської Русі на кілька князівств, монголо-татарською агресією проти

східних слов’ян. Ця теорія з’явилася в 50-тих роках ХХ ст. й ілюструвала

радянський міф про Київську Русь як „колиску трьох братніх народів”, у

якій був „старший брат” – російський народ.

Другий погляд полягає в тому, що джерелом розвитку української, як

й інших слов’янських мов (польської, чеської, сербської, хорватської,

болгарської та ін.), була праслов’янська (давня слов’янська) мова, розпад

якої розпочався в VІІ ст. Цю думку поділяли такі видатні вчені, як

Ф.Міклошич, А.Шляйхер .

Деякі мовознавці намагаються довести, що українська мова почала

формуватися три тисячі років тому, оскільки має багато спільного з

латинською, особливо на рівні граматики. Інші твердять, що українська –

основа мов усіх народів, тому що має багато спільного (понад п’ять тисяч

коренів слів) із давньоіндійською мовою, проте ці гіпотези потребують

наукового доведення.

У своєму розвитку українська мова пройшла кілька етапів. . Поширеною є періодизація, запропонована О. Горбачем:

1 Протосхіднослов’янська доба – 500/800 – 900/1000 по Хр.

2 Староукраїнська доба – 900/1000 – 1350 по Хр.

3 Середньо-українська доба – 1350/1400 – 1750/1800

4 Ново-українська доба – 1780/1800 – ХХ вік.

За теорією Ю. Шевелєва, у розвитку української мови слід зазначати

чотири періоди від часу розпаду праслов’янської мови:

1 Протоукраїнська мова (VII – XI ст.).

2 Староукраїнська мова (ХІ – ХІV ст.).

3 Середньоукраїнська мова (кінця ХІV – початку ХVІІІ ст.).

4 Нова українська мова.

Кожний період мав свої особливості, мова невпинно розвивалася,

набувала нових ознак, розширювала чи звужувала сфери вживання,

змінювала свій статус, зазнавала утисків, заборон, насильницької

асиміляції, знову відроджувалася й сьогодні сягає найбільших державних

висот. Українська мова впродовж багатьох століть була поставлена в такі умови, що можна тільки дивуватися, як вона вижила й зберіглася взагалі. Накладене ще в другій половині XYII ст. табу великим тягарем лежало на ній майже до кінця XX ст. Звичайно, процес взаємопроникнення слів з однієї мови в іншу — закономірний процес; . Однак, коли слова з чужої мови вживаються бездумно, безсистемно, коли перекручується їх зміст і спотворюється звукове оформлення, це засмічує мову . Таких слів, що ввійшли до нашої мови непроханими гостями, є багато. Ми настільки звиклися з ними, що часто й не помічаємо, як вони зриваються з уст. Також слід зауважити, що під впливом російскої мови ігноруються лексичні, фонетичні, граматичні, акцентувальні форми, наприклад, говорять: ад, бутилка, брезгувати, карніз, блєф, магазін, бабушка, замітити, гардеробщиця, новий. український…. Ігнорується кличний відмінок: Ваня, Вася, Міша, Свєта… Відбувається проросійська вимова цілого ряду звуків і звукосполучень, це: - оглушення дзвінких приголосних звуків у кінці слів та в кінці складів; - м'яка вимова звука ? ч? ; - оглушення вимови дзвінкого фарингального звука ? г? .