15.Поняття спілкування. Особливості професійного спілкування.

Під спілкуванням у психології розуміється процес встановлення і підтримки цілеспрямова ного, прямого або опосередкованого тими чи ін шими засобами контакту між людьми, так чи інакше пов'язаними один із одним у психологічному відношенні

Юридична діяльність відноситься до суб'єкт- суб'єктної діяльності, тобто досягнення її цілей відбувається в системі „людина-людина”. Відпо відно успішність такої діяльності багато в чому визначається умінням грамотно і професійно бу дувати своє спілкування. Недостатня увага до формування техніки професійного спілкування майбутнього юриста під час навчання спричиняє низку проблем, які виникають у взаємостосунках із суб’єктами професійної взаємодії. Особливо гостро ці проблеми відчуваються молодими юристами на початку професійної діяльності. Маючи ґрунтовну спеці альну підготовку, вони нерідко виявляються не готовими до налагодження продуктивних професійних взаємостосунків.

Поняття професійного спілкування має ши- роке і вузьке значення. У першому значенні його можна визначити як комунікативні навички і якості, властиві професіоналу, на відміну від дилета нта. Професіонал розглядається в цьому випадку як людина, яка має значний досвід і високі професійні стандарти. У вузькому розумінні про фесійне спілкування включає особливості, характерні для окремо взятої професії. Професійне спілкування – це важливий засіб і умова розв’язання завдань певної професійної діяльності.

У науковій літературі поряд із поняттям“професійне спілкування” часто вико ристовується термін “ділове спілкування” і вживаються як синоніми. Крім того, у психологічній літературі досить часто виділяються два типи спілкування – неформальне і формальнее.

Перше суб'єктивне, нерегламентова не, його мета й характер багато в чому ви значаються особистими стосунками людей(мати – дитина, чоловік – дружина). Фор мальне обумовлене соціальними функція-

ми людини, регламентоване за формою та за змістом (керівник – підлеглий). Ділове спілкування належить до фор мального, здійснюється у відповідності з деякими правилами і спрямоване на встановлення контактів і підтримку зв'язків між зацікавленими у спільній діяльності

суб’єктами.

Ділове спілкування, на думку С.І. Ожегова, – це „спілкування, що стосується сус пільної, службової діяльності, роботи” . У діловій сфері людина проводить значну частину свого життя.

Ділове спілкування характеризується тим, що його мета визначається завдання ми того чи іншого виду предметної діяльності – виробничої, обслуговуючої, наукової тощо. Трудова діяльність містить у собі спі-

лкування учасників взаємодії як необхідний засіб забезпечення її ефективності .

В яких би формах не здійснювалося спілкування, воно є діловим, якщо його визначальним змістом є соціально-значуща спільна діяльність-На наш погляд, поняття “ділове спілку вання” є ширшим від поняття “професійне спілкування”. Професійне спілкування – це ділове спілкування, яке здійснюється в умовах конкретної професійної діяльності і враховує її специфічні особливості. Оскільки будь-яка професія вимагає спеціальних знань, умінь, навичок, крім загальних закономірностей необхідно враховувати і специфічні закономірності ділового спілкування, які стосуються певної професії.

Таким чином, професійне спілкування ми можемо визначити як процес встанов лення і підтримки прямого чи опосередко ваного тими чи іншими засобами контакту, обумовленого професійно значущими цілями, що припускають відповідальність за їхню реалізацію. Суб'єктами професійного спілкування, у нашому випадку, є юрист і особа, включена у сферу його професійних інтересів.

Засобами спілкування є вербальні (мовні) і невербальні (жести, міміка, пози) канали інформації.

Цілі професійного спілкування визна чаються характером і ситуаціями професійної діяльності. Їх досягнення чи

недосягнення свідчить про рівень професіоналізму юриста, про якість виконання ним своїх службових функцій.

Відповідальність за реалізацію професійно значущих цілей може бути як зовнішньою, наприклад, адміністративною (оцінка керівництва) і нести за собою визначені санкції. Так і внутрішньою (психологіч ною) – як самооцінка, що спричиняє підвищення чи зниження психологічного комфорту, впевненості в собі, рівня домагань тощо.

Особливості професійного спілкування.

Вимушений характер спілкування.

Часові обмеження.

Нормативна регламентація.

Владний характер професійних повно важень.

Рольовий характер спілкування

Підвищена стресогенність.

16.Сутність і зміст етики спілкування правознавців. Етика ділового спілкування - вчення про прояв моралі і моральності в діловому спілкуванні, взаєминах ділових партнерів. В основі етики ділового спілкування повинна бути координація, а по можливості і гармонізація інтересів. Етика ділових відносин є професійною етикою, що регулює систему відносин між людьми у сфері бізнесу. Принципи - це абстраговані, узагальнені уявлення, які дають можливість тим, хто на них спирається, вірно формувати свою поведінку, свої дії, своє ставлення до чого-небудь. Принципи етики ділових відносин, тобто професійної етики, дають конкретному співробітнику в будь-якій організації концептуальну етичну платформу для рішень, вчинків, дій, взаємодій і т.п. Загальноприйнятим є центральне положення так званого золотого стандарту: «У рамках службового положення ніколи не допускати по відношенню до своїх підлеглих, до керівництва та колегам свого службового рівня, до клієнтів і т.п. таких вчинків, яких би не бажав бачити по відношенню до себе ». 2.Необхідна справедливість при наділення співробітників необхідними для їх службової діяльності ресурсами (грошовими, сировинними, матеріальними та ін) Третій принцип вимагає обов'язкового виправлення етичного порушення незалежно від того, коли і ким воно було допущено. Згідно з четвертим принципом, званому принципом максимуму прогресу, службову поведінку і дії співробітника визнаються етичними, якщо вони сприяють розвитку організації (або її підрозділів) з моральної точки зору. Логічним продовженням четвертого принципу є п'ятий принцип-принцип мінімуму прогресу, відповідно до якого дії співробітника або організації в цілому етичні, якщо вони хоча б не порушують етичних норм. Сутність шостого принципу в наступному: етичним є терпиме ставлення співробітників організації до моральних принципів, традицій та іншим, які мають місце в інших організаціях, регіонах, країнах. Сьомий принцип рекомендує різне поєднання індивідуального релятивізму і етичного релятивізму до вимог загальнолюдської етики. Згідно восьмому принципом індивідуальне та колективне начало одно признаваемость за основу при розробці та прийнятті рішень у ділових відносинах. Дев'ятий принцип нагадує, що не слід боятися мати власну думку при вирішенні будь-яких службових питань. Однак нонкоформізм як риса особистості повинен виявлятися в розумних межах. Десятий принцип - ніякого насильства, тобто «Натиску» на підлеглих, що виражається в різних формах, наприклад, у наказовій, командної манері ведення службового розмови. Одинадцятий принцип-сталість впливу, що виражається в тому, що етичні стандарти можуть бути впроваджені в життя організації не одноразовим наказом, а лише за допомогою безперервних зусиль з боку і менеджера, і рядових співробітників. Дванадцятий принцип - при впливі (на колектив, на окремих співробітників, на споживача тощо) враховувати силу можливої ​​протидії. Тринадцятий принцип полягає в доцільності авансування довірою до почуття відповідальності співробітника, до його компетенції, до почуття обов'язку і пр. Чотирнадцятий принцип настійно рекомендує прагнути до безконфліктності. П'ятнадцятий принцип - свобода, не обмежує свободи інших. Шістнадцятий принцип можна назвати принципом сприяння: співробітник повинен не тільки сам надходити етично, але і сприяти такому ж поведінці своїх колег. Сімнадцятий принцип свідчить: не критикуй конкурента.