Танці-протилежності

Завдання полягає в тому, щоб протилежними емоціями, виразити протилежності почуття в імпровізованих танцях. Отримуючи картки з назвами емоцій (сумний-веселий, жадібний-щедрий, боязкий-сміливий, нервовий-спокійний, бунтарський-покірний, сердитий-задоволений тощо), не показуючи іншим, мають придумати танок, в якому виявити ці почуття. В парі діти міняються ролями. Завдання інших дітей полягає у відгадуванні почуттів-протилежностей, показаних танцем. Діти, працюючи в парах, мають можливість попрацювати з різними партнерами.

Я сумний, (радісний, сердитий…), коли…

Кожному почуттю, емоційному стану доцільно відводити окреме заняття, на початку якого з метою створення певного настрою в групі розповідається невелика історія (казка) про певне почуття. Діти обговорюють, про яке почуття йшла мова, чи переживали вони таке почуття, розказують про це. З метою більш глибокої емоції, діти працюють з різними сенсорними каналами, описуючи, якої форми, кольору могло б бути це почуття, яким би було на дотик, на смак, як би звучало, який би мало запах.

ЛІТЕРАТУРНИЙ КАЛЕЙДОСКОП

НАЩО Й КЛАД, КОЛИ В СІМ’Ї ЛАД

• Одна мати вірна порада.

• Нема того краму, щоб купити маму.

• Нема у світі цвіту цвітнішого, над маківочки, нема і роду ріднішого над матіночки.

• Материн гнів, як весняний сніг: рясно випаде, та скоро розтане.

• На сонці тепло, а біля матері добре.

• У дитини заболить пальчик, а в мами - серце.

• Матері кожної дитини жаль, бо котрого пальця не вріже, то все болить.

• У кого є ненька, у того й голівка гладенька.

• Які мама й татко, таке й дитятко.

• Який кущ, така й хворостина, який батько, таке й дитятко.

• Яке дерево, такі його квіти; які батьки, такі й діти.

• Який дуб, такий тин; який батько, такий син.

• Які самі, такі й сини.

• Яка мама – така сама.

• Від малих дітей голова болить, а від великих – серце.

• Де одинець – хазяйству кінець, де сім – щастя всім.

Перлини народної мудрості знайшла логопед Вовк А.А.

ПРОЧИТАЙТЕ ДІТЯМ

25 Лютого Лесі Українці 135 років з дня народження

На зеленому горбочку,

У вишневому садочку,

Притулилася хатинка,

Мов малесенька дитинка.

Стиха вийшла виглядати,

Чи не вийде її мати.

І до білої хатинки,

Немов мати до дитинки,

Вийшло сонце, засвітило

І хатинку звеселило.

ЯК ДИТИНОЮ БУВАЛО…

Як дитиною бувало

Упаду собі на лихо

То хоч в серце біль доходив,

Я собі вставала тихо.

«Що болить?»– мене питали,

Але я не признавалась, -

Я була малою горда

Щоб не плакать, я сміялась.