Таємниця імені

СВІТЛАНА

Це ім’я слов’янського походження, й означає воно “світла, чиста”.

Зазвичай щастя Світлани залежить тільки від неї самої. Світлана ніколи не зважиться на заміжжя. Не впевнившись у своєму почутті й не переконавшись у позитивних рисах вдачі свого обранця. Водночас дипломатичність і гнучкість дають їй змогу пристосовуватись до людей, тож чоловік і свекруха задоволені Світланою. Чоловік позбавляється клопоту змінювати свої звички, а свекруха, як і до одруження сина, почувається хазяйкою в домі (хоч насправді це не завжди так).

Світлана приділяє багато уваги дітям, прагне дати їм добру освіту. Чоловікове слово для неї – закон.

Замолоду Світлана полюбляє розваги у веселому товаристві. Кокетує, але не переходить межі дозволеного. А в зрілому віці стає зразковою господинею, дбайливою й люблячою бабусею.

Найкращим чоловіком для Світлани буде Володимир, Вадим, Олег, Фелікс, Юрій, Богдан, Олексій. А з Олександром, Станіславом чи Глібом їй одружуватись не варто.

Станіслав

Це ім’я польського походження і в перекладі означає “найславетніший”.

Станіславу не слід обирати професію, що вимагає беззаперечного виконання наказів. Але якщо він займе керівну посаду, то підлеглим буде нелегко, бо Станіславові важко догодити через різкі зміни настрою, а ще – через своєрідний хід його думок.

Попри конфліктність і нестриманість Станіслав – щира душа, чим нерідко користуються недобросовісні люди. Іноді їх вважають диваками, причому ця риса – не награна, природна. Навіть упадаючи за майбутньою дружиною, Станіслав поводиться “не так, як усі”, що спричиняє кпини друзів і знайомих.

Станіслави одружуються переважно з нерішучими поступливими жінками і ставляться до них дуже ніжно. А от у побуті вони вкрай непрактичні: там, де неважко полагодити щось самотужки, обов’язково викличуть сантехніка, електрика тощо. Як правило, Станіслав підтримує приязні стосунки з тестем і тещею. Дружину ревнує, але не надміру.

Станіславові найкраще взяти за дружину Інгу, Ірину, Галину, Любов, Тамару. А одружуватися з Валерією, Маргаритою, Тетяною чи Зінаїдою йому не варто.

Літературний калейдоскоп

.ЩАСТЯ ОЧИМА МУДРИХ

• Щасливий той, хто при малих коштах зберігає добрий настрій. Нещасливий той, хто при великих коштах живе без радості. (Демокріт)

• Людина, котра думає лише про себе і шукає в усьому своєї вигоди, не може бути щасливою. Хочеш жити для себе – живи для інших. (Сенека)

• Людина займається тим. Від чого вона очікує щастя. Але найбільше її щастя в тому, що вона займається пошуками щастя. (Ален).

• Щастя наскільки мало залежить від матеріальних благ і речей, що той, хто до всього цього ставиться байдуже, мабуть, і є найщасливішим. (Р.Гаммерлінг).

• Щастя – тільки мрія, а горе реальне. (Вольтер).

• Найвище щастя в житті – це впевненість у тому, що вас люблять, люблять заради вас самого. (В.Гюго).

• Дбаючи про щастя інших, ми знаходимо власне. (Платон).

• Насолода, розкіш – ось що ви називаєте щастям. А я вважаю, що нічого не бажати – це блаженство богів. І тому обмежити свої потреби малим – наближення до цього вищого щастя. (Сократ).

• Щастя не тому, щоб завжди робити те, що хочеш. А в тому, аби завжди хотіти того, що робиш. (Лев Толстой).

Це думки, з яких ми можемо зробити для себе висновки. Наше особисте щастя складається з окремих задоволень наших прагнень і бажань. Воно, як квіти, що ми зустрічаємо й збираємо на життєвому шляху. Та оскільки кожен іде своєю дорогою, то й квіти збирає лиш ті, які зустрічаються йому. Тому й щастя в кожного своє.