Таємниця імені
РОМАН
У перекладі з латини означає “римлянин”.
Роман не терпить нудьги й монотонного життя. Тож не дивуйтеся, якщо він за півроку до захисту диплому покине навчання або звільниться з перспективної роботи заради кар’єри актора. Запалившись чимось сам, Роман і в інших людях пробуджує ентузіазм.
Як правило, Романи влюбливі, й часто без докорів сумління відмовляються від своєї обраниці, захопившись іншою жінкою. Це триватиме доти, поки Роман не знайде ту, котра для нього пожертвує будь-чим. Проте й це не зробить Романа ідеальним чоловіком. Його пристрасність і непослідовність спричиняють чимало ускладнень у стосунках із дружиною, особливо на початку сімейного життя.
Та після народження дітей Романи стають розважливими. Доглядають малят, водять їх у садочок, виховують. Романи зазвичай щедрі. Попри прагнення до лідерства у родині їм чужі впертість та диктат. Ніколи не відмовляться приготувати обід, піти до магазину тощо.
Романові найкраще одружитися з жінкою на ім’я Агнія, Ада, Любов, Валентина, Марія, Анна, або Софія. А шлюб із Венерою, Євгенією, Катериною, Оксаною, Риммою, Лідією, Діаною, Тамарою може розпастися.
Мамина школа
Хорошими батьками не народжуються, ними стають після довгих випробувань, помилок і розчарувань. Характер дитини формується дуже рано. Звісно, велике значення в цьому процесі мають спадковість та індивідуальні особливості. Але й роль батьків применшувати не можна. То як же стають хорошими батьками?
Якомога частіше спілкуйтеся з дитиною. Слухаючи її, розмовляючи з нею, як із дорослим, навчите правильно вести розмову. Не забувайте похвалити її. Важливо, щоб діти знали, - у вас є на це час. Будьте уважними й терплячими слухачами, аби дитина довіряла вам і в майбутньому.
Будьте послідовними. Дітям подобається передбачуваність. Так, режим дня дає їм відчуття порядку й безпеки. Чіткі правила дозволяють уникати конфліктів і покарань. Пояснюйте дитині, чому треба поводитися саме так, а не інакше.
Проявляйте свою любов. Емоційна відкритість у вихованні навіть важливіша за послідовність. Коли дитина знає, що батьки її люблять, їй не так страшно буде, якщо навіть розсердитеся. Намагайтеся частіше хвалити дитину.
Заохочуйте інтереси дитини і не нав’язуйте власних. Дозволяйте робити те, що їй цікаво, так ви продемонструєте свою повагу до її здібностей і дасте зрозуміти, що сприймаєте дитину такою, яка вона є.
Учіться знаходити правильні рішення. А для цього треба знати про можливості й здібності дитини в конкретному віці.
Залиште собі право на перепочинок. Щоб знову відчути себе хорошим батьком чи матір’ю, необхідно лише трохи відпочити. Просто скажіть: ”Зараз я стомився і хочу лягти”. Будьте певні – дитина вас зрозуміє.
Півгодини для дитини
Мама любить свою дитину – це закономірно. Але часто не вистачає часу, щоб приділити дитині увагу. Адже в мами завжди багато справ.
Давайте візьмемо за правило – хоча б півгодини протягом дня приділяти синові чи доньці. Вони чекають цього. Знайдіть такий час, коли ви будете спілкуватися тільки зі своєю крихіткою, не відволікаючись на домашні справи та телевізор.
Уявіть ситуацію: тільки ви й ваша дитина. Це може бути 30 хвилин мрій або загадок. Можливо, ви почитаєте казку, а потім разом придумаєте щасливий кінець.
А я хочу запропонувати провести півгодини з дитиною за бесідою на тему “Моя сім’я“.
Спочатку прочитайте своїй дитині оповідання “Родове дерево”.
Одного хлопчика запитали, як звуть його бабусю, а він не знав.
А як же дідуся звати?
Не знаю.
А як ти до нього звертаєшся?
Діду, дайте меду.
Смішно, але не дуже. Більше сумно, що є такі хлопчики. Може, вони позабували, як тата й маму звати?
Ех, - каже дід Петро, - хто не має коріння, той, як перекотиполе. Куди вітер дме, туди й котиться. А гарні дітки знають свій рід: батьків, дідів, прадідів, прапрадідів. Вони мають свій альбом, фотографії своїх родичів із добрим словом про них. І складають родове дерево. Чим глибше коріння в такого дерева, тим міцніше воно стоїть на землі.
Обговоріть з дитиною це оповідання, розпитайте, що вона знає про родичів, погортайте з нею сімейний альбом. Зацікавте дитину й наступного дня спробуйте разом із нею зробити родинне дерево.
Що для цього потрібно?
Розпитайте у ваших батьків про їхніх батьків (важливо зробити це, поки не пізно).
Залучіть до цієї роботи й свого чоловіка (він теж може багато чого розповісти).
Дерево можна запропонувати дітям намалювати, а підліткам – створити дерево у вигляді таблиці на комп’ютері.
Що в цьому корисного?
Завжди корисно знати своє коріння.
Можливо, ви дізнаєтеся щось нове та цікаве для себе.
Дитина зрозуміє, що вона прийшла в цей світ як частина великого цілого.
У вас з’явиться шанс не тільки згадати своє дитинство, але й згадати яскраві епізоди минулого та використати їх у педагогічних цілях.
Складаючи родове дерево, в дитини з’явиться гордість за свій рід та повага до минулого. Ці якості дуже необхідні для формування гармонійної особистості.
Якщо хтось із родичів був учасником Великої Вітчизняної війни, то його спогади стануть у пригоді.